Гарантії забезпечення виконання податкових обов’язків
Оскільки податкові відносини є видом фінансових, вони регулюються
імперативним методом, який має категоричний характер. НІ податкові
органи, ні платники податків не мають права змінювати приписи держави,
Із цього питання корисно почитати навчальний посібник “Основы налогового
права” під редакцією професора М. П. Кучерявенка (гл. 21), а також
обов’язково детальніше ознайомитися зі спеціальним Законом України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами і
державними цільовими фондами” та Інструкцією “Про порядок списання
безнадійного податкового боргу платників податків”, затвердженою наказом
голови ДПАУ від 14 березня 2001 р. № 103 з доповненнями та змінами.
Підставами забезпечення виконання обов’язків зі сплати податків є:
порушення платником терміну подання податкової звітності; несплата
податків; здійснення податкової перевірки у зв’язку з припиненням
діяльності платника податків.
Фінансово-правові засоби забезпечення податкових обов’язків (застава,
поручительство, пеня) відрізняються від цивільно-правових засобів
забезпечення цивільно-правових зобов’язань, що можна стверджувати,
аналізуючи ст.ст. 553-555, 559, 560, 572, 575 ЦК України та Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами”.
Оскільки Закон України “Про систему оподаткування” передбачив
загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші платежі, які
підлягають сплаті до відповідних бюджетів та державних цільових фондів,
відповідальність наступає за ухилення від сплати усіх податків зборів та
інших обов’язкових платежів.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15
роз’яснено, що кримінальна відповідальність за ст. 212 КК передбачена не
за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів та Інших
обов’язкових платежів, а за умисне ухилення від сплати.
Примусово погасити податковий борг можна виключно за рішенням суду. За
виконавчими приписами нотаріусів стягнення податкового боргу не
дозволяється.
Засобами забезпечення виконання обов’язків зі сплати податків і зборів
є:
1) податкова застава;
2) поручительство;
3) пеня;
4) адміністративний арешт активів платника податків2.
Слід почитати також Цивільний кодекс України, який забезпечує виконання
цивільно-правових зобов’язань і визначити відмінності між їх
забезпеченням І забезпеченням фінансово-правових обов’язків.
У податкові правовідносини законодавством України введено новий Інститут
— податкова порука, з якою повинні ознайомитися студенти.
Податкова порука — це суто фінансова категорія. Від цивільно-правової
поруки вона відрізняється, по-перше, тим, що регулюється не Цивільним
кодексом, а податковим законодавством; по-друге, кількістю сторін при
укладенні договору;
по-третє, вимогами до особи поручителя; по-четверте, формою і моментом
набрання чинності договору; по-п’яте, розміром відповідальності
поручителя і характером його зобов’язання; по-шосте, часовими межами
виникнення забезпечуваного зобов’язання; сьоме — підставами для
примусового задоволення вимог кредитора; восьме — умовами припинення
договору податкової поруки.
Оскільки податки — це основне джерело доходів державного і місцевих
бюджетів, держава суворо карає за порушення податкового законодавства.
Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачив
відповідальність за порушення його норм. Розмір відповідальності
визначає Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (ст. 17).
Ст. 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” вказує осіб,
які несуть фінансову відповідальність:
O
?????¤?¤?$?????&?— при нарахуванні податку, утримання та сплату податку
до бюджету, а також, якщо податковий агент не здійснив нарахування,
утримання або сплату цього податку, то він відповідає за погашення суми
податкового обов’язку або податкового боргу;
• платник податку, якщо податок нараховується за поданою декларацією
або при самостійному нарахуванні податку.
За неповне або несвоєчасне повернення сум надміру сплаченого податку, у
тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит відповідає:
1) податковий орган, який несвоєчасно подає розрахунок тієї суми або
занижує її розмір;
2) орган Державного Казначейства України, що порушує строки повернення
переплачених сум або занижує його розмір.
За неповне або несвоєчасне повернення переплачених сум податків за
рахунок бюджетів, у які сплачені податки, Казначейство нараховує суми
штрафів. Якщо суми не повернені у строк до 30 днів, штраф складає 10%
від цієї суми, при затримці від 31 до 90 календарних днів — 50%, а від
91 дня — у розмірі 100% від такої суми.
Якщо винуватцем є податковий орган, сума штрафу стягується у безспірному
порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання податкового
органу.
Якщо платник податків відчужує товари або виплачує дохід без
попереднього нарахування податку, то платник сплачує штраф у подвійному
розмірі від суми обов’язку з такого податку або збору. І сплата штрафу
не звільняє платника податку від адміністративної або кримінальної
відповідальності. Конституція (ст. 61) встановила, що ніхто не може бути
притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне
правопорушення.
Кримінальна відповідальність настає за умисне ухилення від сплати лише
тих податків, зборів І платежів, які передбачені Законом України “Про
систему оподаткування” (ст. 212 Кримінального кодексу). За змістом ст.
212 Кримінального кодексу відповідальність за ухилення від сплати
податків, зборів та інших платежів може наступати за умисне ухилення від
їх сплати.
Необхідно розрізняти ухилення від сплати обов’язкових платежів і
несвоєчасну сплату без умислу про несплату.
Якщо умислу про несплату не було, то зазначене діяння є фінансовим
(податковим) порушенням, відповідальність за яке встановлено за пп.
17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181 “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами”.
Платник податку, активи якого не перебувають у податковій заставі, не
несе кримінальної відповідальності за умисне несвоєчасне виконання
податкових зобов’язань1.
Кримінальна відповідальність за ст. 212 Кримінального кодексу наступає і
для осіб, які своїми діями сприяли платникам податків в ухиленні від
сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. їхні дії
кваліфікуються як співучасть.
ЛІТЕРАТУРA
Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із
змінами та доповненнями.
Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами
та доповненнями.
Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І
із змінами та доповненнями.
Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від
21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.
Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р.
№ 959—XII із змінами та доповненнями.
Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. №
1201-ХП із змінами та доповненнями.
Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.
Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25
червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.
Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII
із змінами та доповненнями.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
