Планування та прогнозування витрат на підприємствах металургійної галузі
На сучасному етапі розвитку народного господарства у зв’язку з переходом
до нових умов господарювання необхідне вдосконалення системи і методів
управління з метою всебічної інтенсифікації суспільного виробництва і
підвищення його ефективності. Це передбачає більш детальне наукове
обґрунтування, забезпечення оптимальності рішень, які приймаються в
процесі управління металургійним підприємством. Підґрунтям таких рішень
є перспективне планування і наукове прогнозування. В ринкових умовах
господарювання економічні прогнози необхідні для обґрунтування основних
напрямів розвитку виробництва економічної та технічної політики,
забезпечення високої ефективності використання економічних ресурсів,
визначення наслідків рішень, що приймаються і здійснюються в народному
господарстві України
Металургійна галузь є основним наповнювачем бюджету, формує економіку та
забезпечує соціально-економічний розвиток багатьох міст і цілих регіонів
України.
Прогнозування – ширше поняття, ніж планування, оскільки, крім показників
діяльності фірми, включає і дані про зовнішнє середовище. Прогнозування
– це передбачення майбутнього стану внутрішнього і зовнішнього
середовища фірми, яке базується на наукових методах та інтуїції, тобто
це процес обґрунтування кількісних та якісних змін розвитку в
майбутньому. Прогнозування, з одного боку, передує плануванню, а з
іншого – є його складовою, оскільки використовується на різних стадіях
планової роботи, а саме: на стадії аналізу середовища і визначення
передумов для формування стратегій; у ході реалізації планів.
На сучасному етапі планування і прогнозування витрат на металургійних
підприємствах має здійснюватися на основі комплексного аналізу та пошуку
шляхів найбільш ефективного соціально-економічного розвитку всього
підприємства. Зміни у чинних нормативно-правових актах, у тому числі з
питань оподаткування, обліку, державних стандартів, коливання світової
кон’юнктури як на саму продукцію підприємств, так і на ресурси (котуни,
газ, електроенергія, технологічні домішки) призводять до того, що
прогнозувати діяльність підприємства, а значить, і планувати навіть на
короткостроковий період стає для підприємств важким випробуванням.
Ускладнює проблему і відсутність повної та вичерпної офіційної
статистичної інформації щодо існуючого економічного стану та можливостей
розвитку країни, окремого регіону, галузі. Багато даних, які мають
велике значення при проведенні прогнозування, не оприлюднюється. Відтак,
значно зростають господарські ризики, пов’язані з невірними
розрахунками.
Важливим завданням у системі управління витратами для металургійних
підприємств є активізація впровадження наукових знань та передових
інноваційних технології у виробництво [6].
Ще одна проблема – недосконала методична база. Прогнозування діяльності
підприємства будується на певному співвідношенні математичних методів та
експертних оцінок. Щодо методологічних підходів, то вони достатньо
розроблені та представлені у наукових джерелах [1; 7]. Проте слід
відзначити, що прикладних методик, наприклад, які базуються на
використанні інтегральних рейтингових показників при визначенні
варіантів управлінських дій на металургійних підприємствах, практично
немає. Отже, підприємства мають самостійно розробляти відповідні
внутрішні документи, адаптовані до особливостей технології та системи
управління виробництвом на металургійних підприємствах.
Для вирішення цих питань у прогнозуванні та плануванні потрібні більш
досконала методологія, прикладні методики, форми та методи аналітичної
роботи.
Для забезпечення ефективного управління металургійним підприємством та
його інноваційного розвитку необхідно мати точнішу інформацію про
витрати на здійснення тих або інших видів діяльності, а “всередині” цих
видів діяльності – про витрати на виробництво і реалізацію окремих
продуктів (робіт, послуг). Оптимізація організації обліку витрат дасть
можливість складати обґрунтовані прогнози і плани та значно скоротити
потік інформації. Це дасть змогу спрямувати більше сил і коштів на
аналітичну роботу та пошук кращих шляхів розвитку підприємства, у тому
числі шляхом упровадження нових технологій. Формування такої прогнозної
й планової інформації здійснюється шляхом систематизації та комбінування
показників у внутрішніх нормативах і стандартах підприємства, визначення
системи індикативних показників. Для цього впроваджується уніфікована
форма показників довгострокових виробничих факторів, поточних витрат,
загальних і кінцевих результатів. Також необхідно порівнювати основні
фінансово-економічні показники господарської діяльності з відповідними
показниками конкурентів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Отже, прогнозування та планування на підприємстві має бути побудовано за
принципами цільового підходу. Визначальна риса прогнозування на основі
цільового підходу полягає в досягненні певного результату виробництва з
наступним визначенням необхідних для цього ресурсів та інтенсивності їх
використання.
У процесі аналізу звітів і розробки прогнозу за встановленими формами
важливо забезпечити соціальну спрямованість розвитку підприємства.
Соціальна відповідальність бізнесу – це загальна світова тенденція при
досягненні конкурентоспроможності підприємства. Вона полягає не лише в
достатньому рівні оплати праці працівників, наявності на підприємстві
соціальної бази (дитячі садки, санаторії, додаткове медичне страхування,
матеріальна допомога працівникам тощо). Це передбачає належний рівень
сплати податків до бюджетів усіх рівнів, оскільки саме податки є
джерелом для забезпечення виконання інших конституційних прав
працівників підприємства.
Основними показниками соціальної спрямованості економічного зростання на
підприємстві, на нашу думку, є:
– частка коштів, виділених на виконання соціальних зобов’язань,
передбачених чинним законодавством і колективним договором підприємства;
– розвиток соціальної інфраструктури;
– існування стратегічного плану соціально-економічного розвитку
підприємства.
У разі необхідності підприємство може виділити й інші показники.
вати глибокий і всебічний аналіз досягнутої ефективності, тенденцій та
особливостей її динаміки і створення прогнозних моделей. Для цього
шляхом співвідношення прибутку й витрат необхідно визначити напрями
раціонального використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.
Призначення прогнозного моделювання полягає у виявленні найбільш
вигідного варіанта виконання конкретного господарського завдання.
Порівняння економічної ефективності кожного з варіантів дій проводиться
з урахуванням інноваційної складової, тобто впровадження нової
технології для вирішення питань підвищення конкурентоспроможності. Під
час обґрунтування планів соціально-економічного розвитку металургійного
підприємства поряд із системою взаємопов’язаних показників ефективності
(рентабельність, продуктивність праці тощо) слід широко застосовувати
специфічні техніко-економічні показники, які відображають удосконалення
технології виробництва, широкий розвиток комплексної механізації та
автоматизації виробничих процесів, упровадження нового устаткування,
заміну дорогих ресурсів на більш дешеві.
Особливу увагу слід приділити показникам ефективності
зовнішньоекономічних зв’язків металургійного підприємства: обсяг
виробництва продукції на експорт, рентабельність експорту, абсолютна
величина прибутку від здійснення експорту. Також показником ефективності
зовнішньоекономічної діяльності може бути порівняння вартості ресурсів
(сировини, енергоресурсів, послуг тощо), отриманих на внутрішньому
ринку, та імпортованих.
У країнах з розвинутою ринковою економікою при плануванні та
прогнозуванні для аналізу та оцінювання перспектив розвитку підприємства
використовуються різні моделі. Найчастіше для моделювання
мікроекономічних показників і прогнозів використовують двоінтервальну
модель, яка призначена для опису фінансового стану підприємства. Модель
має включати побудовану за ієрархічним принципом систему ретроспективних
та прогнозних даних про обсяги і структуру реалізації продукції, а також
про поточні та довгострокові зобов’язання підприємства по кредитах і
різних платежах, зокрема по розрахунках з бюджетом і державними фондами
та з окремими кредиторами. Для підприємств металургії особливо важливою
є стаття, яка характеризує розрахунки з державою з податку на додану
вартість, про обслуговування країною заборгованості та інші борги.
На нашу думку, прогнозна модель для металургійного підприємства має
складатися з трьох ключових секторів залежно від організаційної побудови
підприємства за центрами відповідальності:
1) бюджетного, або головного сектора керівництва підприємства (бюджету
підприємства);
2) платіжного балансу (фінансового бюджету) та зовнішньоекономічного
сектора;
3) операційних бюджетів по центрах відповідальності.
Побудована таким чином модель дає змогу відслідковувати та в разі
необхідності корегувати структуру (збільшувати або зменшувати їх
кількість) та склад центрів відповідальності для забезпечення прийняття
якісних управлінських рішень. Базовим принципом схеми моделі є ретельний
облік руху фінансових потоків (обсяги, структура, терміни) за кожним із
центрів відповідальності. Така система обліку дає змогу описати доходи
(прибутки), витрати, інвестиції, заощадження та фінансові потоки,
спрямовані на різні ділянки господарської системи підприємства. Модель
має забезпечувати узгодженість установлених мікроекономічних показників.
В основі запропонованої моделі лежить прогнозна (робоча) таблиця, в якій
закладено характеристики металургійного підприємства. До неї заносяться
встановлені у внутрішніх нормативах і стандартах дані (темпи зростання,
співвідношення, абсолютні величини, коефіцієнти еластичності тощо),
необхідні для використання в моделі. Крім того, у цій таблиці
обов’язково відображаються значення базового року та прогнозні значення
заборгованості. Найбільш важливі показники функціонування підприємства
розраховуються таким чином, щоб у подальшому можна було здійснювати
реальні з економічної точки зору прогнози розвитку його фінансових
можливостей.
Для роботи з названою моделлю бухгалтерський облік на підприємстві
(фінансовий, податковий, управлінський) має забезпечити надання
інформації трьох типів: базові дані, тобто повний та погоджений набір
даних з рахунків доходів усіх видів, платіжного бюджету, про обсяги
реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках, заборгованості перед
постачальниками, бюджетом, працівниками та іншими кредиторами, дані про
ціни на продукцію і ресурси, які мають бути використані як вихідні в
прогнозній моделі; набір рівнянь, які описують математичні
співвідношення обліку та поведінки економічних змінних; сукупність
екзогенних (зумовлених зовнішніми причинами) економічних змінних,
параметрів або коефіцієнтів, значення яких уводяться для кожного року
прогнозованого періоду.
IV. Висновки
Отже, у запропонованій моделі розраховуються два типи результатів:
значення ендогенних, або залежних, економічних змінних і набір фактичних
співвідношень і показників. Ендогенні (розрахункові) значення
визначаються для кожного року прогнозного періоду на базі екзогенних
(внутрішніх) обсягів, або змінних параметрів і коефіцієнтів.
Фактичні співвідношення та показники дають змогу проводити перевірку
погодженості й економічної доцільності прогнозу. Підприємство може
розвивати та розширювати базову мікроекономічну схему відповідно до
встановлених завдань прогнозування.
Література
1. Воронкова В.Г. Планування та прогнозування в умовах ринку / В.Г.
Воронкова, С.Л. Катаєв, А.М. Ткаченко та ін. -К. : Професіонал, 2006. –
608 с.
2. Гольцова С.М. Звітність підприємств (фінансова, статистична,
консолідована та до фондів соціального та пенсійного страхування) :
навч. посіб. / С.М. Голь-цова, І.Й. Плікус. – К. : Центр навчальної
літератури, 2004. – 292 с.
3. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади
та коментарі : практичний посібник / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко. – К. :
Лібра, 2001. – 840 с.
4. Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм
економічного і соціального розвитку України” // Урядовий кур’єр. – 2000.
– 26 квітня.
5. Ластовецький В.О. Виробничо-комерційний облік і
внутрішньогосподарська (управлінська) звітність за центрами витрат і
відповідальності. – Чернівці : Місто, 2003. – 156 с.
6. Лищенко О.Г. Організація обліку витрат на підприємствах металургійної
галузі для цілей управління / О.Г. Лищенко, О.М. Панченко // Металургія
: збірник наукових праць Запорізької державної інженерної академії. –
2009. – Вип. 19.
7. Региональная экономика: планирование, прогнозирование, управление /
отв. ред. В.Ф. Беседин. – К. : Наукова думка, 1989.
8. Шиманский В. Руководство по консультированию промышленных предприятий
в странах Восточной Европы : пер. с нем. / В. Шиманский ; [под ред. Е.
Ильенковой, А. Сучковатой]. – Роттенбург : ИЛТИС ГмбХ, 1998. – 406 с.
9. Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво 2009 р., № 2,
с. 121–124
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
