Дослідження стану податкового обліку та контролю
Метою обліку у суспільстві з ринковою економікою є сприяння
раціональному використанню засобів і предметів праці та самої праці у
підприємницькій діяльності для одержання найбільшого прибутку,
спрямованого на задоволення соціальних потреб працівників підприємства
та фінансових потреб держави.
Завдання обліку поділяють на окремі й загальні. Розв’язання окремих
завдань передбачає облік окремих процесів господарської діяльності
(нарахування та сплата податків, обов’язкових платежів, зборів), а
загальних – усієї господарської діяльності підприємства з визначенням
рентабельності, прибутковості господарювання, відносин з державою щодо
сплати податкових платежів, тобто інформаційне задоволення потреб
управлінських рішень.
Проблеми обліку формування фінансового результату та його оподаткування
всебічно висвітлювали відомі вітчизняні вчені. Слід підкреслити значення
фундаментальних досліджень, результати яких висвітлено у працях: М.Т.
Білухи, Ф.Ф. Бутинця, В.П. Вишневського, М.Я. Дем’яненка, Г.Г.
Кірейцева, Л.М. Кіндрацької, М.М. Коцупатрого, В.Г. Лінника, Ю.Я.
Литвина, В.Б. Моссаковського, М.Ф. Огійчука, П.Т. Саблука, П.Я. Хомина,
М.Г. Чумаченка та інших.
Серед видатних зарубіжних учених, яким належить вагомий внесок у
розвиток теорії бухгалтерського обліку та обліку фінансових результатів,
можна назвати таких: А. Бабо, М.Ф. Ван Бред, П.С. Безруких, К. Друрі,
І.В. Лі-патова, Р. Макконнелл Кемпбелл, Б. Нідлза, В.Ф. Палія, П.А.
Самуельсона, Я.В. Соколова, Дж. Таузенда, В.І. Ткача, М.В. Ткача, П.
Фріндмана, Е.С. Хендріксена, Ч.Т. Хонгрена. Однак слід визнати, що
залишився недостатньо дослідженим стан податкового обліку і контролю на
підприємствах під час здійснення господарської діяльності.
Систему господарського обліку становлять структурні компоненти:
бухгалтерський (фінансовий), внутрішньогосподарський (управлінський),
статистичний та податковий облік. Кожний вид обліку виконує свою функцію
в інформаційному забезпеченні управління діяльністю підприємства та
розрахунково-кредитних відносин суб’єкта господарювання з різними
контрагентами та державою. Відповідно до теми дослідження зупинимося на
завданнях та методологічних засадах фінансового і податкового обліку.
Функції бухгалтерського (фінансового) обліку визначені Законом України
“Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. На
бухгалтерський облік покладено інформаційне забезпечення управління
діяльністю підприємства, відображення процесу фінансово-господарської
діяльності, її результатів та виконання завдань, що виникли в
господарських відносинах з іншими підприємствами та фіскальними органами
зі сплати податків. Крім того, бухгалтерський облік є обов’язковим для
підприємства видом обліку, а дані бухгалтерського обліку
використовуються для складання будь-якої звітності, включаючи податкову
і статистичну.
Перехід України до ринкових відносин, ускладнення у формуванні
державного бюджету, регулюванні фінансових відносин між платниками
податків та фіскальними органами зумовили потребу у запровадженні нового
виду обліку – податкового.
До 1997 р. у вітчизняному податковому законодавстві не було потреби в
податковому обліку, оскільки діючий рівень розвитку як оподаткування,
так і системи бухгалтерського обліку повністю давали змогу виконувати
покладені на них завдання. Поява і функціонування податкового обліку
спричинені неможливістю реалізації бухгалтерського обліку фіскальних
інтересів держав [2].
Завдання податкового обліку визначені Законом України “Про оподаткування
прибутку підприємств”, де передбачено ведення податкового обліку, але
визначені лише податкові періоди та порядок обчислення податку на
прибуток. У подальшому податковому обліку передбачено також відображення
податку на додану вартість, акцизного збору, місцевих податків і
обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів. Нормативними
документами з оподаткування, якими передбачено ведення податкового
обліку в Україні, не визначені предмет, метод і його методичні прийоми,
інформаційне забезпечення.
Податковий облік, як засвідчують дослідження, у міжнародній практиці
пройшов певний еволюційний шлях свого розвитку.
У зарубіжних країнах з ринковою економікою реалізується весь спектр
зв’язків між бухгалтерським і податковим обліком – від переважного
впливу податкових правил на систему обліку до незалежного паралельного
співіснування обох систем. Між ними можливі й проміжні варіанти, коли в
податкових розрахунках використовуються дані бухгалтерського обліку [1].
Для країн континентальної моделі бухгалтерського обліку (Німеччина,
Франція, Швеція, Бельгія, Іспанія, Італія, Швейцарія та ін.) характерним
є тісний зв’язок між системами бухгалтерського та податкового обліку.
Облікова політика в цих країнах спрямована, перш за все, на задоволення
вимог уряду щодо оподаткування. Бухгалтерський та податковий облік за
цією моделлю збігаються і виконують усі фіскально-облікові завдання. До
цих країн з “континентальною” моделлю обліку приєднуються держави
південноамериканської моделі обліку (Аргентина, Бразилія, Перу, Уругвай,
Болівія, Чилі та ін.). У цих країнах облік достатньою мірою формує
інформацію, необхідну для контролю за здійсненням податкової політики.
До континентальної моделі можна зарахувати співвідношення
бухгалтерського і податкового обліку в Росії до 1995 р. [1].
На противагу державам континентальної моделі обліку, у країнах
британо-американської, або англосаксонської моделі (Великобританія, США,
Нідерланди, Австралія, Канада, ПАР та ін.) залежність системи обліку від
оподаткування дуже слабка, а в окремих країнах відсутня. Як правило,
податковий облік ґрунтується на інформаційному забезпеченні
бухгалтерського обліку.
Таким чином, можна виділити дві моделі співіснування систем податкового
та бухгалтерського обліку [3].
У першій моделі система податкового обліку формується і функціонує на
основі інформації бухгалтерського обліку і податкового законодавства.
Основною метою податкового обліку цієї моделі є визначення за даними
бухгалтерського обліку фінансового результату діяльності суб’єкта
господарювання та отримання іншої інформації, необхідної для справляння
податкових і обов’язкових платежів до державного бюджету та контроль за
ними.
Друга модель передбачає паралельне співвідношення бухгалтерського і
податкового обліку як двох самостійних видів обліку, що мають різні
цілі. У більшості випадків така модель реалізується або шляхом певних
коригувань і перетворень облікових даних, або шляхом доповнення
бухгалтерських процедур, які забезпечують у межах системного обліку
формування даних для податкового обліку, звітності, але без ведення
паралельно облікових регістрів за різними планами рахунків. Однак
податковий облік не підміняє і не виключає ведення бухгалтерського
обліку, а одночасно з власними методичними прийомами використовує
останній для нарахування податків та зборів.
Можна стверджувати, що з середини 1995 р. облікові системи в Росії при
своїй взаємодії стали належати до англосаксонської моделі.
В Україні співвідношення податкового та бухгалтерського обліку більшою
мірою має ознаки другої моделі обліку.
На підставі аналізу чинного законодавства можна виділити особливості
ведення податкового обліку в Україні.
Окремі податкові показники формуються (нараховуються) виключно за даними
бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до ст. 6 Закону України “Про
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та
механізмів”, для розрахунку суми податку використовуються дані
бухгалтерського обліку.
Початковими даними є кількість однорідних транспортних засобів
(автомобілів, морських суден та ін.), об’єм циліндрів двигуна за кожною
маркою і моделлю транспортного засобу (см3), потужність електродвигуна
(кВт) та довжина плавзасобу (м). Ставка податку на рік встановлюється у
грн: з 100 см3; з одного кВт; з 100 см відповідно до технічних
параметрів транспортного засобу.
Для нарахування податку із власників транспортних засобів необхідно
вибірковим способом зібрати інформацію з аналітичного бухгалтерського
обліку про однорідні транспортні засоби та їх технічну характеристику,
яка міститься у технічних паспортах машин, картках обліку, які ведуться
на субрахунку 105 “Транспортні засоби” синтетичного рахунку 10 “Основні
засоби”.
Податковими службами не передбачені методичні прийоми з визначення
кількості одиниць транспортних засобів, які вибували і надходили
протягом року на підприємство, перебували у простої на капітальних
ремонтах та консервації, тому при нарахуванні податку із власників
транспортних засобів беруть їх наявність на перше число січня наступного
за звітним роком, що призводить до необґрунтованості бази оподаткування
і викривляє розмір нарахованого податку. Крім того, дублюються в
бухгалтерському і податковому обліку податкоутворювальні показники, які
збільшують трудомісткість обліку і затрат ручної праці в обробці
інформації.
Таким чином, нарахування податку із власників транспортних засобів можна
виконувати без позасистемної вибірки інформації, автоматизовано із бази
даних ЕОМ, сформованої при вирішенні завдань бухгалтерського обліку.
Зворотною стороною зв’язку податкового та бухгалтерського обліку є те,
що справляння податків відображається в бухгалтерському обліку як одна з
господарських операцій на рахунку 64 “Розрахунки за податками й
платежами”.
Другою особливістю податкового обліку є встановлення спеціальних правил
формування обліково-податкових показників, відмінних від процедур
бухгалтерського обліку. Так, відповідно до Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств”, об’єктом оподаткування є прибуток,
визначений шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного
періоду на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.
ідрізняються у бухгалтерському і податковому обліку. Витрати у
бухгалтерському обліку відображаються за принципом обачності, згідно з
яким методи оцінювання витрат мають запобігати їх зниженню, а податковим
законодавством встановлено, що у податковому обліку є обмеження при
визначенні валових витрат. Так, наприклад, витрати на обслуговування
транспортних засобів і списання пально-мастильних матеріалів у
транспортних організаціях і торговельних підприємствах, у яких такий вид
діяльності не є основним, по-різному відображаються у податковому
обліку.
До складу валових витрат у податковому обліку не включаються витрати на
виплату матеріальної допомоги, на утримання об’єктів
соціально-культурного призначення, визнані штрафи, пеня, неустойки.
Включаються до складу валових витрат з урахуванням обмежень витрати на
відрядження працівників, утримання основних засобів,
загальнокорпоративні витрати тощо [5].
Доходи, визнані у бухгалтерському обліку, як правило, визнаються і в
податковому обліку, однак відмінність може виникнути, коли не збігається
визнання у часі, оскільки момент визнання доходу в бухгалтерському і в
податковому обліку різний. Крім того, встановлено різні підходи до
визнання доходів і валових доходів за окремими операціями, які
визнаються валовими доходами і не є доходами в бухгалтерському обліку.
Наприклад, безоплатно одержані необоротні активи включаються до складу
валових доходів загальною сумою в момент надходження на підприємство, а
в бухгалтерському обліку відображаються у складі додаткового капіталу і
визнаються доходом у міру визнання витрат, тобто на суму нарахування
амортизації.
Надходження грошей на поточні рахунки може бути проведено як за
реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані
послуги, так і в порядку авансових платежів. Відображення в податковому
обліку в сумі валового доходу авансових платежів не є економічно
обґрунтованим, тому що це призводить до завищення розміру прибутку і,
відповідно, – податку на прибуток. У бухгалтерському обліку ці платежі
відображаються відповідно до вимог П(С)БО 11 “Зобов’язання” на кредиті
субрахунку 681 “Розрахунки за авансами отриманими” рахунку 68
“Розрахунки за іншими операціями” і не визнаються доходом від
господарської діяльності.
Незважаючи на всі ці відмінності у відображенні господарської діяльності
підприємств торгівлі, які не є економічно обґрунтованими у податковому
обліку, але передбачені податковим законодавством, їх необхідно
відображати в окремих регістрах, відмінних від регістрів бухгалтерського
обліку. Ці операції здійснюються на підприємствах торгівлі в бухгалтерії
шляхом дублювання показників господарської діяльності у бухгалтерському
і податковому обліку вибірковим способом. Такі показники не завжди є
обґрунтованими первинними документами первинного обліку, а інформація
групується несистемним вибірковим способом. Тому, як свідчать
дослідження, податковими органами при перевірці правильності справляння
податків виявляються численні факти помилок, недостатнє обґрунтування
показників бухгалтерської і податкової звітності, розбіжностей між ними.
Важливим аспектом податкового обліку є момент виникнення валових
доходів, валових витрат для обчислення податку на прибуток та
податкового кредиту для обчислення ПДВ. Дія правила першої події,
встановленого податковим законодавством спричинила те, що момент
відображення зазначених показників для цілей оподаткування не збігається
з моментом виникнення (визнання) бухгалтерських доходів та витрат.
Третьою особливістю податкового обліку є визначення для кожного виду
податків свого податкового періоду – терміну, протягом якого
завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається
розмір податкового зобов’язання. Необхідність цього показника
обумовлюється тим, що багатьом об’єктам оподаткування (прибутку, доходу,
виручці) властива тривалість у часі та повторюваність.
Залежно від встановленого податкового періоду розрізняють податки
термінові й періодично-календарні. Так, термінові податки мають
податковий період, що обчислюється відразу з моменту виникнення об’єкта
оподаткування. Зокрема, до таких належать акцизний збір для підприємств,
що реалізують горілчані вироби і сплачують цей збір на третій день після
реалізації.
Періодично-календарні податки справляються протягом певного терміну,
встановленого календарно; їх, у свою чергу, розподіляють на щомісячні
(податок на додану вартість, єдиний податок, плата за землю),
щоквартальні (податок на прибуток), щорічні (податок з громадян, податок
із власників транспортних засобів).
Водночас відповідно до ст. 11 Закону України “Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні” для фінансової звітності встановлено
єдині строки формування показників, підприємства подають річну
бухгалтерську звітність після закінчення року, а проміжну – щоквартально
[4].
Такі розбіжності для відображення фінансово-господарської діяльності
підприємств у бухгалтерській і в податковій звітності призводять не до
ідентичності показників, наведених у них, а до порушень прав власників у
розподілі чистого прибутку, одержанні дивідендів тощо.
Ведення спеціальної податкової документації є формально-технічним
прийомом методології податкового обліку. Податкова документація
складається з трьох різновидів документів: податкових розрахунків;
податкових регістрів; податкової звітності.
Податкові розрахунки – спеціалізовані типові форми, у яких платник
податку відображає зобов’язання, причому кожному виду податків
відповідає єдиний розрахунковий документ, затверджений податковим
органом.
Розбіжності між податковим та фінансовим обліком на підприємствах
торгівлі України виникають у зв’язку з суперечностями в термінології,
суттєвих моментах визнання доходів (валових доходів) і витрат (валових
витрат), нарахуванні амортизаційних відрахувань. Підвищення складності
обліку зумовлює виникнення помилок, а отже, стягнення фінансових санкцій
із платників.
Методологія справляння податків різна, у зв’язку з цим виникають
дублювання інформації при складанні звітності підприємств у податковій
та фінансовій звітності. Необхідно вести майже 17 додатків для
заповнення декларації з прибутку.
Особливістю податкової документації є те, що в її складі відсутні
первинні документи, оскільки інформаційним забезпеченням податкового
обліку є первинні бухгалтерські документи, що фіксують факт здійснення
господарської операції. Виняток становить податкова накладна з податку
на додану вартість, яка є одночасно документом податкового і
бухгалтерського обліку.
Основними для податкового обліку методичними прийомами є
розрахунково-аналітичні, які характеризуються змістом обчислення
податкоутворювальних показників, що притаманні також і бухгалтерському
обліку, але мають інші методичні процедури обчислення. Не застосовуються
у податковому обліку калькулювання собівартості продукції (робіт,
послуг), інвентаризація, балансове узагальнення господарської
діяльності, але вони є змістовно пов’язаними з розрахунками податків і
платежів, які здійснює об’єкт господарювання.
Решта методичних прийомів документалістики застосовується у
бухгалтерському і податковому обліку.
Отже, податковий облік має інтегруватися з бухгалтерським та іншими
видами обліку господарської діяльності на основі єдиної бази даних
інформаційної системи управління підприємством.
Своєчасність і повнота справляння податків неможлива без раціонально
організованого контролю за фінансовою діяльністю торговельних
підприємств. Контроль як функція управління є засобом зворотного зв’язку
між об’єктом, яким виступають операції розрахунків з бюджетом за
податками та органами ДПС України, інформує про дійсний стан цього
об’єкта, фактичне виконання управлінського рішення. За допомогою
контролю встановлюються причини та відповідальні особи за відхилення з
метою усунення негативних явищ та запобігання їм у майбутньому.
Правильно організований контроль сприяє підвищенню ефективності
управління фінансовою діяльністю торговельних підприємств, дотриманню
фінансової дисципліни, пов’язаної зі своєчасною сплатою податків, що
особливо важливо в ринкових умовах господарювання. У сферу діяльності
органів контролю в цій галузі входить і аналіз правильності ведення
податкового обліку та звітності.
Дослідження показують, що на підприємствах торгівлі контроль податкових
платежів зводиться до ретроспективного (заключного) контролю
фінансово-господарської діяльності, коли контрольні перевірки
здійснюються після складання звітності, результатом яких виявляється
нарахування фінансових санкцій органами Державної податкової
адміністрації (далі – ДПА).
Причинами малоефективності фінансового контролю за сплатою податків є,
перш за все, часті зміни нормативних положень з нарахування та сплати
податків, які призводять до ненавмисних помилок у нарахуванні податків,
а також до ухилення від їх сплати. Нечіткість нормативних положень з
податкових взаємовідносин у торгівлі нерідко сприяє до завищення
податковими органами фінансових санкцій до платників податків, про що
свідчать рішення господарських судів, які не задовольняють позовні
вимоги органів ДПА. Зокрема, щорічно скасовується та зменшується близько
20% платежів за рішенням ДПА вищого рівня та арбітражних судів.
IV. Висновки
Створення інтегрованої системи обліку і контролю на основі новітніх
комп’ютерних технологій, методологічного забезпечення сприятиме
поліпшенню податкових взаємовідносин на підприємствах торгівлі з
Державною податковою адміністрацією.
Література
Валуев Б.Й. Организационно-методические вопросы ревизии предприятий по
назначению следственных органов / Б.Й. Валуев, О.Б. Пойзнер //
Финансовый контроль. – 2001. – № 2. – С. 30-32.
Вдовенко Н. Проблеми податкового та бухгалтерського обліку податку на
прибуток підприємств / Н. Вдовенко // Науковий вісник Академії ДПС
України. -2001. – № 2. – С. 121-129.
Завгородний В.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка /
В.П. Завгородний, В.Я. Савченко. – К. : Блиц-Информ, 1996. – 768 с.
Про бухгалтерський облік і фінансову звітність : Закон України від
16.07.1999 р. № 996-ХІV, із наступними змінами і доповненнями //
Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40.
Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 22.05.1997 р.
№ 283/97, із наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної
Ради України. – 1997. – № 27.
Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво 2009 р., № 2, с.
58–62
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
