.

Рідкісні та зникаючі види флори волинського полісся (хорологія, еколого-ценотичні особливості, охорона) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
245 5348
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД

імені М.М. ГРИШКА

Баранський Олександр Ростиславович

УДК 502.753 (292.482/484)+(477.81/82)

Рідкісні та зникаючі види флори волинського полісся (хорологія,
еколого-ценотичні особливості, охорона)

03.00.05 – ботаніка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН
України

Науковий керівник: доктор біологічних наук,
професор,

Мельник Віктор Іванович

Національний ботанічний сад

ім. М.М. Гришка НАН України,

завідувач відділу природної флори

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук,
професор,

Кохно Микола Арсенович

Національний ботанічний сад

ім. М.М. Гришка НАН України,

головний науковий співробітник

кандидат біологічних наук,

Івченко Ігор Сергійович

Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова,

доцент кафедри ботаніки

Провідна установа: Київський національний
університет

імені Тараса Шевченка (кафедра ботаніки)

Кабінету міністрів України м. Київ

Захист відбудеться “27” травня 2005 р. о 10 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.215.01 при Національному ботанічному
саду ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 01014, Київ, вул.
Тімірязєвська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного ботанічного
саду ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 01014, Київ, вул.
Тімірязєвська, 1

Автореферат розісланий “ 25 ” квітня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої ученої ради,

кандидат біологічних наук
Н.І. Джуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Волинське Полісся (ВП) – один із найбільш заліснених
і заболочених рівнинних регіонів України, який характеризується
унікальним поєднанням озерно-лісових і болотно-лучних ландшафтів,
багатих на рідкісні рослинні угруповання. У флористичному складі ВП 34 %
становлять рідкісні види, серед них 76 видів занесено в Червону книгу
України, 42 – у міжнародні списки рідкісних видів рослин. Дедалі більший
антропогенний вплив (осушення й розорення територій, вирубування лісів,
надмірне випасання та рекреаційне навантаження) призводить до значного
порушення природних фітоценозів, збіднення їх флористичного складу,
зникнення або скорочення багатьох популяцій рідкісних видів рослин. Тому
дослідження рідкісних і зникаючих видів флори ВП, розробка рекомендацій
щодо забезпечення їх охорони in situ та ex situ актуальні в наш час.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну
роботу виконано у відділі природної флори Національного ботанічного саду
ім. М.М. Гришка НАН України. Тема дисертації пов’язана з плановими
дослідженнями відділу в 1994-1999 рр. – “Теоретичні основи та методи
охорони рідкісних і зникаючих видів рослин ex situ та збагачення
культурної флори України” (0195U002741); у 2000 – 2004 рр. – “Теоретичні
основи формування інтродукційних популяцій з метою збереження рідкісних
видів рослин ex situ” (0100U000418).

Мета й завдання дослідження. Мета роботи – з’ясувати видовий склад,
закономірності географічного поширення, еколого-ценотичні особливості
рідкісних і зникаючих видів ВП, встановити сучасний стан ценопопуляцій
та запропонувати заходи щодо їх охорони. Для досягнення цієї мети
передбачено:

скласти список рідкісних і зникаючих видів флори Волинського Полісся;

на підставі гербарних, літературних джерел та власних досліджень
рідкісних видів рослин створити базу даних щодо їх поширення,
закартографувати всі відомі місцезнаходження;

провести географічний, еколого-ценотичний, созологічний аналіз
рідкісних видів; установити динамічні тенденції географічного поширення
рідкісних і зникаючих видів флори ВП;

оцінити репрезентативність природнозаповідної мережі ВП та обґрунтувати
передумови створення нових резерватів;

обґрунтувати ефективність охорони рідкісних видів ex situ в НБС
ім. М.М. Гришка НАН України.

Об’єкт дослідження – рідкісні та зникаючі види флори Волинського
Полісся.

Предмет дослідження – хорологія, еколого-ценотичні особливості й охорона
рідкісних і зникаючих видів флори Волинського Полісся.

Методи дослідження. Методи геоботаніки, фітоценології, популяційної
екології та інтродукції рослин.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що на території
Волинського Полісся зростає 395 рідкісних і зникаючих видів рослин.
Виявлено 115 нових локалітетів 45 рідкісних видів, 28 із яких занесено в
Червону книгу України. На основі географічного й еколого-ценотичного
аналізу гранично-ареальних рідкісних видів проведено
флористично-созологічне районування території ВП. Досліджено динамічні
тенденції поширення реліктових видів від дольодовикового періоду до
нашого часу. Уперше встановлено динаміку зміни чисельності популяцій
рідкісних видів Волинського Полісся протягом останніх 150-200 років
залежно від антропогенних і природних факторів.

Практичне значення одержаних результатів. За нашими рекомендаціями,
створено ботанічний заказник “Озерище” (Старовижівський р-н, Волинської
обл.). Виявлено, досліджено та рекомендовано до охорони як ботанічні
заказники 5 ділянок з природною рослинністю, у межах яких знайдено
значну кількість рідкісних і зникаючих видів рослин. Наукові
обґрунтування автора на створення заказників у Волинській області
передані до Волинського обласного управління Міністерства екології та
природних ресурсів України.

Доповнено колекцію 10-ти рідкісних видів НБС ім. М.М. Гришка
інтродуцентами з Волинського Полісся.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним
дослідженням автора. Основну частину фактичного матеріалу зібрано
безпосередньо під час польових досліджень та опрацювання різних
гербарних фондів. Наукові положення, винесені на захист, дисертант
отримав самостійно.

Апробація роботи. Основні положення дисертації було оприлюднено на
засіданнях Українського товариства охорони природи (Київ,
1998-2001 рр.), науковій конференції “Охорона генофонду рослин в
Україні” (Кривий Ріг, 1994 р.), науковій конференції, присвяченій
150-річчю заснування ботанічного саду Київського національного
університету ім. Т.Г. Шевченка (Київ, 1999 р.), Міжнародній науковій
конференції “Охорона і культивування орхідей” (Київ, 1999 р.), VII
Молодіжній науковій конференції ботаніків (Санкт-Петербург, 2000 р.), I
Міжнародній науковій конференції молодих дослідників “Теоретичні та
прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва” (Київ,
2000 р.), на засіданнях ученої ради НБС ім. М.М. Гришка НАН України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, у
тому числі монографія (у співавторстві), дев’ять статей (5 – у фахових
виданнях), 2 тез.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,
7 розділів, висновків і списку використаних джерел (402). Повний обсяг
дисертації становить 193 сторінки, із яких основний текст – 164. У
дисертаційній роботі міститься 10 рисунків, 8 таблиць і 3 додатки. Обсяг
додатків становить 192 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкти та методика досліджень

Об’єктом нашої роботи є рідкісні та зникаючі види рослин
фізико-географічної області Волинське Полісся (ВП). До “рідкісних”
відносимо всі види флори, які в межах певної території трапляються рідко
в ізольованих популяціях. Під терміном “зникаючі” розуміємо види,
кількість місцезростань яких, під впливом антропогенних факторів, різко
скорочується або вже досягла критичного рівня.

До списку рідкісних і зникаючих видів флори Волинського Полісся
відносимо 395 видів (34% – від загальної кількості видів флори). Основу
списку склали види, внесені в міжнародні списки рідкісних видів:
European Red List, 1991 (Galium volhynicum, Silene lithuanica); CITEC
(Adonis vernalis, Cephalanthera damasonium, та ін., всього 29 видів);
Бернської конвенції (Aldrovanda vesiculosa, Botrychium matricariifolium,
B. multifidum та ін.). Види, внесені в Червоні книги: України (1996),
СССР (1984), Білорусі (1981), Польщі (1993). Значну кількість видів
відібрано шляхом аналізу флористичних і хорологічних праць (Рогович,
1868; Пачоський, 1888, 1897-1900; Барбарич, 1955; Шевчик, 1991; та
інші), а також безпосередньо під час польових досліджень й опрацювання
гербарних фондів.

Усі рідкісні види поділяємо на дві групи: рідкісні види природних
фітоценозів (раритетно-синантропофобні) – 311 видів; рідкісні види, які
тяжіють до рудерально-сегетальних фітоценозів
(раритетно-синантропофільні) – 84 види. Серед видів другої групи також є
зникаючі. Наприклад, унаслідок значного скорочення посівних площ жита
став рідкісним дуже поширений раніше бур’ян Agrostemma gitago. Тепер цей
вид унесено в “Червоні книги” багатьох країн (Цвельов, 2000).

Систематичне положення. Рідкісні види ВП належать до 5 відділів,
7 класів, 51 порядку, 78 родин. За кількістю видів відділи розміщені в
такому порядку: Magnoliophyta – 374 видів, Polypodiophyta – 12,
Lycopodiophyta – 7, Pinophyta – 2, Equisetophyta – 1. Більше ніж
половину рідкісних видів охоплюють 10 провідних родин: Orchidaceae – 31
вид, Asteraceae – 25, Brasicaceae – 24, Ranunculaceae – 24, Rosaceae –
24, Caryophyllaceae – 20, Poaceae – 20, Cyperaceae – 17, Fabaceae – 16,
Scrophulariaceae – 10. Серед родів із найбільшою кількістю видів
виділяємо роди: Carex – 12 видів, Euphorbia – 7 видів, Dianthus, Salix
по 6 видів, Dactylorhiza, Orchis, Allium, Potamogeton, Ranunculus по 5
видів.

Життєві форми. За класифікацією життєвих форм І.Г. Серебрякова (1952),
рідкісні та зникаючі види ВП поділяємо на 5 основних типів: дерева – 12
видів, кущі – 28 видів, кущики – 8 видів, напівкущики – 1 вид,
деревовидні ліани – 1 вид, трав’янисті рослини – 342 види (полікарпічні
трави – 263 види, монокарпічні трави – 55 видів, водні та земноводні
трави – 24 види). Біоспектр життєвих форм, за К. Раункієром,
представлений фанерофітами – 33 види, хамефітами – 20 видів,
гемикриптофітами – 210 видів, криптофітами – 90 видів (геофіти –
60 видів, гелофіти та гідрофіти – 30 видів), терофітами – 42 види. У
цілому розподіл рідкісних видів флори ВП за різними життєвими формами
(біоспектр) відповідає розподілу, характерному для флори помірної зони
Європи (Вальтер, 1982).

Методика досліджень. Польові дослідження рідкісних і зникаючих видів
проводили протягом 14 років від 1990 до 2004 рр. За цей період було
здійснено 28 маршрутів загальною протяжністю понад 1100 км, охоплено
18 адміністративних районів Волинської та Рівенської областей. Під час
маршрутно-польових досліджень проведено пошуки нових місцезростань
рідкісних видів, виявлено 115 нових місцезнаходжень 45 рідкісних видів,
також перевірено ряд локалітетів, відомих за літературними та гербарними
даними. Критично опрацьовано матерiали гербарiїв KW, KWHA, LWS, LW, LUM,
РКМ, LWE, LUU, а також персональні гербарії С. Мацька, Й. Панека
(Луцький краєзнавчий музей), В.Л. Шевчика (Канівський заповідник). На
основі гербарних і літературних даних, а також власних польових
досліджень створено базу даних, яка включає інформацію про 1750
локалітетів рідкісних видів ВП. Усі локалітети картографували й описали.
(див. додатки Б, В).

Елементи флори виділяли з урахуванням систем: Ю.Д. Клеопова (1938,
1990); Г. Мойзеля (Meuzel et al., 1965); Г. Вальтера (1986). Також
ураховували власні поправки щодо регіональної флори Волинського Полісся.

Фітоценотичні описи рослинних угруповань проводили на домінантній основі
(Продромус …, 1991). Популяційне та екологічне вивчення рідкісних видів
проводили за методикою В.М. Голубєва (1980). Вікову та просторову
структуру ценопопуляцій вивчали шляхом закладання трансект, опираючись
на методики Т.О. Работнова (1983), О.О. Уранова (1975), О.В. Смирнової
та ін. (1987). Біоморфологічну характеристику рослин кожної вікової
групи складали на підставі вимірів 15 – 30 особин. Отримані цифрові дані
опрацьовували варіаційно-статистичними методами (Лакин, 1980).
Багаторічні дослідження ценопопуляцій видів Galanthus nivalis, Allium
ursinum, Plathantera bifolia, Dactylorhiza incarnata, Listera ovata на
постійних ділянках площею від 100 до 10000 м2 проводили за методикою
Т.О. Работнова (1951).

Результати інтродукції рідкісних видів вивчали в Національному
ботанічному саду ім. М.М. Гришка згідно з методичними рекомендаціями
В.Г. Собка, М.Б. Гапоненка (1996).

Історія досліджень рідкісних видів Волинського Полісся

Історія вивчення рідкісних видів ВП тісно пов’язана з дослідженнями
рослинності та флори регіону. Першими флористичні роботи в XIX столітті
розгорнули В.Г. Бессер (1822) та Е. Ейхвальд (1830).

Подальше дослідження флори Волинського Полісся пов’язане з діяльністю
Київського товариства природодослідників у другій половині XIX століття.
У цей період флору ВП досліджували П.С. Рогович (1866), В. Монтрезор
(1881, 1882, 1886 – 1889, 1891), І.Ф. Шмальгаузен (1886), Й. Пачоський
(1888). Вони виявили багато рідкісних видів. Окремі з найбільш рідкісних
видів (Empetrum nigrum, Rubus chamaemorus та ін.) пізніше взагалі зникли
зі складу флори ВП.

Рідкісні види у складі флори окремих районів, місцевостей та урочищ ВП
вивчали К. Вандас (1886); Й. Пачоський (1887, 1888); C.К. Федосєєв
(1897); А. Троїцький (1917).

Підсумком флористичних досліджень XIX століття на Поліссі стала праця
Й. Пачоського “Флора Полесья и прилежащих местностей” (1897, 1898,
1900), у якій автор коротко проаналізував хорологію рідкісних видів,
указавши на ступінь їх рідкісності; поділив види на чотири категорії:
надзвичайно-рідкісні, дуже рідкісні, рідкісні та види, які трапляються
зрідка.

З кінця XIX століття до 1939 р. на території ВП працюють польські
ботаніки. У цей період триває вивчення флори та рослинності окремих
районів ВП. Польські ботаніки виходять не лише з позиції інвентаризації,
але й охорони рідкісних видів, шляхом створення ботанічних резерватів.
Під час багаторічних польових досліджень Й. Панек та С. Мацько особливу
увагу приділили південним і східним районам ВП, у яких зосереджено
багато граничноареальних видів. Й. Панек (1933, 1939) виявив низку
рідкісних лісостепових видів, які перебувають на північних межах ареалу.
С. Мацько (1937, 1952) протягом багатьох років вивчав поліський “острів”
ареалу Rhododendron luteum, а також рідкісні види рослин Цуманського
лісового масиву (Astrantia major, Carex davalliana, Cypripedium
calceolus, Cephalanthera rubra, Pedicularis exaltata та багато інших).

Після війни різнопланові дослідження проводять вітчизняні ботаніки.
Цінні хорологічні відомості про місцезростання 169 рідкісних видів ВП
містяться в 12-томній Флорі УРСР (1936-1965 рр.).

Багато праць присвячено вивченню поширення й еколого-ценотичних
особливостей ряду рідкісних видів на ВП: Alnus incana (Слободян, 1965;
Івченко, 1977; Володимирець, 2002), Botrychium multifidum (Мельник,
1976), Сhamaedaphne calyculata (Слободян, 1964; Андрієнко та ін., 1972,
1978), Daphne cneorum (Дiдух, 1974; Мельник, 1986, 1995), Galanthus
nivalis (Мельник, 1987; Андриенко та ін., 1992; Баранський, 1999);
Hypericum humifusum (Андриенко та ін., 1981; Мельник, Баранський, 1999);
Hurerzia selago (Слободян, 1972; Вавриш, Лихобабина, 1975; Мельник,
1976).

Ряд рідкісних видів природної дендрофлори ВП (Betula obscura, Rubus
hirtus) вивчав І.С. Івченко (1977, 1983). Дані про поширення орхідних
містяться в роботах Т.М. Андрієнко (1980, 1986), М.М. Загульського
(1994), В.І. Мельника (1991, 1999). Доповнюють хорологічні та
еколого-ценотичні відомості про окремі раритетні види публікації про
нові флористичні знахідки на території Волинської та Рівенської областей
(Андрієнко, Прядко, 1977; Терлецький, 1984; Андрієнко, Антонова, 1986;
Мельник, 1986, 1988; Шевчик, 1987; 1988; Баранський 2000).

Отже, в 200-річній історії вивчення рідкісних видів ВП можна виділити
два етапи. Перший – “інвентаризаційний” – охоплює XIX століття,
характеризується детальними флористичними дослідженнями окремих регіонів
ВП, виділенням групи рідкісних видів та першими спробами їх поділу за
категоріями рідкісності. Хорологічні відомості цього етапу є дуже
цінними, оскільки дають змогу порівняти хорологію цих видів у минулому
із сучасними даними та простежити динаміку їх поширення за останні 150 –
200 років.

Другий етап – “комплексно-созологічний” – охоплює XX століття й триває
сьогодні, характеризується комплексним еколого-ценотичним вивченням
рідкісних видів у складі окремих унікальних фітоценозів із метою
подальшої їх охорони.

Природні умови Волинського Полісся

Поверхня ВП представлена плоскою, злегка хвилястою низовиною, нахиленою
з півдня на північ від Волинської височини до долини р. Прип’яті.
Незначний нахил поверхні зумовлює повільну плинність річок, слабкий
природний дренаж території, а також її заболоченість. Рівнинність
поверхні порушується моренними горбами, піщаними грядами та дюнами,
заболоченими зниженнями. Для ВП характерні дерново-підзолисті,
лучно-болотні, торфові, торфово-болотні, а в південних районах –
дерново-карбонатні та сірі лісові ґрунти. Клімат ВП помірний, вологий,
із м’якою зимою, нестійкими морозами, не жарким літом, затяжною весною й
осінню. Західна частина ВП, порівняно зі східною, відрізняється більш
океанічним кліматом. Едафічні, ґрунтові та кліматичні відмінності між
західною і східною, південною та північною частинами ВП значною мірою
визначають граничноареальне поширення багатьох рідкісних видів, що
належать до різних географічних елементів флори.

У складі природної рослинності переважають ліси (35–40%). Луки займають
близько 20%. Болота в минулому займали в середньому 11%, на півночі – до
30%, тепер вони значною мірою освоєні, особливо в південних районах.

У межах Волинського Полісся виявлено 33 рідкісні рослинні угруповання
різних рангів (формацій, субформацій, груп асоціацій, асоціацій): 16 –
лісових, 7 – болотних, 11 – водних.

Географічний аналіз рідкісних видів флори на Волинському Поліссі

311 рідкісних видів природних фітоценозів флори ВП належать до таких
типів елементів флори: плюрирегіонального – 7 видів (2%); голарктичного
– 63 види (20%) (євразійського – 43 види); бореального – 56 видів (18%),
(субарктичного – 1 вид); європейського – 139 видів (45 %),
(центральноєвропейського – 71 вид, східноєвропейського – 5 видів);
лісостепового – 27 видів (9%); субсередземно-морського – 11 видів (3%),
субатлантичного – 8 видів (4%). Значна кількість рідкісних видів
європейського, голарктичного та бореального типів елементів флори
зумовлена тим, що територія Волинського Полісся розташована в їх
основних або граничних межах. Територіально віддалені
субсередземноморський і субатлантичний типи елементів флори
характеризуються невеликою кількістю рідкісних видів.

Плюрирегіонально-водні види (Aldrovanda vesiculosa, Batrachium aquatile,
Marsilea quadrifolia) локалізовані в районі Шацьких озер.
Плюрирегіональні та голарктичні монтанно-рівнинні види (Asplenium
trichomanes, Oreopteris limbosperma) приурочені до позитивних форм
рельєфу Волинського моренного пасма. Голарктичні лісові та лучно-болотні
види (Cypripedium calceolus, Ophioglosum vulgatum та ін.) трапляються по
всій території ВП у вигляді окремих острівних локалітетів.

Бореальні види осоково-сфагнових боліт (Oxycoccus microcarpus,
Chamaedaphne calyculata, Carex chordorriza та ін.) поширені лише в
північній частині області, південні межі ареалів цих видів зумовлені
відсутністю відповідних едафотопів у південній частині ВП, де частка
осоково-сфагнових боліт дуже незначна.

Усі неморальні та лучно-болотні центральноєвропейські рідкісні види
(Astrantia major, Hedera helix, Carex davallia та ін.) поширені лише в
південно-західній частині Волинського Полісся, північно-східні межі їх
ареалів зумовлені зростанням континентальності клімату.

Лучно-степові стенотопні види (Carex humilis, Cerasus fruticosa, Orchis
morio та ін.) поширені в найбільш південних районах області, північні
межі їх ареалів зумовлені надмірним зволоженням території та відсутністю
відповідних едафотопів.

Серед 84 раритетно-синантропофільних видів переважають групи видів
турано-європейського (43%), середземноморського (19%) та євразійського
типів (19%) елементів флори (історичних центрів походження
рудерально-сегетальної рослинності), дещо менша частка
центральноєвропейських видів (12%) і незначна частка європейських видів
(5%). Більшість синантропофільних видів поширена в південній частині ВП,
окремі з них проникають у північні райони.

Серед ендемічних видів ВП, до вузьколокальних ендемів належать:
Euphorbia volhynica, Dianthus pseudoserotinus, D. pineticola.

Еколого-ценотичний аналіз рідкісних видів Флори ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Основні риси екотопів рідкісних видів на Волинському Поліссі визначали
за показниками їх пристосування до основних екологічних факторів:
1) водного середовища та зволоження ґрунту; 2) світла; 3) трофності
ґрунту; 4) кислотності ґрунту; 5) умісту в ґрунті кальцію.

Серед рідкісних видів природних фітоценозів ВП найчисельнішими є групи
мезофітів, факультативних геліофітів, мезотрофів, індиферентних до
кислотності та карбонатності ґрунтів видів. У північних районах ВП
більша частка гідрофітів, гігрофітів, оліготрофів, ацидофільних видів,
кальцефобів, у південних – ксеро-мезофітів, мезо-евтрофів, ацидофобів,
кальцефілів. Це зумовлено відмінними фізико-географічними умовами півдня
й півночі Волинського Полісся.

Рідкісні види окремої групи формацій, які характеризуються спорідненими
природно-історичними, географічними, флористичними, еколого-едафічними
особливостями, поширені на певній території з однорідними
фізико-географічними умовами пов’язані між собою фітоценотично у
флороценокомплекси.

На основі географічного та еколого-ценотичного аналізу рідкісних видів
флори ми виділили 11 флороценокомплексів: 1. Широколистяно-лісовий
комплекс неморальних видів європейського та центральноєвропейського
елементів флори, представлений 27 видами, які зростають у
південно-західній частині ВП (Acer pseudoplatanus, Astrantia major,
Hedera helix та ін.). 2. Темнохвойно-лісовий бореальний комплекс
представлений острівними ялинниками ВП. Окрім едифікатора Picea abies,
він включає види – “супутники” ялинових лісів (Huperzia selago, Goodyera
repens, Lycopodium annotinum). 3. Світлохвойно-лісовий (боровий)
комплекс представлений бореальними видами, які поширені на всій
території ВП, хоча частіше трапляються в північній частині області
(Arctostaphylos uva-ursi, Moneses uniflora та ін.). 4.
Узлісно-лучно-чагарниковий комплекс голарктичних рідкісних видів
представлений 36 видами, які спорадично поширені по всьому ВП (Arabis
gerardii, Gentiana cruciata, Gymnadenia conopsea та ін.). 5.
Лучно-болотно-чагарниковий комплекс центральноєвропейських видів
представлений 22 видами, які трапляються лише в південно-західній
частині ВП (Cardamine hirsuta, Carex davalliana, C. flacca та ін.).
6. Лісостеповий комплекс представлений мезоксерофітними рідкісними
видами, які поширені в найбільш південній частині ВП (Achillea
pannonica, Cerasus fruticosa, Carex humilis та ін., усього 24 види).
7. Осоково-сфагново-болотний бореальний комплекс (26 видів) приурочений
до мезо-оліготрофних боліт північної частини Волинського Полісся.
8. Псаммофільний комплекс (15 видів) представлений двома групами видів:
1) субатлантичними, центральноєвропейськими псаммофільними видами, які
поширені в західних районах ВП (Alchemilla baltica, Armeria elongata,
Hypericum humifusum та ін.); 2) східноєвропейськими,
європейсько-південнозахідноазіатськими видами, які компактно зростають у
східній частині ВП уздовж заплавних пісків міжріччя Горині й Случі
(Dianthus pineticola, Gypsophila paniculata, Syrenia cana).
10. Петрофільний комплекс представлений видами, які поширені вздовж
Волинського моренного пасма, а також у східних, південно-східних районах
області, поблизу місць виходу на поверхню мінеральних порід (Asplenium
trichomanes, Rhododendron luteum, Aruncus dioicus). 11. Водний комплекс
макрофітів об’єднує 18 рідкісних видів, які за територіальними
особливостями поширення в межах області поділяємо на три групи:
полірегіональні реліктові види поширені в районі Шацьких озер (Najas
marina, Potamogeton trichoides), циркумбореальні види заплави річки
Прип’яті (Isoёtes lacustris, Potamogeton praelongus, Sparganium minimum)
й європейські види, які дифузно поширені по всій області (Nymphaea
alba). 12. Рудерально-сегетальний комплекс представлений 84 рідкісними
видами, переважна більшість яких зростає в південній частині ВП, на
більш багатих дерново-карбонатних ґрунтах.

Історичні зміни в географічному поширенні рідкісних видів флори
Волинського Полісся

Диз’юнктивно-ареальні види. Географічні ареали більшості рідкісних видів
Волинського Полісся, за винятком окремих філогенетично молодих видів
(неоендеміків), а також синантропних видів, мають давню історію свого
формування, пов’язану з геогенними, кліматогенними та біогенними
факторами минулих епох. Види рослин із чітко вираженим диз’юнктивним
характером ареалів переважно є реліктовими. Серед рідкісних видів
Волинського Полісся виділяємо види з такими типами великих диз’юнкцій:
поліконтинентальною (Aldrovanda vesiculosa, Botrychium multifidum),
голарктичною (Carex buxbaumii, Equisetum telmateia та ін.),
арктобореально-гірською (Carex heleonastes, Malaxis monophyllos та ін.,
всього 21 вид), європейською (Allium strictum, Daphne cneorum,
Rhododendron luteum). Регіональна волинськополіська диз’юнкція
характеризує особливості поширення видів, які дуже рідко трапляються в
граничних районах ВП, після розриву на території області вони знову
з’являються в сусідніх поліських областях (Житомирському та Білоруському
Поліссі): Acer tataricum, Anemone sylvestris, Ranunculus lanuginosus.
Локальна волинськополіська диз’юнкція характерна для видів, які відсутні
лише в певній частині ВП (Trifolium lupinaster, Helianthemum ovatum).

На нашу думку, головна причина волинськополіської диз’юнкції
гірсько-рівнинних видів полягає в невідповідності едафічних умов ВП, як
найбільш низовинної і заболоченої області, екологічним потребам цих
видів. Тому в міжльодовиковий і післяльодовиковий період ці види,
спустившись із Карпатських гір, поширилися в обхід поліських областей на
прилеглі височини Східноєвропейської рівнини, едафічні умови яких більше
відповідають їх екологічним потребам. Головна причина аркто-карпатської
диз’юнкції бореальних видів – природна ксеротизація клімату, інтенсивно
прискорена антропогенним впливом.

4

I

?

j?V

X

°

o

oe

4

I

V

X

oe

ooooooaeaeOAAA¬aeaeAAA

AE

?

dh]„uy^„h

AE

?

?

AE

P‘?’4“6“H™o?ieeeUUUiiiEEEi??¬¬ii

??????????????????

5літетами на межі ареалу, тоді як основні фрагменти їх ареалів
залишаються суцільним (Aposeris foetida, Astrantia major, Circaea
alpina, Equisetum telmateia, Goodyera repens та багато інших).

До головних груп хронологічних реліктів відносимо: третинні, гляціальні
(26 видів), інтергляціальні та голоценові релікти (27 видів).
Приуроченість третинних реліктів (Daphne cneorum, Euphorbia volhynica)
до південної частини Волинського Полісся, яка не покривалася
льодовиками, свідчить про те, що Волино-Подільський рефугіум третинних
реліктів займав не лише територію Волинської височини, а й південну
частину Волинського Полісся.

Рідкісні види з регресивними змінами ареалів. Палінологічний і
радіохронологічний аналізи озерних відкладів на ВП (Артюшенко, 1955;
Безусько та ін., 2001) періоду Голоцену дають змогу більш детально
встановити характер поширення деяких рідкісних видів у минулому.
Наприклад, ще в ранньому Голоцені зі складу флори ВП зникли гірський вид
Pinus cembra, який нині на території України поширений лише у верхньому
лісовому поясі Карпатських гір, та степовий вид Ephedra distachya, який
нині поширений на півдні Лісостепу, в Степу й Криму. Наявність в озерних
відкладах таких різних в екологічному відношенні видів свідчить про
значні коливання клімату в період голоцену.

Протягом останніх 1000 років спостерігається поступова ксеротизація
клімату, внаслідок якої у флорі ВП знижується кількість
помірнотеплолюбних, холодостійких та вологолюбних видів і збільшується
кількість теплолюбних посухостійких представників (Артюшенко, 1957;
Івченко, 1980). Ці кліматичні фактори, а також вплив людини визначили
поступову регресію ареалів Fagus sylvatica та Abies alba на території
області. Задовго до початку періоду інтенсивних флористичних досліджень,
у ХІХ ст., ці види зникли з території Волинського Полісся.

Ми встановили, що протягом XIX-XX століть 12 рідкісних видів уже зникли
з території ВП. Це субарктичний вид Rubus chamaemorus, бореальні види
(Empetrum nigrum, Leymus arenarius, Linnaea borealis),
центральноєвропейські гірсько-рівнинні види (Ranunculus nemorosus,
R. montanus, Orchis ustulata, Pedicularis exaltata, Thalictrum
uncinatum, Traunsteinera globosa), голарктичний гірсько-рівнинний вид
Cardamine hirsuta, водний реліктовий вид Marsilea quadrifolia. 107
рідкісних видів рослин зазнають регресивних змін ареалів, які
проявляються в скороченні чисельності та площ популяцій, диз’юнкції
ареалів, відступом меж ареалів гранично-ареальних видів, аж до повного
зникнення видів із складу регіональної флори. 36 рідкісних видів уже
перебувають на межі зникнення.

Серед зникаючих видів значна частка бореальних лісових і болотних видів.
За гербарними та літературними даними XIX століття, 150-200 років тому
види Betula humilis, Drosera anglica, Saxifraga hirculus та ін. зрідка
та спорадично зростали на всій території ВП. Сьогодні, внаслідок
антропогенної трансформації рослинності (вирубування лісів, осушення
боліт), вони або взагалі зникли в південних районах області, або
залишилися як дуже рідкісні лише в одиничних локалітетах. Регресивні
зміни характерні також для поширення багатьох лісостепових рідкісних
видів (Adonis vernalis, Anemone sylvestris, Aster amellus, Carex
humilis, Euphorbia volhynica). Головні причини цих змін –
сільськогосподарське та промислове освоєння природних екосистем.

Отже, найбільш вразливими до антропогенної трансформації рослинності є
рідкісні види зональних клімаксових угруповань (лісів, верхових боліт,
лучних степів).

Рідкісні види зі стабільними ареалами. 170 рідкісних видів флори ВП
займають стабільні фітоценотичні позиції. Серед них ми розрізняємо три
групи видів із різною стратегією стійкості до антропогенного впливу.
Перша група – види, які займають стабільні позиції лише в умовах
незначного антропогенного впливу. Під час польових досліджень ми
підтвердили збереженість популяцій 27 рідкісних видів цієї групи, серед
них: Astrantia major, Dactilorhiza maculata, Epipactis heleborine та ін.
(Баранський, 1999, 2000). Друга група – види, які займають стабільні
фітоценотичні позиції в умовах досить значного антропогенного впливу
(Juniperus communis, Lycopodium annotinum, Hepatica nobilis). Третя
група – види, популяції яких зазнають значних флуктуацій площ і
чисельності особин залежно від чергування сприятливих або несприятливих
факторів. Подібні флуктуації ценопопуляцій ми спостерігали у видів
родини Orchidaceae – Dactilorhiza incarnata, Plathantera bifolia,
Listera ovata (Баранський, 2003).

Рідкісні види з прогресивними змінами ареалів. 27 видів розширюють свої
ареали на територію Волинського Полісся. Основними транзитними
коридорами для мігруючих видів природної флори ВП є заплави й борові
тераси поліських рік, для окремих синантопофільних видів – вторинні
фітоценози. Псаммофільні та лучні субатлантичні, центральноєвропейські
види (Armeria vulgaris Teesdalia nudicaulis, Hypericum humifusum,
Sarothamnus scoparius та ін.) мігрують на територію ВП із заходу вздовж
борових терас р. Прип’яті. Деякі європейські (Allium ursinum, Dentaria
bulbifera, Corydalis cava), центральноєвропейські (Galanthus nivalis) та
лісостепові види мігрують із півдня заплавними лісами річок Бугу, Турії,
Стоходу, Стиру, деякі східноєвропейські, турано-європейські види
(Gypsophila paniculata, Syrenia cana) мігрують із південного сходу
заплавою р. Случі. Шляхи міграції детально простежено на прикладі
центральноєвропейського виду Galanthus nivalis (Баранський, 1999).
Доведено, що протягом XX століття вид проник на територію ВП із півдня
долинами рік, які на Поліссі мають меридіональне простягання, й утворив
ряд великих популяцій. Таким чином, північна межа ареалу виду
просунулася вглиб області на 70-90 км. У межах ВП вид ценотично
активний. Його базовий віковий спектр лівостороннього типу з абсолютним
максимумом на ювенільних особинах і вторинним максимумом на генеративних
особинах.

Отже рідкісні види, які займають піонерні та вторинні екотопи –
псаммофільних, лучних, лучно-болотних, рудерально-сегетальних угруповань
менш вразливі до антропогенного тиску. Певною мірою антропогенні зміни
рослинності можуть сприяти поширенню цих видів

Охорона рідкісних і зникаючих видів флори Волинського Полісся в природі
та в культурі

Категорії рідкісності. Залежно від реальної та ймовірної кількості
місцезнаходжень рідкісних видів, зміни чисельності їх популяцій протягом
тривалого проміжку часу (розселення виду, скорочення місцезростань),
стійкості до антропогенного впливу та рівня вивченості на території
області, рідкісні види ВП поділяємо на 5 основних категорій рідкісності,
15 субкатегорій: “0-ва” категорія – зниклі або сумнівні види (13 видів);
“1-ша” категорія – надзвичайно рідкісні види, відомі у 1-2
місцезнаходженнях (46 видів); “2-га” категорія – дуже рідкісні види,
відомі в 3-6 місцезнаходженнях (96 видів); “3-тя” категорія – рідкісні
види, які відомі в 6 – 21 місцезнаходженнях (78 видів); “4-та” категорія
– відносно рідкісні та зникаючі види, які зрідка й спорадично
трапляються на території ВП та відомі в 22-60 і більше місцезростаннях
(36 видів).

Флористично-созологічне районування території Волинського Полісся. На
підставі вивчення географічного поширення 267 граничноареальних
рідкісних видів ВП розроблено схему флористично-созологічного
районування регіону, завдання якого: показати флористичні відмінності в
межах області; розкрити зв’язок окремих груп гранично-ареальних видів із
певними елементами флори; виділити райони локалізації унікальних
рідкісних видів, які потребують адекватних їх екології заходів охорони.
На основі аналізу граничноареальних видів бореального, неморального та
лісостепового елементів флори виділено дві флористично-созологічні
області (північнополіська, південнополіська), видів
центральноєвропейського, субатлантичного, східноєвропейського елементів
флори – 4 райони (північно-західний, південно-західний,
північно-східний, південно-східний). Кожна область і район
характеризуються групою унікальних рідкісних видів.

Для північнополіської флористично-созологічної області характерні
бореальні види осоково-сфагнових боліт, що перебувають тут на південних
межах ареалів (Chamaedaphne calyculata, Diphasiastrum tristachyum,
Oxycoccus microcarpus, Isoёtes lacustris, та ін.), для південнополіської
– неморальні та лісостепові види, що перебувають тут на північних межах
ареалів (Adonis vernalis, Cephalanthera damasonium, Galanthus nivalis та
ін.). У північно-західному (Шацькому) флористично-созологічному р-ні
поширені субатлантичні та центральноєвропейські рідкісні види (Armeria
vulgaris, Quercus petraea, Aposeris foetida), у південно-західному
(Володимир-Волинському р-ні) – субсередземноморські та
центральноєвропейські види (Hierochloe australis, Ononis spinosa,
Saxifraga granulata). Лише в північно-східному (Дубровицькому)
флоро-созологічному районі поширені східноєвропейські види (Dianthus
fischeri, Eremogone saxatilis, Syrenia cana), а в південно-східному
(Цумансько-Костопільському) – третинні релікти (Daphne cneorum,
Equisetum telmateia, Euphorbia volhynica).

Природнозаповідна мережа Волинського Полісся представлена двома
заповідниками (Черемським і Рівенським), Шацьким природним національним
парком, 42 заказниками та пам’ятниками природи загальнодержавного
значення, 175 заказниками та пам’ятниками природи місцевого значення. Ця
мережа досить повно охоплює лише північні райони області, популяції
рідкісних видів у південних районах залишені майже без охорони, що
призводить до їх деградації. Виходячи з цього, ми розробили рекомендації
щодо збереження унікальних осередків лісостепової, лісової та болотної
рослинності з рідкісними видами: Botrychium multifidum, Galanthus
nivalis, Isopyrum thalictroides, Allium ursinum, Aruncus dioicus, Hedera
helix, Astrantia major, Cladium mariscus, Epipactis palustris,
Pinguicula vulgaris, Salix lapponum, Betula humilis, Liparis loeselii та
ін. шляхом створення 5 ботанічних заказників (“Урочище Дубники”,
“Свійчівський”, “Оваднівський” – Володимир-Волинський район,
“Домашівський” – Ківецівський район, “Озерище” – Старовижівський район.

Ефективним доповненням до охорони деяких рідкісних і зникаючих видів
рослин у природних місцезростаннях є їх охорона ex situ. Багаторічний
досвід інтродукції рідкісних і зникаючих видів флори Волинського Полісся
на ботаніко-географічних ділянках Національного ботанічного саду
ім. М.М. Гришка показав, що найбільш ефективною є інтродукція лісових
мезофітних, лучно-степових ксеро-мезофітних видів. Рідкісні види Allium
ursinum, Galanthus nivalis, Hedera helix, Scilla bifolia утворили стійкі
інтродукційні популяції, які за характером вікових спектрів не
відрізняються від природних популяцій цих видів на Волинському Поліссі.

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження встановлено закономірності географічного
поширення, флористичні й еколого-ценотичні особливості рідкісних і
зникаючих видів флори Волинського Полісся, з’ясовано динаміку ареалів та
популяцій рідкісних видів протягом останніх 150-200 років, розроблено
рекомендації щодо забезпечення їх охорони.

На Волинському Поліссі виявлено 395 рідкісних і зникаючих видів рослин
(33% від загальної кількості видів флори). Домінують європейські види
(43%), дещо менша частка голарктичних (20%), бореальних (18%) і
лісостепових видів (9%). Субсередземноморські, субатлантичні та
полірегіональні види представлені незначною кількістю. У складі
рідкісних видів – 3 вузьколокальних ендеміка флори України, 267 видів –
граничноареальні, 4 види – третинні релікти, 26 – гляціальні релікти, 32
види – інтергляціальні та голоценові релікти.

На основі географічного й еколого-ценотичного аналізу встановлено
специфіку локалізації на території Волинського Полісся рідкісних видів
різних елементів флори. Усі неморальні та лучно-болотні
центральноєвропейські рідкісні види (Astrantia major, Hedera helix,
Carex davallia та ін.) поширені лише в південно-західній частині
Волинського Полісся, північно-східні межі їх ареалів зумовлені
зростанням континентальності клімату. Лучно-степові види (Carex humilis,
Cerasus fruticosa, Orchis morio та ін.) поширені лише в найбільш
південних районах області, північні межі їх ареалів зумовлені надмірним
зволоженням території та відсутністю відповідних едафотопів. Бореальні
види осоково-сфагнових боліт (Oxycoccus microcarpus, Chamaedaphne
calyculata, Carex chordorriza та ін.) трапляються лише в північній
частині області, південні межі ареалів цих видів зумовлені відсутністю
відповідних едафотопів у південній частині області, де частка
осоково-сфагнових боліт дуже незначна.

Зростання третинних реліктів (Daphne cneorum, Euphorbia volhynica) у
південній частині Волинського Полісся, яка не покривалася льодовиками,
свідчить про те, що Волино-Подільський рефугіум третинних реліктів
займав не лише територію Волинської Височини, а й південну частину
Волинського Полісся.

На основі хорологічного та фітосозологічного аналізу рідкісних видів
установлено, що протягом XIX-XX століть 12 рідкісних видів уже зникли з
території області (Cardamine hirsuta, Empetrum nigrum, Fagus sylvatica,
Leymus arenarius, Linnaea borealis, Ranunculus nemorosus, R. montanus,
Rubus chamaemorus, Orchis ustulata, Pedicularis exaltata, Thalictrum
uncinatum, Marsilea quadrifolia), 36 видів перебувають на межі
зникнення, 107 видів скорочують свої ареали, 170 видів займають
стабільні фітоценотичні позиції, 27 видів розширюють свої ареали на
територію Волинського Полісся.

Найбільш вразливими до антропогенної трансформації рослинності є
рідкісні види зональних клімаксових угруповань (Daphne cneorum, Betula
humilis, Isoёtes lacustris, тощо). Менш вразливі рідкісні види, які
займають піонерні та вторинні екотопи – псаммофільних, лучних,
лучно-болотних, рудерально-сегетальних угруповань (Sarothamnus
scoparius, Hypericum humifusum та ін.). Певною мірою антропогенні зміни
рослинності можуть сприяти поширенню цих видів.

Антропогенна трансформація рослинності (осушення боліт, вирубування
лісів) і можливе глобальне потепління клімату призводять до
інсуляризації популяцій бореальних видів у південних районах Волинського
Полісся, міграції деяких лісостепових і неморальних видів у північні
райони, міграції субатлантичних видів на схід у більш континентальні
райони.

Механізм міграції окремих неморальних видів найбільш детально простежено
на прикладі центральноєвропейського виду Galanthus nivalis. Протягом XX
століття вид мігрував долинами рік, які на Поліссі мають меридіональне
простягання, з основної південної частини ареалу на північ у заплавні
ліси Волинського Полісся, внаслідок чого північна межа ареалу виду
просунулася вглиб області на 70-90 км. Galanthus nivalis у межах
Волинського Полісся є ценотичноактивним видом.

На основі вивчення географічного поширення граничноареальних рідкісних
видів розроблено схему флористично-созологічного районування регіону. У
межах Волинського Полісся виділено дві флористично-созологічні області:
північнополіська, для якої характерні бореальні види осоково-сфагнових
боліт, що перебувають тут на південних межах ареалів (Chamaedaphne
calyculata, Carex heleonastes, Juncus filiformis, Diphasiastrum
tristachyum, Oxycoccus microcarpus, Isoёtes lacustris, Lycopodiella
inundata та ін.), і південнополіська, для якої характерні неморальні та
лісостепові види, що перебувають тут на північних межах ареалів (Adonis
vernalis, Allium sphaerocephalon, Aster amellus, Cephalanthera
damasonium, Cirsium pannonicum, Galanthus nivalis, Allium ursinum,
Hepatica nobilis та ін.).

Мережа природоохоронних територій Волинського Полісся досить повно
охоплює лише північні райони області, популяції рідкісних видів у
південних районах залишені майже без охорони, що призводить до їх
деградації. Виходячи з цього, ми розробили рекомендації щодо збереження
унікальних осередків лісостепової, лісової та болотної рослинності з
рідкісними видами (Botrychium multifidum, Anemone sylvestris,
Plathantera bifolia, Galanthus nivalis, Allium ursinum, Hedera helix,
Astrantia major, Dactylorhiza incarnata, Cladium mariscus, Epipactis
palustris, Pinguicula vulgaris, Salix lapponum, Betula humilis, Liparis
loeselii), шляхом створення 5 ботанічних заказників.

Багаторічний досвід інтродукції рідкісних і зникаючих видів флори
Волинського Полісся на ботаніко-географічних ділянках Національного
ботанічного саду ім. М.М. Гришка показав, що найбільш ефективною є
інтродукція лісових мезофітних, лучно-степових ксеро-мезофітних видів.
Рідкісні види Allium ursinum, Galanthus nivalis, Hedera helix, Scilla
bifolia утворили стійкі інтродукційні популяції, які за характером
вікових спектрів не відрізняються від природних популяцій цих видів на
Волинському Поліссі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ за темою дисертації

Смарагдові перлини Волині: Монографія / Філіпенко А.Б., Терлецький В.К.,
Собко В.Г., Собко В.С., Решетюк О.В., Лисак Г.Г., Баранський О.Р. – К.,
Вид-во “Фітосоціоцентр”, 2004. – 220 с.

Баранський О.Р. Структура і динаміка ценопопуляцій Galanthus nivalis L.
(Amaryllidaceae) на північній межі ареалу у Волинському Поліссі //
Інтродукція рослин. – 1999. – №3-4. – С. 12-17.

Баранський О.Р. Нові місцезнаходження рідкісних видів рослин у
Волинському Поліссі // Інтродукція рослин. – 2000. – №1. – С. 22-24.

Мельник В.И., Баранский А.Р. Распространение и эколого-ценотические
условия местообитаний Hypericum humifusum L. на Украине // Растительные
ресурсы. – 1999. – Т.35. – Вып. 4. – С. 21–25.

Баранський О. Сучасне поширення підсніжника білосніжного (Galanthus
nivalis L.) у Волинському Поліссі // Науковий вісник Волинського
державного університету ім. Лесі Українки. – 1999. – №4. – С. 143-144.

Баранський О.Р. Особливості поширення ценопопуляцій Galanthus nivalis
(Amaryllidaceae) на північній межі ареалу в Західному Поліссі // Вісник
Національного університету ім. Тараса Шевченка “Інтродукція та
збереження рослинного різноманіття”. – 1999. – Вип. 1. – С. 10.

Баранський О.Р. Орхідеї Волинського Полісся // Охорона і культивування
орхідей: Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, вересень,
1999 р.). – К., 1999. – С. 30 – 32.

Баранський О.Р., Кудрик В.В. Вікова і просторова структура ценопопуляцій
Galanthus nivalis L. (Amaryllidaceae) у Волинському Поліссі // Природні
ресурси, екологія та охорона здоров’я Полісся: Матеріали Міжнародної
наук.-практ. конференції. – Луцьк, 2000. – С. 5–11.

Баранський О.Р. Созологічний аналіз рідкісних та зникаючих видів рослин
Волинського Полісся // Проблеми охорони генофонду природи Полісся:
Збірник наукових праць. – Луцьк, 2001. – С. 7-10.

Баранський О.Р. Динамічні зміни в просторовій структурі ценопопуляцій
деяких видів родини орхідних Волинського Полісся // Охрана и
культивирование орхідей: Материалы международной научной конференции. –
Харьков. 2003. – С. 14 – 16.

Баранский А.Р. Динамика популяций Galanthus nivalis L. (Amaryllidaceae)
на северной границе ареала в Украинском Полесье // Тезисы VII молодежной
конференции ботаников в Санкт-Петербурге. – Санкт-Петербург, 2000. – С.
6-7.

Баранский А.Р. Флористическо-созологическое районирование //
“Геоэкологические и биоэкологические проблемы Северного Причерноморья”.
Материалы международной научно-практической конференции. – Тирасполь,
2001. – С. 20-21.

АНОТАЦІї

Баранський О.Р. Рідкісні та зникаючі види флори Волинського Полісся
(хорологія, еколого-ценотичні особливості, охорона). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Національний ботанічний сад
ім. М.М. Гришка НАН України, Київ, 2005.

У дисертації викладені результати багаторічних хорологічних та
еколого-ценотичних досліджень рідкісних і зникаючих видів флори
Волинського Полісся.

Установлено, що на території Волинського Полісся зростає 395 рідкісних
і зникаючих видів рослин. З’ясовано закономірності географічного
поширення, флористичні й еколого-ценотичні особливості рідкісних і
зникаючих видів флори Волинського Полісся. Простежено динамічні
тенденції поширення реліктових рідкісних видів від дольодовикового
періоду до нашого часу. Установлено, що рефугіум третинних реліктів
займав не лише територію Волинської та Подільської височин, а й південну
частину Волинського Полісся. З’ясовано, що протягом XIX-XX століть 12
рідкісних видів уже зникли з території області, 36 видів перебувають на
межі зникнення, 107 видів скорочують свої ареали, 170 видів займають
стабільні фітоценотичні позиції, 27 видів розширюють свої ареали на
територію Волинського Полісся. На основі аналізу поширення
граничноареальних рідкісних видів запропоновано схему
флористично-созологічного районування Волинського Полісся. Розроблено
рекомендації щодо забезпечення охорони унікальних фітоценозів
лісостепової, лісової та болотної рослинності з багатьма рідкісними
видами.

Ключові слова: Рідкісні та зникаючі види рослин, Волинське Полісся,
ареал, ценопопуляція, охорона.

Баранский А.Р. Редкие и исчезающие виды флоры Волынского Полесья
(хорология, эколого-ценотические особенности, охрана). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по
специальности 03.00.05 – ботаника. – Национальный ботанический сад
им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Киев, 2004.

В диссертации изложены результаты 14-ти летних хорологических и
эколого-ценотических исследований редких и исчезающих видов флоры
Волынского Полесья.

Установлено, что на территории Волынского Полесья произрастают
395 редких и исчезающих видов растений. Среди них – 3 узколокальных
эндемика флоры Украины, 267 предельно-ареальных видов, 4 третичные
реликты, 26 гляциальных реликтов, 32 интергляциальных и голоценовых
реликтов.

Во время экспедиционных исследований выявлено 115 новых локалитов
45 редких и исчезающих видов растений, также произведены поиски ранее
известных местонахождений. На основании гербарных и литературных данных,
а также полевых исследований создана база данных, которая включает
информацию о 1750 локалитетах редких и исчезающих видов растений
Волынского Полесья.

Географический анализ показал, что среди редких видов флоры Волынского
Полесья преобладают виды европейского (45 %), голарктического (20 %),
бореального (18%) типов элементов флоры, значительно реже представлены
лесостепные (9 %), субатлантические (4 %), субсредиземноморские (3%) и
полирегиональные (2 %) виды. Установлена специфика локализации на
территории Волынского Полесья граничноареальных редких видов различных
элементов флоры в зависимости от природных условий.

В эколого-ценотическом отношении, среди редких видов преобладают
мезофиты, факультативные гелиофиты, мезотрофы. Впервые для территории
Волынского Полесья проанализировано 11 флороценокомплексов редких видов,
дана характеристика их фитоценотическим и географическим особенностям.

Выделены виды с различными типами дизъюнкций ареалов. Рассмотрена
причина волынополесской дизъюнкции в распространении некоторых
горно-равнинных видов.

Выяснены закономерности географического распространения, и
эколого-ценотические особенности реликтовых видов флоры Волынского
Полесья. Установлено, что Волыно-Подольский рефугиум третичных реликтов
охватывал не только Волынскую и Подольскую возвышенности, но и южную
часть Волынского Полесья, которая не покрывалась ледниками.

Установлено, что на протяжении последних 150-200 лет 12 редких видов уже
исчезли из территории области, 36 – находятся на грани исчезновения, 107
– сокращают свои ареалы, 170 – занимают стабильные фитоценотические
позиции, 27 – расширяют свои ареалы на территорию Волынского Полесья.
Наиболее уязвимыми к антропогенной трансформации растительности редкие
виды климаксовых ценозов (зональных лесов, верховых болот), менее
уязвимы редкие виды, которые занимают пионерные и вторичных экотопы
псаммофильных, луговых, рудерально-сегетальных сообществ. Антропогенная
трансформация растительности (осушение болот, вырубка лесов) и возможно
глобальное потепления климата приводят к инсуляризации популяций
бореальных видов в южных районах Волынского Полесья, миграции некоторых
лесостепных и неморальных видов в северные районы, миграции
субатлантических видов на восток.

Детально рассмотрено особенности миграции на территорию Волынского
Полесья центральноевропейского неморального вида Galanthus nivalis. На
протяжении XX столетия вид мигрировал с юга в пойменные леса Волынского
Полесья, вследствие чего северная граница ареала вида продвинулась в
глубь области на 70-90 км.

На основании анализа распространения предельноареальных редких видов
предложена схема флористическо-созологического районирования Волынского
Полесья. Выделены две флористическо-созологические области
(северополесская, южнополесская), четыре района.

Разработаны рекомендации по охране уникальных фитоценозов лесостепной,
лесной и болотной растительности с многими редкими видами путем создания
пяти ботанических заказников. Рассмотрена эффективность охраны редких
видов ex situ путем моделирования интродукционных популяций на
ботанико-географических участках отдела природной флоры НБС
им. Н.Н. Гришка НАН Украины.

Ключевые слова: Редкие и исчезающие виды растений, Волынское Полесье,
ареал, ценопопуляция, охрана.

Baransky A.R. Rare and vanishing species of the flora of Volhynian
Polesye (chorology, ecological and coenological peculiarities,
conservation). – Manuscript.

Thesis for Candidate’s scientific degree of biological sciences.
Speciality 03.00.05 – Botany. – M.M. Gryshko National Botanical Garden,
National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.

The thesis presents the results of long-term chorological, ecological
and coenological researches of rare and vanishing species of the flora
of Volhynian Polesye.

The flora of Volhynian Polesye includes 395 rare and vanishing plant
species. The peculiarity of geographical distribution, floristic,
ecological and coenological features of rare and vanishing species of
the flora of Volhynian Polesye were described. Dynamic tendencies of
distribution of relic species from the tertiary period till our time
were studied. It is established, that the refuge of tertiary relicts
occupied not only territory of the Volhynian and Podolian Uplands but
also the southern part of Volhynian Polesye. During XIX-XX century, 12
rare species already have vanished from territory of Volynian Polesye,
36 species are endangered, 107 species, mainly boreal, reduce the areas,
170 species have stable areas, 27 species expand the areas on territory
Volhynian Polesye. Recommendations for conservation unique phytocenoses
of forest-steppe, wood and marsh vegetation with many rare species are
proposed.

Key words: Rare and vanishing species of plants, Volhynian Polesye,
area, cenopopulation, conservation.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020