.

Організація самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін у вищому навчальному педагогічному закладі (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
129 3353
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. Г.С. СКОВОРОДИ

ШИШКІНА Наталія Олександрівна

УДК 378.14

Організація самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних
дисциплін у вищому навчальному педагогічному закладі

13.00.04 — теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків — 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті

ім. Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Дмитренко Тамара
Олександрівна,

Харківський державний
педагогічний

університет ім.
Г.С.Сковороди,

завідувач кафедри
соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Дубасенюк Олександра
Антонівна,

Житомирський державний
педагогічний

університет імені Івана Франка,

проректор з наукової
роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент

Посохова Ірина Степанівна,

Українська інженерно-педагогічна академія,

доцент кафедри педагогіки та методики

професійного навчання.

Провідна установа: Криворізький державний педагогічний
університет, кафедра педагогіки та психології,

Міністерство освіти і науки України,

м. Кривий Ріг.

Захист відбудеться 22 квітня 2004 року о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському державному
педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди за адресою: 61002,
м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного
педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (61168,
м. Харків, вул. Блюхера,2, ауд. 215-в).

Автореферат розісланий 20 березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Золотухіна С.Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Модернізація системи вищої
освіти України вимагає розробки ефективних засобів формування всебічно
розвиненої особистості, здатної не лише застосовувати здобуті знання у
професійній діяльності, але й постійно поповнювати їх. Обсяг інформації,
необхідної для плідної праці та життя освіченої людини, постійно
зростає, саме тому актуальною є проблема виховання у студентів таких рис
особистості, як самостійність, пізнавальна активність, креативність.

Сутність самостійної роботи, технологію та методику її організації
досліджували С.І.Архангельський, Ю.К.Бабанський, В.К.Буряк, М.Г.Дайрі,
М.О.Данилов, В.І.Євдокимов, Б.П.Єсипов, В.А.Козаков, О.А.Нільсон,
П.І.Підкасистий, І.Ф.Прокопенко, Б.А.Сусь, О.В.Усова та інші вчені.
Питання, пов’язані з організаційно-педагогічними умовами підвищення
ефективності самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах,
дістали відображення у дослідженнях С.І.Архангельського, А.М.Алексюка,
О.В.Євдокимова, Б.А.Суся, В.А.Козакова та інших.

Разом із тим у педагогічній науці недостатньо розглянуто питання
теоретичного обгрунтування й апробації на практиці технології
організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних
дисциплін. Аналіз досвіду роботи викладачів вищого навчального
педагогічного закладу засвідчив, що вони використовують різні засоби та
методи організації самостійної роботи студентів, які здебільшого
розробляються емпірично, без належного наукового обгрунтування, на
основі інтуїтивних уявлень. Вказані недоліки педагогічної теорії та
практики породжують суперечності: між соціальними змінами, пов’язаними з
попитом на компетентні кадри, тобто такі, що не лише мають високий
рівень знань, але й уміють реалізувати їх на практиці, самостійно їх
поповнювати, приймати відповідні рішення в конкретній виробничій
ситуації, з одного боку, та наявним процесом навчання, який здебільшого
залишається заснованим на запам’ятовуванні інформації з наступним її
відтворенням, — з іншого; між зростанням ролі самостійної роботи
студентів як однієї з основних форм організації навчального процесу у
вищій школі України та рівнем її дидактичного забезпечення; між
наявністю емпіричного досвіду розробки та використання форм, методів,
засобів організації самостійної роботи студентів під час вивчення
юридичних дисциплін та майже повною відсутністю досліджень особливостей
їх проектування і застосування у ході підготовки викладачів правових
дисциплін.

Отже, виникає потреба у зміні форм і методів організації самостійної
роботи студентів. Особливо це є важливим для майбутніх викладачів, які
мають спрямувати свою діяльність на підготовку компетентних спеціалістів
з високим рівнем знань, умінь і навичок, а також самостійних, активних
та творчих особистостей. Проголошення в Національній доктрині розвитку
освіти України у XXI столітті як головної мети системи освіти створення
умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування
поколінь, здатних навчатися упродовж життя, стало важливим кроком на
шляху до вдосконалення педагогічного процесу.

Розбудова демократичної, правової держави неможлива без високого рівня
правових знань, правової культури її громадян. Одним зі шляхів
досягнення цього є підготовка кваліфікованих викладачів правових
дисциплін, головним резервом – організація самостійної роботи студентів.

З огляду на актуальність зазначеної проблеми, необхідність усунути
названі суперечності та вдосконалити технологію організації самостійної
роботи студентів обрано таку тему дослідження: “Організація самостійної
роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін у вищому
навчальному педагогічному закладі”.

Зв’язок роботи з науковими планами й темами. Дисертаційне дослідження
виконано згідно з темою науково-дослідної роботи Інституту педагогіки та
психології Харківського державного педагогічного університету ім.
Г.С.Сковороди “Наукове забезпечення педагогічного процесу середніх
загальноосвітніх та вищих навчальних закладів” (протокол № 6 від
31.10.2003 р.). Тема дисертації затверджена Радою з координації наукових
досліджень у галузі педагогіки й психології Академії педагогічних наук
України (протокол № 7 від 17.09.2002 р.).

Об’єктом дослідження є організація самостійної роботи студентів вищого
педагогічного закладу освіти.

Предмет дослідження – технологія організації самостійної роботи
студентів вищого педагогічного закладу освіти у процесі вивчення
юридичних дисциплін.

Мета дослідження полягає в обгрунтуванні, розробці та експериментальній
перевірці технології організації самостійної роботи студентів вищого
педагогічного закладу освіти у процесі вивчення юридичних дисциплін.

Гіпотеза дослідження. Упровадження у вищому педагогічному навчальному
закладі розробленої технології організації самостійної роботи студентів
у процесі вивчення юридичних дисциплін, яка передбачає поступовий
перехід від прямого управління з боку викладача до співуправління та
самоуправління забезпечить підвищення якості знань студентів (повноти,
глибини, усвідомленості), рівня самостійності, позитивної мотивації та
пізнавального інтересу до вивчення дисципліни, а також сформованості
інтелектуальних умінь (аналізувати, порівнювати, виділяти головне,
узагальнювати).

Завдання дослідження визначено у відповідності з об’єктом, предметом,
метою та гіпотезою:

Проаналізувати стан наукової розробки проблеми організації самостійної
роботи студентів вищих закладів освіти у педагогічній науці та практиці.

Визначити особливості організації самостійної роботи студентів у процесі
вивчення юридичних дисциплін у вищому педагогічному навчальному закладі.

Розробити технологію організації самостійної роботи студентів у процесі
вивчення юридичних дисциплін у вищому педагогічному навчальному закладі.

Експериментально перевірити ефективність упровадження технології
організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних
дисциплін у вищому педагогічному навчальному закладі.

Розробити методичні рекомендації для викладачів з організації
самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін у
вищому педагогічному навчальному закладі.

Методологічною основою дослідження є філософська теорія пізнання,
положення про взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ і процесів
навколишнього світу, системний підхід до розгляду складних педагогічних
об’єктів, особистісно-діяльнісний і технологічний підходи до організації
самостійної роботи студентів.

Теоретичною основою дослідження є загальна теорія діяльності
(О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), концепції розвитку пізнавальної
активності та активізації навчально-пізнавальної діяльності
(О.А.Дубасенюк, І.Я.Лернер, В.І.Лозова, О.М.Матюшкін, М.І.Махмутов,
В.Оконь, І.С.Посохова, Г.В.Троцко, Т.І.Шамова, Г.І.Щукіна та інші),
концепції формування навчально-творчої діяльності (В.І.Андреєв,
Б.І.Коротяєв, К.В.Яресько та інші), концепція навчання у співробітництві
(Ш.О.Амонашвілі, Д.Джонсон, Х.Й.Лійметс, Е.Ф.Нор, Г.О.Цукерман та інші),
концепція управління навчально-пізнавальною діяльністю (В.П.Беспалько,
В.В.Костіна, Н.Ф.Тализіна та інші), теоретичні основи педагогічної
технології (В.П.Беспалько, Т.О.Дмитренко, О.А.Дубасенюк, В.І.Євдокимов,
М.В.Кларин, О.М.Пєхота, І.Ф.Прокопенко, Д.В.Чернилевський та інші).

Для розв’язання завдань дослідження та перевірки висунутої гіпотези
використовувалися такі методи педагогічного дослідження:

теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури з метою визначення
стану розробленості досліджуваної проблеми; синтез, порівняння,
узагальнення, систематизація;

емпіричні: педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий,
контрольний); педагогічне спостереження, аналіз занять; анкетування
студентів, бесіди з ними; розробка та вивчення контрольних робіт
студентів з метою виявлення результативності експериментальної роботи з
впровадження розробленої технології;

статистичні: методи математичної статистики для проведення якісного та
кількісного аналізу здобутих даних.

Дослідно-експериментальна робота проводилася автором на базі
Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди
протягом 2001-2003 рр. у три етапи. Всього експериментом було охоплено
336 студентів.

На першому етапі проведено аналіз наукової літератури (із філософії,
психології, педагогіки, менеджменту), в якій відображено наявні напрями
розв’язання проблеми організації самостійної роботи студентів. Визначено
методологічні засади, мету і завдання дослідження, сформульовано
гіпотезу. Конкретизовано основні поняття щодо досліджуваної проблеми,
визначено особливості організації самостійної роботи студентів у процесі
вивчення юридичних дисциплін та розроблено відповідну технологію.
Підготовлено матеріали до проведення констатуючого експерименту.

На другому етапі проведено педагогічний експеримент. У ході
констатуючого експерименту визначено основні недоліки та проблеми в
організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних
дисциплін, обрано експериментальні та контрольні групи. Формуючий
експеримент передбачав перевірку ефективності розробленої технології
організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних
дисциплін у вищому навчальному педагогічному закладі. Під час його
проведення визначено вплив розробленої технології на показники якості
знань (повнота, глибина, усвідомленість), формування пізнавальної
активності, самостійності, зміни в мотиваційній сфері, а також
сформованість інтелектуальних умінь (аналізувати, порівнювати, виділяти
головне, узагальнювати).

На третьому етапі визначено ефективність дослідно-експериментального
навчання, проаналізовано та узагальнено результати дослідження,
продовжено апробацію роботи, розроблено методичні рекомендації з
упровадження у педагогічний процес запропонованої технології організації
самостійної роботи студентів під час вивчення юридичних дисциплін у
вищих навчальних педагогічних закладах.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження
полягають у тому, що визначено особливості організації самостійної
роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін; уперше
теоретично обгрунтовано, розроблено та експериментально перевірено
технологію організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення
юридичних дисциплін у вищому педагогічному навчальному закладі, яка
грунтується на системному підході та забезпечує поступовий перехід від
прямого управління з боку викладача до співуправління та самоуправління;
на її основі створено й експериментально перевірено комплекс засобів
організації самостійної роботи студентів і визначено педагогічні умови
його ефективного застосування при вивченні юридичних дисциплін.

Практичне значення здобутих результатів дослідження полягає в тому, що з
метою підвищення якості знань, рівня самостійності, пізнавальної
активності, позитивної мотивації студентів, сформованості
інтелектуальних умінь на основі запропонованої технології організації
самостійної роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін у
вищому навчальному педагогічному закладі розроблено методичні
рекомендації для викладачів, які можуть бути використані під час
вивчення широкого кола юридичних дисциплін, в системі підвищення
кваліфікації викладачів, для створення методики викладання права та
інших дисциплін, підготовки курсових та дипломних робіт, а також для
організації педагогічної практики.

Вірогідність та аргументованість результатів дослідження забезпечені
тим, що методи, використані в дослідженні, відповідають його об’єкту,
предмету, меті та завданням; апробацією здобутих результатів;
дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; поєднанням
кількісного та якісного аналізу отриманих даних; позитивними
результатами формуючого експерименту.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження
доповідалися на міжнародних, всеукраїнських та інших науково-практичних
конференціях: “Як нам упорядкувати нашу вищу школу” (м. Харків, 2002),
“Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Харків, 2002), “Світ молоді —
молодь світу” (м. Вінниця, 2002), “Інформаційні технології: наука,
техніка, технологія, освіта, здоров’я” (м. Харків, 2003), “Творчість
врятує світ” (м. Київ, 2003), “Молодь, соціальна політика і проблеми
національного відродження України” (м. Донецьк, 2002), на конференції
молодих учених (ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, м. Харків, 2002), “Культура та
інформаційне суспільство ХХІ століття” (м. Харків, 2003), на засіданнях
кафедр соціальної педагогіки, педагогіки початкового навчання і
дошкільного виховання та кафедрі процесуального права Харківського
державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди.

Основні положення дисертаційного дослідження, його теоретичні та
практичні результати викладено в методичних рекомендаціях та 15
одноосібних публікаціях загальним обсягом 4,5 друк. арк.; з них 6 — у
провідних наукових фахових виданнях.

Матеріали дослідження впроваджено у навчальний процес Харківського
гуманітарного університету “Народна українська академія” (довідка № 42
від 18.11.2003 р.), Харківського державного медичного університету
(довідка №1 від 20.11.2003 р.) та Національного фармацевтичного
університету (акт впровадження від 15.11.2003р.).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів,
висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних
джерел (221 найменування), 12 додатків. Основний зміст роботи викладено
на 166 сторінках, представлено 14 рисунків, 29 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет,
мету, гіпотезу, завдання, методи дисертаційного дослідження, розкрито
наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено
відомості про апробацію та впровадження здобутих результатів.

У першому розділі “Теоретичні питання організації самостійної роботи
студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін у вищому навчальному
педагогічному закладі” на підставі розгляду психолого-педагогічної
літератури висвітлено і проаналізовано сутність, структуру і функції
самостійної роботи студентів, обгрунтовано особливості її організації
під час вивчення юридичних дисциплін, розроблено модель, яка є
підгрунтям авторського варіанта технології організації самостійної
роботи студентів при вивченні юридичних дисциплін у вищому педагогічному
закладі освіти. Визначено, що самостійна робота студентів – це такий вид
навчальної діяльності, що виконується студентами з використанням
розумових і (або) фізичних зусиль як під час аудиторних занять, так і в
позааудиторний час, за завданням і під контролем викладача, але без
особистої його участі, та спрямована на досягнення поставленої мети;
головним завданням самостійної роботи є підвищення якості знань,
формування пізнавальної активності, самостійності, позитивної мотивації,
інтелектуальних умінь.

Самостійну роботу студентів розглянуто з позиції системного,
особистісно-діяльнісного та компетентнісного підходів. Застосування
системного підходу дозволило визначити самостійну роботу студентів як
складну систему: у статиці та у її розвитку, а також у трьох площинах
дослідження: предметній, функціональній та історичній. Предметна площина
дослідження дала змогу виокремити компоненти самостійної роботи
(суб’єкт, об’єкт, предмет, продукт; мотив, мета, спосіб, результат) та
розглянути їх взаємозв’язок як елементів системи. У функціональній
площині виявлено взаємозв’язок системи з навколишнім світом. Історичний
аспект розгляду самостійної роботи дозволив обгрунтувати перспективи її
розвитку. Сутність особистісно-діяльнісного підходу полягає у зміні ролі
студента в процесі навчання, у спрямованості навчання на особистість, її
цілі, завдання, настанови; у використанні власного досвіду студента; у
створенні позитивного мікроклімату на заняттях; у розвитку саморегуляції
та самооцінки студентів. Застосовуючи особистісно-діяльнісний підхід,
викладач має спиратися на наявний у студента досвід, враховувати його
мотиви, цілі, особливу увагу приділяти розвиткові особистості студента.
Компетентнісний підхід відображає необхідність оволодіння студентами
певним обсягом компетенцій (освітня; у сфері самостійної, творчої,
дослідницької діяльності; у сфері громадської діяльності; у сфері
трудової діяльності; у сфері побуту та дозвілля), через засвоєння якого
у процесі самостійної роботи вони завжди матимуть змогу оволодіти новими
знаннями та вміннями.

Доведено, що реалізація освітньої функції, яка забезпечується у процесі
самостійної роботи студентів, сприяє формуванню професійних знань, більш
глибокому вивченню предмета, застосуванню знань на практиці, посиленню
зв’язку між навчальною та науковою працею. Розвиваюча функція забезпечує
формування чітких цілей, мотивів, світоглядних знань; оволодіння новими
способами та методами діяльності; зростання захопленості обраною
професією; розвиток навичок самостійної праці, а також творчих умінь.
Реалізація виховної функції зумовлює виховання почуття обов’язку та
відповідальності, старанності, ретельності, наполегливості у досягненні
мети, а також формування моральних, естетичних переконань.

Результат самостійної роботи студентів значною мірою залежить від її
організації. Зміст поняття “організація” відбиває взаємодію викладача зі
студентами для досягнення запланованого результату – оволодіння певним
обсягом компетенцій. Сучасні психолого-педагогічні концепції навчання
вимагають такої його організації, яка, насамперед, забезпечує активне і
самостійне вивчення студентом навчального матеріалу (О.А.Дубасенюк,
В.І.Лозова, Т.І.Шамова та інші). Досягнення цього є неможливим без
правильно обраного виду управління, яке ми розглядаємо як
системоутворювальний фактор педагогічного процесу. У дисертації
використовується така сукупність видів управління: пряме – студент діє
за запропонованим алгоритмом; співуправління – студент діє за планом, що
направляє його діяльність і передбачає наявність підказок, навідних
питань; самоуправління – студент розв’язує завдання самостійно
(В.П.Беспалько, В.В.Костіна, Н.Ф.Тализіна, К.В.Яресько та інші).

Аналіз педагогічної літератури довів, що самостійність пов’язана з
активністю студентів у процесі навчання (В.І.Лозова); на підставі
здобутих даних можна стверджувати необхідність запровадження під час
організації самостійної роботи студентів активних методів, форм
організації навчання. Серед них треба відзначити метод проблемного
навчання, навчання в співробітництві, ситуаційного навчання, мозковий
штурм, ділові ігри тощо.

Особливості організації самостійної роботи студентів під час вивчення
юридичних дисциплін визначено на основі дослідження дії факторів:
об’єктивного, суб’єктивного, особистісного. З точки зору об’єктивного
фактора, у процесі навчання застосовується велика кількість інформації
(закони, укази, постанови та інші нормативно-правові акти), що має
тенденцію до змінювання. Суб’єктивний фактор пов’язаний із дією
об’єктивного фактора. Так, необхідним є виховання у студентів –
майбутніх викладачів правових дисциплін – навичок орієнтуватися у потоці
інформації, знаходити необхідні відомості, користуватися комп’ютером.
Досягти цього можливо завдяки організації самостійної роботи студентів
як в аудиторії, так і у позааудиторний час; використанню різноманітності
у формах проведення занять; приділенню особливої уваги тим методам і
формам, що сприяють розвиткові інтелектуальних умінь, ораторського
мистецтва у майбутніх викладачів правових дисциплін та юристів, а також
створенню спеціальних аудиторій, обладнаних комп’ютерами. Особливістю
суб’єктивного фактора є застосування під час організації самостійної
роботи студентів при вивченні юридичних дисциплін таких активних методів
навчання, як мозковий штурм, ділова гра, а також проблемного методу,
методу ситуаційного навчання, використання завдань, що моделюють
конкретні правові ситуації. Реалізації принципу зв’язку навчання з
практикою, який є важливим саме при вивченні юридичних дисциплін, сприяє
наявність у викладача практичного досвіду роботи за спеціальністю,
контакту з юристами-практиками (працівниками прокуратури, суду,
нотаріату тощо). Це дозволить йому в процесі організації самостійної
роботи студентів (як у позааудиторний час, так і на лекціях та
практичних заняттях) використовувати приклади зі своєї (або інших
практиків) професійної діяльності, складати на її підставі проблемні
ситуації, ситуаційні вправи, розробляти ділові ігри тощо. Дослідження
дії особистісного фактора при організації самостійної роботи вимагає
врахування наявних у студента мотивів, ціннісних орієнтацій, досвіду.
Поступовий перехід від прямого управління до співуправління та
самоуправління надає студенту можливість використати досвід самостійної
роботи, а також знання, уміння та навички, здобуті ним на попередніх
курсах.

x

A

F

e

„@

^„@

„@

„?^„@

4

n

p

r

t

v

x

Ae

AE

RAAeF

e

„J

„¶o^„J

?”CHDhE?F®G(I„JeL:S6Tyyoocacccccccccc*****ccc

&

R

V

X

~

??&?

??&?

&

розвиток навичок самостійної праці, формує пізнавальний інтерес. Серед
засобів треба відзначити оглядову лекцію з елементами проблемної, лекцію
з запланованими помилками, нетрадиційні форми (“Урок-змагання”,
“Взаємоконтроль у парах”), розв’язання тестових завдань тощо.

Оперативний етап характеризується реалізацією продуктивної діяльності
студентів за участю викладача, поступовим переходом від прямого
управління до співуправління та самоуправління, великою увагою до
засобів перспективного управління. На цьому етапі (другий рік навчання у
вищому педагогічному навчальному закладі) студенти мають виявити більш
високий, порівняно з підготовчим етапом, рівень самостійності. За
результатами навчання на другому курсі студенти закріплюють навички
самостійної праці, розвивають інтелектуальні уміння, підвищують рівень
пізнавальної активності та позитивної мотивації до навчання. Засоби
навчання потребують від студентів співпраці з викладачем та між собою, а
також самостійності, що сприятиме їх переходу на наступний етап –
заключний. Серед засобів треба відзначити бінарну лекцію, невелику
самостійну роботу наприкінці лекції, мозковий штурм, нетрадиційні форми
(“Акваріум”,“Займи позицію”), розв’язання кросвордів тощо.

На заключному етапі організації самостійної роботи студентів, що
відбувається на старших курсах навчання, превалює самоуправління
студентів, а також співуправління; значно менше використовується пряме
управління. Студенти мають навчитися проявляти самостійність як у
постановці проблеми, так і в пошуках шляхів її розв’язання та перевірки
результату. Засобами на цьому етапі є проблемна лекція,
лекція-конференція, розв’язання проблемних ситуацій, ділова гра,
підготовка студентами доповідей, вирішення ситуаційних вправ та інші.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна робота з перевірки
технології організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення
юридичних дисциплін” розкрито етапи проведення експериментального
дослідження та здійснено аналіз здобутих результатів.

Під час проведення експерименту використовувались такі методи:

контроль із застосуванням системи контрольних та тестових робіт із метою
виявлення: рівня сформованості самостійності; якості знань (повноти,
глибини, усвідомленості); рівня сформованості інтелектуальних умінь
(виділення головного, порівняння, аналіз, узагальнення);

анкетування, бесіди з метою виявлення рівня сформованості мотивації та
пізнавального інтересу до предмета;

наукове спостереження з метою вивчення зміни рівня самостійності та
активності студентів.

Під час констатуючого експерименту з п’яти груп юридичного факультету
за результатами тестування (методика І.П.Подласого) було виділено три
групи з приблизно однаковим рівнем засвоєння знань.

В експериментальних та контрольній групах зроблено початкові зрізи та
виявлено рівні сформованості у студентів мотивації, розвитку
інтелектуальних умінь, самостійності та пізнавальної активності, а також
такого показника, як усвідомленість. Констатуючий експеримент дав змогу
встановити, що студенти експериментальних та контрольної групи мають
недостатній рівень сформованості знань, умінь, навичок, розвитку
самостійності, пізнавальної активності, превалює негативна мотивація, що
загалом говорить про необхідність здійснення змін у навчальному процесі
під час викладання дисципліни.

Другим етапом дослідження був формуючий експеримент, під час якого у
виділених експериментальних групах було впроваджено у навчальний процес
розроблену технологію організації самостійної роботи студентів (на
матеріалі дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів”).
Заняття в контрольній групі проводилися традиційним способом за
програмою дисципліни.

Студенти експериментальних груп працювали самостійно не тільки в
позааудиторний час (робота з додатковою літературою,
нормативно-правовими актами, підготовка до виступів на семінарах,
індивідуальні та групові консультації з викладачем), але й в аудиторії.
Для активізації самостійної роботи використовувалися такі нетрадиційні
форми, як мозковий штурм, “Займи позицію”, “Акваріум”, “Вогонь по
ведучому”, проводилися ділові ігри та розв’язувалися проблемні ситуації,
вирішувалися ситуативні вправи. Було застосовано такі види контролю:
самоконтроль студентів, взаємоконтроль у парах, проведення
“Уроків-змагань”, застосування тестів, опитування тощо.

Аналіз результатів експериментального дослідження дозволив виявити
педагогічні умови ефективного втілення у процес підготовки студентів –
майбутніх викладачів правових дисциплін — розробленої технології
організації самостійної роботи.

Завданням контрольного експерименту було порівняння показників
експериментального дослідження у контрольних та експериментальних групах
як між собою, так і з вихідним (визначеним у констатуючому
експерименті) рівнем.

Рис.2. Діаграма порівняння підсумкового та початкового зрізів розподілу
студентів групи Е1, Е2 та К за рівнями засвоєння знань, умінь та
навичок.

Із рис.2 видно, що у групах Е1, Е2 спостерігаються суттєві зміни у
рівні засвоєння знань, умінь та навичок, проте у групі К відбулися лише
незначні зміни. Аналіз здобутих даних свідчить, що в більшості студентів
експериментальних груп Е1 та Е2 значно підвищився рівень сформованості
таких інтелектуальних умінь, як аналізувати (на високому рівні
сформованості уміння у групі Е1 – на 41,4%, Е2 – на 29,6%) ,
порівнювати (у групі Е1 – на 27,6%, Е2 – на 33,3%), виділяти головне (у
групі Е1 – на 55,2%, Е2 – на 55,6%) та узагальнювати (у групі Е1 – на
41,4%, Е2 – на 44,5%), проте у контрольній групі суттєво підвищених
результатів не відзначено. Загальний рівень пізнавального інтересу до
предмета у групах Е1, Е2 став середнім, а в групі К — залишився низьким.

Зіставивши дані, здобуті до та після експерименту, можна стверджувати,
що значною мірою ставлення студентів експериментальних груп до навчання
змінилося на більш позитивне (за пізнавальними мотивами: у групі Е1
збільшення на 45%, у групі Е2 – на 42%; за соціальними мотивами: у групі
Е1 – на 35%, у групі Е2 – на 38 %). Показники початкового та
підсумкового зрізів дають змогу зробити висновок про зростання рівня
усвідомленості щодо необхідності вивчення дисципліни у студентів
експериментальних груп у порівнянні з контрольною. Так, у групі Е1 –
приріст на 40%, у групі Е2 – на 37%, у той же час у контрольній групі –
лише на 6%. Більшість студентів експериментальних груп усвідомлюють
необхідність вивчення даної дисципліни, а також той факт, що здобуті
знання будуть застосовані у професійній діяльності. Діаграма на рис. 3
відображає зміну рівня самостійності студентів після проведення
формуючого експерименту.

Рис.3. Діаграма порівняння підсумкового та початкового зрізів розподілу
студентів групи Е1, Е2 та К за рівнями самостійності .

Здобуті дані свідчать про ефективність і доцільність проведеної роботи:
підвищився загальний рівень знань, умінь та навичок із дисципліни,
рівень усвідомленості щодо необхідності її вивчення для подальшої
професійної діяльності, значно виріс рівень самостійності, пізнавальної
активності та позитивної мотивації студентів.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На підставі аналізу літературних джерел самостійну роботу студентів
розглянуто з позиції особистісно-діяльнісного, системного та
компетентнісного підходів. Особистісно-діяльнісний підхід до самостійної
роботи студентів вимагає спрямування всього процесу навчання на
особистість; постійне використання наявного особистісного досвіду
студента; створення позитивного мікроклімату на заняттях; приділення
особливої уваги саморегуляції та самооцінці студентів. Відповідно до
компетентнісного підходу необхідним є оволодіння студентом визначеним
обсягом компетенцій, засвоєння якого дозволить йому набувати нових знань
та вмінь у майбутньому. Застосування системного підходу дозволило
розглянути самостійну роботу студентів як складну систему: у статиці, у
її розвитку, у трьох площинах дослідження: предметній, функціональній та
історичній.

Визначено особливості організації самостійної роботи студентів у процесі
вивчення юридичних дисциплін на підставі дослідження дії об’єктивного,
суб’єктивного та особистісного факторів. Об’єктивний фактор зумовлено
наявністю великої кількісті правової інформації, що має тенденцію до
змінювання. Суб’єктивний фактор пов’язаний з дією об’єктивного та
вимагає організації самостійної роботи як в аудиторії, так і в
позааудиторний час, різноманітності у формах проведення занять з
використанням активних методів навчання, створення спеціально обладнаних
аудиторій, а також постійного контакту викладача з практичними
працівниками для реалізації принципу зв’язку навчання з практикою.
Особистісний фактор реалізується шляхом використання наявного у студента
досвіду самостійної роботи, знань, умінь та навичок, набутих ним на
попередніх курсах.

Розроблено технологію організації самостійної роботи студентів вищого
педагогічного закладу освіти при вивченні юридичних дисциплін, яка
складається з трьох етапів: підготовчий, оперативний (розподілений
залежно від виду управління на три підетапи) та заключний. Підготовчий
етап має місце на першому курсі навчання, протягом якого відбувається
організація діяльності студентів за допомогою викладача або за наданим
ним алгоритмом, планом. Превалює пряме управління, співуправління. Серед
методів треба відзначити пояснювально-ілюстративний, репродуктивний,
проблемний. На оперативному етапі студенти другого курсу переходять на
більш високий рівень самостійності – превалює спільна діяльність
викладача зі студентами та студентів між собою. Також починає
формуватися і самоуправління. Значну увагу приділено засобам
перспективного управління, що використовуються як при співуправлінні,
так і при самоуправлінні. Методи навчання мають забезпечувати більш
високий ступінь самостійності та творчості. Третій етап – заключний –
характеризується високим рівнем самостійності студентів третього курсу,
що вже набули навичок самостійної праці на двох попередніх етапах.
Превалює самоуправління, наявне також і співуправління, менше – пряме
управління. Методи навчання (проблемний, евристичний, дослідницький)
вимагають від студентів високого ступеня самостійності, пізнавальної
активності та творчості.

Аналіз результатів констатуючого експерименту довів, що якість знань
(повнота, глибина, усвідомленість), а також рівень самостійності,
позитивної мотивації, пізнавальної активності, сформованості
інтелектуальних умінь (аналізувати, узагальнювати, виділяти головне та
порівнювати) у студентів є недостатніми. Виникає потреба у впровадженні
в навчальний процес засобів підвищення рівня самостійності,
пізнавального інтересу, позитивної мотивації, що, у свою чергу, сприяє
формуванню у студентів інтелектуальних умінь та якості засвоєння знань,
умінь та навичок.

Запровадження у педагогічний процес запропонованої автором технології
організації самостійної роботи студентів під час вивчення юридичних
дисциплін у вищому навчальному педагогічному закладі є ефективним за
таких педагогічних умов: активізація позитивної мотивації та підвищення
рівня пізнавального інтересу до вивчення дисципліни протягом усього
періоду навчання; включення у навчальний процес завдань, що моделюють
майбутню професійну діяльність студентів; забезпечення участі студента у
педагогічному процесі як суб’єкта освіти; постійне підвищення рівня
самостійності студентів шляхом включення у навчальний процес завдань
підвищеної складності; своєчасний контроль з боку викладача, поступове
виховання потреби та навичок самоконтролю; різноманітність у формах та
методах проведення занять; створення позитивного мікроклімату на
заняттях, атмосфери співробітництва між студентами та викладачем.

Результати контрольного експерименту підтвердили висунуту гіпотезу про
підвищення якості знань, умінь та навичок, рівня самостійності,
позитивної мотивації, пізнавального інтересу, сформованості
інтелектуальних умінь при організації самостійної роботи студентів на
основі запропонованої технології. У студентів експериментальних груп
підвищився рівень засвоєння знань, умінь та навичок у порівнянні з
контрольною групою, зросла кількість студентів, що знаходяться на
високому рівні самостійності, пізнавальної активності та позитивної
мотивації, проти незначного підвищення у контрольній групі. Більшість
студентів експериментальних груп перейшли на середній та високий рівень
сформованості таких інтелектуальних умінь, як виділяти головне,
аналізувати, узагальнювати та порівнювати, проте у контрольних групах
зміни майже відсутні. Зазначене дозволяє стверджувати, що після
проведення формуючого експерименту групи Е1, Е2 та К стали суттєво
різними, що підтверджує ефективність технології, розробленої автором.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми,
актуальним та перспективним є питання підготовки викладачів вищих
педагогічних навчальних закладів до організації самостійної роботи
студентів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Шишкіна Н.О. Особливості організації самостійної роботи студентів при
вивченні юридичних дисциплін // Педагогіка, психологія та
медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту – Харків: ХДАДМ
(ХХПІ), 2002. — № 5. – С. 27-34.

Шишкіна Н.О. Специфіка організації самостійної роботи студентів при
вивченні юридичних дисциплін // “Світ молоді – молодь світу”: Матеріали
другої міжнародної студ. наук.-практ. конф. – Вінниця, 2002. – С.
181-185.

Шишкіна Н.О. Організація самостійної роботи студентів як засіб
формування особистості // Молодь, соціальна політика і проблеми
національного відродження України: Матеріали першої загальноукраїнської
студ. наук.-практ. конф. – Донецьк: Донецький інститут ринку та
соціальної політики, 2002. – С. 304-305.

Шишкіна Н.О. Активізація самостійної роботи студентів при вивченні
юридичних дисциплін // Сучасні проблеми науки та освіти: Матеріали 3-ї
міжнародної міждисциплінарної наук.-практ. конф. — Харків: Українська
Асоціація “Жінки в науці та освіті”, ХНУ ім. В.Н.Каразіна, УНУ, 2002. –
С. 154.

Шишкіна Н.О. Форми організації самостійної роботи студентів при вивченні
юридичних дисциплін // Як нам упорядкувати нашу вищу школу: IX Міжнар.
студ. наук. конф. – Харків: НУА, 2002. – С.100-101.

Шишкіна Н.О. Роль лекції в підвищенні ефективності самостійної роботи
студентів // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць. – Харків: ОВС,
2002. – Вип.20. – С. 122-126.

Шишкіна Н.О. Забезпечення мотивації студентів при організації
самостійної роботи // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць –
Харків: ОВС, 2002. – Вип. 21. – С.137-141.

Шишкіна Н.О. Сутність поняття та функції самостійної роботи студентів //
Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць – Харків: ОВС, 2002. – Вип.22.
– С. 144-149.

Шишкіна Н.О. Ситуативні вправи і ділові ігри — як засоби формування
творчої активності та самостійності студентів // Психолого-педагогічні
проблеми сільської школи: Зб. наук. праць. – К.: Наук.світ, 2002. –
Випуск 4.— с. 53-62.

Шишкіна Н.О. Засоби підвищення рівня сформованості у студентів
інтелектуальних умінь у процесі вивчення юридичних дисциплін //
Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених за 2002 рік –
Харків: “ОВС”, 2003. – С. 59.

Шишкіна Н.О. Поетапне формування самостійності студентів у педагогічному
процесі // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених за
2002 рік. – Харків: “ОВС”, 2003. – С. 20.

Шишкіна Н. Значення контролю в підвищенні ефективності організації
самостійної роботи студентів // Культура та інформаційне суспільство ХХІ
століття: Матеріали наук. конф. молодих учених. – Харків:ХДАК, 2003. –
с. 55-56.

Шишкіна Н.О. Засоби підвищення рівня самостійності студентів вищого
педагогічного закладу освіти у процесі вивчення юридичних дисциплін //
Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я:
Анотації доповідей міжнар. наук.-практ. конф. – Харків:НТУ “ХПІ”, 2003.
– с.630.

Шишкіна Н.О. Виховання ключових компетенцій через використання у
навчальному процесі поетапної технології організації самостійної роботи
студентів при вивченні юридичних дисциплін // Гуманізація
навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. — Слов’янськ: СДПУ, 2003. –
Випуск XVII. – С. 167-170.

Шишкіна Н.О. Значення особистості викладача в підвищенні ефективності
самостійної роботи студентів // Творчість врятує світ: Матеріали 7-ї
Міжнар. наук.-практ. конф. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2003. —
С. 503-504.

Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів у
процесі вивчення юридичних дисциплін у вищому педагогічному закладі
освіти // Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди / Укладач Н.О.Шишкіна.
– Харків: “ОВС”, 2003. – 36 с.

Шишкіна Н.О. Організація самостійної роботи студентів у процесі вивчення
юридичних дисциплін у вищому навчальному педагогічному закладі. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.04 — теорія і методика професійної
освіти.—Харківський державний педагогічний університет ім.
Г.С.Сковороди, Харків, 2004.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі організації самостійної
роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін у вищому
навчальному педагогічному закладі.

Під час дослідження на підставі дії об’єктивного, суб’єктивного,
особистісного факторів визначено особливості організації самостійної
роботи студентів у процесі вивчення юридичних дисциплін.

Розроблено та впроваджено у навчальний процес технологію організації
самостійної роботи студентів під час вивчення юридичних дисциплін у
вищому навчальному педагогічному закладі, яка спрямована на поетапне
підвищення рівня самостійності у студентів завдяки зміні домінуючого
виду управління (пряме, співуправління, самоуправління). Показано, що
кожен з етапів авторської технології характеризується змістом,
домінуючим видом управління, методами навчання, а також відповідними
формами. Проведено експериментальне дослідження, під час якого
зіставлено різноманітні показники результативності навчальної діяльності
контрольної та експериментальних груп, що засвідчило ефективність
використання зазначеної технології.

Ключові слова: організація, самостійність, самостійна робота студентів,
педагогічна технологія, активні методи навчання, юридичні дисципліни.

Шишкина Н.А. Организация самостоятельной работы студентов в процессе
изучения юридических дисциплин в высшем педагогическом учебном
заведении. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических
наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального
образования. – Харьковский государственный педагогический университет
им. Г.С. Сковороды. – Харьков, 2004.

Диссертация посвящена проблеме организации самостоятельной работы
студентов в процессе изучения юридических дисциплин в высшем
педагогическом учебном заведении.

В исследовании раскрыта сущность, структура и функции самостоятельной
работы студентов, которая рассматривается с позиции системного,
личностно-деятельностного и компетентностного подходов.

Под самостоятельной работой понимается такой вид учебной деятельности,
который осуществляется студентами с использованием умственных и (или)
физических усилий как на аудиторных занятиях, так и во внеаудиторное
время, по заданию и под контролем преподавателя, но без личного его
участия, и направлен на формирование самостоятельности, активности,
мотивации, повышение качества знаний.

Выявлены особенности организации самостоятельной работы студентов при
изучении юридических дисциплин на основе исследования действия
объективного, субъективного и личностного факторов.

Разработана и апробирована технология организации самостоятельной работы
студентов в процессе изучения юридических дисциплин в высшем
педагогическом учебном заведении, которая представлена тремя этапами, на
протяжении которых происходит переход от прямого управления со стороны
преподавателя к соуправлению и самоуправлению студентов. К каждому из
этапов подобраны соответствующие формы, методы организации
самостоятельной работы студентов, особое внимание уделено ее организации
на аудиторных занятиях.

Охарактеризован подготовительный этап технологии, который реализуется
путем применения прямого управления со стороны преподавателя как
доминирующего вида управления. Доказано, что овладение студентами
навыками самостоятельной работы дает им возможность перейти на следующий
этап – оперативный. Описан оперативный этап с таким доминирующим видом
управления, как соуправление преподавателя со студентами и студентов
между собою. Показано, что заключительный этап реализуется на старших
курсах обучения студентов и направлен на развитие у них полной
самостоятельности; доминирующий вид управления – самоуправление.

Сравнение результативности учебной деятельности экспериментальных групп
с контрольными в ходе эксперимента доказывает, что использование
авторской технологии организации самостоятельной работы студентов в
процессе изучения юридических дисциплин в высшем педагогическом учебном
заведении повышает результативность самостоятельной работы.

Ключевые слова: организация, самостоятельность, самостоятельная работа
студентов, педагогическая технология, активные методы обучения,
юридические дисциплины.

Shishkina N.O. Organization of students’ independent work in the process
of jurisprudence learning in higher pedagogical educational
institutions. – Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of Candidate of Pedagogical
Sciences, speciality 13.00.04 – Theory and Methods of Professional
Education. – The Kharkiv State pedagogical University named after
G.S.Scovoroda, Kharkiv, 2004.

The dissertation is devoted to the problem of organization of students’
independent work in the process of jurisprudence learning in higher
pedagogical institutions.

In the research the essence, structure and functions of students’
independent work are uncovered. It is analyzed from the point of
systematic, personally-active and competent approaches.

Under independent work we understand such the type of learning activity
which is provided by students wish usage of their intellectual and (or)
physical efforts in class as well as after class time, based upon
teacher’s task and control, but without his personal participation, and
it is directed to the forming of independence.

The peculiarities of student’s independent work organization in
jurisprudence learning based upon researching of objective, subjective
and personal factors’ action are discovered.

The technology of organization of students’ independent work in the
process of jurisprudence learning in higher pedagogical educational
institutions is elaborated and tested, it is presented by three steps
during which the transformation from direct management from teacher’s
side to cooperation and to students’ self-management takes place. Each
from the steps is supported by corresponding forms, methods of students’
independent work organization, special attention is paid to the
organization of in-class activities.

Preparational step of the technology is characterized, it is realized by
means of direct teacher’s management application as main type of
management. It is proved that getting skills of independent work by
students gives them opportunity to transfer to the next
step-operational. Operational step with such the main type of
management as cooperation between students and teacher and among
students is described. It is shown that final step is realized during
the last years of learning and is directed to development of their
complete independence; main type of management – self – management.

Comparison of experimental groups’ learning activities results with
control one during the experiment proves that usage of author’s
technology of organization of students independent work in the process
of jurisprudence learning in higher pedagogical educational institutions
increases results of students independent work.

Key words: organization, independence, independent students work,
pedagogical technology, active methods of teaching, juridical subjects.

PAGE 20

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020