.

Диференційний підхід до ведення жінок з доброякісними пухлинами матки у віддаленому післяопераційному періоді (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
111 2968
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький НАцІОНАЛЬНИЙ медичний

університет ім. М.І.Пирогова

МАРЦИНКОВСЬКА ВІОЛЕТТА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 618.14:618.714:616-006.3

Диференційний підхід до ведення жінок з доброякісними пухлинами матки у
віддаленому післяопераційному періоді

14.01.01 – Акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Вінниця – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №1 Вінницького
національного медичного університету ім. М.І.Пирогова МОЗ України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

доктор медичних наук, професор Жук Світлана Іванівна, Вінницький
національний медичний університет ім. М.І.Пирогова, кафедра акушерства
та гінекології № 1 МОЗ України.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

доктор медичних наук, професор Юзько Олександр Михайлович, Буковинська
державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри акушерства і
гінекології з курсом дитячої та підліткової гінекології;

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор
Венцківський Борис Михайлович, Національний медичний університет ім.
О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології
№1.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра акушерства, гінекології та
репродуктології, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться 8.06.2004 року о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К05.600.01 при Вінницькому національному
медичному університеті ім. М.І.Пирогова (286018, м. Вінниця, вул.
Пирогова, 56).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Вінницького державного
медичного університету ім. М.І.Пирогова (286018, м. Вінниця, вул.
Пирогова, 56).

Автореферат розісланий 5.05.2004 року

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради д.мед.н., доцент М.І.Покидько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Невпинно зростаючий темп сучасного техногенного
суспільства, негативні зміни екології, режиму харчування, праці і
відпочинку викликають зміни механізмів адаптації і зумовлюють невпинне
зростання захворювань репродуктивної системи жінки. У зв’язку з цим
проблема доброякісних пухлин матки викликає неабиякий інтерес вчених вже
не перший рік. Міома матки, як зазначає більшість фахівців (Савицький
Г.А., 2000; Вихляєва Е.М., 1997; Кулаков В.И., 1999, Юзько О.М., 2003,
Мазорчук Б.Ф.та співавт. 2000), залишається найбільш розповсюдженою
пухлиною матки у жінок пізнього репродуктивного та пременопаузального
віку. За останнє десятиріччя частота цієї патології збільшилась майже
вдвічі (Коханєвіч Е.В. та співавтори, 1996).

Основним методом лікування міоми матки і сьогодні залишається
оперативне втручання. Розвиток сучасних хірургічних технологій призвів
до того, що у 8-9 із 10 жінок виконується радикальне оперативне
втручання на матці, не дивлячись на те, що міома матки є доброякісною
пухлиною (Венцківський Б.М., 1999; Г.А. Савицький та співавт., 2000). В
нашій країні приблизно 90 % гістеректомій виконується саме з приводу
доброякісних пухлин матки. Середній вік оперованих жінок становить 40.5
років. У післяопераційному періоді пацієнтки, що перенесли
гістеректомію, як правило систематично не спостерігаються у гінеколога,
внаслідок чого у них виникають ускладнення, через які страждає їх якість
життя.

У зв’язку з цим, оцінка якості життя пацієнток в наш час набуває все
більшого значення поряд із основними традиційними методиками оцінки
ефективності лікування та наслідків захворюваності, такими як визначення
тривалості життя та рівня смертності (Васильченко Г.С.,1990; Гундаров
І.А., 1995; Новик А.А., Ионова, 1999). Лише поодинокі публікації
(Кулаков В.И., 1999; Доброхотова Ю.Е., 2000) відображають проблему, що
стосується оцінки якості життя пацієнток, що перенесли гістеректомію.

Таким чином, все вищевикладене обумовлює актуальність проблеми впливу
гістеректомії при доброякісних пухлинах матки на подальше здоров’я жінки
на сучасному етапі розвитку клінічної медицини, доцільність поглибленого
вивчення особливостей перебігу захворювання та стану гормонального
гомеостазу та параметрів оцінки якості життя у жінок в різні вікові
періоди в залежності від об’єму оперативного втручання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом наукової тематики кафедри акушерства та гінекології
№1 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пи-рогова:
“Клініко-математичні методи прогнозування, профілактики, лікування
деяких видів акушерської і гінекологічної патології внаслідок дії
факторів зовнішнього середовища і виробництва”, № державної реєстрації
0196U004917.

Мета дослідження: забезпечити поліпшення якості життя жінок, що були
прооперовані з приводу доброякісних пухлин матки на основі розробки
системи післяопераційного спостереження та індивідуальної корекції їх
стану.

Завдання дослідження:

Вивчити клініко-патогенетичні особливості захворювання міомою матки на
основі поглибленого дослідження хворих з міомою матки в доопераційному
періоді.

Оцінити анатомо-функціональні характеристики яєчників та їх кровообігу
у жінок після гістеректомії із збереженням додатків матки (за даними УЗД
та доплерографії).

Визначити вміст білкових (ФСГ, ЛГ, Пл) та стероїдних (естрадіол,
прогестерон) гормонів в сироватці крові у хворих з міомою матки до та
після оперативного втручання з урахуванням об’єму гістеректомії та віку
хворих.

Вивчити рівень простаноїдів (простацикліну (6-кето-ПГF1&) та тромбоксану
(ТХ В2)) у жінок, прооперованих з приводу доброякісних пухлин матки.

Оцінити стан основних параметрів якості життя та сексуальної функції
пацієнток після гістеректомії в залежності від об’єму оперативного
втручання та тривалості післяопераційного періоду.

Розробити та впровадити в практику охорони здоров’я комплексну систему
спостереження та корекції стану хворих, що були прооперовані у об’ємі
гістеректомії.

Об’єкт дослідження: вивчення впливу гістеректомії та гістероваріоектомії
на стан здоров’я жінок з доброякісними захворюваннями матки у
післяопераційному періоді.

Предмет дослідження: клінічні прояви (вегетосудинні, психоемоційні
порушення), гормональний гомеостаз, сексуальні порушення, параметри
оцінки якості життя, анатомо-функціональний стан яєчників, простаноїди,
програми реабілітації в післяопераційному періоді.

Методи дослідження: клінічні, інструментальні, імуноферментні,
математично-статистичні.

Наукова новизна дослідження. На основі проведеного комплексного вивчення
хворих з фіброміомою матки в до- та післяопераційному періоді
встановлено, що мають місце значні зміни в гінекологічному статусі
хворих міомою матки, які виникли у зв’язку з тривалим розвитком
фіброміоми матки, порушення з боку багатьох органів та систем, фонові
захворювання та попередні оперативні втручання, які призвели до
виснаження компенсаторно-пристосувальних резервів гомеостазу організму
жінки і негативно вплинули на загальне здоров’я та якість життя
пацієнток.

Вперше вивчено вплив гістеректомії на анатомо-функціональний стан
яєчників та показники їх кровообігу за даними УЗД та допплерометрії та
встановлено, що після видалення матки в структурі збережених яєчників,
відбуваються зміни, схожі з менопаузальними, а в подальшому погіршуються
допплерометричні показники кровообігу збережених яєчників, які
характеризують їх виснаження.

Вперше вивчено рівень простаноїдів (простацикліну (6-кето-ПГF1&) та
тромбоксану (ТХ В2)) у жінок із збереженням яєчників у післяопераційному
періоді. Встановлена дисфункція простагландинів викликає
вазоконстрікцію, і як наслідок – негативні зміни кровообігу в судинах
збережених яєчників.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено та впроваджено в
практику акушерів-гінекологів комплекс післяопераційного спостереження
за прооперованими жінками з доброякісними пухлинами матки за допомогою
“Карти спостереження за прооперованою хворою”, що дозволяє налагодити
регулярний нагляд за пацієнткою у пізньому післяопераційному періоді.

Отримані результати дають можливість диференційного підходу до ведення
хворих після гістеректомії у віддаленому післяопераційному періоді з
урахуванням віку пацієнток, об’єму оперативного втручання та стану
гормонального гомеостазу.

УЗД-морфометрія яєчників та допплерометрія їх судин дає можливість
неінвазивної та швидкої оцінки функціонування збережених
гормоно-продукуючих органів.

Розроблені та впроваджені в клінічну практику індивідуалізовані програми
реабілітації жінок, що перенесли гістеректомію в залежності від віку
хворих та об’єму оперативного втручання із застосуванням
загально-оздоровчих заходів, дезагрегантних, антиоксидантних
антибактеріальних препаратів, антидепресантів та засобів замісної
гормональної терапії.

Впровадження результатів дослідження в практику Результати дослідження
по удосконаленню ведення віддаленого післяопераційного періоду у жінок з
доброякісними пухлинами матки після гістеректомії впроваджені в
практичну роботу гінекологічних відділень пологових будинків №1 та №3
м.Вінниці, гінекологічного відділення та центру планування сім’ї
Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, Вінницької
районної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Дисертант створила методологічну основу
роботи, адекватну меті та завданням дисертації. Автором особисто
проаналізована наукова література з вивчаємої проблеми, проведено
глибокий інформаційний пошук. Самостійно провела клінічне обстеження
жінок, прооперованих з приводу доброякісних пухлин матки. Автор
самостійно виконувала всі ультразвукові дослідження, слідкувала за
перебігом раннього післяопераційного періоду (при необхідності
проводила його корекцію), заповнювала карти прооперованих хворих,
обстежувала пацієнток при їх повторних візитах (УЗД, кольпоскопія,
цитологія шийки матки). Розробила та втілила в практику карту
прооперованої хворої та індивідуальну корекцію стану жінок в
післяопераційному періоді. Планування етапів дослідження, облік, аналіз
первинного матеріалу, статистична обробка результатів, розробка основних
положень, висновків та практичних рекомендацій роботи виконані
дисертантом особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження,
оприлюднені на Міжнародному конгресі “Менопауза і репродуктивне здоров’я
жінки” (Тернопіль, 2002 ), Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Актуальні проблеми ендокринології” (Вінниця, 2003),
засіданнях кафедри акушерства та гінекології №1 Вінницького
національного медичного університету ім. М.І.Пирогова (2002-2003 рр.),
засіданнях асоціації акушерів-гінекологів Вінницької області (2001-2004
рр.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 друкованих робіт в
виданнях, затверджених ВАК України і одні тези.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 157 листках
машинопису, складається із вступу, огляду літератури, розділу матеріали
та методи, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення
результатів, висновків та практичних рекомендацій. Перелік використаних
джерел включає 65 вітчизняних та російськомовних, а також 141зарубіжних
найменувань. Робота ілюстрована 38 таблицями та 14 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Було комплексно обстежено152 пацієнтки,
які були розподілені на групи в залежності від об’єму виконаного
оперативного втручання. Перша група 100 хворих, що перенесли тотальну
екстирпацію матки, друга – 52 жінки, що були прооперовані у об’ємі
надпіхвової ампутації матки. Кожну групу розподілено на підгрупи в
залежності від видалення або збереження яєчників: ІА підгрупа включала
65 жінок після тотальної гістеректомії з видаленням обох яєчників, ІБ
підгрупа містила 35 жінок після тотальної гістеректомії із збереженням
одного або двох яєчників; ІІА підгрупа – 28 пацієнток після субтотальної
гістеректомії з видаленням додатків матки, ІІБ підгрупа – 24 жінки після
субтотальної гістеректомії із збереженням одного або двох яєчників.

Обстеження пацієнток з міомою матки розпочиналось на доопераційному
етапі та продовжувалось у післяопераційному періоді. При вивченні
анамнестичних даних враховували сімейну схильність до гінекологічних та
інших хвороб, вивчали анамнез у різні періоди життя (дитячі інфекції,
соматичні та гінекологічні захворювання). З метою поглибленого аналізу
скарг жінок пременопаузального віку за період перед оперативним
втручанням та у всіх пацієнток у післяопераційному періоді розробили,
оригінальну “Анкету для оцінки самопочуття менопаузальних жінок”, яка
містить 39 питань, відповіді на які дозволяють отримати інформацію про
наявність та ступінь розвитку змін у вегетативній, серцево-судинній,
психоемоційній, сексуальній та урогенітальній сферах пацієнток. За
загальноприйнятою трибальною системою встановлювали ступінь важкості
посткастраційного синдрому з визначенням менопаузального індексу
Куппермана (Kupperman H. et al., 1959) в модифікації Є.В. Уварової та
В.П. Сметнік (1988). Для оцінки якості життя пацієнток використовували
модифіковану анкету-опитувальник “Якість життя жінок” (В.И. Кулаков и
соавт., 1999). Визначали 5 основних категорій якості життя: фізичну
активність, психічний стан, соціальне та рольове функціонування,
сексуальну функцію.

Функціональний стан гіпофізарно-яєчникової системи до та в різні строки
після гістеректомії вивчали шляхом визначення рівню білкових (ФСГ, ЛГ,
Пл) та стероїдних гормонів (Е2,,П) в сироватці крові методом
імуноферментного аналізу за традиційною методикою на апараті Multiscan
ЕХ. Стабільні метаболіти простаноїдів (простациклін (6-кето-ПГF1&) –
тромбоксан (ТХВ2) оцінювали імуноферментним методом за допомогою
Multiscan ЕХ з використанням реактивів Центра медичної біотехнології
“Аспід”(Росія) та наборів фірми “Amersham” (Великобританія).

УЗД органів малого тазу до оперативного втручання та яєчників після
гістеректомії проводили за допомогою апарату ATL HDI 4000 з
використанням трансвагінального трансдьюсера 5-9 МГц. В ході дослідження
оцінювали форму, контур, розміри та структуру яєчників, наявність
патологічних змін, вимірювали об’єм яєчникової тканини за
формулою:V=0,523*A*B*C (см3), визначали фолікулярно-стромальний
коефіцієнт: об’єм строми/об’єм яєчника. Для оцінки функціонального стану
яєчників після гістеректомії без оваріектомії застосовували кольорове та
енергетичне допплерівське картування та аналіз кривих швидкостей
кровообігу за допомогою імпульсної допплерометрії яєчникової артерії на
основі вивчення пульсового індексу (ПІ) та індексу циркуляторного опору
(ІЦО).

Для налагодження спостереження за прооперованими пацієнтками розроблено
і впроваджено в рамках регіону “Карту спостереження за прооперованою
хворою”. Карта містить паспортну частину, дані анамнезу (соматичного та
акушерсько-гінекологічного), дані стосовно виконаного об’єму
оперативного втручання та дані всіх наступних післяопераційних оглядів
гінеколога з результатами поточних лабораторних досліджень, що
фіксуються на окремих, спеціально відведених аркушах. Карта заводиться
одразу після виконання оперативного втручання разом із іншими виписними
документами та видається хворій. Саме з цією картою пацієнтка здійснює
наступні візити до лікаря в призначений попередньо час.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили на персональному
комп’ютері “Pentium 233” за допомогою стандартного програмного пакету
“Statistica- 6.0” для Windows-98 (Гланц С.М., 1999).

Результати дослідження та їх обговорення. Проведений аналіз виконаних
досліджень дозволив встановити характерні особливості клінічних проявів
захворювання у пацієнток з міомою матки, які потребували хірургічного
лікування: 109 (72%) хворих потребували оперативного лікування у віці
41-45 років і 42 ( 28%) у віці 46-50 років. Пацієнток віком 46-50 років
в групі з екстирпацією матки було майже у 5 разів більше -39 (39 %),
порівняно із групою надпіхвової ампутації матки – 4 (7,7%)

Встановлено, що 30 (19,7%) хворих мали обтяжену спадковість, що до
доброякісних утворень статевих органів та молочних залоз, онкологічних
уражень статевої сфери та інших органів, туберкульозу та цукрового
діабету. У 32 (21%) пацієнток відмічено обтяжений алергоанамнез ( ТЕМ-20
(20%), НАМ-12 (23%)). В анамнезі у 80 (52,6%) хворих міомою матки
спостерігались супутні екстрагенітальні захворювання: 62 (62%)-ТЕМ, 18
(34,6%)-НАМ. Частота екстрагенітальної патології в групі з екстирпацією
матки в 1,79 раз вища, ніж в групі пацієнток з надпіхвовою ампутацією
матки. У кожної дев’ятої (10,5%) хворої з міомою матки були виконані
попередні оперативні втручання (холецистектомія, видалення кили,
флебектомія, оперативні втручання при сечокам’яні хворобі, гемангіоми,
діагностична лапароскопія). У більшості хворих групи з екстирпацією
матки вже на ранніх стадіях становлення менструальної функції мали місце
порушення оваріо-менструального циклу. З виникненням пухлини відмічено
зміни характеру менструальної функції у 90 (59%) хворих міомою матки і
виявлено, що тривали та надмірні менструації в 1,45 рази частіше
зустрічаються в І-ій клінічній групі.

Встановлено, що вміст гіпофізарних гормонів у хворих з міомою матки
репродуктивного та перименопаузального віку не мав значних відмінностей;
окрім рівню естрадіолу, який був статистично достовірно (р??A , " $ & ( * * , . 0 2 P R T V X Z \ ^ ? & okdI Y YYPPDDD ? y ¬-¬(¬4¬>¬J¬V¬X¬Z¬oooooioooooooooooooooooeY

???????????Всі пацієнтки з фіброміомою матки відмічали порушення в
категорії якості життя, що стосувалась рольової функції жінки в сім’ї та
на роботі до оперативного втручання. Через 6 місяців після оперативного
лікування встановлено деяке зниження індексу за рахунок зменшення
ступеню важкості проявів.

При дослідженні сексуальної функції до операції 43 пацієнтки (43%) І
групи та 20 жінок (38,46%) ІІ групи були незадоволені власним
сексуальним життям в останній час. Розлади сексуальної функції до
оперативного втручання мали місце у всіх групах обстежених хворих. Через
6 місяців після гістеректомії значні зміни на краще відбулися в групі
хворих із субтотальним видаленням матки із збереженням додатків. Через 1
рік після гістеректомії кількість хворих, що відчували дискомфорт під
час статевих стосунків збільшилась у групах хворих з видаленими
додатками і становила: 39 (60% ) пацієнтка в ІА групі, 14 (40%) – ІБ
групи , 23 ( 82,14%) в – ІІА та 2 (7,14%) в ІІБ групі. Порівняльний
аналіз результатів дослідження сексуальної функції не виявив вірогідної
різниці між групами жінок з субтотальною ампутацією матки та
екстирпацією матки у їх впливі на сексуальність жінки.

Для індивідуалізації післяопераційного ведення хворих і розробки
диференційних програм реабілітації жінок після гістеректомії ми
виходили з віку хворих на момент оперативного втручання, характеру
менструальної функції, особливостей перебігу основного захворювання,
наявності супутніх екстрагенітальних захворювань, доопераційного рівня
гонадотропних гормонів крові і естрадіолу та наявності скарг, що
свідчили б про гіпоестрогенію при підрахунку менопаузального індексу.

Реабілітаційна програма для всіх пацієнток репродуктивного віку включала
обов’язкову дезагрегантну, антиоксидантну та антибактеріальну терапію.
Антидепресивна терапія призначалась за індивідуальними показаннями у
разі виражених психоемоційних розладів із схильністю до депресивних
станів. Для симптоматичного лікування депресивних станів, в тому числі
відчуття тривожності, нами застосовувався Золофт (сертралін) – Pfizer,
специфічний інгібітор зворотного захвату серотоніту ( 5 НТ) в нейронах.
Замісна гормональна терапія 10 хворим (9,4%) після субтотального та 20
(18,8%) пацієнткам з тотальним видаленням матки з додатками
призначалась у ранньому післяопераційному періоді (на 4-5 добу) в
залежності від об’єму оперативного втручання. Монотерапія естрогенами
(Прогінова) застосовувалась у 20 (18,8%) пацієнток після тотальної
гістеректомії у циклічному режимі. З метою метаболічної корекції,
враховуючи частоту супутньої обмінно-ендокринної патології хворим
репродуктивного віку призначали Хофітол по 2 табл. тричі на добу.

Реабілітаційна програма для пацієнток перименопаузального віку також
включала обов’язкову дезагрегантну, антиоксидантну та антибактеріальну
терапію. Антианемічне лікування протягом 1-3 місяців після гістеректомії
під контролем загального аналізу крові (Нb, кількість еритроцитів, КП)
із застосуванням одного з антианемічних препаратів (тотема, актиферрин,
сорбіфер дурулес). У жінок, що перенесли субтотальне або тотальне
видалення матки з додатками у разі відсутності протипоказань
застосовувалась замісна гормональна терапія з 2-го-3-го тижня
післяопераційного періоду. Монотерапія естрогенами (Прогінова)
проводилась у 14 пацієнток (37.8%) після тотальної гістеректомії у
безперервному режимі – 2мг на добу естрадіола валерата.
Естроген-гестогенну терапію (Клімонорм) застосовували у 4 хворих (10,8%)
після субтотального видалення матки з додатками в циклічному режимі
протягом 6 місяців, після чого пацієнтки переводились на безперервну
естроген-гестагенну терапію (Клімодієн).

Програма реабілітації для 8 (88,8%) пацієнток, що знаходились у
постменопаузі починалась ще в доопераційному періоді із місцевого
застосування препаратів, що містять естріол (Овестін) протягом 14-15 діб
з метою поліпшення стану слизової піхви для прискореного загоєння в
післяопераційному періоді. Програма включала обов’язкову дезагрегантну,
антиоксидантну та антибактеріальну терапію. Антианемічне лікування
протягом 1-3 місяців після гістеректомії під контролем загального
аналізу крові (Нb, кількість еритроцитів, КП) із застосуванням одного з
антианемічних препаратів (тотема, актиферрин, сорбіфер дурулес).
Обов’язковий прийом препаратів кальцію та вітаміну D (Кальцій Д3 –
Нікомед) – по 1 драже 3 рази на день з метою профілактики остеопороза.
Полівітамінні комплекси з антиоксидантною властивістю (Три-ВІ-Плюс) по 1
драже на добу.

Всі хворі у постменопаузі були прооперовані у об’ємі тотальної
гістеректомії, тому гормональна корекція проводилась препаратами, що
містять тільки естрогени: Прогінова (2 мг) у 2 (22,2%) пацієнток та
трансдермальна форма естрадіолу (при наявності супутньої патології ШКТ
та печінки – Дівігель, 1 мг), – у 5 (55,5%) хворих щоденно безперервно.

Спостереження за пацієнтками, що застосовували гормональну терапію
проводилось через 3 місяці, а потім – 1 раз в 6 місяців, за хворими, що
не приймали ЗГТ – 1 раз на 6 місяців. Хворі, що були прооперовані у
об’ємі субтотальної гістеректомії, крім гінекологічного дослідження
потребували обов’язкового проведення розширеної кольпоскопії та
цитологічного дослідження мазків із екто- та ендоцервіксу, а також
ультразвукової (за допомогою трансвагінальної ехографії) оцінки
структури та кровообігу шийки матки. Пацієнткам, що отримували корекцію
за допомогою препаратів замісної гормональної терапії, обов’язково
проводились: маммографія (УЗД молочних залоз), гемостазіограма,
біохімічний аналіз крові, визначення показників ліпідного спектру крові.

На рис. 1 зображено динаміку ступеню важкості психоемоційних та
вегето-судинних проявів клімактеричного синдрому за підрахунком МПІ
Куппермана. ММІ через 6 місяців після гістеректомії з додатками в групі
хворих, що отримували гормональну корекцію (n=61) дорівнював 20,3 бали,
що відповідало слабкому ступеню клімактеричних порушень, через 12
місяців після гістеректомії вказаний показник знизився до 10,1 балів, що
свідчило про відсутність клімактеричних порушень.

Рис. 1. Динаміка ММІ через 6 та 12 місяців після гістеректомії.

Вивчення змін секреції гіпофізарно-яєчникових гормонів дозволило
підтвердити наявність клімактеричного синдрому у хворих, що не
отримували ЗГТ. Рівень ФСГ та ЛГ в групах хворих з видаленими яєчниками
через 6 місяців після оперативного втручання перевищували нормативні
показники більше, ніж в 10 разів, що є характерним для посткастраційного
синдрому, їх рівень складав 98(10,6 і 87(9,6 МЕ/л в ІА групі та 93(10,1
і 79(8,8 МЕ/л в ІІА групі пацієнток.

Через 6 місяців застосування програми реабілітації з використанням
замісної гормональної терапії у хворих мали місце вірогідно нижчі рівні
гонадотропних гормонів: ФСГ – 18,5(3,2МЕ/л, (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020