.

Порушення в організмі жінок при безплідності імунологічного ґенезу і способи їх корекції (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
122 2706
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОТЛІК Юлія Олександрівна

УДК 618.177 – 089.843:611.013.7/.8:611.438:612.017.1

Порушення в організмі жінок при безплідності імунологічного ґенезу і
способи їх корекції

14.01.01 – акушерство і гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор медичних наук,

професор Грищенко Валентин Іванович,

Харківський державний медичний
університет

МОЗ України, завідувач кафедри
акушерства і

гінекології №1, Інститут проблем
кріобіології та
кріомедіцини НАН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Татарчук Тетяна Феофанівна,

Інститут педіатрії, акушерства і
гінекології АМН України, м. Київ, завідувач відділенням гінекологічної

ендокринології;

доктор медичних наук, професор

Щербакова Валентина Василівна,

Харківська медична академія
післядипломної

освіти МОЗ України, завідувач кафедри акушерства

та гінекології №1.

Провідна установа: Національний медичний університет

ім. О.О Богомольця, МОЗ України,

кафедра акушерства та гінекології
№1, м. Київ.

Захист відбудеться “11” листопада 2004 р. о 13.30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01. при Харківському державному
медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “9” жовтня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
В.В.Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах економічної нестабільності, спаду
народжуваності та високого рівня загальної смертності проблеми охорони
репродуктивного здоров’я населення набувають особливої соціальної
значущості. Відомо, що при частоті безплідних шлюбів 15% і вище
(критичний рівень), проблема безплідності досягає державного значення
(Ю.С. Паращук,1994; В.И. Кулаков, 2002).

Медико-соціологічні дослідження показали, що в 93% жінок безплідність
призводить до психічного та соціального дискомфорту, знижує соціальну
адаптацію, професійну активність, підвищує число розлучень (В.И.
Грищенко, В.Е. Чадаев, 1996). Таким чином, безплідність має значення не
тільки для індивідуумів, але й впливає на суспільство в цілому, знижуючи
соціальну й професійну активність цієї групи населення.

Мультицентрові міжнародні дослідження з проблеми репродукції людини,
які проведені в 70-90 роки ХХ сторіччя, у значній мірі вирішили проблему
діагностики і терапії безплідності в шлюбі (Ф.А. Маргиани, 2002;

С.И. Михалевич, 2002). Однак, незважаючи на досягнуті успіхи, ряд
аспектів діагностики та лікування безплідності в шлюбі вимагають
подальшого вивчення.

Проблема імунологічної безплідності є однією з найактуальніших проблем
сучасної медицини, якнайменш вивчена серед інших форм безплідності.

Зигота, що виникає внаслідок злиття генетичного матеріалу двох гамет, у
значній мірі генетично відрізняється від материнського організму й має
антигени батьківського походження (В.И. Говалло,1987). Із цієї причини
плідне яйце з позазародковими утвореннями є алотрансплантатом, точніше
напівалотрансплантатом, і за загальними імунологічними законами підлягає
відторгненню. Низкою досліджень у галузі біології трансплантатів було
доведено, що чужорідні тканини відторгаються організмом-хазяїном
приблизно через 10 днів у зв’язку з включенням імунологічних
механізмів, які приводяться до дії антигенами гістосумісності, що
знаходяться на поверхні пересаджених тканин. У процесі відторгнення
механізми клітинного й гуморального імунітету діють синергічно, причому
провідна роль належить клітинному імунітету (В.В.Щербакова 2000).
Експериментально доведено, що запліднене яйце є антигенним уже на стадії
предімплантаційної бластоцисти (Т.Н. Демина и соавт., 2003). Однак, у
нормі такого відторгнення не відбувається. Експериментально було
доведено, що організм матері має імунологічну толерантність до плоду
і його додатків. Цей процес варто вважати активним, при якому важливу
роль відіграють Т-супресори, які інгібують функцію ефекторних механізмів
імунокомпетентних клітин, насамперед, через пригнічення активності

Т-хелперів.

У зв’язку з тим, що стійка імунологічна дисфункція при різних хронічних
захворюваннях часто призводить до імунологічної безплідності, однією з
завдань практичної медицини є розробка сучасних принципів і підходів до
цілеспрямованої корекції порушень імунітету (Т.Ф.Татарчук 2003).

Імунотропна терапія, залежно від дійсного ефекту, принципово
підрозділяється на імуностимулюючу, імуносупресивну та імуномодулюючу,
яка повертає імунний статус до вихідного, збалансованого стану
(Г.Н.Дранник, 2003). Сучасним вимогам відповідає підхід, відповідно до
якого необхідний пошук засобів впливу на окремі субпопуляції
імунокомпетентних клітин. У даний час розроблені та впроваджені в
клінічну практику препарати медіаторів імунної системи, які, будучи
природними продуктами, контролюють і коригують ключові етапи розвитку й
функціонування імунокомпетентних клітин.

Однак, крім різних природних і синтетичних препаратів, перспективним
засобом лікування дисфункцій імунної системи є тканинна терапія з
застосуванням тимуса плоду людини, що дозволило застосувати його для
лікування безплідності імунологічного генеза. Використання препарату
узгоджено МОЗ України (методичні рекомендації „Заготівля,
кріоконсервування тканини фетальної вилочкової залози і селезінки та їх
клінічне застосування”, 1999).

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота
виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи, що проводиться на
кафедрі акушерства і гінекології №1 Харківського державного медичного
університету і є складовою частиною НДР ХДМУ “Розробка методів
діагностики, лікування, тканинної терапії при патології вагітності та
порушеннях репродуктивної функції” (МОЗ України, № державної реєстрації
0101U001905). Автор самостійно виконувала фрагменти теми з вивчення
імунологічної безплідності, розробила алгоритм обстеження подружніх пар,
запропонувала сполучення імплантації кріоконсервованої тканини
вилочкової залози плоду людини з внутрішньовенним введенням
індивідуально підібраних плазмозамінників для терапії безплідності
імунологічного генезу.

Мета дослідження. Визначення особливостей патогенезу імунологічної
безплідності та підвищення ефективності існуючих способів його лікування
шляхом використання імплантації кріоконсервованої тканини тимуса плоду
людини.

Для реалізації мети, що поставили, визначені наступні завдання:

1.Вивчити особливості клінічного перебігу безплідності імунного генезу.

2.Визначити етіологічні фактори імунологічного безпліддя.

3.Розробити критерії діагностики безплідності імунного генеза.

4.Провести порівняльну оцінку різних способів лікування безплідності
імунного генеза:

а) імуномодуляторами (тимогеном та імуналом);

б) індивідуально підібраними плазмозамінниками;

в)тканинна терапія з застосуванням кріоконсервованої тканини тимуса
плоду людини;

г) індивідуально підібраними плазмозамінниками в сполученні з

тканинною терапією.

Об’єкт дослідження. Патогенез і методи корекції безплідності
імунологічного генезу.

Предмет дослідження. Імунологічне безпліддя, на яке страждали

120 подружніх пар, нові критерії діагностики імунологічної безплідності
та способи його корекції.

Методи дослідження. Загальноклінічні методи дослідження хворих, тести
функціональної діагностики (тест контакту сперми й цервікального слизу,
вимір базальної температури), інструментальні методи дослідження
(гістеросальпінгографія та ультразвукове дослідження), визначення
гормонального профілю (естрадіолу, пролактину і ФСГ на 7-й день, ЛГ на
14-й день, прогестерону на 21-й день менструального циклу) –
імуноферментний метод, дослідження сперми чоловіка, імунологічні
дослідження: визначення загальної кількості лейкоцитів, відсоткового
вмісту лімфоцитів, відсоткового вмісту Т-лімфоцитів, Т-хелперів,
Т-супресорів, В-лімфоцитів, NК-клітин, співвідношення Т-хелперів до
Т-супресорів, визначення лімфоцитотоксичного тесту, гемолізинів у
сироватці крові, титру АСАТ у цервікальному слизу, визначення
циркулюючих імунних комплексів.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше представлено
системний аналіз етіологічних факторів безплідності імунного генезу та
розроблено алгоритм його діагностики.

Уперше проведено порівняльний аналіз ефективності лікування безплідності
імунного генезу імуномодуляторами, імплантацією кріоконсервованої
тканини тимуса плоду людини, плазмозамінниками та плазмозамінниками в
сполученні з тканинною терапією – імплантацією кріоконсервованої тканини
тимуса плоду людини.

Уперше показана ефективність корекції імунних порушень у пацієнток з
безплідністю імунного генеза шляхом гетеротопічної імплантації тканини
фетального тимуса плоду людини.

Уперше показано, що в пацієнток, які страждають на імунологічну
безплідність, при використанні тканинной терапією в сполученні з
внутрішньовенним введенням індивідуально підібраних плазмозамінників,
найбільш ефективно відбувається нормалізація показників як клітинної,
так і гуморальної ланки імунітету.

Практична значимість отриманих результатів. Проведені дослідження
дозволили запропонувати, науково обґрунтувати й застосувати нову
ефективну схему лікування безплідності імунного генезу. Результати
досліджень можна використати в клініці лікування імунологічної
безплідності жінок з метою підвищення народжуваності. Застосування
сполучення тканинной терапії з внутрішньовенним введенням індивідуально
підібраних плазмозамінників дає оптимальні результати при лікуванні
безплідності імунологічного генеза.

Розроблені методи корекції впроваджено в практичну роботу пологових
будинків № 1, № 5 м. Харківа, міської лікарні №3, Харківського
міжрегіонального центра планування родини і репродукції людини, центра
репродукції і генетики людини “Імплант”. Теоретичні положення і
практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються в
педагогічному процесі кафедри акушерства і гінекології №1 Харківського
державного медичного університету, кафедри акушерства і гінекології №1
Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором проаналізована вітчизняна та
зарубіжна наукова література з проблеми, що дозволило обґрунтувати мету
й завдання дослідження, проведено комплексне обстеження 120 подружніх
пар з імунологічною безплідністю, запропоновано сполучення терапії
кріоконсервованою тканиною вилочкової залози плоду людини з
внутрішньовенним введенням індивідуально підібраних плазмозамінників для
терапії безплідності імунологічного генеза.

Дисертантом проведений статистичній аналіз та узагальнення матеріалу.
Розроблено алгоритм обстеження подружніх пар з імунологічною
безплідностью, що включає визначення тесту контакту сперми й
цервікального слизу, титру аглютинуючих антиспермальних антител у
сироватці крові і цервікальному слизу в тесті Фріберга та вмісту
іммобілізуючих антиспермальних антитіл у сироватці крові й цервікальному
слизу в тесті Ізоджима, визначення відсоткового вмісту Т-хелперів,
Т-супресорів й імунорегуляторного індексу, гетерофільних гемолізинів,
лімфоцитотоксичних антитіл і циркулюючих імунних комплексів у сироватці
крові. Упроваджено його у практику лікування подружніх пар з
імунологічною безплідністю. Сумісні дослідження проводилися зі
співробітниками лабораторії обласного центру планування родини і
репродукції людини.

Автором самостійно проведена терапія кріоконсервованої тканини тимусу
плоду людини у всіх спостережених хворих.

Обгрунтовані висновки та практичні рекомендації. У процесі виконання
роботи проводилася підготовка матеріалів до публікації.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації представлені на
конференціях молодих вчених “Медицина третього тисячоріччя” (Харків,
2000; 2002; 2004), на засіданні Харківського наукового товариства
акушерів-гінекологів (2002), на міжнародній науково-практичної
конференції “Сучасні аспекти репродуктології, перінатальної медицини та
кріобіології” (Харків, 2003).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 8 друкованих
роботах. Із них 3 статті у провідних медичних журналах, рекомендованих
ВАК України, отримано патент на винахід, 4 роботи в збірниках наукових
праць та тезах доповідей на наукових форумах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на

136 сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, трьох розділів
власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень,
висновків і списку літературних джерел. Робота ілюстрована 26 таблицями
й 7 малюнками. Список літератури включає 168 джерел, з них 105 робіт із
країн СНД і 63 іноземних джерела літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було
проведено клінічне спостереження й ряд імунологічних досліджень у 150
жінок, 120 з яких страждали на імунологічне безпліддя, а інші 30
практично здорових жінок, які звернулися в кабінети центру планування
родини для обстеження з приводу бажаної, планованої вагітності, склали
контрольну групу.

В залежності від підбору методів лікування пацієнтки, що страждають на
імунологічну безплідність, були розділені на 4 клінічні групи.
Пацієнткам першої групи проводилося лікування імуномодуляторами: вводили
тимоген внутрішньом’язово, курсом по 2 мл через день, всього 10
ін’єкцій у сполученні з імуналом, який пацієнтки приймали per os по 20
крапель три рази на день протягом 20 днів. Пацієнткам другої групи
проводили терапію підібраним за методом Л.В.Антипенської імуносорбентом.
Ця терапія включає

5-6 внутрішньовенних вливань реополіглюкіну, неогемодезу або поліглюкину
по 60-100 мл, в залежності від маси тіла. Якщо використовували
неогемодез, то інфузії проводилися через два дні, на третій, якщо
поліглюкін або реополіглюкін, то через чотири дні, на п’ятий. Пацієнткам
третьої групи була застосована імплантація кріоконсервованої тканини
тимуса плоду людини. Пацієнткам четвертої групи була зроблена
імплантація кріоконсервованої тканини фетального тимуса в сполученні з
терапією плазмозамінниками за індивідуальним підбором.

Імплантацію виконували в умовах малої операційної з дотриманням усіх
правил асептики. Під інфільтраційною анестезією 0,5% розчином новокаїну
(після проби), у верхньому квадранті сідниці робили розріз шкіри
довжиною 2 см. Потім у підшкірно-жировій клітковині отсепаровували
карман, куди вводили препарат – тканину кріоконсервованого тимуса. На
шкіру накладали кетгутові шви, асептичну пов’язку. Протягом 30 днів
після імплантації реципієнт знаходився під спостереженням. Обробку рани
проводили 10 днів щоденно розчином брильянтової зелені та зміною
пов’язки.

Усі жінки, які обстежувалися, були репродуктивного віку. Вік пацієнток
коливався від 21 до 43 років, складаючи в середньому 27,4±0,7 років. Вік
жінок контрольної групи варіював від 19 до 31 року, у середньому
25,0±1,7. Пацієнтки першої групи були у віці від 21 до 33 років, у
середньому 26,9±0,6 років. Вік пацієнток другої групи коливався в межах
від 20 до 37 років, складаючи в середньому 26,5±0,7 років. Вік пацієнток
третьої групи в середньому складав 28,4±1,8 років і був у межах від 21
до 43 років. Вік пацієнток четвертої групи коливався в межах від 22 до
33 років і в середньому складав 27,6±1,6 років. Всі обстежувані групи
пацієнток були порівняні.

Тривалість безплідності була від 1 до 11 років, у середньому складаючи
4,1±0,4. У першій групі тривалість безплідності складала 3,75±0,5 років
і коливалася від 1 до 10 років. У другій групі тривалість безплідності
була від 1 до 9 років, складаючи в середньому 4,1±0,4 роки. Терміни
безплідності в третій групі були в межах від 1 до 11 років, складаючи в
середньому 4,1±0,5 років. Тривалість безплідності в четвертій групі була
від 1 до 9 років і в середньому складала 4,5±0,6 років. За тривалістю
безплідності клінічні групи були порівняні (p>0,05).

Серед обстежених жінок, які пов’язани з важкою фізичною працею та
професійною шкідливістю, не було. Найбільшу кількість серед пацієнток
складали службовці – 70 жінок, кількість домогосподарок – 40, робітниці
– 10. У першій групі службовці складали 43,3% (13 жінок), домашні
господарки – 53,4% (16 жінок) і робітниці – 3,3% (1 жінка). У другій
групі 14 пацієнток (46,7%) були службовцями, 14 пацієнток (46,7%) –
домашніми господарками і 2 жінки (6,6%) – робітницями. У третій групі 20
жінок (66,7%) були службовцями, домогосподарками – 9 жінок (30%) і
робітніцею – 1 жінка (3,3%). У четвертій групі 16 жінок (53,3%) були
службовцями, 14 жінок (46,7%) – домогосподарками.

При дослідженні репродуктивного анамнезу привертав до себе увагу високий
відсоток жінок, що страждають первинною безплідністю – 72 (60%).
Вторинною безплідністю страждало 48 жінки (40%). У першій групі
первинною безплідністю страждали 18 жінок (60%), а вторинною – 12 жінок
(40%). У другій групі первинною безплідністю страждало 18 жінок (60%), а
вторинною –

12 жінок (40%). У третій групі у 20 пацієнток (66,7%) була первинна
безплідність і в 10 пацієнток (33,3%) – вторинна. У четвертій групі
первинна безплідність складала 63,4% (19 жінок), а вторинна – 36,6% (11
жінок).

У першій групі 25 пацієнток (83,3%) були в першому шлюбі і 5 жінок
(16,7%) – у другому. У другій групі в першому шлюбі перебували 27
пацієнток (90%), а в другому – 3 пацієнтки (10%). У третій групі в
першому шлюбі були

25 жінок (83,3%), а в другому – 5 жінок (16,7%). Серед пацієнток
четвертої групи в першому шлюбі перебували 27 жінок (90%), а в другому –
3 жінки (10%). Привертає до себе увагу високий відсоток пацієнток, які
страждають на імунологічну безплідність, що були в першому шлюбі – 86,7%
(104 жінки).

Серед пацієнток першої групи 56,7% (17 жінок) мали в анамнезі запальні
захворювання жіночих статевих органів. У другій групі 40% (12 жінок) в
анамнезі страждали на гінекологічні захворювання запальної етіології. У
третій групі 20 пацієнток (66,7%) перенесли в анамнезі запальні
захворювання жіночої статевої сфери. З пацієнток четвертої групи
запальні гінекологічні захворювання в анамнезі перенесли 25 жінок
(83,3%). Таким чином, можна відзначити, що з жінок, що обстежувалися,
більшість – 74 (61,6%) – мали в анамнезі запальні захворювання.

Фактором добору до основних груп були результати якісного імунологічного
тесту – тесту контакту сперми й цервікального слизу, який у всіх жінок,
що досліджувалися, був негативним.

Усім жінкам, які досліджувалися, крім ретельного збору анамнезу,
клінічного дослідження крові, сечі, бактеріологічного дослідження й
мікроскопічного дослідження зскрібків з уретри, віддільного піхви і
цервікального каналу, проводили інструментальні методи дослідження:
гістеросальпінгографію та ультразвукове дослідження.

Пацієнткам, з метою виключення гормонального компонента безплідності,
імуноферментним методом проводили дослідження рівня гормонів у сироватці
крові (естрадіолу, пролактину і ФСГ на 7-й день, ЛГ на 14-й день,
прогестерону на 21-й день менструального циклу) і вимір базальної
температури. У всіх чоловіків пацієнток досліджували показники
спермограми з метою виключення чоловічої безплідністі в даної пари.
Спеціальні методи дослідження були представлені визначенням імунограми,
яку проводили до лікування, через 30 і через 90 днів після лікування.

Імунологічне дослідження містило в собі визначення таких показників
клітинної та гуморальної ланок імунітету: визначення загальної кількості
лейкоцитів, відсоткового співвідношення лімфоцитів до загальної
кількості лейкоцитів, відсоткового вмісту Т-лімфоцитів від загальної
кількості лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів, В-лімфоцитів,
NК-клітин (метод непрямої флюоресценції з використанням моноклональних
антитіл до СD-структур), процентного співвідношення Т-хелперів до
Т-супресорів, визначення лімфоцитотоксичного тесту за методом Івашкової,
визначення гемолізинів у сироватці крові за методом Л.В.Антипенської та
співавт., визначення титру АСАТ у цервікальному слизу (метод
Ізоджима-Фріберга), визначення циркулюючих імунних комплексів (метод
Струкової з використанням ПЕГ-6000).

Статистична обробка результатів виконувалася за методом
Ст’юдента-Фішера. Достовірними приймалися показники при p ? ? c ? ? ? I O ‚–? ‘ ypy’yOe ьтаті лікування плазмозамінниками через 30 днів не відбулося (Т-хелпери 50,9±0,8 при N 42,8±1,0; Т-супресори 13,9±0,5 при N 20,6±0,7; імунорегуляторний індекс 3,8±0,14 при N 2,1±0,02), ні через 90 днів (Т-хелпери 51,03±0,7 при N 42,8±1,0; Т-супресори 14,0±0,5 при N 20,6±0,7; імунорегуляторний індекс 3,8±0,12 при N 2,1±0,02) після лікування. Імовірно, за рахунок цього через 90 днів після лікування плазмозамінними розчинами зрушення показників вмісту гетерофільних гемолізинів (1,3±0,06 при N 0,48±0,02), лімфоцитотоксичних антитіл (31,2±1,1 при N 14,9±0,3), циркулюючих імунних комплексів (0,068±0,001 при N 0,044±0,002 з 3,5% ПЕГ і 0,062±0,002 при N 0,045±0,002 з ПЕГ 7%) повернулися до вихідного рівня (p Список умовних скорочень АСАТ – антиспермальні антитіла ЛГ – лютеїнізуюючий гормон NK – натуральні кілери ТКСЦС – тест контакту сперми із цервікальним слизом Тх – Т-хелпери Тс – Т-супресори IРI – имунорегуляційний індекс ФСГ – фолікулостимулюючий гормон N – норма Підписано до друку 8.10.04. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Друк різографія. Умовних друк. арк. 0,9. Тир. 100 прим. Зам. № 097-04. Надруковано у друкарні ПП „Стиль-Іздат”. 61022, м. Харків, майдан Свободи, 7. Т. (0572) 580-108. PAGE 20

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020