.

Принцип єдності та диференціації оплати праці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
153 1437
Скачать документ

Принцип єдності та диференціації оплати праці

Питання про принципи правового регулювання оплати праці тісно пов’язане
з більш широкою проблемою принципів правового регулювання. Останні були
об’єктом дослідження багатьох науковців. Не торкаючись цієї проблеми
загалом, постараємось використати ті висновки та узагальнення науки
теорії права, які мають першочергове значення для з’ясування суті
принципу єдності та диференціації оплати праці.

Як відомо, слово принцип (лат. principium – основа, начало) є тотожним
за своїм семантичним значенням українським словам основа та засада.
Тобто принципи права – це такі засади, вихідні положення, на яких
ґрунтується право як система норм. Вони є основою права.

Принципи права можна класифікувати за різними критеріями. За масштабом
їх дії принципи права поділяються на такі, дія яких розповсюджується на
всю правову систему (загальні, міжгалузеві принципи). Є принципи, які
діють у межах однієї чи декількох галузей права (галузеві принципи).1 І
нарешті, є принципи, дією яких охоплюється один чи декілька інститутів
певної галузі права. Такими, наприклад, є принципи соціального
страхування, пенсійного забезпечення, трудового договору2 тощо. Існують
певні принципи і у правовому регулюванні оплати праці

При цьому слід зазначити, що формулювання правових принципів не
обмежується системою чи галуззю права, а також межами правового
інституту як останнім етапом. Практика підготовки нормативних актів, а
також застосування законодавства показує, що і у межах правових
інститутів є такі загальні положення, принципи, дія яких
розповсюджується не на весь інститут, а на ту чи іншу групу норм. Так, у
межах норм про трудовий договір діють як принципи, що розповсюджуються
на весь інститут (наприклад, встановлення умов трудового договору за
угодою сторін), так і більш вузькі принципи (свобода розірвання
трудового договору за ініціативою працівника тощо).

Принципами оплати праці як інституту трудового права можна визнати такі
засадничі ідеї (основи), які визначають порядок встановлення прав та
обов’язків суб’єктів (сторін) оплати праці, гарантії захисту їх прав та
законних інтересів.

До принципів оплати праці за трудовим законодавством України належить
принцип рівності оплати за однакову працю, гарантованість оплати праці,
єдність та диференціація оплати праці.

Слід зауважити, що принцип єдності та диференціації правового
регулювання трудових відносин – один з найважливіших принципів трудового
права. Цей принцип, як видно з його назви, передбачає подвійну мету:
встановлення єдиних, однакових умов праці для всіх найманих працівників
і водночас диференціацію умов праці для певних категорій працівників за
певних обставин.

Трудове право, встановлюючи у своїх нормах єдині для всіх працівників
правила щодо оплати праці, забезпечує всім громадянам справедливі і
рівні можливості заробити собі на життя своєю працею.

Водночас право не може не враховувати об’єктивних обставин, зумовлених
специфікою галузей виробництва, професійними, статевими, віковими
особливостями працівників, місцезнаходженням підприємств тощо, які
потребують особливого підходу до правового забезпечення умов праці. Всі
ці обставини в кінцевому підсумку приводять до відступлення від єдиних
правил, що регулюють застосування праці, і вимагають видання спеціальних
норм, які пристосовують загальні правові приписи до специфічних умов
праці.3

Загалом прийнято виділяти три напрями диференціації, які залежать від:
1) характеру і особливостей виробництва (галузева, міжгалузева і
локальна диференціація); 2) статевих, вікових та інших особливостей
працівників (суб’єктна диференціація); 3) місця розташування
підприємств, установ, організацій (територіальна диференціація).

p

r

¤

°

Ae

AE

|

~

r

~

(ти, професійно-ділові якості працівника, результати його праці та
господарської діяльності підприємства, тобто кількість та якість праці.
А оскільки професійно-ділові якості працівника та умови виконуваної
роботи фактично є неоднаковими, то і оплата праці для того, щоб
відповідати кількості та якості праці, повинна бути фактично
неоднаковою. У зв’язку з цим диференціація оплати праці поряд із єдністю
в оплаті є економічно обґрунтованою та служить правовим принципом
регулювання оплати праці.

Усі ці три чинники і визначають потребу у прийнятті спеціальних норм,
які регламентують особливості оплати праці державних службовців, суддів,
прокурорських працівників, медичних працівників, працівників освіти,
жінок, неповнолітніх, інвалідів і ін. Диференціація забезпечується як
шляхом прийняття нормативних актів на рівні законів (особливе,
фундаментальне значення для визначення принципових положень регулювання
відносин оплати праці має Конституція України), підзаконних у тому числі
відомчих актів, так і локальною нормотворчістю. При цьому найбільш
оптимальному поєднанню загального і особливого у забезпеченні єдності і
диференціації правового регулювання оплати праці з використанням
локальних норм слугує розробка і прийняття примірних чи типових
нормативних актів як основи локальної нормотворчості.

Поряд із цим та іншими загальними принципами регулювання оплати праці
виділяють і більш вузькі принципи, що відносяться до окремих норм чи
груп норм про оплату праці. Як приклад називаються закріплення більш
високих розмірів оплати на важких роботах, на роботах із шкідливими і
небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними,
географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для
здоров’я (ст.100 КЗпП України); встановлення певних гарантій при
відхиленні від умов праці, передбачених тарифами; підвищена оплата
роботи в надурочний час, у святкові та неробочі дні тощо.

Отже, єдність та диференціація оплати праці, її гарантованість – це той
правовий принцип, який пронизує усе законодавство про оплату праці. На
ньому ґрунтується вся галузь трудового права і саме з цих засад повинен
виходити законодавець, встановлюючи норми, спрямовані на регулювання
трудових відносин, зокрема, і відносин оплати праці найманих
працівників.

Література

1. Спеціальному дослідженню підлягали принципи практично усіх галузей
права. Див., наприклад, Чаусова Л.Л. Принципи екологічного права:
Автореферат див. канд. юрид. наук. -Харків, 1998; Толстой Ю.К. Принципы
гражданского права. // Правоведение. – 1992.-№2.- С.49-53; Келина С.Г.,
Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. – М.: Наука, 1988.
Про принципи трудового права див.: Прокопенко В.И. Основные принципы
трудового права. – К., 1969; Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Принципы
советского трудового права // Советское государство и право. -1974. –
№8.; Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М.:
Юрид. лит., 1977; Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.Л. Советское
трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978.

2. Див.: В.В.Караваев. Социальное страхование в СССР. – М., Госюриздат,
1959, С.5-9; Е.И.Астрахан. Принципы пенсионного обеспечения рабочих и
служащих. – М., Госюриздат, 1962; Бабицкий А.М. Принцип свободы
трудового договора в советском трудовом праве. // Правоведение. – 1989,
№4, С.21-29.

3.Див.: Караваев Я.А., Гуляев Г.И. Основные принципы советского
трудового права. – М.: ВЮЗИ, 1957.-С.24-25.

4.Див.: Советское уголовное право. Общая часть: Учебник / под ред.
Г.А.Кригера, Б.А.Куринова, Ю.М.Ткачевского. – М.: МГУ, 1981. – С.72.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020