.

Реформування системи оплати праці як фактор підвищення конкурентоспроможності працівника (реферат)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
534 5001
Скачать документ

Реферат з менеджменту

Реформування системи оплати праці як фактор підвищення
конкурентоспроможності працівника

Початок XXI століття характерний для України активізаціею
процесів формування базових основ ринкової економіки. Основним напрямом
наукового мислення у сфері праці стають питання, пов’язані з підвищенням
ефективності мотиваційного механізму, раціоналізації трудових процесів,
розвитку трудового потенціалу, автоматизації управління діяльністю
підприємства, в тому числі оплатою праці.

Реформа оплати праці є важливою складовою курсу реформ у
національній економіці України. Від наукового обґрунтування змісту
реформи оплати праці, правильного вибору шляхів реформування заробітної
плати багато в чому залежить перспективи економічних перетворень. Мета
реформи оплати праці має відповідати потребам економічного розвитку,
підпорядкуватися заходам зі стимулювання національного виробництва.

Головна ідея статті зводиться до наступного: підвищення
ефективності діяльності підприємства в умовах ринкової трансформації
економіки є неможливим без впровадження прогресивних форм організації й
оплати праці.

В економічній теорії суттєві риси оплати праці виражають
через категорію заробітної плати, хоча ці поняття не завжди тотожні. З
переходом на систему національних рахунків в економіці оплата праці як
складовий елемент формування валової доданої вартості та валового
внутрішнього продукту включає також відрахування роботодавців на
соціальне страхування працюючих по найму, які у розрахунку повторного
розподілу доходів враховуються як поточні соціальні трансферти сектора
домашніх господарств. При всій термінологічній складності подібних
розходжень між оплатою праці та власне заробітною платою, що надходить у
розпорядження найманих робітників, або частиною відповідного доходу
самозайнятих осіб, оплата праці в системі національних рахунків не
втрачає свого головного, сутнісного змісту.

В умовах ринкових відносин заробітна плата відіграє
першорядне значення в мотиваційному механізмі. Розроблення ефективної
системи мотивації працівників варто починати насамперед із системи
організації оплати праці, оскільки без відповідної матеріальної бази
говорити про дію якихось високих не грошових стимулів не варто. Система
оплати праці має бути побудована так, щоб вона матеріально стимулювала
розподіл і використання трудових ресурсів за видами економічної
діяльності з максимальною віддачею.

Наукове осмислення проблеми мотивації трудової діяльності
людини почалося разом із зародженням капіталізму. Одним з перших став
розглядати цю проблему з економічних позицій А.Сміт. Прихильник
ринкового шляху розвитку економіки, він підкреслював, що головним
мотивом діяльності людини є особистий економічний інтерес: прагнення до
максимальної економічної вигоди природне бажання людей поліпшувати свій
добробут. Поділ
потреб на п’ять груп дозволяє розглянути мотивацію на таких трьох
основних рівнях: перший (ближній) – для отримання основної і
додаткової оплати; другий (середній) – для отримання грошових і
соціальних виплат; третій (далекий) – для навчання й підвищення
кваліфікації та отримання дивідендів і процентів. Це, в свою чергу, дає
змогу встановити, що ефективність спонукання зростає з підвищенням рівня
мотивації від ближнього до далекого.

У даний час в Україні в оплаті праці характерна однобічна
спрямованість на ближню мотивацію. Така ситуація руйнівно діє на
мотиваційне середовище особистості, не викликає зацікавленості у
власному розвитку. Саме відсутність соціально організованих систем
розвитку середньої і далекої мотивації стало головною причиною зниження
ефективності структурної організації оплати праці. За кордоном, навпаки,
великі компанії США, Японії надають перевагу сполученні трьох рівнів
мотивації, надаючи все більше значення далекій мотивації.

Оплата праці завжди була і є однією з головних проблем
розвитку економіки й управління. В умовах ринкової трансформації
економіки України вирішення найбільш суттєвих завдань: стабілізація
соціально-економічної та політичної ситуації у країні; розвиток
виробництва на світовому рівні; підвищення життєвого рівня населення
пов’язане з формуванням ефективної політики оплати праці.

В сучасній організації оплати праці в Україні існує ціла
низка невирішених проблем: розміри заробітної плати не завжди залежать
від конкретних результатів праці окремих працівників і підприємств в
цілому; не створений дієвий механізм соціального партнерства; не
визначені до кінця місце та роль заробітної плати в системі стимулів
ринкової економіки; значне посилення міжгалузевої і регіональної
диференціації заробітної плати; зниження питомої ваги заробітної плати в
сукупних доходах працівників.

Ефективну заробітну плату можна визначити як рівень
заробітної плати, при якому еластичність зусиль по зарплаті дорівнює 1,
тобто однопроцентний приріст заробітної плати дає наймачеві
однопроцентний приріст трудових зусиль. Дана умова має назву як умова Р.
Солоу, і в сучасних умовах розвитку економіки України це означає, що
розмір ефективної заробітної плати, яка підвищує результати діяльності
та конкурентоспроможність фірми, залежить від співвідношення “зарплата —
трудові зусилля”.

Теорія ефективної заробітної плати дає можливість визначити,
в якому разі підвищення заробітної плати працівників є вигідним для
підприємства, а також чому однакові працівники різних підприємств і
галузей одержують різну заробітну плату. Дійсно, на різних підприємствах
умові Р.Солоу буде відповідати різний рівень заробітної плати.
Підприємствам різних галузей та форм власності достатньо, щоб ця
заробітна плата була вище ринкової.

Використання концепції ефективної заробітної плати на
підприємствах різних галузей та форм власності в умовах ринкових
відносин пов’язане з певними труднощами: підприємство, як правило, не
може кількісно визначити залежність зусиль працівника від ставки
заробітної плати; відмінності в індивідуальних ділових якостях, оскільки
зусилля працівників різних структурних підрозділів при однаковому
розмірі заробітної плати різні.

Удосконалення управління рівнем оплати праці в контексті
формування ефективної заробітної плати та мотиваційного механізму
сприятиме підвищенню вартості робочої сили, її якості,
конкурентоспроможності, підвищенню мотивації до ефективної праці, що є
вагомим завданням зростання добробуту громадян і реалізації соціальної
політики.

o

oe

o

h*

0иходять на перший план, оскільки народжують цілу низку болючих проблем
у суспільстві: це армія малозабезпечених, яких наша держава повинна
брати на утримання; це чорний ринок праці, який обслуговує тіньовий
сектор економіки; це звуження внутрішнього платоспроможного попиту, що
гальмує розвиток вітчизняного виробництва тощо. Інакше кажучи, базисні
проблеми. Проблеми, які зачіпають саму основу соціальних відносин, і це
з одного боку. З іншого, вони конкретизовані, оскільки зачіпають
інтереси кожної працюючої людини.

За даними Європейського банку реконструкції і розвитку, за
межею бідності живуть люди, чиї витрати складають менше 4 у.о. на добу.
Якщо користуватися цими показниками, то нині в Україні на межі бідності
балансує близько 70% працездатного населення. Більше мільйона сімей
живуть на суму, якої ледь вистачає на те, щоб купити щось окрім хліба і
невеличкого набору продуктів харчування. Між тим рівень безробіття в
Україні знаходиться не на дуже високому рівні – близько 6,4% ( дані на
І-й кв.2008р.) . Тобто зубожіння населення відбувається не через
“лінощі”, а через дуже низький рівень оплати праці.

Звісно, підвищити рівень заробітної плати до нормального
рівня, коли у країні ще слабка економіка і не вистачає фінансових
ресурсів, досить важко. Але, на жаль, низький рівень зарплат – це не
єдина проблема сучасної України. Справа ще й у тому, що останнім часом
заробітна плата перестала виконувати стимулюючу функцію.

Через роздержавлення великої кількості підприємств та
розвиток приватного підприємництва в Україні утворився досить великий
недержавний сектор. Зарплата у приватних кампаніях в декілька разів
більша, ніж у більшості бюджетних установ та організацій. Тому досить
часто трапляються випадки, коли оплата некваліфікованої праці дорівнює
оплаті праці спеціаліста. При цьому диспропорції в оплаті праці
кваліфікованого й обслуговуючого персоналу продовжують збільшуватися.

Виникла також суттєва диспропорція у розмірах заробітної
плати серед робітників різних галузей. Наприклад, середня зарплата
робітників легкої або харчової промисловості є більш як у два рази
нижча, ніж у металургії чи електроенергетиці. А заробітна платня
працівників у сфері охорони здоров’я, освіти і особливо, трудівників
сільського господарства взагалі не співвідносяться із середньою
зарплатою у промисловості.

Подолати суспільні негаразди намагались майже всі уряди
України. Однак і виплати мінімальних зарплат, і їх збільшення, і
встановлення прожиткового мінімуму мали характер “пожежних” заходів.
Зрозуміло, що без створення нової системи оплати праці, яка б
відповідала реальним економічним відносинам, економіка не зможе
нормально функціонувати. Тобто, Україні потрібна серйозна, “капітальна”
реформа оплати праці.

Результатом реформування системи оплати праці повинна стати
можливість чесного заробітку такої кількості грошей, якої б вистачило на
нормальне життя. На мінімальну зарплату люди повинні жити, а не
існувати. Для цього і необхідна чітка державна політика в сфері
заробітної плати. І першим кроком держави в цьому напрямку повинно стати
зниження рівня оподаткування на фонд заробітної плати і перехід до
встановлення мінімального рівня зарплати за одну годину роботи.

Вивчаючи дієві важелі управління економікою розвинених
країн, досліджуючи світові зразки правової культури, спеціалістами були
розроблені зміни щодо системи оплати праці. Головним аспектом
реформування системи оплати праці є запровадження показника «мінімальна
погодинна тарифна ставка». На думку спеціалістів, такий підхід буде
важливим поштовхом для поліпшення соціальної ситуації в країні, зокрема,
завдяки зближенню поняття оплати праці з поняттям “прожиткового
мінімуму”. В результаті запропонованої реформи держава взяла б на себе
гарантії забезпечити громадянам нормативно визначений рівень оплати за
виконану протягом певного часу роботу.

Що ж дадуть ці зміни пересічному українському громадянину?
(Йдеться про встановлення обов’язкової мінімальної погодинної тарифної
ставки оплати праці, яка визначалася б на рівні, не нижче чітко
прорахованої норми).

По-перше, кожен робітник знатиме, що йому гарантована
погодинна оплата праці у чітко визначеному мінімальному розмірі;
знатиме, що завдяки існуванню коефіцієнтів корегування для тієї чи іншої
професії працівник вищої кваліфікації отримуватиме більше.

По-друге, в ситуації, коли працівник через скрутне фінансове
становище підприємства змушений працювати неповний робочий день, він
знатиме, скільки має отримати за відпрацьований час, а отже матиме змогу
вимагати захисту своїх конституційних прав навіть у судовому порядку
(якщо виникне необхідність) .

Які наслідки принесуть собою вищезгадані зміни для держави?

По-перше, підвищується імідж держави як гаранта соціального
захисту своїх громадян: кінець-кінцем, вона зробить спробу дати людям
можливість отримувати пристойну зарплату.

По-друге, цей крок зможе вивести частину “тіньової”
зарплати у легальний обіг, що у свою чергу приведе до збільшення
надходжень до різних фондів (у тому числі й Пенсійного).

Встановлення єдиного показника “мінімальна погодинна
тарифна ставка оплати праці” наблизить вітчизняне правове поле до
світових стандартів у галузі трудового права, де цей норматив існує
давно й постійно коригується в залежності від різних економічних
показників.

Отже, удосконалення управління рівнем оплати праці в
контексті формування ефективної заробітної плати та мотиваційного
механізму сприятиме підвищенню вартості робочої сили, її якості,
конкурентоспроможності, підвищенню мотивації до ефективної праці, що є
вагомим завданням зростання добробуту громадян і реалізації соціальної
політики.

Список використаних джерел:

1. Гудзевич О.І. Оплата праці в умовах ринку: теорія і практика:
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.:
Кондор, 2008. – 400 с.

2. Латугін В. Реформа оплати праці стимулюючого типу: необхідність і
перспективи // Україна: аспекти праці, 2005.- №7.- С.16-20.

3. Харченко М. Оплата праці: реформування на основі єдиної тарифної
сітки// Україна: аспекти праці, 2006.- №7, – с.3-9.

.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020