.

Порушення антиоксидантної та імунної систем у дітей з набутою неускладненою міопією і їх корекція за допомогою фітотерапії (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
130 3386
Скачать документ

ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ

ІМ. В. П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ

СТОЦЬКА ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА

УДК: 617.753.2 –
053.5/.7 – 092 – 085.32

Порушення антиоксидантної та імунної систем у дітей з набутою
неускладненою міопією і їх корекція за допомогою фітотерапії

14.01.18 – Офтальмологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П
Філатова АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук,

старший науковий співробітник

Сердюченко Віра Іванівна,

Інституті очних хвороб і
тканинної терапії

ім. В.П. Філатова АМН України,
керівник лабораторії

розладів бінокулярного зору

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Неділька Ангеліна Федорівна,

Запорізький державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри очних хвороб

доктор медичних наук, професор

Петруня Андрій Михайлович,

Луганський державний медичний університет

МОЗ України, професор кафедри очних хвороб.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, кафедра офтальмології,
м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться ”__22__” _вересня___________ 2006 р. о__10____годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних
хвороб і тканинної терапії ім. В.П Філатова АМН України за адресою:
65061, м.Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П Філатова АМН України (65061, м. Одеса,
Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий ” 19 ” __серпня______2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Пономарчук
В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема короткозорості займає важливе місце в
структурі офтальмологічних захворювань. За період 2000 – 2005 роки
виявлено збільшення кількості дітей, які страждають на міопію з 21% до
26% в структурі захворюваності. При цьому відмічено ріст вперше
виявленої міопії у дітей віком 6 – 10 років. У дітей 11 – 17 років
відмічено перевагу міопії середнього та високого ступенів. За останні
роки відмічається ріст захворюваності на міопію, особливо серед дітей
молодшого шкільного віку (Азнаурян И.Э., Горлачева Л.И., Багрова И.С.,
2005).

Академік В.П. Філатов ще в 30-ті роки вказував на те, що розвиток і
прогресування міопії пов’язані з патологією сполучної тканини,
кістково-м’язового апарату, захворюваннями серцево-судинної, дихальної
систем, шлунково-кишкового тракту, що було підтверджено в подальшому
рядом досліджень (Филатов В.П., Скородинская В.В., 1955; Коваленко В.В.,
1983; Пучковская Н.А. с соавт., 1983; Шерозия М., 1989). Міопія є
важливою проблемою сучасної офтальмології, але етіологія і патогенез
цього захворювання повністю не з’ясовані. В останні роки проходять
наукові дискусії стосовно того, що є первинним в розвитку міопії:
порушення в роботі акомодаційного апарату чи відхилення в метаболічних
процесах в тканинах ока та всього організму (Schmid K., 2004). Дані про
механізм розвитку міопії, про роль загального стану організму і місцеві
порушення ультраструктури склери, біохімічні відхилення в ній, зміни в
імунній системі організму (Аветисов Э.С., Винецкая М.И., 1986; Аветисов
Э.С., 1999; Аветисов Э.С., Розенблюм Ю.З., Савицкая Н.Ф., 1989; Бушуева
Н.Н., 1995; Винецкая М.И., Болтаева З.К., Иомдина Е.Н., Андреева Л.Д.,
1996; Волколакова Р.Ю., 1980; Пучковская Н.А., Шульгина Н.С., Минев
М.Г., Игнатов Р.К., 1983) спонукали нас повернутися до уявлення про
міопію, як до захворювання з місцевим проявом більш загальних порушень в
організмі, а саме в метаболічних процесах та імунній системі. В останні
роки велика увага приділяється вивченню біохімічних процесів, що лежать
в основі патогенезу прогресуючої міопії (Бушуева Н.Н., 1995; Винецкая
М.И., Болтаева З.К., 1996; Иомдина Е.Н., Винецкая М.И., 2001). Відмічено
зниження рівня антиоксидантної активності та підвищення рівня
вільно-радикальних процесів в слізній рідині у хворих з міопією. Проте,
недостатньо вивчена роль металоферментів в антиоксидантній системі при
міопії, стан вільно-радикальних реакцій при різних ступенях міопії,
вплив порушень антиоксидантного захисту та вільно-радикальних реакцій на
функціональний стан зорового аналізатора у дітей.

Враховуючи визначальну роль склерального фактора в прогресуванні міопії,
значний інтерес представляє вивчення метаболізму склери
(Аветисов Э.С., 1986; Curtin B., 1985). Склеральна оболонка ока людини є
високо спеціалізованим видом сполучної тканини, піддається в основному
таким же метаболічним перетворенням, які характерні для сполучної
тканини. За даними Н.М. Бушуєвої (1995) при прогресуванні короткозорості
у хворих розвиваються метаболічні зміни в колагеновій структурі
сполучної тканини всього організму. Ці зміни проявляються в підвищенні
активності протеоліза, збільшенні вмісту інгібітора трипсину, вільного
оксіпроліну і загального амінного азоту в плазмі крові.

Відмічено, що відхилення активності ферментів біологічного окислення
несамостійні і не первинні, а є наслідком дисбалансу гормональної
регуляції в організмі, що розвивається (Колосов В.И., 1983; Ещенко
Н.Д., 1980; Алешаев М.И., 2001). Порушення біосинтезу фібробластами
колагену і протеогліканів відбувається при активації процесів
перекисного окислення ліпідів в організмі. За даними літератури, в
умовах токсичної дії продуктів перекисного окислення ліпідів на
мітохондрії фібробластів, які є основною складовою частиною елементів
сполучної тканини, порушується синтез колагену і протеогліканів.

В зв’язку з активацією продуктів перекисного окислення ліпідів
спостерігається пригнічення антиоксидантної системи. До числа найбільш
незахищених і потребуючих антиоксидантного захисту структур належить
сітківка ока (Алексеев В.Н., Мартинова О.Б., 2000).

За даними літератури, значну роль в патогенезі прогресування міопії
відіграє стан імунної системи організму, який має важливий вплив на
метаболізм тканин ока, тонус циліарних м’язів, міцність еластичних
тканин, в тому числі склери (Пучковская Н.О., Шульгина Н.С., 1983;
Бушуева Н.Н., 1995; Дегтяренко Т.В., 1988, 1989). Пучковська Н.А. з
співавторами (1978) вперше опублікувала дані про розвиток аутоімунних
станів при прогресуючій ускладненій короткозорості.

Бушуєва Н.М. (1995) вказала на критерії прогресування міопії: зниження
показників Т-клітинної популяції, Т-супресорів і фагоцитозу. Також була
виявлена підвищена сенсибілізація лімфоцитів у хворих з прогресуючою
міопією до антигенів увеального тракту. Петров С.А., Суховєєв Ю.Г.
(2001) досліджували стан імунної системи у дорослих хворих з набутою
міопією, які часто хворіли захворюваннями вірусно-бактеріальної природи.
Було встановлено, що саме СД 3, 4, 71 і високомолекулярні циркулюючі
імунні комплекси є визначаючими факторами в розвитку міопії в осіб, які
часто довготривало хворіють на інфекційні захворювання. Авторами було
відмічено той факт, що у дорослих осіб з міопією імунорезистентність
ослаблена в порівнянні з іншими видами рефракції. Вищевказані публікації
присвячені вивченню імунної системи у дітей з вродженою та ускладненою
міопією і короткозорістю, набутою у дорослому віці. Залишається
недостатньо висвітленим питанням стану клітинного і гуморального
імунітету у дітей з набутою неускладненою міопією. Набута форма міопії у
дітей поширилася за останні роки і розглядається з однієї сторони як
патологія рефракції, що пов’язана з ускладненням загальноосвітніх
програм в країні, з другої сторони, як патологія, що пов’язана з
порушенням обміну речовин (Волков В.В., Никитин И.М., 1978; Ватченко
А.А. и соавторы, 2005).

В офтальмологічній практиці в лікуванні хворих з міопією широко
використовувались препарати природного походження – фітопрепарати:
екстракт алое, елеутерокок, біосед, женьшень, мабістін (Логай И.М.,
Сотникова Е.П., 2003; Можеренков В.П., 2000; Тихомирова Н.М., 1983;
Білоус В.Й., 1994). Проте, немає єдності у поглядах на можливість
медикаментозного лікування короткозорості, патогенетичного обгрунтування
дії фітопрепаратів, які використовувалися при даній патології.

Для нашого дослідження ми знайшли доцільним використати препарат
природного походження спіруліна. Спіруліна містить фікоцианін, який є
сильним інгібітором вільно-радикального перекисного окислення ліпідів в
мікросомах печінки (Bhat V.B., Redy C.M., Madyastha K.M., 2000). При
використанні вітамінного комплексу та фікоцианіну з спіруліни
відмічалось підвищення антиоксидантної активності в організмі після
опромінення (Карпов Л.М., 2000). Спіруліна має виражений позитивний
ефект на імунну систему (Parada G., 1998; Hajashi O., 1994). При
вживанні спіруліни відсутній ембріотоксичний та фетотоксичний вплив на
організм (Chamorro G, 1990).

Виходячи з цього, ми вважаємо доцільним вивчення ефективності
використання фітопрепарату спіруліна, який покращує метаболічні процеси
в організмі і має імунореабілітуючу спрямованість при лікуванні набутої
неускладненої міопії. Даних щодо застосування спіруліни для профілактики
та лікування міопії в літературі немає.

Таким чином, незважаючи на велику кількість робіт, присвячених
порушенням в антиоксидантній та імунній системах при міопії, до кінця не
висвітлена дана проблема у дітей з набутою неускладненою міопією та
зв’язок цих порушень з функціональним станом зорового аналізатора.
Невирішеним залишається також питання про доцільність та ефективність
використання фітопрепаратів при міопії. Тому можна вважати актуальним
дослідження патогенезу різних форм міопії, а саме набутої неускладненої
короткозорості, що дозволить знайти патогенетично орієнтований
медикаментозний метод лікування дітей з даною патологією з метою
покращення функціонального стану зорового аналізатора і сповільнення
прогресування даної патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних
робіт Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН
України. Вона стала фрагментом науково-дослідної роботи: “Вивчити
динаміку функцій ока у дітей, юнаків та дівчат, які постійно мешкають на
радіозабрудненій території” (номер державної реєстрації 0105U000881,
керівник – доктор мед. наук Сердюченко В. І.), де автор була
співвиконавцем як заочний аспірант Інституту очних хвороб і тканинної
терапії ім. В.П. Філатова АМН України.

Мета дослідження: підвищити ефективність лікування дітей з набутою
неускладненою міопією, а саме, вплинути на процеси рефрактогенезу,
зменшити градієнт прогресування рефракції, сприяти стабілізації міопії,
покращити стан монокулярних та бінокулярних функцій органа зору шляхом
патогенетично обґрунтованої корекції порушеної імунологічної
реактивності, процесів перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного
захисту при застосуванні фітопрепарату спіруліна.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:

Вивчити стан основних зорових функцій, акомодаційно-конвергентної та
зорово-сенсорної систем, процеси перекисного окислення ліпідів та
антиоксидантного захисту у дітей з набутою неускладненою формою
короткозорості.

Дослідити показники антиоксидантної системи та кінцевих продуктів
перекисного окислення ліпідів у дітей з набутою формою неускладненої
короткозорості в залежності від ступенів міопії.

Провести дослідження стану імунної відповіді специфічного та
неспецифічного імунітету у дітей з набутою неускладненою міопією.

Вивчити ефективність застосування препарату спіруліна на основі оцінки
його впливу на основні функції зорового аналізатора, імунореактивність,
процеси перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи у дітей
з набутою неускладненою міопією.

Об’єкт дослідження: набута неускладнена міопія у дітей.

Предмет дослідження: функціональний стан зорового аналізатора
(акомодаційно-конвергентна система, зорово-сенсорний апарат), стан
неспецифічного та специфічного імунітету, вільно-радикальних процесів та
антиоксидантної системи в залежності від стадії міопії в організмі дітей
з набутою неускладненою міопією та їх динамічні зміни після корекції
шляхом застосування препарату спіруліна.

Методи дослідження: функцію зорового аналізатора досліджували методами:
візометрія, біомікроскопія, скіаскопія, офтальмоскопія, визначення стану
акомодаційно-конвергентної зорової системи (динамічна рефракція, резерв
абсолютної акомодації, резерв відносної акомодації, об’єм відносної
акомодації, позитивні та негативні фузійні резерви), ультразвукова
біометрія, визначення функціонального стану зорово-нервового апарату
(мезопічна гострота зору, світлова чутливість сітківки, лабільність та
електрична чутливість за фосфеном, зорова працездатність), скіаскопія,
офтальмоскопія в умовах циклоплегії. Дослідження перекисного окислення
ліпідів проводили за допомогою визначення малонового диальдегіду,
дієнових кон’югатів та антиоксидантної системи шляхом визначення
перекисного гемолізу еритроцитів, активності каталази, церулоплазміну,
антиокислювальної активності водорозчинних антиоксидантів. Дослідження
клітинного імунітету проводили за допомогою моноклональних антитіл.
Враховувалася абсолютна кількість Т-лімфоцитів-СD3 та їх субпопуляцій
(Т-хелперів-CD4 і Т-супресорів-CD8), імунорегуляторного індексу-CD4/CD8,
абсолютна кількість В-лімфоцитів (CD20). Гуморальна ланка імунітету
досліджувалась за допомогою вивчення концентрації імуноглобулінів А, М,
G-класів методом радіальної імунодифузії по Mancini, вивчався також
рівень ауто- сенсибілізації організму методом “активних” Е-РОК.
Імунологічні та біохімічні дослідження проводились у наступні строки: до
лікування, зразу після одномісячного курсу лікування. Клінічні методи
дослідження проводились до лікування, зразу після одномісячного курсу
лікування, через один, два і три роки.

Клінічні та лабораторні дані, які отримувалися після обстеження хворих,
проходили статистичну обробку. Використовувалися варіаційна статистика,
кореляційний і факторний аналіз, дисперсійний аналіз з використанням
показників Steffe–test, T–test, Wilcoxon–test. Критичним рівнем
значимості ”р” приймали рівень, що дорівнював 0,05. При розрахунках
використовували пакет “Statistika 6” (Реброва О.Ю. „Статистический
анализ медицинских данных”. –М.: Медиасфера, 2002. – 305с.).

Наукова новизна отриманих результатів. Доповнені наукові дані про те, що
у дітей з набутою неускладненою міопією характерними є зміни в стані
специфічного та неспецифічного імунітету: зниження імуноглобулінів
основних класів в сироватці крові на 40%, пригнічення функціональної
активності мононуклеарної фагоцитуючої системи на 33% , зниження Т – і В
– лімфоцитів на 35%, підвищення аутосенсибілізації до тканин ока з 4% до
8%.

Вперше встановлено у дітей з набутою неускладненою міопією підвищення
концентрації кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів залежно
від ступенів міопії: малонового диальдегіду на 55%, 77% і 105%
відповідно при міопії слабкого, середнього і високого ступенів; дієнових
кон’югатів у 2,8 рази, у 2,3 рази і у 3,6 рази відповідно при міопії
слабкого, середнього і високого ступенів. Уточнені дані, що у дітей з
набутою неускладненою міопією знижені показники антиоксидантної системи,
що відображено в наступному: зниження каталази на 64,5%, церулоплазміну
– на 31%, антиокислювальної активністі водорозчинних антиоксидантів – на
24% і збільшення перекисного гемолізу еритроцитів на 85%.

Вперше показано, що фітопрепарат спіруліна у дітей з набутою
неускладненою міопією сприяє стабілізації міопічного процесу за
показниками зменшення градієнта прогресування даного захворювання на
33%, підвищенню некоригованої гостроти зору в середньому на 49%,
одночасно зі зниженням вільно-радикальних реакцій на 35%, підвищенням
антиоксидантного захисту на 34% та нормалізацією клініко-імунологічного
стану.

Практичне значення отриманих результатів. Вперше показана позитивна дія
препарату спіруліна на функціональний стан зорового аналізатора у дітей
з набутою неускладненою міопією, про що свідчить збільшення резервів
абсолютної акомодації на 36%, збільшення резервів відносної акомодації
на 28%, підвищення позитивних фузійних резервів на 52%, підвищення
мезопічної гостроти зору на 36%, збільшення зорової працездатності на
38%.

Застосування фітопрепарату спіруліна в лікуванні дітей з набутою
неускладненою міопією дозволяє підвищити гостроту зору в середньому на
49% у 96% випадків та сприяє стабілізації міопічного процесу за
показником зменшення градієнта прогресування на 33%.

Запропонований новий спосіб лікування дітей, хворих на міопію, який
полягає в тому, що препарат спіруліна призначається в дозі 0,5 г тричі
на день, протягом 1 місяця, 2 –3 рази на рік (Патент України на винахід
№ 40974А (11) від 15.08.2001 року, Бюл. №7).

Впровадження в практику. Результати досліджень впроваджені в клінічну
практику Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН
України.

Особистий внесок здобувача. Особиста участь автора полягає у висуненні
ідеї даного дослідження, що послужила причиною вступу її до заочної
аспірантури Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова
АМН України, проведенні патентно-інформаційного пошуку, оформленні
патенту на винахід, узагальненні спеціальної літератури, обґрунтуванні
доцільності запланованих досліджень їх меті і задачам, а також методів
їх вирішення, проведенні статистичної обробки одержаних даних. Автор
самостійно виконала дослідження на базі Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім.В.П.Філатова АМН України та в міській поліклініці №
3 м. Івано-Франківська. Виконавцем проводилось офтальмологічне
обстеження та призначення хворим фітопрепарату спіруліна. Дисертантка
самостійно систематизувала отримані дані, піддала їх математичній
обробці, проаналізувала та узагальнила отримані результати. Спільно з
науковим керівником доктором медичних наук В.І. Сердюченко проведений
науковий аналіз та інтерпретація одержаних результатів. Імунологічні та
біохімічні дослідження проводились на базі відповідних лабораторій
Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова АМН України.
Результати біохімічних досліджень оцінювались сумісно з доктором біол.
наук Метеліциною І.П.. Автор особисто займалася впровадженням
у практику основних положень дисертації, а також готувала матеріали до
публікацій та апробації роботи. Автором особисто розроблений і
запропонований новий спосіб лікування дітей з міопією за допомогою
фітопрепарату спіруліна (Патент України на винахід № 40974А (11) від
15.08.2001 року, Бюл. №7).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були

повідомлені та обговорені у вигляді доповідей, тез на конгресах,
міжнародних науково – практичних конференціях та офтальмологічних
товариствах: на 10 Конгресі Світової Федерації Українських лікарських
товариств (Чернівці, 2004), на міжнародній науково-практичній
конференції лікарів-офтальмологів України “Запобігання сліпоті у дітей в
Україні” в рамках виконання програми ВООЗ “Зір 2020” (Київ, 2005), на
міжобласній конференції офтальмологів Тернопільської, Вінницької,
Житомирської, Черкаської областей (Тернопіль, 2005), на обласному
товаристві офтальмологів Івано-Франківської області (Івано-Франківськ,
2005), на міжнародній науково-практичній конференції “Современные
проблемы детской офтальмологии” (Санкт-Петербург, 2005); на засіданні
вченої ради Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім.. В.П.Філатова
АМН України (2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, які
повною мірою відображають зміст роботи і отримані автором результати, з
них 3 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 патент
України, 4 – в матеріалах конференцій і конгресу.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація написана на українській мові,
викладена на 133 сторінках комп’ютерного тексту і включає вступ, огляд
літератури, опис матеріалів і методів дослідження, три розділи власних
досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів, висновки,
список літератури, ілюстрована 18 таблицями і 5 рисунками, що займають 9
окремих сторінок. Список використаної літератури складається з 130
джерел, з них кириличною графікою 77 і латинською – 53 (12 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали дослідження. Обстежено 427 дітей та підлітків віком від 7 до
17 років, серед яких 259 оглянутих з метою профогляду для виявлення
захворюваності на міопію, а клінічний фрагмент роботи проводився на 138
дітях віком від 7 до 17 років з набутою неускладненою міопією і 30
клінічно здорових дітях.

З метою патогенетичного обґрунтування застосування препаратів
антиоксидантної та імунологічної дії для лікування дітей з міопією
проведена порівняльна оцінка показників імунологічної реактивності,
кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного
захисту та основних показників зорового аналізатора у 108 пацієнтів
основної групи і 30 пацієнтів контрольної групи з набутою неускладненою
міопією та 30 клінічно здорових дітей ()контрольна групв ІІ). Групи
дітей були однорідні за віком, ступенем прояву міопічного процесу,
клінічною симптоматикою та даними клініко-функціонального обстеження.

Досліджувана група становить 108 пацієнтів віком від 7 до 17 років з
набутою неускладненою міопією. Залежно від рефракції пацієнти були
розділені на три групи згідно клінічної класифікації міопії по Аветісову
Е. С. (1986): перша група – міопія слабкого ступеня до 3,0 Дптр включно,
від 7 до 17 років, середній вік 11,14 ± 0,28 (128 очей, 64 дитини);
друга група – міопія середнього ступеня з рефракцією від 3,5 до 6,0
Дптр, вік від 7 до 17 років, середній вік 11,91± 0,31 (68 очей, 34
дитини); третя група – міопія високого ступеня, рефракція більше 6,0
Дптр, набута неускладнена, вік від 7 до 17 років, середній вік 12,77 ±
0,52 (20 очей, 10 дітей); контрольна група – 30 пацієнтів
віком від 7 до 17 років (середній вік 12,1±0,27) з набутою неускладненою
міопією, яким проводилась корекція зору за допомогою окулярів і не
призначались інші методи лікування, динамічне спостереження на протязі
року. Всі хворим проводилися ідентичні офтальмологічні, біохімічні та
імунологічні дослідження.

Метод лікування дітей та підлітків з неускладненою набутою міопією у
досліджуваній групі полягав у застосуванні препарату спіруліна по 0,5 г
тричі на день, всередину, за 30 хвилин до їди, протягом одного місяця.
Метод лікування дітей та підлітків з неускладненою набутою міопією у
контрольній групі полягав в корекції зору за допомогою окулярів.

Результати та їх обговорення. Аналіз результатів біохімічних досліджень
крові у дітей з міопією, що характеризують стан перекисного окислення
ліпідів (ПОЛ), показав збільшення кількості кінцевих продуктів ПОЛ у
досліджуваних основної групи. Так, рівень малонового диальдегіду в
контрольній групі (група здорових дітей, n=30) дорівнював (119,2 (
2,64)мкМ/л, а в основній групі – (213,6 (
36,56)мкМ/л, р„Oo ?? ?$ ???? ?? ???$?? % a a a a a a a E$E,E8E>EJEuoooieeUE3/43/43/43/43/43/43/43/43/43/43/43/4

E–E?EcE?aeaeaeaeaeae

&`/„?Ifa$

akdE

&`/„?Ifa$

&`/„?Ifa$

&`/„?Ifa$

&`/„?Ifa$

&`/„?Ifa$

&`/„?Ifa$

&`/„?Ifa$

???zI|I?I?I”I I¬I?IAI??aeaeaeaeaeae

I??aeaeaeaeaeae

I&I2I>IJIVI??aeaeaeaeaeae

? 0,03) мкат/л (табл. 2). Відмічено вірогідну різницю (р 0,05) між його значеннями при міопії середнього
та високого ступенів. Відмічено незначну достовірну різницю між
показниками АОА при слабкому та середньому ступенях міопії: (71,7 (
1,01)% та (68,9 ( 1,21)%, (р 0,05 0,05 після лікування. Вище
вказані зміни мають місце на фоні зниження рівня малонового диальдегіду
з (213,6±36,56) мкМ/л до (137,2±26,34) мкМ/л, р0,05, р>0,05, р>0,05) між
вищевказаними показниками.

Вміст продуктів перекисного окислення ліпідів у хворих зі слабким,
середнім і високим ступенями міопії достовірно знижується після
лікування, відповідно, на 34%, 33% і 40%, (р0,05),
відповідно. Підвищився рівень колбочкової фази світлової чутливості при
досягненні свого максимального значення до 7 хв. також найбільше при
міопії середнього ступеня на 9%, (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020