.

Особливості клінічного стану та показників системи інтерферону у новонароджених з хронічною внутрішньоутробною гіпоксією та гострою інтранатальною асф

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
141 2803
Скачать документ

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ЧАЙКОВСЬКА ОКСАНА ЕДМУНДІВНА

УДК: 616-053.31-001.8-06-036: 612.017: 612.015.348

Особливості клінічного стану та показників системи інтерферону у
новонароджених з хронічною внутрішньоутробною гіпоксією та гострою
інтранатальною асфіксією

14.01.10 – педіатрія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти
імені П.Л.Шупика МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Шунько Єлизавета
Євгеніївна, Національна медична академія післядипломної освіти імені
П.Л.Шупика МОЗ України, завідуюча кафедри неонатології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Знаменська Тетяна
Костянтинівна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН
України, завідуюча відділення неонатології

доктор медичних наук, професор Клименко Тетяна Михайлівна, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідуюча кафедри
неонатології

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України, кафедра госпітальної педіатрії №2 і неонатології (м.
Дніпропетровськ)

Захист дисертації відбудеться „ 26 ” вересня 2006 року о 13.00
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту
дисертацій на здобуття ступеня доктора наук за спеціальностями
“Педіатрія”, “Акушерство та гінекологія” при Інституті педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050, м.Київ,
вул..Мануїльського,8).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050, м.Київ,
вул..Мануїльського,8).

Автореферат розісланий „ 26 ” липня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Квашніна Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Охорона материнства та дитинства є пріоритетним
напрямком розвитку медицини в Україні.

Перинатальна патологія, яка виникла внаслідок хронічної
внутрішньоутробної гіпоксії та гострої асфіксії в пологах, займає
провідне місце в структурі захворюваності та смертності новонароджених
дітей (Т.М. Клименко, 2000; Є.Є. Шунько, Т.В. Кончаковська, 2001;
О.М. Орда, Р.О. Моісеєнко, 2004; Г.А. Павлишин, 2005). Відмічено, що ця
категорія дітей схильна до розвитку бактеріальних та вірусних
захворювань, в особливості до сепсису, що збільшує питому вагу патології
в постнатальному періоді (Г.Н. Дранник, 1999; Н.Н. Володин, 2004).

Більшість дослідників надають гіпоксії основну роль в формуванні
вторинної імунної недостатності у новонароджених, що негативно впливає
на подальше становлення імунної системи та підвищує ризик розвитку
інфекційної захворюваності (Н.С. Зайцева, 1994; М.В. Дегтярева, 2000;
Н.П. Шабалов, 2003; Н.Н. Володин, 2004; J. Lacroix, 1999).

Згідно сучасних уявлень підвищена чутливість дітей з перинатальною
патологією до інфекційних захворювань пов’язана з недосконалим
функціонуванням системи інтерферону (ІФН), зокрема з недостатнім
продукуванням г-ІФН та зниженням рівня сироваткового ІФН (Т.В. Косохов,
1990; В.В. Малиновська, 1995; М.П. Костинов, 2001.). Але ці питання до
теперішнього часу залишаються дискусійними.

Антенатальна гіпоксія та інтранатальна асфіксія є загальним
неспецифічним механізмом реалізації різноманітних несприятливих факторів
анте- та інтранатального періодів. По імунологічному статусу такі діти
є гетерогенною групою (Н.Н. Володин, 2004). Тому детальне вивчення
особливостей інтерферонового статусу (ІФН-статус) у новонароджених, які
перенесли хронічну гіпоксію та/або гостру асфіксію, є дуже важливим, що
забезпечить пошук та розробку нових ефективних лікувально-профілактичних
підходів ведення новонароджених з перинатальною асфіксією.

Досягненням кінця ХХ-го століття є розробка та впровадження в клінічну
практику генно-інженерних препаратів, зокрема, рекомбінантних
інтерферонів (Ю.Т. Калинин, 1995; В.В. Малиновська, 1995; Ф.І. Ершов,
1996; О.I. Вольська, М.Я. Спiвак, 1997; С.А. Гусева, 2002). Ведуться
дискусії щодо впровадження рекомбінантних інтерферонів в комплексну
терапію виходжування дітей, особливо передчасно народжених.
Обґрунтованість застосування рекомбінантних ІФН може бути обумовлена
тим, що в даний час у патогенезі відповідних реакцій організму людини на
інфекцію визначена роль інтерферонів, як одного з цитокінів-модуляторів
(В.В. Малиновська, 1995; Г.Л. Лінчевский і співав., 1998;
Н.Б. Серебряна, 2004; A. Biron 2004).

У зв’язку з вищевикладеним, теоретична та практична актуальність обраної
теми визначається необхідністю в продовженні дослідження показників
системи інтерферону та розробки раціональних підходів до лікування
дітей, які перенесли хронічну гіпоксію та гостру асфіксію. Актуальним є
вивчення клінічної ефективності рекомбінантних б-2b-інтерферонів у
новонароджених з перинатальною гіпоксією.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана згідно плану НДР Національної медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика і є фрагментом комплексної науково-дослідної
роботи кафедри неонатології “Сучасні лікувально-профілактичні технології
надання медичної допомоги передчасно народженим дітям та забезпечення їх
оптимального розвитку”, що виконується відповідно до плану МОЗ України
(реєстраційний номер 0105U002379).

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування та виходжування
новонароджених з хронічною внутрішньоутробною гіпоксією та гострою
інтранатальною асфіксією з урахуванням особливостей клінічного стану та
показників системи інтерферону в неонатальному періоді.

Задачі дослідження.

Встановити прогностичне значення чинників перинатального ризику, які
сприяють виникненню хронічної внутрішньоутробної гіпоксії.

Вивчити особливості клінічного перебігу неонатального періоду
новонароджених, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію та/або
гостру інтранатальну асфіксію.

Дослідити ІФН-статус у новонароджених, які перенесли хронічну
внутрішньоутробну гіпоксію.

Вивчити ІФН-статус у новонароджених з низьким балом антенатального
ризику, які перенесли інтранатальну асфіксію.

Удосконалити комплекс лікувальних заходів новонародженим, які перенесли
хронічну внутрішньоутробну гіпоксію та гостру інтранатальну асфіксію з
урахуванням виявлених змін в інтерфероновому статусі.

Визначити клінічну ефективність використання рекомбінантного
б-2b-інтерферону – лаферону у комплексному лікуванні дітей, які
перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію.

Об’єкт дослідження – хронічна внутрішньоутробна гіпоксія та
інтранатальна асфіксія.

Предмет дослідження – клінічний та імунологічний стан новонароджених з
хронічною внутрішньоутробною гіпоксією та інтранатальною асфіксією.
Показники системи інтерферону (здатність до продукування лейкоцитами (-
та (- інтерферонів та рівень сироваткового інтерферону) та їх динаміка
під впливом препарату рекомбінантного інтерферону (лаферону).

Методи дослідження – загальноклінічні, лабораторні, імунологічні,
мікробіологічні та статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше визначена прогностична значущість за балами 11 антенатальних
чинників перинатального ризику, які супроводжували виникнення хронічної
внутрішньоутробної гіпоксії плоду та підвищували ризик виникнення
нозокоміальної інфекції у новонроджених.

На основі комплексного обстеження підтверджено клінічні відмінності
перебігу неонатального періоду новонароджених, які перенесли хронічну
внутрішньоутробну гіпоксію, та новонароджених з низьким балом
антенатального ризику, які перенесли інтранатальну асфіксію.

Вперше вивчено показники системи інтерферону (здатність лейкоцитів до
продукування б-ІФН і г-ІФН, вміст сироваткового інтерферону) у
новонароджених, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію та/або
гостру інтранатальну асфіксію. Встановлено знижену здатність лейкоцитів
новонароджених, які зазнали впливу хронічної внутрішньоутробної
гіпоксії, до адекватного продукування б-ІФН та зниження рівня
сироваткового ІФН, що є одним з провідних патофізіологічних механізмів у
розвитку інфекційних захворювань в неонатальному періоді.

Науково обґрунтовано призначення препарату рекомбінантного інтерферону
(лаферону) в комплексному лікуванні новонароджених, які перенесли
хронічну внутрішньоутробну гіпоксію, та доведено його клінічну
ефективність.

Практичне значення одержаних результатів.

Результати дослідження дозволили визначити прогностичну значущість 11
антенатальних чинників, які сприяють розвитку хронічної
внутрішньоутробної гіпоксії плоду. Ця категорія дітей є групою високого
ризику щодо розвитку нозокоміальної інфекції.

Доведено, що динаміка продукування лейкоцитами б-ІФН та г-ІФН і рівень
сироваткового інтерферону у новонароджених, які перенесли хронічну
внутрішньоутробну гіпоксію, є вірогідним маркером стану системи
інтерферону та обґрунтуванням до призначення препаратів рекомбінантних
інтерферонів в комплексному лікуванні постгіпоксичних станів у
новонароджених.

Встановлено, що рекомбінантний інтерферон (лаферон) сприяє нормалізації
показників системи інтерферону в новонароджених, які зазнали впливу
хронічної внутрішньоутробної гіпоксії, позитивно впливає на клінічний
перебіг захворювання, а саме зменшує частоту розвитку нозокоміальних
інфекцій, питому вагу їх важкого перебігу, скорочує тривалість
антибактеріальної терапії.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження
впроваджені в практику відділень новонароджених пологових будинків № 7
6 м. Києва, відділення інтенсивної терапії новонароджених УДСЛ
„ОХМАТДИТ”, відділень новонароджених та недоношених дітей Черкаської
дитячої лікарні, відділення патології новонароджених Тернопільської
обласної дитячої клінічної лікарні, що підтверджено актами про
впровадження. Результати дослідження впроваджено в учбовий процес на
кафедрі неонатології Національної медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним,
самостійним науковим дослідженням, яке виконувалось на кафедрі
неонатології НМАПО ім. П.Л. Шупика. Автор самостійно обґрунтував і
сформулював всі положення дисертації, провів підбір дітей, клінічне і
частково спеціальне лабораторне обстеження, вивчив клінічну ефективність
рекомбінантного б-2b-інтерферону (лаферону) в комплексній терапії
новонароджених з хронічною внутрішньоутробною гіпоксією. Особисто
написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки, науково
обґрунтовано практичні рекомендації, підготовлено до друку наукові праці
та виступи на конференціях.

Апробація результатів дисертації. Головні положення дисертаційної роботи
оприлюднені на науково-практичній школі–семінарі “Сучасні принципи
інтенсивної терапії та виходжування новонароджених” (м. Судак, 15-16
вересня 2005 р.); науково-практичній конференції “Гематологія і
трансфузіологія: фундаментальні та прикладні питання” (Київ, 13-14
жовтня 2005 р.); IV Конгресі неонатологів України (м. Київ, 16-17
травня 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць (6
статей, 3 тез), в тому числі 5 статей у фахових виданнях рекомендованих
ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 166 сторінках
друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури,
матеріалів і методів, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та
узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій,
списку використаної літератури, що містить 241 джерело, що займає 23
сторінки. Робота ілюстрована 32 таблицями і 6 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Клініко-імунологічне обстеження з
аналізом чинників перинатального ризику проведено у 146 новонароджених
(основна група): 110 новонароджених з хронічною внутрішньоутробною
гіпоксією (1 група) и 36 новонароджених з інтранатальною асфіксією, які
мали низьку ступінь антенатального ризику (2 група), перебували під
наглядом у пологових будинках м. Києва та у відділені виходжування
недоношених дітей дитячої лікарні. Контрольну групу склали 24 здорових
доношених новонароджених та 10 умовно здорових недоношених дітей з
гестаційним віком (ГВ) 32-36 тижнів.

Першу групу склали 110 новонароджених від матерів з обтяженим
акушерсько-гінекологічним, соматичним анамнезом й ускладненим перебігом
вагітності (перинатальний ризик > 3 балів; Наказ № 620 МОЗ України від
29.12.03). Хронічна внутрішньоутробна гіпоксія підтверджувалась даними
кардіотокограми та доплерометрії матково-плацентарного та
плацентарно-плодового кровотоку під час вагітності. Серед дітей даної
групи 64 (58,1 %) дитини були доношеними з терміном гестації 37-42 тижня
(1А підгрупа) та 46 (41,9 %) – народились передчасно з ГВ 32-36 тижнів
(1Б підгрупа). Середня маса тіла доношених новонароджених склала
2818±54,6 г, зріст – 49,34±0,37 см; маса тіла недоношених дітей –
1957±51,3 г, зріст – 43±0,35 см. В обстеження не були включені глибоко
недоношені діти та новонароджені з внутрішньоутробним інфікуванням.

До другої групи включено 36 доношених дітей з ГВ 37-41 тижня, які
народились у матерів з низким баллом антенатального ризику ( 0,05. В пізньому неонатальному періоді виявлені
відмінності за основними клінічними синдромами зберігались, також
відзначено зростання у 2 рази клінічних проявів гастро-інтестинального
синдрому в ІІ групі (p  0,05). Однак була відмічена різниця у
частоті клінічних форм проявів інфекції серед дітей першої групи в
залежності від гестаційного віку (рис. 3). Так, некротичний ентероколіт
в 3,4 разів частіше зустрічався серед доношених дітей в порівнянні з
недоношеними (відповідно 52,3 % і 15,2 %; p ?°?&  0,05).

Встановлено, що у доношених новонароджених, які перенесли хронічну
внутрішньоутробну гіпоксію, також на першому тижні життя відбувається
значне пригнічення здатності лейкоцитів до продукування б-ІФН відносно
групи контролю доношених новонароджених (p  0,05. Однак, в подальшому зростання цього
показника відбувалось більш повільно, ніж у здорових новонароджених,
p  0,05). За даними Ф.І. Ершова (1996) низький
рівень продукування лейкоцитами (-ІФН у дітей після народження є
прогностичним критерієм щодо внутрішньоутробного інфікування. Таким
чином, в групах дослідження не було виявлено новонароджених з
внутрішньоутробною інфекцією.

Виявлено, що хронічна внутрішньоутробна гіпоксія та інтранатальна
асфіксія по-різному впливають на кількість ендогенного (сироваткового)
інтерферону. При інтранатальній асфіксії (ІІ група) як наслідок
пологового стресу відбувалось підвищення рівня сироваткового
інтерферону, його значення у 2 рази перевищувало аналогічний показник
здорових новонароджених дітей (p  0,05). До третього тижня
життя кількість сироваткового інтерферону зростала до рівня здорових
дітей (p >0,05).

Аналіз впливу рекомбінантного б2-інтерферону (лаферону) на показники ІФН
статусу дітей різного гестаційного віку встановив відмінності в
продукуванні б-ІФН (рис. 4). Недоношені діти з ГВ 32-36 тижнів менш
активно реагували підвищенням продукції б-ІФН, ніж доношені
новонароджені діти (p 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020