МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. АКАДЕМІКА О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
КУШНІР СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ
УДК 618.13-002-07-08-039.73-084-089
Лікувально-діагностичний алгоритм при абсцесі маткової труби у жінок
репродуктивного віку
14.01.01 – Акушерство і гінекологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті невідкладної і відновної хірургії ім.
В.К.Гусака АМН України.
Науковий керівник: доктор медичних наук, Чурілов Андрій Вікторович,
завідувач кафедри акушерства і гінекології №1 Донецького Державного
медичного університету ім.М.Горького, завідувач відділом відновлення
репродуктивної функції Інституту невідкладної і відновної хірургії ім.
В.К.Гусака АМН України.
Офіційні опоненти:
член-кореспондент НАН і АМН України, доктор медичних наук, професор
Степанковська Галина Костянтинівна, кафедра акушерства і гінекології №1
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця.
доктор медичних наук, професор Камінський В’ячеслав Володимирович,
головний акушер-гінеколог Міністерства охорони здоров’я України,
завідувач кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Київської
медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.
Провідна установа:
Український Науково-Дослідний Інститут педіатрії, акушерства та
гінекологі, відділення ендокринної гінекології.
Захист відбудеться 15.12. 2005 р. о 13-30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 Національного медичного
університету ім. О.О.Богомольця (01030, м. Київ, бульвар Т.Шевченка,
17).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету ім. Академіка О.О.Богомольця (01057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 3).
Автореферат розісланий 14.11. 2005 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
к.мед.н, доцент Я.М.Вітовський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В структурі гінекологічної патології хронічні
запальні процеси в маткових трубах займають одне з перших місць і
приводять не тільки до втрати специфічних функцій жіночого організму,
але і до інвалідізації хворих, у результаті чого жінки втрачають
працездатності й генеративній функції (Абу Гтейш Хелал, 1998; Бодяжина
В.И., Сметник В.П.,Тумилович Л.Г., 2000; Кулаков В.И., 2001).
Дані про частоту абсцесу маткової труби суперечливі. Поліморфізм
клінічної симптоматології, спізніла чи непрофільна госпіталізація
пацієнток і, що саме головне, відсутність системного підходу в оцінці
тяжкості перебігу абсцесу маткової труби, визначають труднощі
діагностики і вибору оптимальної програми лікування хворих (Савельева
Г.М., Бреусенко В.Г., 2004).
У Міжнародній статистичній класифікації хвороб і проблем, пов’язаних зі
здоров’ям (10-й перегляд) серед запальних хвороб жіночих тазових органів
(N70-N77) виділяють: абсцес маткової труби.
У сучасній літературі немає чіткого розмежування піосальпінксу й абсцесу
маткової труби не зважаючи на існування даної нозології (Стрижаков А.Н.,
Подзолкова Н.М., 2003).
Піосальпінкс характеризують як обмежене скупчення гною в матковій трубі.
Найчастіше піосальпінкс – результат гострого сальпінгіту. У той же час,
абсцес – порожнина заповнена гноєм і відмежована від навколишніх тканин
і органів піогенною мембраною, яка є наслідком хронічного рецидивуючого
запального процесу в матковій трубі. Оболонку абсцесу, яка продукує
гній, називають піогенною мембраною (Петровский Б.В., 2002).
З огляду на сучасні представлення про морфогенез хронічних запальних
захворювань придатків матки, група хронічних сальпінгітів є неоднорідною
та включає в себе хронічний сальпінгіт, що при обмеженому скупченні гною
в матковій трубі утворює піосальпінкс, коли при відповідній адекватній
консервативній терапії можливе відновлення морфофункціонального стану
маткової труби й абсцес маткової труби, коли в результаті облітерації
воронки маткової труби і порушенні її прохідності відбувається
формування абсцесу з повною втратою її морфофункціональних здібностей
(Подзолкова Н.М., 2000).
Слід зазначити, що лікування абсцесу маткової труби – це досить складна
і далеко не вирішена задача. Проблема діагностики й лікування абсцесу
маткової труби досить не вивчена, чим визначається актуальність обраної
теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Робота є фрагментом теми науково-дослідної роботи Інституту невідкладної
і відновної хірургії ім. В.К.Гусака АМН України “Розробити
диференційовану діагностично-лікувальну тактику у хворих на хронічні
запальні захворювання придатків матки”, номер держреєстрації АМН 16 №
0105U002703. Автор брав участь у плануванні і виконанні основних етапів
НДР, відповідав за виконання фрагментів роботи.
Мета дослідження.
Підвищення ефективності лікування хворих з абсцесом маткової труби
шляхом розробки комплексу лікувально-діагностичних заходів.
Досягнення поставленої мети реалізовано послідовним рішенням наступних
задач:
З’ясувати структуру, поширеність, оцінити результати діагностики і
лікування абсцесу маткової труби у жінок фертильного віку.
Розробити диференційно-діагностичний алгоритм, що дозволить уточнити
діагноз і скласти план індивідуального лікування у хворих з абсцесом
маткової труби.
Довести доцільність і необхідність використання прямої тривалої
ендолімфатичної антибактеріальної терапії при даній патології.
Вивчити безпосередні і віддалені результати лікування хворих на абсцес
маткової труби.
Об’єктом дослідження служив абсцес маткової труби у хворих
репродуктивного віку, які знаходилися на лікуванні.
Предмет дослідження – комплекс діагностичних і лікувальних заходів,
спрямованих на профілактику ускладнень і рецидивів абсцесу маткової
труби, а також на нормалізацію репродуктивної функції у жінок
дітородного віку.
Методи дослідження – загальноклінічні, інструментальні (ультразвукове
дослідження, комп’ютерна томографія), морфологічні, мікробіологічні,
кількісна оцінка in vitro чутливості рецепторів до фактору активації
тромбоцитів, математичний аналіз анамнестичних даних, статистичні.
Наукова новизна отриманих результатів
Розроблено диференціальний підхід до лікування абсцесу маткової труби
залежно від стадії захворювання. Доведено перевагу ендолімфатичного
введення антибіотиків у гострій стадії. Вперше надана порівняльна
характеристика морфофункціонального стану стінки маткової труби при
хронічному сальпінгіті та абсцесі маткової труби. Вперше розроблені
математичні методи показань для заглибленого обстеження хворих із
абсцесом маткової труби, що підтверджує доцільність дорогого обстеження.
Практичне значення отриманих результатів
На підставі отриманих результатів дослідження дано рекомендації з
розробки принципів ранньої діагностики і лікування абсцесу маткової
труби. При абсцесі маткової труби рекомендоване хірургічне лікування в
обсязі одно- або двосторонньої тубектомії, із проведенням адекватної
передопераційної підготовки. Для діагностики абсцесу маткової труби
доцільно використати діагностичні тести, що дозволяє визначити обсяг
діагностичні дослідження й обсяг хірургічного втручання.
Особистий внесок здобувача
Автору належить оригінальна ідея дослідження.
Самостійно проведені:
збір, вивчення й аналіз клінічного матеріалу, статистична обробка
отриманих результатів;
вивчення структури, динаміки захворювання у жінок із абсцесом маткової
труби;
автором на 80% самостійно виконані хірургічні втручання у хворих
досліджуваної групи;
морфологічне і морфометричне дослідження автором проведене в лабораторії
фундаментальних досліджень ІНВХ ім. В.К.Гусака АМН України;
оцінка ступеня тяжкості і показань до хірургічного лікування у хворих з
абсцесом маткової труби;
вивчення безпосередніх і віддалених результатів лікування, розробка
методів профілактики ускладнень, пов’язаних з обсягом і характером
проведеного лікування.
В авторських роботах, виконаних разом з іншими співавторами, реалізовані
наукові ідеї здобувача. Дисертантом не були використані результати та
ідеї співавторів публікацій.
Апробація результатів дисертації
Матеріали дисертації і її фрагментів повідомлені й обговорені на
науково-практичній конференції “Актуальні питання інфектології в
акушерстві і гінекології” (Донецьк, 1999), Х з’їзді акушерів-гінекологів
України (Київ, 2000), ХІ з’їзді акушерів-гінекологів України (Київ,
2001), II з’їзді онкологів країн СНД (Київ, 2000), II, III і IV
російському науковому форумі “Охорона здоров’я матері і дитини” (Москва,
2000, 2001, 2002), науково-практичній конференції “Актуальні питання
сучасного акушерства” (Тернопіль, 2002), пленумах Асоціації
акушерів-гінекологів України (2001, 2004, 2005), науково-практичній
конференції “Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної
імунології і медичної генетики”. – Луганськ-Київ, 2003,
науково-практичній конференції “Питання експериментальної та клінічної
медицини.” – Донецьк, 2003.
Результати роботи впроваджені в ІВНХ ім В.К.Гусака АМН України,
Донецьком державному медичному університеті і ряді гінекологічних
відділень Донецької області.
Публікації
Результати дисертації опубліковані в 12 статтях у наукових журналах, 7
збірниках наукових праць, 5 матеріалах і тезах конференцій.
Обсяг і структура дисертації
Дисертаційна робота викладена на 172 сторінках машинописного тексту і
складається із вступу, переліку використаних скорочень, 5-ти розділів,
висновків і списку використаних джерел. Робота ілюстрована 23 таблицями,
12 рисунками. Бібліографічний показник містить 198 вітчизняних і
закордонних джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Під нашим спостереженням знаходилися 65 хворих із абсцесом маткової
труби, усі жінки були репродуктивного віку.
Досліджувану групу склали 31 пацієнтка з абсцесом маткової труби, що
одержувала лікування в ІНВХ ім. В.К.Гусака АМН України по розробленому
лікувально-діагностичному алгоритмі.
У групу порівняння ввійшли 34 хворі з абсцесом маткової труби, що
одержували загальноприйняту схему діагностики і лікування в лікувальних
установах Донецької області.
Для з’ясування структури, поширеності, результатів діагностики і
лікування абсцесу маткової труби у жінок фертильного віку нами був
проведений ретроспективний аналіз хворих групи порівняння (n=34).
Оцінка ефективності розробленого діагностичного алгоритму зроблена за
допомогою тесту “золотого стандарту”.
Оцінка ефективності лікувального алгоритму і результатів лікування
зроблена за допомогою порівняльного аналізу хворих досліджуваної і групи
порівняння.
Морфологічне дослідження стінки маткової труби виконано усім хворим
досліджуваної і групи порівняння. Для верифікації діагнозу
використовувалося морфологічне вивчення маткових труб з використанням
сучасних загальногістологічних, гістохімічних, імуногістохімічних і
морфометричних методик дослідження.
Для ідентифікації збудників в процесі роботи проводили мікробіологічне
дослідження виділень із цервікального каналу, заднього склепіння піхви,
уретри – на флору, кількість лейкоцитів, наявність гарднерел, грибків,
гонококів і трихомонад. Для діагностики Сhlаmуdіа trасhоmаtіs,
Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealyticum використовувалася методика
полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).
Комп’ютерно-томографічне дослідження проводилося на базі служби
променевих методів діагностики ІНВХ ім. В.К.Гусака АМН України на
спіральному комп’ютерному томографі High Speed General Electric (США,
2003).
У своїй роботі ми використовували експрес-метод оцінки ефективності
проведеної терапії і ступеня тяжкості запального процесу при хронічних
запальних захворюваннях придатків матки (Пат. 54087 А. Україна. МКИ
А61В10/00 №2002053799). Він містив у собі кількісну оцінку in vitro
чутливості рецепторів до фактору активації тромбоцитів (ФАТ).
Статистична обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою програми
Excel на комп’ютері ОЕМ IBM PC/АT Pentium.
З метою з’ясування структури, поширеності, результатів діагностики і
лікування абсцесу маткової труби у жінок фертильного віку нами проведене
ретроспективне дослідження хворих групи порівняння.
Передумовами для проведення даного дослідження послужили планові
науково-дослідні роботи, що проводилися у відділі відновлення
репродуктивної функції ІНВХ ім. В.К.Гусака АМН України за період з 2002
по 2005 р. (“Вивчення розвитку гнійних деструктивних запальних
захворювань придатків матки; оптимізація діагностики, комплексного
лікування і профілактики”, № держреєстрації 0102U001361; “Розробити
диференційовану діагностично-лікувальну тактику у хворих на хронічні
запальні захворювання придатків матки”, номер держреєстрації АМН 16 №
0105U002703). Під час розподілу хворих по нозологіям звертало на себе
увагу відсутність діагнозу абсцес маткової труби. З 52 хворих із
хронічним сальпінгітом, яким було проведене хірургічне лікування, у 34
випадках були виявлені патоморфологічні описи відповідні абсцесу
маткової труби, але клінічний діагноз абсцес маткової труби не
виставлявся.
Нами з’ясована захворюваність абсцесом маткової труби за кілька років у
ряді регіонів Донецької області. У середньому показник захворюваності
склав 1,77 випадків на 100000 жінок фертильного віку. Варто помітити, що
в розрахунках враховувалися тільки хворі з морфологічно підтвердженим
діагнозом. Можна допустити, що істинна захворюваність набагато більша.
Причому захворюваність хронічними сальпінгітами склала 29,41 на 100000
жінок фертильного віку, а тубоваріальними абсцесами 48,4 випадки
відповідно. З огляду на стадійність розвитку хронічних запальних
захворювань придатків матки можна зробити висновок, що існує проблема в
діагностиці ранніх форм хронічного запалення і, зокрема, абсцесу
маткової труби.
Нами був докладно вивчений характер і обсяг проведених діагностичних
досліджень у групи порівняння. Найбільш часто використовується
трансабдомінальне УЗД (100% випадків). З рентгенологічних методів
застосовувалася оглядова рентгенографія органів черевної порожнини 24
(70,83%).
З інвазивних методів дослідження, звертає на себе увагу доволі великий
відсоток (70,83%) пункцій черевної порожнини через задній склепіння
піхви.
Застосування методів виявлення збудника, в основному обмежувалося
бактеріоскопічним дослідження мазків з цервікального каналу й уретри
(100%). Метод полімеразної ланцюгової реакції використовувався лише
спорадично (5,88%).
Усі хворі групи порівняння були оперовані на 5-7 добу в зв’язку з
неефективністю проведеної консервативної терапії. Обсяг хірургічного
лікування не перевищував одно- чи двосторонньої тубектомії.
При проведенні антибактеріальної терапії монотерапія використовувалася в
33,34% випадків, причому найбільш часто в 16,67% випадків призначався
гентаміцин у середньому дозуванні 160 мг/доб., в інших випадках
використовувалися цефалоспорини 2-го (8,33%) і 3-го (4,17%) покоління, а
так само фторхінолони (4,17%).
У жодному з 34 випадків у групи порівняння не було сучасних комбінацій
трьох антибактеріальних препаратів, які впливають на аеробно-анаеробні
асоціації збудників, а також хламідії, мікоплазми й уреоплазму.
Аналізуючи інфузіонограми хворих групи порівняння нами виявлена повна
невідповідність об’єму і якісного складу інфузіонних середовищ, що
вводяться. Не використовувалися методи активної і пасивної детоксикації.
Цікавими, на наш погляд, виглядають дані про використання нестероїдних
протизапальних засобів. У 16 (48,53%) хворих з групи порівняння вони
застосовувалися епізодично з метою зниження температури тіла, а не
постійно протягом курсу лікування. Це свідчить про відсутність
патогенетичного підходу до лікування.
Аналізуючи наведені вище дані, можна зробити висновок, що оцінити
істинну захворюваність абсцесом маткової труби у даний час не
представляється можливим, тому що існує проблема в діагностиці даної
патології. Результати діагностики і лікування абсцесу маткової труби у
жінок фертильного віку групи порівняння не відповідають сучасним
вимогам.
В розробленому нами діагностичному алгоритмі ми диференціювали абсцес
маткової труби та хронічний гнійний сальпінгіт. Це було пов’язано з тим,
що під час проведення морфологічного дослідження нами були виявлені
значні розбіжності в ступенях ураження стінки маткової труби при даних
захворюваннях.
При морфологічному дослідженні стінки маткової труби у хворих з абсцесом
маткової труби наявність хронічного рецидивуючого запалення виявлено в
усіх 4-х її частинах – у інтрамуральній, перешийку (істмусі), ампулі й у
воронці.
Найбільш вираженим цей процес був у перешийку й в ампулі. В усіх
спостереженнях мав місце пансальпінгіт з наявністю множинних дрібних
осередків некрозу, крововиливів і формування абсцесів.
Для абсцесу маткової труби характерним є строкатість запальних і
регенераторних процесів. У ділянках рубцевої тканини можуть виявлятися
ділянки дифузійного гнійного запалення з формуванням макро- і
мікроабсцесів, або великі інфільтрати, представлені переважно
лімфоцитами і плазмоцитами.
В основі розвитку абсцесу маткової труби лежить рецидивуюче,
прогресуюче, переважно альтеративно-ексудативне запалення з обов’язковою
стадійністю розвитку процесу: запалення – грануляція – рубцювання на
фоні наростаючої дисфункції клітин імунної відповіді. У наслідок
необоротного характеру патологічних структурно-функціональних зрушень,
абсцес маткової труби доцільно лікувати хірургічними методами, щоб
уникнути розвитку гнійних ускладнень і аутоімунізації.
Розроблений нами діагностичний алгоритм включає в себе два напрямки, за
допомогою яких можна виявити абсцес маткової труби та довести
незворотність морфофункціональних змін в стінці маткової труби.
Це дає підстави для визначення, в яких випадках маткова труба підлягає
видаленню.
Розв’язок цієї складної проблеми став можливим за включення в
діагностичний алгоритм методу визначення ступеня важкості запального
процесу та оцінки ефективності проваджуваної консервативної терапії за
допомогою визначення ФАТ-реактивності організму.
Тромбоцити і їхні фактори є активними учасниками запально-репаративних
процесів. Доведено, що транзиторне збільшення концентрації в плазмі ФАТ
спостерігається значно раніше, ніж відбувалася зміна рівня прозапальних
цитокінів. Також, при тривалому підвищенні рівня ФАТ відбувається
зниження чутливості відповідних рецепторів на клітинах-мішенях, виникає
феномен десенситизації ФАТ-рецепторів.
При оборотних структурних змінах у стінці маткової труби відзначається
високий ступінь відновлення чутливості ФАТ-рецепторів (більш 30%) на
5-ту добу консервативної терапії. При необоротних морфологічних змінах
ступінь відновлення чутливості ФАТ-рецепторів у ці ж терміни не
перевищує 20%.
Для визначення які хворі мають потребу в проведенні даного методу нами
були використані математичні методи й розроблені діагностичні таблиці. З
метою виділення тих ознак, що забезпечують можливі відмінності між
диференціальними ознаками, нами був проведений ретроспективний аналіз
історій хвороби пацієнток групи порівняння.
При аналізі історій хвороби були обрані ознаки, що найбільш часто
зустрічаються при абсцесі маткової труби.
Для того, щоб довідатися, який внесок у середньому зробить дана ознака в
процесі наближення до правильного діагностичного порогу, нам необхідно
знати не тільки відношення правдоподібності, але й оцінити імовірність
потрапляння в даний діапазон хворих із абсцесом маткової труби. Сума
діагностичних коефіцієнтів, знайдених у хворої ознак порівнювалася із
сумою діагностичних коефіцієнтів обраних відповідно до припустимого
рівня помилок. Ми у своїй роботі навмисно обчислювали граничну суму у
бік гіпердіагностики абсцесу маткової труби і задавали рівень
припустимої помилки ?=20%. Це було пов’язано з тим, що небезпечно
помилково прийняти абсцес маткової труби за менш важку патологію і не
провести відповідного обстеження. Поряд з цим, нами був установлений
мінімально можливий рівень помилок другого роду, коли при наявності
абсцесу маткової труби даний стан не діагностувався і задавався рівень
припустимої помилки ?=0,1%. У той же час нашою метою було визначити
показання до заглибленого обстеження, тому вибрали тільки один
діагностичний поріг для абсцесу маткової труби.
Якщо сума діагностичних коефіцієнтів перевищувала діагностичний поріг,
то можна було зробити висновок, що хвора має потребу в заглибленому
обстеженні з метою підтвердження чи виключення діагнозу абсцес маткової
труби.
Логічним завершенням стало створення діагностичних таблиць, використання
яких і забезпечує реалізацію обчислювальних методів діагностики,
заснованих на застосуванні послідовного аналізу Вальда.
Одним з основних методів дослідження, включеним у діагностичний
алгоритм, є трансвагінальна ехографія. При виконанні трансвагінальної
ехографії у хворих досліджуваної групи в 72,1% випадків виявлялося в
одній з параметральних областей однокамерне рідинне утворення правильної
округлої, рідше овальної форми. Стінки щільні, товщина досягала 8 мм –
результат запальної інфільтрації стінки труби; контури були рівні,
місцями нечіткі і тяжисті за рахунок спайок. Розміри – не більш 70 мм у
діаметрі.
Комп’ютерна томографія була використана у 20 хворих досліджуваної групи.
Абсцес маткової труби виявлявся як утворення округлої чи овальної форми
з товстими стінками (6-8 мм), розмірами від 10 до 68 мм у діаметрі і з
наявністю рідинного компоненту неоднорідної структури, що має щільність
– від 14 до 28 НU. Поруч з утворенням визначався незмінений яєчник. При
піосальпінксі визначалося утворення веретеноподібної форми. Товщина
стінок була від 2 до 4 мм, у середньому 3,1±1,2. Рідинний компонент, у
відмінності від абсцесу, мав більш низьку щільність – 8-12 НU, у
середньому 10,3±1,8 НU.
Таким чином, високі можливості спіральної КТ дозволяють виявити
утворення менше 2 см у діаметрі, не виявлені при ультразвуковому
дослідженні, оцінити їхню структуру та диференціювати від інших
патологічних утворень маткових труб.
Об’єднання трьох напрямків діагностики (математичної, лабораторної й
інструментальної) у розробленому діагностичному алгоритмі дозволяє без
використання інвазивних методів дослідження виставити діагноз абсцесу
маткової труби.
На першому рисунку представлений алгоритм для хворих у яких утворення в
області маткових труб не виявлено, але існує великий ризик наявності
абсцесу маткової труби, підтверджуваний при проведенні математичного
аналізу (рис.1.).
Другий рисунок показує послідовність діагностичних дій при наявності
утворення в області маткових труб (рис.2.).
Таким чином, розроблений діагностичний алгоритм при абсцесі маткової
труби можна представити як сукупність математичних, лабораторних і
інструментальних методів діагностики, що поетапно наближають
практикуючого лікаря до ухвалення правильного рішення (рис. 1. і рис.
2.).
J
J
th
E
hmJ‹OJPJQJ
??????????%), що дозволяє використовувати його у хворих із абсцесом
маткової труби з імовірністю постановки хибнопозитивного діагнозу не
більш ніж в 3% випадків.
Основна мета лікування хворих з абсцесом маткової труби – відновлення
здоров’я, попередження рецидиву захворювання і важких ускладнень. З
урахуванням сказаного, нами проведене дослідження, спрямоване на
розробку алгоритму лікування хворих з абсцесом маткової труби і
профілактику ускладнень.
З метою попередження подальшого поширення запального процесу на прилеглі
органи й тканини, а також стабілізацію уже виниклих місцевих
патологічних змін, створення умов для проведення хірургічного лікування,
необхідна раціональна комплексна консервативна терапія, яка є першим
етапом у лікуванні хворих з абсцесом маткової труби.
Ґрунтуючись на досвіді роботи Центру оперативної гінекології по
лікуванню тяжких гнійних деструктивних захворювань придатків матки, нами
розроблена схема проведення інфузійної терапії у залежності від тяжкості
перебігу запального процесу при АМТ.
Метод інфузійної терапії при абсцесі маткової труби будується на
підставі наступних етапів: гідратація (при дегідратації); нормалізація
водно-електролітних порушень; детоксикаційна інфузіонна терапія.
Антибактеріальна терапія повинна починатися якомога раніше, у достатніх
дозуваннях і обов’язково на фоні адекватної інфузії. Слід зазначити, що
ефективність лікування абсцесу маткової труби в основному, залежить не
тільки від раціонального вибору антибіотиків, але режиму і методу його
введення. Сьогодні загальновизнаним є той факт, що з осередку запалення
велика частина токсинів попадає в лімфу. Більш того, склад лімфи
точніше, ніж склад крові, відбиває глибину патологічних процесів. При
створенні високих концентрацій антибактеріальних препаратів у
лімфатичній системі відбувається її санація і переривається лімфогенний
шлях дессимінації і розмноження збудника, відновлюється дренажна,
резорбтивна, бар’єрна, імунна, гемоцитопоетична й інші функції (Обухов
Н.Г., 1997).
З метою перевірки ефективності і доцільності проведення прямий тривалої
ендолімфатичної терапії в комплексному лікуванні абсцесу маткової труби
нами був зіставлений ступінь відновлення хемосенситивності
ФАТ-рецепторів тромбоцитів – кліток-мішеней, у хворих із
внутрішньовенним і ендолімфатичним введенням антибіотиків. Істотних
розходжень у видах лікування, крім способу введення антибактеріальних
препаратів не було.
При ендолімфатичном введенні антибактеріальних препаратів (при
стандартній концентрації ФАТ 5 мкм) агрегація тромбоцитів до початку
лікування дорівнювала 48,9% у порівнянні зі здоровими, а через 5 днів
після лікування – 77,2%, тобто приріст АТ склав 25,3% (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
