.

Пропедевтика астрономічних знань учнів у курсі фізики загальноосвітньої школи (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
163 3221
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСІКОЛОГІЇ

КАНУРНИЙ ІВАН ІВАНОВИЧ

УДК 615.225.2:547.583.5]001.8

Стреспротективна активність глюкозиламонієвої солі заміщеної
фенілантранілової кислоти

14.03.05 – фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН
України та на кафедрі клінічної фармакології з фармацевтичною опікою
Національного фармацевтичного університету

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Зупанець Ігор Альбертович,

Національний фармацевтичний університет,

завідувач кафедри клінічної фармакології з

фармацевтичною опікою (м.Харків)

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки
України

Громов Леонід Олександрович,

завідувач відділом
нейрофармакології

Інституту фармакології та
токсикології

АМН України (м. Київ)

доктор медичних наук, професор

Дев’яткіна Тетяна Олексіївна,

Українська медична
стоматологічна академія

МОЗ України, професор кафедри
експериментальної

та клінічної фармакології (м.
Полтава)

Провідна установа: Харківський державний медичний університет

МОЗ України, кафедра фармакології та

медичної рецептури (м. Харків)

Захист відбудеться 21.09.2005 року о 14 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті
фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ,
вул. Е. Пот’є, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фармакології та

токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Е. Пот’є, 14.

Автореферат розісланий 20.08. 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01,

кандидат біологічних наук

______________ І.В.Данова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічні стресорні впливи є причиною розвитку ряду
патологічних станів: артеріальна гіпертензія, кардіоваскулярні
порушення, виразкова хвороба, нервово-психічні розлади (К.В. Судаков,
Є.А. Юматов, 1991; Л.В. Сошусенко з співавт., 1992; Ж.Д. Кобалава, К.М.
Гудков, 2002; Є.І. Соколов з співавт., 2005; K. Pacak et all., 1995).

Тому особливу актуальність набуває проблема пошуку, розробки і вивчення
фармакологічних засобів, які відносяться до фармакологічної групи
стреспротекторів. До цієї групи належать різноманітні за хімічною
структурою і механізмами дії лікарські препарати – седативні,
транквілізатори, тонізуючи, адаптогени, антиоксидантні,
мембраностабілізувальні та інші засоби.

Однак, полівалентність патологічних ланок стрес-синдрому, велика
кількість різноманітних побічних ефектів існуючих препаратів,
резистентність до них та тривалий час наступу терапевтичної дії вимагає
пошуку нових ефективних стреспротективних засобів. З цього погляду
особливий інтерес викликають глюкозиламонієві солі фенілантранілової
кислоти. Зацікавленість до таких сполук обумовлена двома основними
моментами. По-перше, головні компоненти клітинних оболонок представлені
вуглеводними компонентами гліколіпідів (цереброзіди, гангліозіди),
глікопротеїдами, мукополісахаридами, більшість з яких містять залишки
N-ацетіл-D-глюкозаміну. Відомо, що поверхня клітини відіграє важливу
роль у міжклітинних взаємодіях, у тому числі синаптичних контактах, і
глюкозамін, включаючись в обмін клітинних оболонок, виконує протекторну,
транспортну та стабілізувальну роль щодо плазматичної мембрани. До того
ж, аміноцукор має антиоксидантну активність, що особливо важливо у
випадку стресорних впливів у зв’язку з активізацією вільнорадикального
окиснювання, яке призводить до ушкодження клітинних мембран (А.
Ленинджер, 1974). По-друге, антранілова кислота має потенційну
стреспротективну активність, оскільки серед декількох шляхів її
метаболізму є шлях біотрансформації у триптофан – попередник гальмового
медіатора синаптичної передачі між нейронами головного мозку серотоніну.
Вона також є субстратом синтезу бензодіазепінів, які мають протисудомну
та заспокійливу дію на центральну нервову систему (А.Ф. Ізнак, 2004).

Вищевикладене з’явилося обґрунтуванням синтезу глюкозиламонієвих солей
фенілантранілової кислоти з метою одержання сполуки з очікуваною
стреспротективною активністю. При цьому передбачалося синтезувати
сполуку, яка б мала мембраностабілізувальну та депримуючу активність.

В оцінці стреспротективної дії досліджуваних речовин особлива увага
приділяється їх впливу на показники загального адаптогенного синдрому
(ЗАС), описаного Г. Сел’є (1972, 1979), а також таким важким наслідкам
емоційного стресу, як порушення міжцентральних взаємовідносин структур
головного мозку, артеріальна гіпертензія, серцево-судинна недостатність
(П.К. Анохін, 1965, Ф.П. Ведяєв, Т.М. Воробйова, 1983, К.В. Судаков,
1997). Необхідно підкреслити, що зараз в медичній практиці вже
застосовується ряд лікарських засобів, створених на основі антранілової
кислоти (мефенамінова кислота) і глюкозаміну : Артрон (США), Глюкамін
(Росія), Терафлекс (США). Однак препарати, які б поєднували
фенілантранілову кислоту та глюкозамін та мали б стреспротекторну дію, в
світової практиці відсутні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана у відповідності до плану науково-дослідних робіт Національного
фармацевтичного університету з проблеми МОЗ України “Хімічний синтез,
виділення та аналіз нових фармакологічно активних речовин, встановлення
зв’язку “структура – дія”, створення нових лікарських препаратів” (номер
державної реєстрації 0198U007011).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – експериментально обґрунтувати
доцільність використання глюкозиламонієвої солі фенілантранілової
кислоти для усунення порушень, викликаних емоційним стресом.

Для реалізації мети дослідження були сформульовані наступні завдання:

На підставі експериментальних даних вибрати найбільш активну речовину
серед чотирьох вперше синтезованих солей фенілантранілової кислоти.

Визначити гостру токсичність (ЛД50) відібраної сполуки.

Встановити ефективну дозу та вивчити вплив цієї сполуки на показники
стрес-синдрому при гострому емоційному стресі.

Дослідити дію відібраної сполуки на показники функціонування
серцево-судинної системи (артеріальний тиск і електрокардіографія) при
хронічному емоційному стресі.

Вивчити вплив відібраної сполуки на біоелектричну активність мозку (за
даними електроенцефалограми ) при хронічному емоційному стресі.

Проаналізувати динаміку кореляційних зв’язків структур головного мозку:
кора, гіпокамп, гіпоталамус, ретикулярна формація – при хронічному
емоційному стресі та вплив на цей процес відібраної сполуки.

Об’єкт дослідження – білі миші, щури з моделями гострого та хронічного
емоційного стресу.

Предмет дослідження – стреспротективна активність сполуки
Ді-D-(+)-глюкозиламонієва сіль 4-хлор-N-(3’-карбоксифеніл) антранілової
кислоти при гострому і хронічному емоційному стресі.

Методи дослідження – фармакологічні, біохімічні, токсикологічні,
нейрофізіологічні та статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Показана стреспротективна
активність вперше синтезованої сполуки Ді-D-(+)-глюкозиламонієва сіль
4-хлор-N-(3’-карбоксифеніл) антранілової кислоти, яка попереджує
розвиток тріади Сел’є та зміни інших показників стрес-реакції при
гострому емоційному стресі.

Вперше встановлено, що сполука Ді-D-(+)-глюкозиламонієва сіль
4-хлор-N-(3’-карбоксифеніл) антранілової кислоти усуває патологічні
зміни з боку серцево-судинної системи (артеріальну гіпертензію,
електрокардіографічні порушення), відновлює добову екскрецію адреналіну
і норадреналіну в сечі до вихідного рівня, нормалізує біоелектричну
активність мозку при хронічному емоційному стресі.

Вперше проаналізовані зміни кореляційних зв’язків частотного спектру ЕЕГ
між неокортексом, гіпокампом, гіпоталамусом, ретикулярною формацією
мозку, які настають при хронічному емоційному стресі, і вплив
Ді-D-(+)-глюкозиламонієвої солі 4-хлор-N-(3’-карбоксифеніл) антранілової
кислоти на цей процес.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані в експерименті
результати свідчать про доцільність використання сполуки
Ді-D-(+)-глюкозиламонієвої солі 4-хлор-N-(3’-карбоксифеніл) антранілової
кислоти для профілактики розвитку стрес-синдрому, а також для лікування
наслідків хронічного стресорного впливу з боку центральної нервової і
серцево-судинної систем.

Результати дисертаційної роботи використовуються в курсі лекцій і
практичних занять, наукових дослідженнях на кафедрах фармацевтичної
хімії, клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Національного
фармацевтичного університету, на курсах стажування та інформатики
Інституту неврології психіатрії та наркології АМН України.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено
патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури за даною темою,
визначені мета і завдання дослідження, освоєні і відтворені моделі
гострого та хронічного емоційного стресу на тваринах.

Самостійно проведено пошук речовин зі стреспротективною активністю серед
4 сполук похідних глюкозиламонієвих солей фенілантранілової кислоти.

Виконано статистичну обробку отриманих результатів, проведено аналіз
результатів, сформульовані висновки роботи, опубліковані основні
положення дисертації. Оформлення дисертаційної роботи та автореферату
виконано дисертантом самостійно.

Апробація роботи. Основні фрагменти результатів дисертаційної роботи
доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Вчені України – вітчизняній фармації” (Харків, 2000) та ХІ
Всесвітньому міжнародному конгресі психіатрів (Гамбург, Німеччина,
1999), на науково-практичній конференції “Платонівські читання” (Харків,
2004), на пленумах правління Товариства неврологів, психіатрів та
наркологів (Миргород, 2003, Донецьк, 2004), на засіданнях Товариства
неврологів (2003, 2004), на V Всеукраїнської науково-практичній
конференції “Клінічна фармація в Україні” (Харків, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 робіт, з них 4
статті у наукових фахових виданнях, 2 тези у матеріалах конгресу та
науково-практичної конференції.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на
149 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду
літератури, опису матеріалів та методів дослідження, трьох розділів
власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження,
висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, який містить
227 літературних джерела, з них кирилицею – 147, латиницею – 80. Робота
проілюстрована 31 таблицею, 53 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали та методи досліджень. Досліди проведені на нелінійних
статевозрілих білих щурах масою 200 – 300 г в кількості 242, білих щурах
лінії Вістар масою 200 – 230 г в кількості 304 і білих мишах масою
19 – 22 г в кількості 35. Тварини знаходилися в стандартних клітках із
природним освітленням, відносною вологістю повітря 45 – 60% і
температурою 18 – 21° С.

Гострий емоційний стрес моделювали в дослідах на білих щурах на основі
конфлікту аферентних порушень. При цьому тварини розміщувалися в
спеціальній камері, підлога якої мала металеву решітку. Дія умовних
подразників відбувалась разом з больовим подразненням шляхом подачі
електричного струму на ґратчасту підлогу. Звук і світло включалися
аперіодично. Це викликало розвиток емоційного стресового стану
(Ф.П. Ведяев, 1975).

Хронічний емоційний стрес моделювали за методикою Ф.П. Ведяєва та
Т.М. Воробйової (1983). В експериментальній камері на ґратчасту металеву
підлогу подавався електричний струм. Тривалість одного електрошкіряного
подразнення складала 10 с, з інтервалом 15 с. Вплив здійснювали протягом
1 години, 5 разів на тиждень, протягом 30 діб. Це приводило до розвитку
емоційного стресу й об’єктивно характеризувалося формуванням стійкої
артеріальної гіпертензії. Стійка артеріальна гіпертензія зберігалася в
щурів протягом 1,5-2 місяців після припинення електрошкірного
подразнення.

У першу чергу реєстрували показники стрес-реакції відповідно до тріади
Сел’є: коефіцієнти маси тимусу, наднирникових залоз і стан слизової
оболонки шлунка (наявність і кількість петехій, ерозій, виразок). Також
реєстрували зміни коефіцієнту маси селезінки. У наднирниках визначали
вміст аскорбінової кислоти і 11-оксикортикостероїдів (11-ОКС), у плазмі
крові – рівень 11-ОКС, у периферичній крові – число еозинофілів.

Вимір систолічного артеріального тиску (АТ) проводили
електроплетизмографічним методом у хвостовій артерії з використанням
графітного датчика, ртутного манометра і реєстрацією пульсової хвилі на
екрані індикатора імпульсів “ИМ-789” (В.П. Пинеліс з співавт., 1982).
Моніторинг АТ проводили до електробольового подразнення, через 0,5, 12 і
24 години після стресорного впливу, а далі – щодня протягом усього
дослідження.

Запис ЕКГ виконували за допомогою приладу ЭК2Т-02 у трьох стандартних
відведеннях із застосуванням сталевих електродів, що прикріплювалися до
кінцівок тварин безпосередньо перед дослідженням. Швидкість руху стрічки
встановлювалася на 50 і 100 мм/с.

Поряд з візуальним аналізом показників ЕКГ проводили математичний
аналіз. На підставі даних показників обчислювали частоту серцевих
скорочень (ЧСС), інтегральний показник (ІП), напруженість серцевого
ритму (НСР) (Є.І. Соколов, В.П. Подачин та ін., 1980; Р.М. Баєвський з
співавт., 1984), а також коефіцієнт аритмії (КА) (В.А. Цибенко з
співавт., 1996).

Тваринам в стані етамінал-натрієвого наркозу вживляли довгострокові
нехромовані електроди в дорзальний гіпокамп (Hipp), латеральний
гіпоталамус (Hpt), мезенцефальну ретикулярну формацію середнього мозку
(Rf). Коркові нехромовані електроди (Cort) вводили епідурально в
лобово-тім’яну ділянку кори головного мозку. Стереотаксичні координати
досліджуваних структур мозку щурів зрілого віку визначали за
координатами Є. Фіфковой і Д. Маршала (цитоване по Я.С. Бурешу з
співавт., 1962). Індиферентний електрод вживляли в кістку носової
пазухи. Експеримент проводили на 3 – 4 добу після стереотаксичної
операції.

Біполярний запис електричної активності мозку здійснювали на
8-канальному електроенцефалографі EEG-8S фірми “Медікор” (Угорщина).

Анксіолітичну активність вивчали за методом, запропонованим
Ю.І. Вихляєвим і Т.А. Клигуль (1986). За добу до початку тестування
тварини знаходилися на водяній депривації. Потім вони розміщалися в
експериментальній камері з автоматичною поїлкою. До поїлки підводився
струм для нанесення електробольового подразнення під час підходу й
взяття води з поїлки. Больовий рефлекс викликав почуття страху, яке
зменшувало кількість питних рефлексів. Анксіолітики, пригнічуючи почуття
страху, збільшують кількість підходів до поїлки та кількість прийомів
води.

Вплив на агресивне поводження тварин визначали за методом, описаним
Л.П. Польовим (1967).

Нейротропні речовини з депримуючим типом дії знижують спонтанну рухову
активність. В нашій роботі рухова активність реєструвалася на
20-канальному актографі. Кожний канал містить 5 електроізольованих
металевих пластинок, які замикаються при пересуванні тварини по каналу,
що реєструється автоматичними лічильниками.

Наркозопотенцюючу дію визначали за здатністю речовини збільшувати
кількість мишей, які заснули (прийняття бічного положення) при введенні
допорогової снотворної дози гексеналу (39 мг/кг, внутрішньоочеревинно)
(В.В. Гацура, 1973).

Вміст 11-ОКС вивчали в наднирниках і плазмі крові за умов стресу і під
впливом досліджуваної речовини. Кількість 11-ОКС у тканинах
наднирникових залоз визначалося за С.А. Єрьоміною і співавт. (1968), а в
крові – за З.І. Цюхно і співавт. (1981). Принцип методу ґрунтується на
здатності до флуоресценції проб, які містять 11-ОКС, після обробки
сумішшю концентрованої сірчаної кислоти й етилового спирту.

Кількість аскорбінової кислоти досліджували за А.Є. Шпаків (1967).
Принцип методу ґрунтується на здатності відновленої аскорбінової кислоти
до окислення 2,6 – діхлорфенолідофенолятом натрію до дигідроаскорбінової
кислоти, яка при реакції з 2,4 – динітрофенілгідразином утворює
зафарбований продукт. Екстинція проб виміряється при довжині хвилі
520 нм.

Кількість еозинофілів у 1 мм3 периферичної крові підраховували за
методикою І.С. Паришвілі (1968).

Дослідження катехоламінів у сечі проводили за методикою підвищення
специфічності триоксиіндолової процедури (А.М. Бару, Т.П. Бойко, 1979).

Гостру токсичність Ді-D-(+)-глюкозиламонієвої солі
4-хлор-N-(3’-карбоксифеніл) антранілової кислоти визначали за методом
В.Б. Прозоровського і співавт. (1978).

Результати, отримані в роботі, оброблені за допомогою традиційних
методів статистики (М.Л. Біленький, 1963; С.Н. Лапач, А.В. Чубенко,
П.Н. Бабич, 2000) з використанням програми Statistica та EXCEL’00 для
персонального комп’ютера. Вірогідність отриманих даних визначали за t
критерієм Ст’юдента при імовірності похибки р?0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. Синтез глюкозиламонієвих солей
антранілової кислоти був здійснений С.Г. Ісаєвим і співавт. (НФаУ).

Скринінгу на гіпотензивну активність при емоційному стресі піддавалися
наступні сполуки:

Ді–D–(+)–глюкозиламонієва сіль 4–хлор–N–(3’–карбоксіфеніл)– антранілової
кислоти (214 – ІП);

D–(+)–глюкозиламонієва сіль 4–хлор–N–(3’–карбоксіфеніл)– антранілової
кислоти (114 – ІП);

D–(+)–глюкозиламонієва сіль 4–нітро–N–(4’–карбоксіфеніл)– антранілової
кислоти (106 – ІП);

Ді–D–(+)– глюкозиламонієва сіль 4–нітро–N–(4’–карбоксіфеніл)–
антранілової кислоти (206 – ІП).

Рис. 1. Ді–D–(+)–глюкозиламонієва сіль 4–хлор–N–(3’–карбоксіфеніл)–
антранілової кислоти (214 – ІП).

Рис. 2. D–(+)–глюкозиламонієва сіль
4–хлор–N–(3’–карбоксіфеніл)–антранілової кислоти (114 – ІП).

Рис. 3. D–(+)–глюкозиламонієва сіль
4–нітро–N–(4’–карбоксіфеніл)–антранілової кислоти (106 – ІП).

Рис. 4. Ді–D–(+)–глюкозиламонієва сіль 4–нітро–N–(4’–
карбоксіфеніл)–антранілової кислоти (206 – ІП).

Для виявлення найбільш фармакологічно активної сполуки із зазначених
речовин були проведені дослідження їх впливу на рівень АТ, який різко
зростав (на 56,2 – 88,6%) у щурів при хронічному емоційному стресі.
Досліди проведені на білих щурах масою 170 – 210 г. Досліджувані
речовини (214–ІП, 114–ІП, 106–ІП, 206–ІП) вводили внутрішньошлунково
через зонд в еквімолярних дозах 20 мг/кг. При виборі емпіричної
ефективної дози приймалася до уваги низька токсичність вихідних
продуктів, тобто антранілової кислоти і глюкозаміну, широкий діапазон
їхньої фармакологічної дії та використання мефенамової кислоти (похідне
антранілової кислоти) в експериментальних дослідженнях у дозах
7 – 42 мг/кг.

Спочатку реєстрували вихідний рівень АТ у групі піддослідних тварин.
Потім вони піддавалися 30-денному електрошкірному больовому стресорному
впливу. Наступної доби після припинення стресорного впливу реєстрували
рівень АТ і після цього вводили досліджувані речовини. Гіпотензивну
активність досліджуваних сполук визначали через 2 години після їхнього
введення. Результати дослідів представлені в табл.1.

З табл. 1 видно, що достовірне зниження АТ у стресованих щурів
відзначалося під впливом хлорвмісних глюкозиламонієвих солей
антранілової

кислоти (ІП–214; ІП–114). Достовірної гіпотензивної дії нітровмісних
глюкозиламонієвих солей антранілової кислоти (сполуки ІП–106; ІП–206) не
спостерігалося.

Отримані дані дозволили виділити найбільш активну з досліджуваних
речовин – сполуку ІП–214. Для зручності викладу експериментального
матеріалу сполукаІ–214 одержала умовну, робочу назву “англюсін”.

Таблиця 1

Вплив сполук ІП-206; ІП-214; ІП-1124; ІП-106 на артеріальну

гіпертензію (мм рт. ст.), викликану хронічним стресорним впливом

Досліджувані сполуки n Вихідний рівень артеріального тиску

Артеріальний тиск після 30-денного стресорного впливу

Артеріальний тиск після 30-денного стресорного впливу і введення
досліджуємих сполук

абс.

абс.

%

абс.

%

ІП-206 6 88,7 ? 5,1 138,7 ? 10,8 56,2* 111,2 ? 14,6 – 19,3

ІП-214 6 91,0 ? 8,8 166,1 ? 15,3 +82,5* 122,1 ? 8,4 – 26,9**

ІП-114 6 88,5 ? 6,3 154,1 ? 11,6 +75,0* 122,5 ? 9,8 – 20,9**

ІП-106 6 94,3 ? 9,7 178,1 ? 21,3 + 88,6* 152,5 ? 14,8 – 14,0

Примітки:

1. * – р 0 50 100 150 200 1 2* 3** 4** 5** 6** мм рт.ст.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020