.

Семантичні особливості складнопідрядних темпоральних речень (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
425 6970
Скачать документ

Семантичні особливості складнопідрядних темпоральних речень

Час – форма буття матерії, яка характеризує послідовність подій, їх
змінюваність [15, 346]. Все, що оточує людину, і сама людина
відбувається в часі й вимірюється часом, тому часові відношення
надзвичайно важливі в реальному світі й не можуть не відображатися в
мові. Часові відношення, які існують в об’єктивній реальності,
представлені в мові категорією часу (темпоральності). Темпоральність
кваліфікується як, «семантична категорія, що охоплює всі різновиди
значення часу. Людина членує час на окремі відрізки, пов’язуючи їх із
поняттями тривалості й нетривалості, повільності й швидкості, початку й
кінця, одночасності й різночасності, співвіднесеності з моментом
мовлення тощо» [6, 681]. У мові темпоральність формується
морфологічними, синтаксичними, лексичними і словотворчими засобами, які
групуються навколо граматичної категорії часу дієслів. Виділяють
дієслівні значення теперішнього, минулого й майбутнього часу. Значення
одночасності, різночасності, тривалості, повторюваності передають
прийменниково-відмінкові й відмінкові форми, складні речення,
дієприслівники [6, 681]. Біля тридцяти років тому лінгвістами було
встановлено, що обставини часу розпадаються на дві великі групи: до
першої групи належать обставини, які фіксують момент часу, тобто
позначають, коли саме існувала, почалася або закінчилася означена
ситуація; до другої групи входять обставини тривалості, протяжності, які
акцентують увагу на тому, як довго існувала ситуація, за який час була
реалізована, яким проміжком часу обмежуються її наслідки, з якого часу
вона існує / буде існувати, до якого часу існувала / буде існувати. У
середині 90-х років було показано, що таке членування значення часу
характерне не тільки для лексичних кваліфікаторів, а й для підрядних
частин складного речення, отже, у складнопідрядних реченнях часу також
може передаватися і момент часу, і тривалість існування ситуації. У
зв’язку з цим Р. Гузман Тирадо пропонує розрізняти власне часові і
тривало-часові (його термін –, «длительно-временные») складнопідрядні
речення й воднораз наголошує на тому, що вказані розряди
складнопідрядних часових речень є неоднорідними й у змістовому, і в
формальному плані, а отже, вимагають окремого розгляду [8, 205-206].

У лінгвістичних працях, присвячених складнопідрядному реченню
української мови, таке членування часового значення ще не знайшло свого
відображення. У переважній більшості сучасних наукових студій та
вишівських підручників з синтаксису виділяють дві групи складнопідрядних
речень, що виражають часові відношення: 1)речення, що виражають
одночасність дій, станів, процесів, ознак; 2) речення, що виражають
різночасність дій, станів, процесів, ознак, серед яких у свою чергу
вирізняють дві підгрупи – речення наступності та речення передування
[16, 279-280;13, 525; 1, 191-192]. Деякі синтаксисти відзначають
специфіку речень, у яких передається тривалість дії. Так, І.І. Слинько,
Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянська вказують, що «значення одночасності,
наступності й передування можуть обмежуватися певними рамками тривання
дії» й розглядають речення з обмежувальним значенням, серед яких
виділяють три моделі: обмеженої одночасності, обмеженого передування та
речення зі значенням початкової часової межі [13, 535-537].
А.П. Грищенко, крім нейтральних значень одночасності й різночасності,
звертає увагу на спеціалізовані темпоральні відношення, а саме: підрядна
частина повідомляє про вихідний момент часу, підрядна частина виступає
як показник часової межі дії чи стану головної частини, підрядна частина
позначає вихідний часовий момент швидкого, моментального слідування дії
чи стану головної частини [7, 328; 14, 356-362]. Отже, перші кроки до
виділення тривало-часових речень як окремого різновиду темпоральних
складнопідрядних речень уже зроблено.

Мета цієї статті – обґрунтувати поділ складнопідрядних темпоральних
речень сучасної української мови на два різновиди – власне часові і
тривало-часові, дослідити специфіку кожного з них. Терміни «часові
складнопідрядні речення», «темпоральні складнопідрядні речення»,
«складнопідрядні речення часу» у статті використовуються як синоніми.

У власне часових складнопідрядних реченнях одна з частин (в основному
підрядна, рідше головна) називає ситуацію, стосовно якої встановлюється
час буття ситуації, позначеної другою частиною речення (частіше
головною, рідше підрядною).

Власне часові складнопідрядні речення об’єднують чимало семантичних
різновидів, які утворюють цілу систему.

Серед них виділяємо речення, у яких час дії головної частини збігається
з часом дії підрядної частини, їх називають реченнями одночасності [10,
280; 16, 279]. У цих реченнях час дії обох частин може збігатися
повністю або частково. Тому виділяють речення повної (абсолютної) й
часткової одночасності [13, 525-526; 14, 349-352].

При повній (абсолютній) одночасності дії обох частин тривають
паралельно: Тому сміялася і співала [Роксолана – Р. Х.] на невольничім
ринку в Кафі, і на кадризі Сінам-аги, і навіть у темних нетрях
Бедестану, коли її продавали вдруге і, може, назавжди (П. Загребельний);
А коли був я парубком, то й мене вечорами шукали чиїсь очі, чиїсь руки
(М. Стельмах); Ох, як вони сердились, чорні паровози, як міняли голови
поїздам! (Л. Костенко); Небо тремтить і глибшим стає щоразу, коли
металургійний випліскує заграви, бурхаючи з крутого берега лавою
розпечених шлаків (О. Гончар); Коли мечами злоба небо крає І крушить
твою вроду вікову, Я тоді з твоїм ім’ям вмираю І в твоєму імені живу!
(В. Симоненко); Тільки не бачать моєї муки, як в самотині ламаю руки
(Л. Костенко). А.П. Грищенко відзначає, що «абсолютний збіг у часі дій
або станів головного й підрядного речення властивий тим складнопідрядним
реченням, в яких присудки складових частин виражені дієсловами
недоконаного виду у формі теперішнього, минулого або майбутнього часу»
[14, 349]. Це ж стверджує й М.У. Каранська [10, 280]. Проте фактичний
матеріал свідчить, що таке узгодження не є обов’язковим: Коли Брянський
і Черниш уже звертали на стежку, їх обігнав Козаков (О. Гончар); Коли
треба було братися за кількапудові лантухи, виносити комбікорм з собору,
Єлька з ненавистю крикнула бригадирові: – Самі носіть (О. Гончар).;
Реставратори не проминули нагоди зачепити Єльку, коли проходила повз
них, стали припрохувати до себе в бригаду куховаркою (О. Гончар).

Речення повної одночасності можна поділити на три підгрупи:

1. Речення неповторюваної повної одночасності.: Даруйте, але ця ріка,
вона теж як людина: сягнула свого апогею, вибухнула повінню світла і
саме тепер, коли світлом мудрості осяяна, в спокійних розтоках гирла
мусить завершувати свій плин (О. Гончар); Коли ми йшли удвох з тобою
вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся (Д. Павличко).

2. Речення повторюваної повної одночасності, в яких ідеться про часовий
зв’язок багатократно повторюваних дій або станів, тобто передається
значення «кожен раз, коли відбувається дія однієї частини, здійснюється
й дія іншої»: Але помічала вона й інше, оті зблискітки жіночої заздрості
в очах, коли горожанки окидали Єльчину тонкостану постать, гордовиту
шию, смагле, самим сонцем мальоване лице!.. (О. Гончар); Коли грозує
далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм (В. Симоненко); І яке щастя світилося в дитячих
ясних оченятах, коли боєць, нахилившись з сідла, брав ту кварту і,
посміхаючись, пив добрими солдатськими ковтками (О. Гончар). Це значення
посилюється використанням спеціальних лексем кожного разу, щоразу,
завжди, іноді, іменників з часовим значенням у формі орудного відмінка
множини та словосполучень з семантикою кількості: Кожного разу, коли
Ніна бачила цю кімнату з опущеними шторами, вона справляла на неї
неприємне враження (А. Дімаров); Щоразу біжить [Вірунька – Р. Х.] у
заводський парк, коли він [Іван – Р. Х.] там чергує з дружинниками
(О. Гончар); А вечорами, коли тихо, виходять посидіти на своїй
історичній лавці Іван та Вірунька (О. Гончар); Тисячі разів уявляла
[Роксолана – Р. Х.] свою смерть, коли за брамами сералю шаленіли
яничари, тулила до грудей малих дітей, умирала разом з ними, тільки
тепер зазнавши справжнього жаху (П. Загребельний).

3. Речення поступової повної одночасності, в яких дія головної частини
відбувається поступово й паралельно з дією підрядної частини [11, 213].
У таких реченнях використовується сполучник у міру того як: В міру того
як він голодніє і слабіє від утоми, його думки робляться сумніші
(І. Франко).

При частковій одночасності відзначають неповний збіг у часі дії головної
й підрядної частин, у такому разі можливі кілька варіантів часових
відношень:

1. Дія головної частини здійснюється в якийсь момент часу в межах
тривання дії підрядної, тоді в головній частині присудок доконаного
виду, а в підрядній – недоконаного: Тепер, коли били вже тільки окремі
батареї та міномети, всі почули глухий, рівномірний, безперервний гул
далеко на лівому фланзі (О. Гончар); Коли він повертатиметься додому,
йому дорогою трапиться цікава, рухлива тінь од ліхтаря, похитуваного
вітром (Ю. Яновський); Зюзь підстеріг Сивоока, коли той вилежувався в
копанці (П. Загребельний).

2. На тлі тривалої дії головної частини, у якийсь її момент,
відбувається дія підрядної, у цьому разі в головній частині присудок
недоконаного виду, а в підрядній – доконаного: А коли прокинулась
надвечір з головним болем від важких сновидінь і підійшла до вікна, то
під дідовою грушею-безнасінницею червоно палахкотів на столі великий
букет троянд (О. Гончар); Вночі, коли полк підійшов до них, гори були
темними, як зубчасті середньовічні мури (О. Гончар).

Значення одночасності може виражатися різними засобами –
недиференційованими (коли, як) чи диференційованими (в той час як, тим
часом як) сполучниками, паралельними видо-часовими формами присудків,
спеціальними частками, лексичними компонентами тощо [13, 525]. Підрядна
частина поєднується з головною приреченнєвим, прислівно-корелятивним або
опосередкованим зв’язком: Коли в степах жнивують, то й тут, за сагою, в
доменного майстра теж з’являється отой ідилічний полукіпок, під садком
між абрикосами стоїть (О. Гончар); В той час як вербівські бурлаки
розмовляли з робітниками, надійшов сам посесор (І. Нечуй-Левицький);
Бути відчутним навіть тоді, коли ти неприсутній (П. Загребельний);
Подібний вибух розпачу і гніву вже не на Бога, а на нас, дорослих,
бачила мати в нього над Дніпром, через півстоліття, коли вдруге плакав
він на покинутих київських горах, докоряючи нам всім до одного
(О. Довженко); Під час громадянської, коли різні влади тут часто
мінялись, не раз налітала на собор ще й «,безвладна влада»,
гуляйпільська анархія, без попа причащаючись вином із золотих церковних
чаш (О. Гончар). У реченнях з прислівно-корелятивним зв’язком
використовується здебільшого корелятив тоді: Прокинулася лише тоді, коли
в коридорі задеренчав дзвоник (А. Дімаров); І навіть тоді, коли вже й
збирати було нічого, стояв ще якийсь час (В. Козаченко). Морфологічна
природа цього корелятива у лінгвістичній літературі на сьогодні
остаточно не визначена. І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянська
кваліфікують його як частку [13, 526], хоча роблять це непослідовно,
зазначаючи в іншому місці: «тоді – коли – це поєднання формалізованого
прислівника зі сполучником» [13, 527]. В.А. Бєлошапкова відзначає, що
частка тоді зберігає сліди темпоральної семантики, а в поєднанні з
часткою ж зберігає значення співвідносного слова [2, 684, 709].
Більшість же мовознавців називають тоді співвідносним словом (вказівним
словом, антецедентом, корелятивом) [11, 214; 10, 282; 5, 338; 9, 405],
підкреслюючи таким чином його займенникову природу. Остання кваліфікація
видається нам найбільш прийнятною. Це підтверджується й матеріалом
сучасних тлумачних словників, де слово тоді подається тільки як
прислівник, немає жодних вказівок на можливість функціонування його в
ролі частки [3, 1253]. На нашу думку, згаданий вище антецедент досить
чітко зберігає своє часове значення, що підтверджується можливістю
використання його з часовим значенням у простих реченнях: Якраз тоді ми
й домовилися про зустріч.

Другий різновид утворюють складнопідрядні речення різночасності, які в
свою чергу об’єднують кілька семантичних груп:

1. Речення часової послідовності, в яких дії предикативних частин
відбуваються послідовно. Найчастіше дія підрядної частини передує дії
головної, події відбуваються у своїй природній наступності: спочатку
сказане в підрядній частині, а за ним – повідомлене в головній частині
речення [10, 282]. Такі речення називають реченнями наступності

[13, 530-531]. Рідше дія головної частини передує дії підрядної, цей
різновид називають реченнями передування [13, 533]. Отже, речення
часової послідовності можна розділити на дві підгрупи – речення
наступності й речення передування. Типовими сполучниками у реченнях
наступності виступають після того як, коли, як. Звичайне розміщення
компонентів у цих реченнях – підрядна частина в препозиції, головна – в
постпозиції, проте з метою наголошення змісту головної частини вона може
переміщуватися на перше місце: Коли крізь розпач випнуться надії І
загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію І сумую іменем
твоїм (В. Симоненко); Коли прикордонник, читаючи документи Черниша,
перепитав найменування частини, сержант раптом урвав свою розповідь і,
нашорошений, обернувся до Черниша (О. Гончар); Коли виплеснеться заграва
над заводами, він [собор – Р. Х.] теж сяйне біло, неприродно, ніби
снігом обкиданий (О. Гончар); Ох і наробила ж крику тітка Горпина, коли
вискочила на те бойовисько із хати (А. Дімаров); А ще більше гнівалась,
певно, конка, як в дорогу вирушив перший поїзд (Л. Костенко). У реченнях
передування використовуються сполучники перед тим як, перш ніж: Перед
тим як піти далі, Соломія нагнула комиш і зробила хворому ложе
(М. Коцюбинський); Вранці, перед тим як рушити на переправу, Хаєцький
зробив ревізію на возах і доповів командирові роти про наявну кількість
мін (О. Гончар); Перш ніж рушити, підводимось, озираємось навкруги
(О. Гончар). За спостереженнями М.І. Каранської, речення зі сполучником
перш ніж мають, як правило, інфінітивний підрядний компонент, сполучник
перш ніж пов’язується саме з інфінітивом [10, 283]. Зафіксований нами
матеріал свідчить про таку ж властивість сполучника перед тим як.
Значення передування може виражати і сполучник коли, але «для цього
потрібне спеціальне співвідношення форм присудків складових частин з
обов’язковим уживанням в обох частинах доконаного виду. Значно допомагає
виражати таке значення лексема вже» [13, 533], яка використовується в
головній частині: Коли я повернувся з сесії заочників, районна
учительська конференція вже закінчилась (Ю. Збанацький); Коли Оксана
прокинулася вдруге і шурхнула на лежанку подивитись на сина, Стаха вже
не було на печі (М. Стельмах).

I”4!°°¦?/essssssssssOOOOOOOOOOssssssssssssss

gd?N6

gd?N6

IТепер, коли вартові бронетранспортери були розігнані артилерійським
вогнем, ворог ішов хвиля за хвилею в контратаку, намагаючись вдертися в
будинок, боячись втратити здобич (О. Гончар).

Предикативні частини речень часової послідовності поєднуються
приреченнєвим, прислівно-корелятивним та опосередкованим зв’язком: Та
все ж, коли Юля повертається, Ніна розповідає про свій намір написати
заяву (А. Дімаров); Коли на греблі побіля рядочка дрібних
кленів-покленів зупинились коні, Марко почав обережно зсовуватися з
саней (М. Стельмах); Коли мене снігами занесе, тоді вже часу матиму
доволі (Л. Костенко); Заховавши стрічки за пазуху, спершу стрибала по
хаті, а потім, коли налетіла на цеберку з водою та дістала палюгою від
діда, викотилася надвір (А. Дімаров); Уже надвечір, коли багато людей
вийшло на прогулянку, вони пішли на річку через луки з стіжками
(А. Дімаров).

2. Речення негайності, в яких дія головної й підрядної частин розділені
лише якоюсь миттю, іноді майже невловимою. Найчастіше в таких реченнях
використовуються сполучники щойно, тільки, як тільки, коли тільки, лиш
тільки, тільки-но, лише, ледве, а присудки обох частин узгоджуються в
часі й виді: Щойно за Дніпром виткнулось сонце, в Січі раз, і вдруге, і
втретє стрельнула гармата (П. Панч); Як тільки ударить перший промінь
сонця в мури, вони спалахнуть золотим пожаром (Леся Українка); Як тільки
кінчився артналіт, Хому викликали до командира полку (О. Гончар); А коли
тільки Ягор з двору, хлопець гукнув до таких, як сам, через вулицю
(О. Гончар); Тільки-но в готелі зав’язався бій, капітан Чумаченко кинув
штурмові групи в атаку (О. Гончар); Ледве вскочили в халупу, як відразу
ж зашуміла, заплюскотіла степова злива (А. Дімаров). Для підкреслення
негайності дії можливе вживання спеціальних лексем – прислівників
указаної семантики (негайно, відразу, зразу, зараз): Як тільки пан
меценат Зілинський переведе наші цінні папери на гроші, все відразу
поліпшиться в нас (І. Вільде). У реченнях негайності можливий також і
сполучник коли, але оскільки цей сполучник не виражає значення
негайності, то воно підтримується обов’язковим використанням
прислівників зі значенням негайності у головній частині. В основному в
реченнях негайності передаються одноразові дії, хоч зустрічаються й
випадки повторюваних короткотривалих дій: Коли на темному подвір’ї
зринав підозрілий шерхіт або стриманий брязкіт зброї, кулеметник негайно
давав у тому напрямі коротку блискавичну чергу (О. Гончар).

3. Речення раптовості, в яких дія однієї частини (в основному
підрядної), тільки-но розпочавшись, переривається дією іншої частини
(здебільшого головної) або непередбачувана дія однієї частини (головної)
здійснюється відразу по закінченні дії іншої частини (підрядної):
Тільки-но студент розлігся, відчувши себе в блаженстві супокою, як у
відчиненім вікні з’явилася заспана Вірунька (О. Гончар); Тільки-но Зоя
заклеїла конверта і надписала адресу, як її покликав Марко
(М. Трублаїні). У цій підгрупі речень використовуються такі ж сполучні
засоби, що й у попередній, але раптовість дії підкреслюється
спеціальними лексемами в головній частині як, коли, раптом, раптово,
зненацька або використанням дієслів-присудків зі значенням раптовості:
Тільки-но голова підвів над столом руку, закликаючи до порядку, як між
стільцями прокотився гомін (Н. Рибак); Та тільки я наблизився до торгу,
як люди раптом в інший бік сунули (Леся Українка); Але ледве встигла
Палагна злізти наверх, коли од Чорногори махнув крилом вітер і захитав
дерева (М. Коцюбинський). А.П. Грищенко, М.І. Каранська вказують, що в
таких реченнях кожна з частин має свій сполучник підрядності, перша –
сполучники як тільки, тільки що, тільки, ледве, друга – коли, коли й,
як, як ось [14, 360; 10, 285]. Відповідно ,,утворюються складні речення
специфічної конструкції, відомі в мовознавчій літературі під назвою
взаємопідрядних” [7, 360]. На нашу думку, говорити про взаємопідрядність
частин у подібних реченнях не видається доречним, адже в них чітко
виявляється підпорядкування однієї частини іншій, зокрема в наведених
вище реченнях перша частина є підрядною, а друга – головною, що
підтверджується трансформацією: Тільки-но студент розлігся, відчувши
себе в блаженстві супокою, у відчиненім вікні з’явилася заспана
Вірунька; Тільки-но Зоя заклеїла конверта і надписала адресу, її
покликав Марко і т. д. У зв’язку з цим можна припустити, що в головній
частині таких речень коли, як є не сполучниками, а частками.

Значення раптовості відзначаємо також у реченнях зі сполучником коли за
умови використання в їх головній частині прислівників або присудків
такої ж семантики, тому можна говорити, що в цих реченнях значення
раптовості формується в головній частині: Раптом, коли салашистський
диктор на хвилину замовк, з ефіру пролунав чийсь інший грізний голос
(О. Гончар); Проте коли машина в’їхала в розташування ворожих передових
позицій, з усіх вікон і горищ прямо по склу кабіни сіконули німецькі
кулемети (О. Гончар)

Тривало-часові складнопідрядні речення відрізняються від власне часових
тим, що в них фіксується не час буття ситуації головної частини, а
тривалість її реалізації. Дотепер вони розглядалися серед речень зі
значенням одночасності, часової послідовності, наприклад, М.І. Каранська
в реченні Сім днів, як ми не бачились, кохана (О. Підсуха) вбачає
відношення одночасності [10, 282], І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк,
М.Ф. Кобилянська у реченні Після того як батько пішов на війну, Гнат
став її першим помічником (Д. Бедзик) визначають значення наступності
[13, 531]. Специфіку цих речень можна зрозуміти лише на фоні лексичних
елементів тривалості, які чітко протиставляються обставинним елементам,
що називають момент часу [8, 206]. Тривало-часові складнопідрядні
речення виразно поділяються на три семантичні групи.

1. Речення, в яких існування дії головної частини починається з моменту,
зазначеного в підрядній частині. У таких реченнях виражається значення
«початкової часової межі» [13, 536]. Це значення передається за
допомогою диференційованих сполучників відколи, після того як, з того
часу як, від того часу як, з тих пір як. Для вираження значення
початкової часової межі використовується й недиференційований сполучник
як: Третій рік минає, як забрили лоба чоловікові (О. Десняк). У речення
зі сполучником як це значення створюється внаслідок поєднання
недоконаного й доконаного виду в складових частинах або особливим
лексичним складом головної частини [13, 537]. У цій групі можна виділити
три семантичні різновиди:

1) речення, в яких дія продовжується в момент мовлення та може тривати
далі: І справді, шанує, жаліє дружину, відколи побралися, ще ні разу
руки на Віруньку не підняв [Іван – Р. Х.] (О. Гончар); З тих пір як на
селах почались весілля, безпорядків у колгоспах побільшало (В.Земляк);
2) речення, в яких дія вже завершилася, але в момент мовлення
зберігається її результат: Тут усі похрипли, відколи ввійшли в гори з їх
студеними джерелами та різкими змінами температури (О. Гончар); 3)
речення, в яких дія, розпочавшись у певний момент, триває певний
обмежений відрізок часу: Відтоді, як передові частини перейшли кордон і
зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів
(О. Гончар); Після того, як не стало батька, доля розлучила нас із
Григорієм на п’ятнадцять років (Григір Тютюнник); Добрий десяток літ
спливло весняною водою з того часу, як Олександра Василівна прийшла на
свій перший урок (О. Донченко).

М.І. Каранська називає такі речення часовими реченнями початку і
відзначає можливість існування в них корелятивів відтоді, з того часу, з
тих пір [10, 285-286]. На наш погляд, беззастережно корелятивом можна
назвати лише перший, два інші більше подібні до слів-«посередників», у
складі яких використовується корелятив той у різних відмінкових формах,
що накладає певний відбиток і на семантику. У реченнях з корелятивом
відтоді немає додаткових значеннєвих нашарувань, виявляється тільки
значення часу: Відколи лікуватися став, відтоді й у сина (Я. Гончарук).
У реченнях зі сполуками з того часу, від того часу, з тих пір
відзначаємо синкретичну семантику – темпоральне значення поєднується з
атрибутивним: З того часу, як почалися бої в Будапешті, гармати
супроводження йшли поряд штурмових груп (О. Гончар).

2. Речення, в яких існування дії головної частини обмежується часом дії
підрядної частини, за І.І. Слиньком, Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянською –
речення обмеженої одночасності [13, 535]. Подібно до власне часових
речень одночасності, тривання дій головної й підрядної частин може
збігатися повністю або частково. При повному збігові дії обох частин
тривають однаковий проміжок часу, починаючись і закінчуючись одночасно:
Я поки міг, то якось відгризався (Л. Костенко); Доки Шура перебувала на
вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст (О. Гончар);
Поки Мишко діставав з горища санчата, Леся бавилася з Джальмою
(М. Олійник). У випадку часткового збігу тривалість дій неоднакова, межі
дії однієї частини ніби обрамлені межами дії іншої, тобто дія однієї
частини встигає розпочатися й закінчитися або розпочатися чи закінчитися
в межах дії іншої: Й поки отак сидів у санках неподалік од берега, кінь,
норовливо війнувши короткою гривою, знову рушив (Є. Гуцало); Доки Олена
працювала в Києві, донька закінчила університет. У реченнях зі значенням
обмеженої одночасності використовуються недиференційовані сполучники
поки, доки, які, за спостереженнями О.Є. Вержбицького, семантично майже
тотожні [4, 258].

Предикативні частини речень цієї групи поєднуються приреченнєвим,
прислівно-корелятивним та опосередкованим зв’язком: Поки геній стоїть,
витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе (Л. Костенко);
Топтав доти, доки чулися з-під землі стогони, плач і моління
(В. Шевчук); Протягом кількох годин, доки штабні писарі нашвидку
оформляли в паперах передачу, всі уже пересіли на коней (О. Гончар).

3. Речення, в яких дія головної частини триває до початку дії підрядної
частини (за І.І. Слиньком, Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянською – речення
обмеженого передування [13, 536]): А ти ще довго сатаній, ще довго
сатаній, допоки помреш, відчувши власні кроки на сивій голові своїй
(В. Стус); Я хочу сказати серцем вистраждане слово, поки вона [голова
дракона – Р. Х.] не вищирила ікла (Л. Костенко); Ну, тепер, поки гряне
той постріл, ми маємо час розповісти про Тихона зі свого, людського,
боку (О. Довженко).

Окрему групу утворюють синкретичні складнопідрядні речення, в яких
часове значення поєднується з іншими. Найчастіше на темпоральну
семантику накладається атрибутивне, об’єктне значення, значення умови,
тобто встановлюються атрибутивно-часові, об’єктно-часові й умовно-часові
відношення.

Атрибутивно-часові відношення виявляються в реченнях зі сполучниками
коли, як за наявності в головній частині поєднань у той час, у ту
хвилину, у ту мить, у той момент, у той день, у той рік, тим часом і
под.: Та найбільшої яскравості і теплоти досяг мій день у той час, коли
я йшов на перший урок у шостий клас (Ю. Збанацький); І ось у той момент,
коли перший боєць загнав свій заступ у землю, тут, у степу під Каховкою,
зародився Каховський плацдарм (О. Гончар); Я намалював Катерину в той
час, як вона прощалася з своїм москаликом і вертається в село
(Т. Шевченко). Потрактування комплексів на зразок у той час, коли чи у
той час, як у синтаксичних працях є дискусійним. Їх кваліфікують то як
розчленовані сполучники, то як поєднання вказівної частини в той час зі
сполучниками коли, як або ж зовсім замовчують це питання. На нашу думку,
найбільшу пояснювальну силу має другий погляд.

Поєднання умовного й часового значень фіксуємо в реченнях з цими ж
сполучниками коли, як: Коли за вбитим не було якихось видатних подвигів,
то Вася сам наділяв його ними (О. Гончар); Коли в людини є народ, тоді
вона уже людина (Л. Костенко); Мале тоді смішне, Коли воно мізерне, Коли
себе поставить над усе (В. Симоненко); Коли я бачу жінку в любові, у
святості чекання, мені хочеться вклонитися їй! (П. Загребельний); Як
б’ється серце в хвилюванні, Співай про згублений свій рай (Г. Чупринка).
Як зазначають І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянська, умовний
відтінок нашаровується здебільшого в реченнях з теперішнім часом [13,
525].

Відтінок об’єктного значення маємо в реченнях з комплексами після того,
перед тим, до того, в міру того: Накидала вона оком і на Савку, надто
після того, як той мало не зайшов у бійку з Мишком (І. Сенченко); Така
пауза завжди буває перед тим, як сутичка доходить вищої своєї точки
(О. Донченко); Здалеку Рубін здавався йому слабаком, але в міру того, як
Індиченко наближався, перше враження його почало мінятися (І. Сенченко).

Отже, все вищесказане свідчить, що складнопідрядні речення з підрядними
темпоральними частинами мають розгалужену семантичну структуру. Ця
стаття не претендує на вичерпність, тому означені речення потребують
подальшого детального вивчення з семантико-синтаксичного погляду.

Література

Бевзенко С.П., Литвин Л.П., Семеренко Г.В. та ін. Сучасна українська
мова: Синтаксис: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2005. – 270 с.

Белошапкова В.А. Синтаксис // Современный русский язык: Учеб. для филол.
спец. ун-тов / Под ред. В.А. Белошапковой. – 2-е изд., испр. и доп. –
М.: Высш. шк., 1989. – С. 532-771.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов.
ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.

Вержбицький О.Є. Складне речення // Курс сучасної української
літературної мови: Синтаксис / За ред. Л.А. Булаховського. – К.: Рад.
шк., 1951. – Т. 2. – С.231-269.

Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – К.:
Либідь, 1993. – 368 с.

Вихованець І.Р. Темпоральність // Українська мова: Енциклопедія /
Редкол.: В.М. Русанівський (співголова), О.О. Тараненко (співголова),
М.П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.»
ім. М.П. Бажана, 2004. – С. 681.

Грищенко А.П. Синтаксис // Украинская грамматика / Отв. ред. В.М.
Русановский. – К.: Наукова думка, 1986. – C. 252-338.

Гузман Тирадо Р. Временные сложноподчиненные предложения среди рамочных
сложноподчиненных предложений // Русский язык: исторические судьбы и
современность: Международный конгресс исследователей русского языка
(Москва, филологический факультет МГУ им. М.В. Ломоносова, 13-16 марта
2001 г.): Труды и материалы / Под общ. ред. М.Л. Ремнёвой, А.А.
Поликарпова. – М.: Изд-во МГУ, 2001. – С.205-206.

Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис:
Моноrрафія. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.

Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч.
посібник. – К.: НМК ВО, 1992. – 400 с.

Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис. – К.:
Рад. шк. , 1965. – Ч. 2. – 284 с.

Русская грамматика: В 2-х т. – М.: Наука, 1982 – Т. 2: Синтаксис – 710
с.

Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної
української мови: Проблемні питання: Навч. Посібник. – К.: Вища школа,
1994. – 670 с.

Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І.К.
Білодіда. – К.: Наукова думка, 1972. – 516 с.

Украинский Советский Энциклопедический Словарь: В 3-х т. / Отв. ред. А.
В. Кудрицкий. – К.: Глав. ред. УСЭ, 1988. – Т.І. – 756 с.

Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К.: Видавничий
центр «Академія», 2004. – 408 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020