.

Професор Август Оліферов і його внесок у розвиток історії української географії (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1920
Скачать документ

Професор Август Оліферов і його внесок у розвиток історії української
географії

12 серпня 2005 року виповнилося 80 років із дня народження Августа
Миколайовича Оліферова – професора кафедри фізичної географії і
океанології географічного факультету Таврійського національного
університету ім. В.І.Вернадського, доктора географічних наук, академіка
Кримської академії наук, академіка-радника Академії технологічної
кібернетики України, почесного члена Українського Географічного
товариства, заслуженого діяча науки і техніки АР Крим. Він є відомим
ученим, фахівцем у галузі фізичної географії, гідрології суші,
селезнавства, меліорації ландшафту, екології та інформатики, одним з
першовідкривачів селевих потоків у Криму, автором ландшафтно-технічних
протисельових систем, розроблених для гірського Криму та Українських
Карпат.

Август Миколайович народився в м. Феодосія в родині лісничого. До війни
жив у Севастополі, в селі Коккози. У зв’язку з відсутністю російської
школи учився в селі Фотисала і в Алушті, де закінчив 7 класів.
Наприкінці жовтня 1941 р. на останньому пароплаві, що відходив з Ялти,
евакуювався разом з батьками. У січні 1942 р. з ешелоном добрався до
Пермі, там закінчив 8-й клас і був мобілізований для роботи в оборонній
промисловості. Працював на заводі № 10 ім. Дзержинського Наркомату
боєприпасів на посаді бракувальника, учня слюсаря і
слюсаря-інструментальника. Через це він є учасником Великої Вітчизняної
війни.

Після закінчення війни А.Оліферов поступив на географічне відділення
геолого-географічного факультету Молотовського (нині Пермського)
держуніверситету, а у 1949 р. закінчив його. У 1950 р. він поступив в
аспірантуру на кафедру гідрології суходолу географічного факультету
Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова, де під
керівництвом професора Е.В.Близняка написав і захистив кандидатську
дисертацію, присвячену методиці польових і лабораторних досліджень
стоку.

У 1954 р. Август Миколайович за направленням їде в Крим на
гірсько-лісову дослідну станцію. Там працював спочатку молодшим науковим
співробітником, а з 1956 р. завідувачем відділу гірської меліорації. З
1955 року він почав займатися головною справою свого життя –
дослідженням селевих потоків і розробкою засобів боротьби з ними. Вперше
у вітчизняній практиці було рекомендовано застосовувати метод
механізованого терасування крутих гірських схилів для боротьби з
селевими потоками і гірською ерозією. Метод широко застосовувався в
Криму, де затерасовано понад 26 тис. га, а також на Північному Кавказі
та у Середній Азії.

У 1957 р. А.М.Оліферов працював у Китаї, брав участь в експедиційних і
стаціонарних дослідженнях Середньо-Хуанхейської протиерозійної
експедиції АН КНР. Він працював під керівництвом видатного географа
Д.Л.Арманда, був науковим керівником групи гідрології і гідротехніки.

У 1961 р. Август Миколайович перейшов на роботу у відділ карстології і
селів Інституту мінеральних ресурсів АН УРСР (пізніше Мінгео УРСР), він
був прийнятий на посаду старшого наукового співробітника. Тут зайнявся
вивченням фізико-географічних факторів селеформування, селевих русел і
відкладень. У польові сезони він керував роботою селевого геологічного
загону, що нараховував близько 25 осіб і був фактично комплексною
експедицією з вивчення селів. Експедиційні дослідження охоплювали
територію Кримської (тепер АРК), Івано-Франківської, Чернівецької,
Львівської і Закарпатської областей України і Краснодарського краю
Росії. Розгорталися і стаціонарні дослідження.

У 1966-74 рр. А.М.Оліферов був куратором Міністерства геології із селів
і здійснював методичне керівництво виробничими дослідженнями із селевої
тематики. Ці роботи включали інженерно-геологічне знімання селевих
басейнів і роботу на стаціонарах Ялтинської, Закарпатської і
Чернівецької інженерно-геологічних партій. Особливо широко розгорнулися
роботи на станції «Ворон» у Криму.

А.М.Оліферов – учасник понад 40 експедицій у Криму, Українських
Карпатах, Чорноморському узбережжю Кавказу, Північному і Приполярному
Уралу, Копетдагу, Заілійському Алатау, Хібінах, Лесовій провінції Китаю,
пустелях Ордос і Алашань (Внутрішня Монголія).

У 1974 р. А.М.Оліферов був запрошений на посаду доцента в
Сімферопольський (нині Таврійський) університет. З цього часу він
зайнявся осмисленням численних матеріалів багаторічних експедиційних
досліджень, а також стаціонарних режимних спостережень. Він розробляє
методичні питання селезнавства, обгрунтовує об’єкт і предмет цього
наукового напрямку, розробляє формалізовану класифікацію селевих
басейнів, вогнищ і селевих потоків, моделі селів. Ним розроблені
принципи створення ландшафтно-технічних протиселевих систем, які є
поєднанням природної і технічної підсистем. Узагальнення великого
матеріалу дозволило Августу Миколайовичу написати й успішно захистити в
Інституті географії АН УРСР докторську дисертацію «Фізико-географічні
фактори селеформування і ландшафтно-технічні протиселеві системи в
гірських країнах півдня Європейської частини СРСР». Дисертація була
захищена за двома спеціальностями: фізична географія, геофізика і
геохімія ландшафту та геоморфологія і палеогеографія.

Величезний матеріал, зібраний А.М.Оліферовим майже за півсторіччя його
науково-дослідної роботи потребував комп’ютерної обробки. Так виник
новий напрямок у його діяльності – створення гео-інформаційних систем.
Разом з А.В.Давидовим були створені геоінформаційні системи «Селі
України» і «Ріки Криму». І.М.Огороднік під його керівництвом розробила
локальну геоінформаційну систему «Басейн ріки Ворон».

Август Миколайович проводить на кафедрі фізичної географії й
океанології велику навчальну роботу. Він читав і читає основні навчальні
курси: «Фізична географія материків і океанів» частина 2, «Методика
польових географічних досліджень», «Водні екосистеми». Крім того, ним
розроблені спецкурси «Стік і гирла річок», «Меліорація ландшафту», «Стік
і руслові процеси», «Географія океану».

Одним з напрямків діяльності А.М.Оліферова є робота над
енциклопедичними статтями. У двох виданнях «Української радянської
енциклопедії», в «Географічній енциклопедії України» і «Енциклопедії
сучасної України» опубліковано 87 його статей, що відрізняються
стислістю і насиченістю фактичним матеріалом. Свого часу він одержав
подяку головного редактора Української Радянської Енциклопедії академіка
М.Бажана за плідну участь у створенні багатотомної енциклопедії України.

Результати наукових досліджень Августа Миколайовича впроваджені в
народне господарство: метод механізованого терасування застосовується
механізованими лісгоспами Криму як метод боротьби з ерозією і селевими
потоками, карти селенебезпечних басейнів України включені в «Генеральну
схему використання водних ресурсів» для 5 областей України; оцінка
обсягів твердого стоку в річкових басейнах Криму використана при
складанні «Генеральної схеми протизсувних і берегоукріплювальних робіт
на Чорноморському узбережжі України”, «Альбом типових протиселевих
заходів» використаний інститутом «Півнкавдержхарчопром» для проектування
захисту від селів об’єктів на території радгоспів «Морський» і
«Веселовський».

А.М.Оліферов веде велику науково-організаційну роботу. Він є
заступником голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських
дисертацій за фахом «Фізична географія, геофізика і геохімія ландшафту»
при Таврійському національному університеті ім. В.І.Вернадського, членом
ради із захисту кандидатських дисертацій за фахом «Геоморфологія» у
Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Август Миколайович – учасник понад 160 наукових нарад, конференцій і
симпозіумів. Він – організатор Українських нарад із вивчення селевих
потоків у Львові і Миколаєві, а також наради з охорони природи півдня
України.

А.М.Оліферов нагороджений 6 медалями, пам’ятним знаком Президента
України, китайською медаллю за участь у Середньо-Хуанхейській
протиерозійній експедиції, двома бронзовими медалями Всесоюзної
сільськогосподарської виставки, почесною грамотою Міністерства геології
і Міністерства освіти. Йому присвячені статті в «Географічній
енциклопедії України» і виданні «Вітчизняні географи».

Із 420-ти опублікованих робіт А.М.Оліферова досить багато статей
стосується історії географії України. В основному це дослідження,
присвячені вченим-географам, які постійно чи тимчасово працювали в
Україні [1, 8].

Основні публікації А.М.Оліферова з історії географії з’явилися за
останні 15 років. Першою роботою була стаття, написана разом з В.Г.Єною
[3] про підсумки основних фізико-географічних досліджень у Гірському
Криму. Одна частина цієї роботи присвячена компонентним дослідженням, а
друга – комплексним (ландшафтним). Пізніше з’явилася подібна стаття щодо
ролі кримських учених у фізико-географічних дослідженнях всієї території
Криму – як гірського, так і рівнинного.

Крім загальних географічних досліджень, А.М.Оліферов разом із
З.В.Тімченко [14] дуже детально вивчили історію гідрологічних досліджень
у Криму. У роботі розглянуто дослідження кримських рік, починаючи від
першої згадки про р.Альма в «Книзі Великого креслення» (1627 р.),
охарактеризовано роботу Н.В.Рухлова, розглянуто діяльність Партії
Кримських водних досліджень у 1915-1920 рр., Кримводгоспу, Єдиної
гідрометслужби і Гідрометслужби СРСР. Детально проаналізована робота
Гідрометслужби Української РСР і Українського науково-дослідного
інституту, якими був виданий «Довідник з водних ресурсів».
Відзначається, що з дев’яностих років ХХ ст. мережа гідрологічних постів
стала різко скорочуватися. Закінчується робота згадуванням про створення
в 2001 р. Управління комплексного використання водних ресурсів
Рескомводгоспу АРК.

і Карпатах. У статті згадується перша українська селева конференція,
організована АН УРСР, розглядаються основні підсумки вивчення селевих
потоків у Криму і Кар-патах. Наводяться дані про спільні роботи селевого
загону Інституту Мінеральних ресурсів, яким керував А.М.Оліферов, із
вченими університету, що взяли на себе геоморфологічну і геоботанічну
частини вивчення селевих басейнів. Характеризується частина робіт з
дослідження селів, проведених Гідрометслужбою УРСР: організація
селестокової станції, відкриття нових водомірних постів на
селенебезпечних ріках Ускут, Арпат, Шелен, Ворон і Ай-Серез.
Закінчується стаття характеристикою створення геоінформаційної системи
«Селі України» і розглядом особливостей комплектування бази даних цієї
системи.

Крім загальних робіт з історії географії і гідрології, перу
А.М.Оліферова належить досить багато публікацій, присвячених українським
географам. У першу чергу, це спогади про спільну роботу з К.І.Геренчуком
і Г.П.Міллером з вивчення селевих потоків у Карпатах [18, 19]. Ці роботи
почалися в 1962 р., коли селевий загін, яким керував А.М.Оліферов,
прибув до Львова і К.І.Геренчук, ознайомивши співробітників загону з
питаннями, що їх цікавили, попросив свого аспіранта Г.П.Міллера
здійснити польовий маршрут гірськими масивами Свидовець і Чорногора.
Співпраця продовжувалася багато років і перервалася тільки після смерті
Г.П.Міллера.

Найбільшу кількість статей з історії української географії Август
Оліферов присвятив випускнику Київського університету
вченому-енциклопедисту професору П.М.Чирвінському [2, 11, 13, 16, 17].
Він після закінчення університету якийсь час працював на кафедрі
мінералогії, вивчав габбро-поритові породи України, залишив нарис про
корисні копалини Донецького кам’яновугільного басейну, провів
мікроскопічні дослідження метеоритного каменю зі слободи Річки
Харківської губернії, вивчив основні риси тектоніки Полтавської,
Харківської, Чернігівської і Курської областей, а також видав
геологічний путівник по Києву та його околицях. Надалі професор Петро
Чирвінський плідно працював у комітеті з метеоритів, яким керував
академік В.І.Вернадський – перший президент Академії наук України.
Август Оліферов навчався свого часу у Пермському університеті, де слухав
лекції П.М.Чирвінського, спілкувався з ним поза стінами університету й
опублікував ряд невідомих фактів з життя відомого вченого.

У Пермському університеті А.М.Оліферов навчався також у випускника
Єкатеринославського (тепер Дніпропетровського) гірського інституту,
надалі вченого-карстознавця зі світовим ім’ям професора Георгія
Олексійовича Максимовича. Він не тільки слухав лекції Г.А.Максимовича із
«Загальної та історичної геології» і «Основ карстознавства», але й
спеціалізувався із карстології, а також зустрічався з ним у неробочий
час [12].

Одна зі статей А.М.Оліферова, присвячена першим геохімікам-петрографам
– раннім дослідникам Карадагу в Криму [10]. У 1913 р. вулканічні породи
Карадагу досліджував професор П.М.Чирвінський, який розглянув питання
про вік вулканічних відкладень у Криму, конкретно проаналізував
вулканічні брекчії і туфи Карадагу, а також дослідив цеоліти Карадагу.
Іншим ученим, який заклав початок систематичних досліджень Карадагу, був
А.Ф.Слудський. Він довів, що уявлення про Карадаг, як про простий
шаруватий вулкан, є помилковим і що це складна вулканічна група,
передбачуваний центр якої покритий водами Чорного моря. Видатну роль у
вивченні геології і петрографії Карадагу зіграв академік
Ф.Ю.Левінсон-Лессінг, що досліджував його з 1924 до 1929 року. Він
установив, що вулканічні породи Карадагу за петрографічним складом і
віковими співвідношеннями поділяються на дві серії: палеотипну і
кайнотипну, кожна з яких представлена різноманітними породами. Одним з
геохіміків-петрографів, що досліджували в експедиції
Ф.Ю.Левінсона-Лессінга згаслий вулкан, був М.О.Ігнатьєв, учень Франца
Юлійовича. Микола Олександрович Ігнатьєв, доцент, кандидат
геолого-мінералогічних наук, був згодом деканом геолого-географічного
факультету і проректором Пермського університету. Він отримав світову
популярність, досліджуючи волконскоїт Прикам’я.

Наступною роботою А.М.Оліферова з історії географії була стаття, де
розглядалася діяльність гідрологів з Партії Кримських водних досліджень,
які почали працювати в Криму в 1913 році. З 1915 року гідрометричний
відділ цієї партії очолив видатний гідролог Д.І.Кочерин, надалі
основоположник вчення про річковий стік. У партії працювали відомий
гідравлік-гідротехнік, згодом академік М.М.Павловський, фахівець в
галузі руслової гідротехніки М.В.Потапов, що став членом-кореспондентом
АН Білоруської РССР, професор Г.І.Шамов – видатний фахівець з питань
формування річкового русла і вивчення стоку наносів [9].

Відомому гідрологу Д.І.Кочерину, який після закінчення водних
досліджень у Криму переїхав у Москву, присвячена окрема стаття
А.М.Оліферова. У ній дається короткий біографічний нарис і докладний
аналіз результатів основних досліджень вченого, зокрема роботи «Середній
річний і місячний стік Європейської частини Союзу (ЄЧС)», «Норми
найбільших витрат снігових паводків в ЄЧС», «Випаровування з поверхні і
коефіцієнт стоку та їхні зміни в ЄЧС». Усі ці роботи включали і
територію України, для якої вперше була складена карта середнього і
максимального стоку, коефіцієнта стоку і випаровування за допомогою
ізоліній [8].

Є в А.М.Оліферова робота, присвячена С.В.Альбову [7]. Цей вчений
написав монографію «Гідрогеологія Криму», був видатним дослідником
мінеральних джерел півострова. Працював в одному відділі з
А.М.Оліферовмм в Інституті мінеральних ресурсів і жив в одному з ним
будинку. Крім детального аналізу робіт вченого, в статті наводиться ряд
деталей із його життя.

Разом з А.Б.Климчуком А.М.Оліферов написав нарис про педагогічну,
наукову і науково-організаційну діяльність видатного спелеолога,
професора В.М.Дублянського [6]. Останній також працював разом з
А.М.Оліферовим в Інституті мінеральних ресурсів і Таврійському
національному університеті, вчені дружили багато років.

Одна з робіт А.М.Оліферова присвячена пам’яті його одногрупника з
Пермського університету В.В.Кюнтцеля [20] – відомого дослідника
кримських зсувів.

Література:

1.Август Николаевич Олиферов. Библиография печатных трудов. –
Симферополь: Доля, 2005. – 72 с.

2.Дублянский В.Н., Олиферов А.Н. Идеи П.Н.Чирвинского в снеговедении и
их развитие // Проблемы минералогии, петрографии и металлогении. Научные
чтения памяти П.Н.Чирвинского. – Пермь: Изд. ПГУ, 2002. – С. 4-8.

3.Ена В.Г., Олиферов А.Н. Основные итоги физико-географических
исследований в Горном Крыму / Разви-тие географической науки в
Украинской ССР. – Киев, 1990. – С. 81-85.

4.Ена В.Г., Кузнецов А.Г., Олиферов А.Н. Вклад крымских ученых в
развитие физической географии // Крымская география. Итоги и
перспективы. Матер. конф., посвященной 50-летию Крымского филиала геогр.
об-ва. – Симферополь: КФУГО, 1995. – С. 8-12.

5.Огороднік І. Наукометричний аналіз праць з географії та гідрології
професора Августа Оліферова // Історія української географії, 2004. –
Вип. 9. – С. 13-19.

6.Олиферов А.Н., Климчук А.Б. Краткий очерк о педагогической, научной и
научно-организационной деятельности В.Н. Дублянского // Дублянский В.Н.
Библиография печатных трудов. – Киев, 1995. – С. 6-12.

7.Олиферов А.Н. С.В. Альбов – исследователь целебных вод // Вестник
физиотерапии и курортологии, 2000. – № 2. – С. 83-86.

8.Олиферов А.Н. Гидролог Д.И. Кочерин в Крыму // Природа, 2001. – №2. –
С. 12-15.

9.Олиферов А.Н. Выдающиеся гидрологи – бывшие инженеры Партии Крымских
водных изысканий // Рус-ские в истории Тавриды. – Симферополь: Изд.
Московский мост, 2003. – С. 233-241.

10.Олиферов А.Н. Геохимики-петрографы – ранние исследователи Карадага //
Русские в истории Тавриды. – Симферополь: Изд. Московский мост, 2003. –
С. 142-154.

11.Олиферов А.Н. Соратник Вернадского П.И.Чирвинский (воспоминания) //
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.
Вернадского, 2004. – Т. 17(57). – № 1. – С. 75-80.

12.Олиферов А.Н. Воспоминания географа // Георгий Алексеевич Максимович
(1904-1979). Ученые записки Пермского университета. – Пермь: Курсив,
2004. – С. 214-219.

13.Олиферов А.Н., Кузнецов А.Г. К 125-летнию со дня рождения
П.Н.Чирвинского, выдающегося профессора Донского политехнического
института и Пермского университета // Проблема минералогии, петрографии
и металлогении. Научная статья памяти П.Н.Чирвинского. Сборник научных
статей. – Пермь: Изд. ПГУ, 2005. – Вып. 7. – С. 4-9.

14.Олиферов А.Н., Тимченко З.В. Из истории исследований рек Крыма //
Природа. – Симферополь, 2004. – № 4. – С. 12-18.

15.Олиферов А.Н. 40 лет исследований по селеведению в КПИ, СГУ, ТНУ //
Мы – географы. Хроника становления и развития географического факультета
Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. –
Симферополь: Изд. ТНУ, 2004. – С. 84-89.

16.Олиферов А.М. Соратник Володимира Вернадського в Комітеті з
метеоритів (спогади про професора П.М.Чирвінського // Історія
української географії, 2004. – Вип. 9. – С. 19-21.

17.Олиферов А.Н. Профессор П.Н. Чирвинский – геолог-энциклопедист //
Природа. – Симферополь, 2004. – Вып. 9. – С 19-21.

18.Оліферов А.М. Наукова співдружність з К.І.Геренчуком та Г.П.Міллером
у вивченні селів Карпат // Ландшафтознавство: традиції та тенденції
(Матер. міжнародної наукової конференції). – Львів: ЛДУ, 2004. – С. 23.

19.Оліферов А.М. Наукова співдружність з К.І.Геренчуком та Г.П.Міллером
у вивченні селів Карпат // Вісник Львівського університету. Серія
географічна, 2004. – Вип. 31. – С. 31-37.

20.Шеко А.И., Постоев Г.П., Олиферов А.Н. Творческое наследие
В.В.Кюнтцеля // Геологическое изучение и использование недр. – М.:
Геоинформмарк, 2001. – Вып. 6. – С. 5-7.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020