Освіта для стійкого розвитку
Сучасна тенденція модернізації освіти тісно пов’язана з переоцінкою
цінностей, із завданням і призначенням людини. Основним наслідком цього
є усвідомлене переосмислення завдань освіти в контексті нових вимог і
можливостей, що ставить перед людством ХХІ століття
Серед найважливіших, найневідкладніших і найскладніших викликів
сучасності – нагальна потреба сформувати такий спосіб життя, який склав
би основу довготривалого ощадливого розвитку людства.
І тут мова йде не тільки про охорону навколишнього середовища та
природозахисне навчання. Усвідомлення світовим співтовариством того, що
ні науково-технічний прогрес, ані нові технології самі по собі не здатні
подолати загрозу екологічної катастрофи, сприяє формуванню нового
(екологічного) мислення, створенню нових символів. Вочевидь стає
зрозумілим – потрібні нова (екологічна) філософія, нова (екологічна)
політика, нові моральні імперативи. Загалом ідеться про таку систему
цінностей як складову культурного світобачення, яка би не залежала від
таких факторів, як економічні сплески чи занепади, зміна політичної
влади тощо, в якій би захист і збереження природи вважались такою ж
святістю, як і саме життя. Саме на таких засадах формувалось поняття
стійкий розвиток (англійською – sustainable development). Концепція
стійкого розвитку розроблялась поступово завдяки наполегливим зусиллям
міжнародного співтовариства.
Перша конференція ООН із питань навколишнього середовища відбулась 1972
р. у Стокгольмі. Друга конференція ООН відбулась 1992 р. в
Ріо-де-Жанейро, найбільшим досягненням якої стало визнання того факту,
що проблеми навколишнього середовища й розвитку не можуть розглядатися
окремо. Саме тоді вперше були сформульовані основні положення концепції
стійкого розвитку, задекларовані у програмних документах «Завдання на
ХХІ ст.» або «Програма 21». 1997 р. відбулась конференція в Кіото,
відома як «Кіотський протокол», – єдина глобальна система вирішення
проблем зміни клімату. Третя конференція ООН (із проблем клімату Землі)
проходила в Бонні у 2001 р., на якій держави-учасники вперше дійшли
згоди щодо спільних зобов’язань у попередженні кліматичних змін. Таким
чином глобалізація набула екологічного виміру. Четверта конференція ООН
– самміт в Йоханнесбурзі 2002 р. заклав фундамент для дій. На цій
зустрічі були визнані безперервне й безупинне погіршення стану
навколишнього середовища, а також неможливість забезпечити стійкий
розвиток в одній окремо взятій країні, необхідність рішучих практичних
заходів, скоординовані зусилля всіх країн у подоланні впливу техногенних
факторів на природне довкілля.
Вихідні положення стійкого розвитку:
Забезпечення природно-екологічної сталості на основі біотичної регуляції
навколишнього середовища.
Забезпечення економічного розвитку на основі радикально модифікованої
ринкової системи.
Забезпечення стійкого соціального розвитку на основі принципу
справедливості.
Забезпечення тісного міжнародного співробітництва та кооперації для
досягнення цілей стійкого розвитку.
За висловом д-ра Боділь Єнссон (Швеція), світове занепокоєння станом
довкілля, міжнародні конференції та прийняті міжнародні документи «є
свідченням не раптового бажання людства змінитися, а скоріше його
нездатності до змін, усвідомлення обмеженості земних ресурсів і
нагальної потреби досягти нової глобальної згоди».
У вирішенні цього, мабуть, найбільшого завдання, що будь-коли стояло
перед людством, особливі надії покладаються на освіту. Світова стратегія
стійкого розвитку в галузі освіти формулюється таким чином:
освіта для забезпечення стійкого розвитку здійснюється протягом усього
життя людини і є невід’ємною частиною процесу загальної освіти;
вона не повинна обмежуватися системою формальної освіти;
у межах формальної освіти на всіх рівнях бажано поступово досягти
міждисциплінарності;
виховувати свідомих членів суспільства на розумінні взаємозв’язку та
взаємозалежності людини та природи, усвідомленні ними необхідності
збереження глобальної рівноваги та причетності кожного до проблем
навколишнього середовища;
забезпечити розповсюдження знань, умінь, навичок для прийняття рішень.
Ідучи в ногу зі світовим співтовариством, Україна задекларувала свою
орієнтацію на стратегію стійкого розвитку. Державні установи та
організації сподіваються, що саме школи й освітні заклади здатні зробити
вагомий внесок у її реалізацію. Визнається, що у світі, який швидко
змінюється, саме наймолодші ставитимуть собі найважливіші запитання і
дорослі мають бути готові допомогти в їх вирішенні. Стає очевидним, що
розвиток освіти для стійкого розвитку викликає потребу в нових
педагогічних моделях, новій педагогічній культурі, новому педагогічному
змісті.
Важливим фактором досягнення успіху в цьому напрямку є міжнародне
співробітництво. Прикладом успішної співпраці з європейським
співтовариством є освітній проект «Екодемія». Він здійснюється
українською громадською організацією «Вчителі за демократію та
партнерство», акредитованим при ООН Інститутом «Глобальний план дій»
(Global Action Plan) за підтримки шведської організації «Форум Зюд».
Проект має важливу для України мету – розвиток освітньої системи в
напрямку забезпечення стійкого розвитку місцевих громад, а також
підтримку демократичних перетворень в українській школі. Його завданням
є навчання вчителів питань методики проведення занять за тематикою
стійкого розвитку, ознайомлення вчителів з новими педагогічними ідеями,
педагогічними технологіями, спрямованими на обґрунтування
цілеспрямованої праці на захист довкілля, зміну особистого стилю життя
задля виховання учнів екологічно свідомими, обізнаними й активними
членами суспільства.
Пілотний проект «Екодемія» розпочався у квітні 2005 року. На першому
етапі його учасниками стали навчальні заклади міста Черкаси (ЗНСШ №№ 28,
13, 9, 18). У рамках проекту вчителі опановували методику проведення
занять за тематикою стійкого розвитку. Навчання здійснювалось
представником Інституту «Глобальний план дій» Мерілін Мелман за
підготовленими шведськими партнерами навчально-методичними матеріалами.
Програма будується на трьох головних елементах: самопізнання,
самонавчання, прийняття самостійних рішень. Основна ідея: учень – це
активна та творча особистість, яка здатна пізнавати й саморозвиватись.
Головне завдання вчителя сприяти цьому: підбадьорювати та скеровувати
учнів у їхніх зусиллях. А досягається це через розв’язання проблем –
практичну діяльність учня. Пропонуються (учителем) такі дії
(діяльність), які учень може здійснювати самостійно, індивідуально, не
питаючи дозволу дорослих (наприклад, доглядати за кімнатними рослинами).
Акцент у навчальній діяльності зміщується з області знань в область
ставлення, ціннісних орієнтацій. Головним у навчанні для екології є
зміна індивідуальної поведінки на основі знань, навичок і розуміння,
оскільки саме розуміння веде до дії.
Зміст програми для вчителів та учнів за проектом «Екодемія» включав:
представлення поняття стійкого розвитку та проблем місцевого
навколишнього середовища;
пояснення взаємозв’язку між способом життєдіяльності людини (кожного
учня) й уявленням про більш стійке майбутнє, власними сподіваннями та
побоюваннями щодо майбутнього;
представлення поняття Екологічного Сліду, способів його обчислення;
дослідження власних звичок (стилю життя) та планування власних дій і
зміни поведінки.
Методична організація програми базувалась на практичній діяльності
учнів, яка складалася з таких елементів:
домашні аудити як самостійне дослідження дитиною власного стилю життя;
робота за темою на уроці та вдома;
створення картин майбутнього;
екологічні екскурсії.
Учителям були запропоновані методичні розробки та методичні матеріали
чотирьох спарених уроків та двотижневої програми для літнього табору за
такими темами:
побутові відходи (сміття);
вода та рослини;
енергія (транспорт);
економіка родини та покупки.
У жовтні 2006 року розпочалася друга фаза проекту «Екодемія», основним
складовими елементом якої була екологічна рольова гра, побудована на
концепції Екологічного Сліду.
A
A
A
розвиткові відповідної поведінки. Основний спосіб – діяти. Тільки щось
здійснивши, учень зможе щось зрозуміти, а потім щось змінити.
Простий виклад голих фактів екологічного становища є недостатнім для
того, щоби змінити поведінку, а тим більше вплинути на ціннісні
орієнтації, для досягнення поставлених цілей. Тому важливо знайти спосіб
задіяти (використати) особистий досвід і відчуття дітей. Навчання за
проектом будувалось на способах і методах, покликаних активно впливати
на ставлення до екологічних проблем і систему цінностей учнів та їх
батьків, виховувати здатність і бажання діяти.
Основною формою організації діяльності учнів за проектом «Екодемія» є
робота в команді, основні методичні прийоми – проведення аудиту:
своєрідного дослідження особистої території дитини та її родини. Аудит –
це дія, аналіз старого досвіду за допомогою запитань. Аудит – це також
спосіб ініціювати дискусію, учнівське обговорення, спосіб входження в
тему.
Як ми працюємо з кожною темою? Створюється учнівська команда (5-8 осіб),
команда обирає свого лідера – ведучого теми, який має обґрунтувати
актуальність теми (чому необхідно працювати з цією темою?) та координує
діяльність своєї групи.
ДОМАШНІЙ АУДИТ
Частина 1
Перший раз, коли ти почнеш роботу у програмі «ЕкоДемія»
Це допоможе тобі отримати уявлення про свої повсякденні звички. Вивчення
власних звичок – це не змагання. У цьому процесі немає «правильних» чи
«неправильних» відповідей – тільки чесні й нечесні. Єдина людина, яку ти
можеш обдурити, – це ти сам! Учитель буде зберігати твої відповіді, поки
вони тобі знову не знадобляться, але оцінок ставити не буде.
Другий раз після опрацювання всіх тем (це може бути в літньому таборі).
Заповнення форми другий раз допоможе тобі визначити, як змінилась твоя
поведінка. А якщо ти не помітиш ніяких змін? Ніколи не пізно почати!
Використовуй цей шанс і заплануй, що ти зробиш на наступному тижні чи в
наступному місяці.
Ніколи не критикуй нікого зі своєї команди за «невеликі» зміни.
Пам’ятай, ми всі живемо в різних умовах, і, можливо, іншим провести
зміни набагато складніше, ніж тобі. Це не змагання, внесок кожного дуже
важливий, незалежно від того, наскільки він великий.
Отже, почнемо. Відповідай на питання чесно, але не витрачай багато часу
на обмірковування. Якщо тобі не зрозуміле запитання, запитай учителя.
Наш домашній центр переробки відходів
Я знаю, які відходи можуть бути перероблені в моєму районі – ні/так
Ми сортуємо сміття для переробки – 1 2 3 4 5
Вторинне використання паперу
Я можу використати папір повторно – 1 2 3 4 5
Компостування
Я знаю правила компостування в моєму районі – ні/так
Ми компостуємо наші органічні відходи – ні/так
Сумки для покупок
Я ношу із собою сумку для покупок – 1 2 3 4 5
Ремонт
Ми переглянули вдома речі, які потребують ремонту – ні/так
У мене є план того, як їх полагодити та використати ще раз – ні/так
Довготривале використання
Я використовую декілька разів пакети, пляшки для зберігання та переносу
чогось – ні/так
Коли я не у приміщенні
Я вимикаю світло, коли в кімнаті нікого немає – 1 2 3 4 5
Я вимикаю прилади, що не використовуються – 1 2 3 4 5
Яскрава ідея
Я знаю, які лампочки можна замінити на енергозберігаючі – ні/так
Наші колеса
Я використовую велосипед чи ходжу пішки, коли це можливо – 1 2 3 4 5
Мої способи пересування
Я знаю, наскільки різний транспорт забруднює повітря – ні/так
Я роблю все можливе, щоби використовувати транспорт, який найменше
забруднює повітря – 1 2 3 4 5
А між іншим закручуємо крани
Я уникаю того, щоб залишати кран відкритим, коли умиваюся та чищу зуби –
1 2 3 4 5
Коли мию посуд, я швидко полощу його – 1 2 3 4 5
Подружися з планетою
Я піклуюся як мінімум про одну рослину вдома – ні/так
Посадка рослин
Я посадив(а) як мінімум одне дерево – ні/так
Я піклуюся про одне нове дерево в нашому районі – ні/так
Думаємо, перш ніж купити
Я зупиняюсь і добре обмірковую перед тим, як купити що-небудь – 1 2 3 4
5.
Перелік питань може бути подовжено або скорочено.
Результати Аудиту 1 обговорюються у групі. Основне питання: яким є мій
власний вплив на навколишнє середовище?
Аудит 2 проводиться протягом двох тижнів індивідуально. Наприклад,
починаючи з понеділка, вимірюємо:
Скільки ми викидаємо сміття за тиждень?
Скільки ми використовуємо води за тиждень?
Скільки ми використовуємо електроенергії за тиждень?
Учитель збирає показники вимірювань від усіх учасників і визначає
середньостатистичні, які заносяться в таблицю й обговорюються членами
команди або малої групи. Саме на цьому етапі учні вперше відчувають свій
вплив на навколишнє середовище.
Виконання Аудиту 2 уможливлює поступове усвідомлення учнями того, що
«мої розумні дії принесуть користь не тільки природі, а й мені». Оцінка
впливу кожного на навколишнє середовище формується поступово, крок за
кроком: 1) положення на старті – перші виміри; 2) установлення цілей
(чого ми хочемо досягти); 3) план дій; 4) реалізація плану; 5) виміри на
фініші – друге вимірювання, перевірка результатів, оцінка.
Важливою складовою програми є поняття екологічного сліду (EF).
Екологічний слід – це навантаження на навколишнє середовище, який
визначається за певними індикаторами. Виходячи з чисельності
народонаселення, розвитку виробництва й рівня життя, можна стверджувати,
що переважна частина держав світу використовує більше природних
багатств, ніж має на своїй власній території. Таким чином, навантаження
на навколишнє середовище в одних країнах, більше, ніж в інших. Це
навантаження називають екологічним слідом (EF). За допомогою вимірювання
EF будь-який вплив на оточуюче середовище переводиться й представляється
у квадратних метрах (гектарах), що концептуально значно простіше для
сприйняття. Визнається, що так звані екологічні межі, що дозволяють
природі врівноважувати людську діяльність, складають 2,2 га.
На заняттях за готовою формою (листи з обрахунками) або за матеріалами
відповідного веб-сайту учні визначають свій екологічний слід. Як
очікуваний результат проведених занять, отриманої інформації,
проведеного аудиту та обрахунків ЕС учні складають «обіцянки»
(індивідуальні, а на їх основі – колективну). Обіцянки – це планування
учнями конкретних дій зі збереження й ощадливого використання природних
ресурсів. Наприклад:
більш бережливо використовувати папір;
вимикати світло та обладнання, що не використовується;
слідкувати за економним використанням води;
піклуватись про рослини вдома;
допомагати створювати дружню атмосферу у школі;
запропонувати друзям і родичам приєднатись до наших обіцянок;
передавати набуті знання учням молодших класів та ін.
Після завершення проекту для батьків, представників місцевої
адміністрації, жителів мікрорайону, де розташована школа, проводяться
фестивалі – презентації проведених заходів і результатів проекту.
Зазначимо, що проект «Екодемія» отримав схвальну оцінку й підтримку всіх
його учасників – учителів, представників місцевих органів
самоврядування, адміністрації шкіл, учнів та їх батьків. Учителі
зазначали важливість і необхідність виховання учнів за тематикою
стійкого розвитку, а через освіту учнів здійснювати вплив зокрема на
батьків, органи місцевої влади. Загалом учителі підтвердили бажання й
готовність продовжувати роботу за проектом «Екодемія». Ось деякі
відгуки:
усі теми запропонованих занять викликали інтерес учнів 5-8-х класів;
діти брали активну участь в обговоренні проблем стану навколишнього
середовища і жваво працювали в малих групах;
особливе враження справляла статистика, запропонована в підготовлених
методичних матеріалах для вчителя;
найбільш цікавими елементом діяльності для учнів були рольова гра
(особливо учнів 5-6-х класів) та складання колективних побажань.
Моніторингове дослідження проекту, здійснене за участі науковців
Академії педагогічних наук, підтверджує ефективність проекту з точки
зору розповсюдження нового педагогічного досвіду з удосконалення змісту
освіти та системи позакласної роботи, екологізації української школи як
умови забезпечення стійкого розвитку.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
