Оздоровча робота у школі
Метою статті є висвітлення питання фізкультурно-оздоровчої роботи з
учнями загальноосвітніх шкіл як пріоритетного напряму фізичного
виховання у школі
Аналіз нормативних документів сьогодення допомагає в розумінні завдань
фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями в наш час: передбачається
піднесення оздоровчої функції фізичної культури, що буде відображено в
нормативному відпрацюванні рухового режиму 12-річної школи, уведення в
усіх класах трьох уроків фізичного виховання, забезпечення
диференційованого підходу до різних груп дітей, посилення мотиваційного
компонента виховання здорового способу життя; упровадження ефективних
форм, методів і засобів фізкультурно-оздоровчої діяльності та видів
спорту з урахуванням місцевих особливостей, традицій, умов праці та
відпочинку жителів села; виховання відповідального ставлення до власного
здоров’я та здоров’я оточення як до вищої індивідуальної та суспільної
цінності; формування в дітей та учнівської молоді навичок здорового
способу життя; оптимізації режиму навчально-виховного процесу;
збільшення рухової активності дітей та учнівської молоді; активізації
фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи всіх ланок системи освіти.
Із вересня 2003 року впроваджено систему організації
фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в дошкільних,
загальноосвітніх, професійно-технічних і позашкільних навчальних
закладах, де визначено обов’язкові фізкультурно-оздоровчі та
спортивно-масові заходи, які повинні проводитись у загальнонавчальних
закладах, їх періодичність, що передбачається регламентом цього ж
документа. Діє положення про фізичне виховання в навчальних закладах
усіх рівнів, у якому визначаються конкретні функціональні обов’язки всіх
суб’єктів навчального процесу.
На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури можна зазначити,
що дослідники приділяють увагу питанням фізкультурно-оздоровчої роботи з
учнями загальноосвітніх навчальних закладів, але проблема підготовки
майбутніх фахівців до цієї важливої складової професійної діяльності
вчителя фізичної культури розкривається не повною мірою.
бом підтримки розумової працездатності школярів; О. Дубогай, М.
Кондратьєва, О. Куц уважають потужною формою фізкультурно-оздоровчої
роботи дитячі оздоровчі табори, де, на думку Я. Ніфака, основний зміст
такої роботи складають різноманітні фізичні вправи в поєднанні із
загартовуванням. Ю. Железняк, В. Кашкаров, І. Кравцевич приділяють
значну увагу позакласній спортивній, фізкультурно-оздоровчій роботі та
вважають її однією з важливіших складових фізичного виховання у школі,
яка проводиться в позаурочний час, і додають спортивні змагання, свята й
конкурси та пропонують форми організації фізкультурно-оздоровчої роботи
зі школярами в оздоровчих таборах. Крім того, автори зазначають, що,
оскільки позакласна робота з фізкультурно-оздоровчої роботи будується на
основі широкої самостійності учнів, учитель фізичної культури здійснює
безпосереднє організаційне й методичне керівництво позакласною роботою з
фізичного виховання.
Стосовно завдань, що вирішуються в ході фізкультурно-оздоровчої роботи,
узагальнюючи дані літературних джерел і законодавчо-нормативних
документів, ми приєднуємось до думки В. Ляха, Г. Мейксона, Ю. Копилова,
які вважають, що головна роль фізкультурно-оздоровчої роботи у сприянні
нормальному фізичному розвитку організму, прищепленні та вдосконаленні
різних рухових навичок з метою зміцнення здоров‘я та сприяння масовому
охопленню школярів заняттями фізичною культурою.
На основі теоретичного аналізу літератури під фізкультурно-оздоровчою
роботою ми розуміємо один з основних напрямів упровадження фізичної
культури в навчально-виховній сфері, яка спрямована на підтримання і
зміцнення здоров’я та здійснюється в поєднанні з фізичним вихованням
дітей та молоді з урахуванням стану їх здоров’я, рівня фізичного та
психічного розвитку.
Таким чином, можна зробити висновок, що фізкультурно-оздоровчі заходи в
режимі навчального дня та спортивно-масові заходи розглядаються як
складові фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх
навчальних закладів. Особливістю або головною відзнакою
спортивно-масових заходів є те, що, ураховуючи їх змагальний характер,
до них можуть залучатись тільки ті діти, які не мають обмежень стану
свого здоров’я. Тому стає зрозумілим, що форми фізкультурно-оздоровчої
діяльності учня є значно ширші, ніж межі фізкультурно-оздоровчої роботи
з ним, яку спроможний виконувати вчитель фізичної культури (наприклад,
фізкультхвилинки на загальних уроках, години здоров’я у групі
подовженого дня, ранкова гімнастика) або інший учитель-предметник (який
спроможний, навпаки, виконувати цю роботу, але не веде навчальної
роботи). Тому хотілось би звернути увагу на суспільну недооцінку
можливостей підготовки вчителів початкових класів до оздоровчої роботи з
учнями, зокрема фізкультурно-оздоровчої роботи, у зв’язку з тим, що вони
мають значно більший діапазон впливу на фізкультурно-оздоровчу
діяльність учня-початківця, ніж учитель тільки фізичної культури.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
