.

Форма держави (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
490 3365
Скачать документ

Реферат на тему:

Форма держави

Категорія «форма держави» є науковою абстракцією і вживається у теорії
держави і права для з’ясування механізму, способів формування,
організації і функціонування держави. У ній проявляються, по-перше,
публічно-владні відносини, які дають змогу розглядати державу як
об’єднання індивідів, рівномасштабне суспільству, засноване на обміні
товарів і діяльності. По-друге, природа і організація публічної влади —
це система установ, які здійснюють управління загальносуспільними
справами. По-третє, таким чином виражається внутрішній територіальний
устрій держави.

В цілому форма держави — це її устрій, який проявляється в характері
політичних відносин громадян між собою, громадян і держави в процесі
здійснення нею управління суспільними справами; сукупність способів
організації, устрою і здійснення державної влади, що виражають її
сутність.

Форма держави як цілісна категорія може бути розглянута через її окремі
елементи або частини, що її складають. Такими елементами форми держави
є: а) форма правління; б) форма державного устрою; в) політичний режим.

Форма правління відображає способи утворення та організації державної
влади.

Форма державного устрою — це зовнішнє оформлення держави в просторових
межах, способи організації державної влади на певній території,
взаємозв’язок органів держави та її окремих частин між собою.

Політичний режим — це сукупність прийомів і методів реалізації державної
влади, яка характеризується якісною і кількісною мірою участі народу,
націй, верств, соціальних груп й окремих громадян в її здійсненні.

Отже, форма правління, державний устрій і політичний режим — не окремі
явища, а елементи, або аспекти, органічного цілого, тобто форми держави,
які її характеризують. Серед трьох розглянутих елементів (аспектів)
форми сучасної держави домінуючим є політичний режим, оскільки він
відіграє вирішальну роль порівняно з двома іншими і певною мірою може
розглядатися як їх політична передумова. Історія свідчить, що
демократичні тенденції суспільства зумовлюють зміну форми правління.
Водночас і форма правління теж має значний вплив на два інші елементи
форми держави, особливо на політичний режим. Форма правління, скажімо
монархія, може чинити опір демократичним тенденціям суспільства. Слід
наголосити, що форма держави не є чимось сталим, незмінним. Вона
постійно розвивається і змінюється відповідно до трасформаційних
процесів, які відбуваються в тому чи іншому суспільстві.

Форма правління є відображенням способів організації державної влади
конкретної держави. Основними формами правління, якщо розглянути їх в
історичному плані, є монархія і республіка.

Юридичними ознаками монархії є: довічне користування владою; спадковість
верховної влади, яка регулюється законом чи звичаєм; представлення
держави в міжнародних відносинах не за дорученням (мандатом), а за
власним правом; відсутність юридичної відповідальності монарха як глави
держави. Монарх — це одноособовий глава держави, що, як правило, отримує
владу у спадок. Історії відомі абсолютна (необмежена) та обмежена
монархії. Головною ознакою абсолютної монархії є відсутність якихось
державних органів, що обмежують повноваження монарха. Для такої монархії
характерні наявність постійної армії на чолі з монархом, державної казни
з системою постійних податків, інституту дворянства, правління
чиновників і поліцейських. Крім того, характерними аспектами монархії є
політичне і громадянське безправ’я: монарх є не тільки главою держави,
але й джерелом права і закону.

У міру розвитку суспільних відносин необмежена влада монарха перестає
задовольняти потреби суспільства, що розвивається, починає виконувати
деструктивну роль стосовно нього, стримує прогресивні тенденції.
Громадський протест проти монархічної форми правління реалізується у
вимогах обмеження надзаконного одновладдя монарха, що стимулює появу
різних способів такого обмеження. Виникають органи, які починають
виконувати таку функцію, тобто виникає обмежена монархія. Так, влада
монарха спочатку обмежувалась станово-представницькими органами
(наприклад, земський собор у Росії, кортеси в Іспанії), хоча станові
збори як арена легальної боротьби станів не виражала інтереси більшості
населення.

У часи становлення буржуазного суспільства виникає конституційна
монархія, в якій влада монарха обмежується представницьким органом, що
знаходить своє закріплення в конституції, яка затверджується
парламентом. Монарх не може її змінити. Така монархія може бути
дуалістичною і парламентарною.

У дуалістичній монархії влада мала подвійний характер. Фактично і
юридично вона була розділена між урядом, який формувався монархом, і
парламентом, завданням якого була законодавча діяльність. Управління
країною здійснював монарх, перед яким звітував уряд. Дуалізм полягав у
тому, що монарх виражав переважно інтереси феодалів, а парламент —
буржуазії та інших верств населення.

За часів становлення буржуазного суспільства виникає
парламентарно-монархічна форма правління. У парламентарній монархії
монарх формально зберігає статус глави держави. Уряд формується
парламентом з представників партії (чи партій), які дістали більшість
голосів на виборах і відповідає перед ним. Лідер партії, що має
найбільшу кількість мандатів, стає главою уряду, законодавчі акти
приймаються парламентом і формально підписуються монархом. Фактично
монарх не має впливу на законодавчу і судову владу і символічно впливає
на виконавчу владу. Сьогодні така форма правління зафіксована в
конституціях та інших законах Бельгії, Данії, Іспанії, Люксембургу,
Нідерландів, Норвегії, Швеції та Японії. Парламентарною монархією є
також Великобританія. Збереження такої форми правління значною мірою
зумовлене тим, що сам монарх сприймається не тільки як державний
інститут, а й як символ єдності народу.

Республіка (від лат. respublika — громадські справи) як форма правління
характеризується насамперед: виборністю органів державної влади на
визначений строк та їх колегіальністю; наявністю виборного на певний
термін глави держави; похідним характером державної влади, джерелом якої
є народ. За своєю суттю вона є похідною від суверенітету народу, виконує
його доручення. Крім того, республіка характеризується ще й юридичною
відповідальністю глави держави.

Історично демократична республіка мала місце в Афінській державі
(V—IV ст. до н. е.). Аристократичною республікою була Спарта (V—IV ст.
до н. е.). В епоху феодалізму республіканська форма правління мала місце
в містах-республіках (Флоренція, Генуя, Венеція — в Італії; Новгород,
Псков — на Русі). Пізніше за часів становлення капіталізму виникли
парламентські і президентські республіки.

У парламентській республіці провідна роль в організації державного життя
належить парламенту (Італія, Греція). Уряд формується парламентом з
депутатів, які належать до партій, що мають більшість голосів у
парламенті і підзвітний йому. Головна функція парламенту — законодавча
робота, контроль за виконавчою владою, розробка і затвердження
державного бюджету, визначення основних напрямів соціально-економічного
розвитку держави, визначення засад зовнішньої політики. Глава держави в
таких республіках обирається парламентом або спеціальною колегією
виборців. Він має широкі повноваження, серед яких: право розпуску
парламенту; офіційне оприлюднення законів; видання указів; призначення
глави уряду. Крім переліченого, глава держави є верховним командувачем
збройних сил.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020