.

Основи адміністративного процесу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
354 4425
Скачать документ

Реферат на тему:

Основи адміністративного процесу

Діяльність органів управління з реалізації матеріальних
адміністративно-правових норм, спрямованих на розв’язання індивідуальних
справ, що виникають під час управлінської діяльності, необхідно
розглядати як адміністративний процес.

Отже, адміністративний процес — це врегульована
адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів державного
управління (посадових осіб) із розв’язання конкретних адміністративних
справ у сфері державного управління.

Адміністративний процес має складну структурну добудову та охоплює
різноманітні види адміністративного провадження, кожному з яких
притаманні специфічні особливості залежно від характеру розгляду
конкретних справ та особливостей виникнення
адміністративно-процесуальних відносин. Адже очевидно, що процедура
накладання штрафу, порядок призову на дійсну військову службу, розгляд
заяв і накладення дисциплінарного стягнення мають суттєві відмінності.
Тому й існує багато видів процесуальної діяльності та адміністративних
проваджень.

Адміністративне провадження є особливим видом урегульованої правовими
нормами процесуальної діяльності уповноважених суб’єктів із розгляду
окремих груп адміністративних справ.

Адміністративний процес має у своїй структурі різноманітні види
провадження, з-поміж яких необхідно виокремлювати основні, найдетальніше
врегульовані адміністративно-процесуальними нормами: провадження з
пропозицій, заяв і скарг громадян; провадження у справах про
адміністративні правопорушення; провадження із застосування
дисциплінарних стягнень. Крім того, адміністративний процес складається
зі стадій, кожна з яких містить сукупність послідовних процесуальних
дій. Такий процес звичайно починається зі стадії порушення конкретної
справи з подальшим направленням її відповідному повноважному органу для
розгляду. На першому етапі виявляються підстави, встановлюється, яке
відомство розглядатиме справу, а також здійснюється низка процесуальних
дій: збір матеріалів, оформлення документа про порушення справи, виклик
заінтересованих осіб, фіксація доказів тощо. Найважливішими процедурами
у провадженні з конкретної адміністративної справи є подання сторонами
їхніх пояснень, заперечень, вимог, дослідження органом управління
доказів, що на них посилаються сторони. Отже, розрізняють такі стадії
провадження: перша — подання громадянином заяви і прийняття її до
розгляду відповідним органом (посадовою особою), яка веде провадження;
друга — розгляд справи, тобто встановлення й дослідження фактичних
обставин; третя — ухвалення рішення; виконання рішення; його оскарження.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення — найповніше
врегульоване нормами матеріального і процесуального адміністративного
права. Правові підстави його застосування закріплено в чинному Кодексі
про адміністративні правопорушення. Саме провадження має такі процедури:
адміністративне розслідування за фактом вчинення проступку; порушення
справи про адміністративне переслідування; розгляд і винесення рішення
із зазначеної справи; оскарження постанови в порядку нагляду; виконання
постанови.

Адміністративне розслідування являє собою попередню перевірку фактів
щодо конкретного порушення норми Особливої частини Кодексу про
адміністративні правопорушення, огляд місця події, затримання
правопорушника, збір пояснень, установлення особи порушника через
перевірку документів чи адресне бюро. Адміністративне розслідування
проводять працівники міліції, члени громадських формувань, представники
державних спеціальних інспекцій, прокурори та інші уповноважені на такі
дії органи або посадові особи.

Порушення справи про адміністративне правопорушення вчиняється за
наслідками адміністративного проступку. Зазначені дії закріплюються
складанням протоколу, що є єдиною підставою для розгляду
адміністративної справи про будь-яке правопорушення. Інші документи не є
підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності,
але на їх основі може бути складено протокол. Отже, можемо зазначити, що
протокол є підсумком адміністративного розслідування і початком
провадження в адміністративній справі. Тому встановлено певні вимоги до
змісту протоколу. Він, зокрема, має містити такі реквізити: дата і місце
його складання, посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала
протокол; відомості про особу порушника; місце, час учинення і сутність
адміністративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає
відповідальність за таке правопорушення; прізвища, адреси свідків і
потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні
для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, та
особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; за наявності свідків
і потерпілих протокол може бути підписаний і цими особами. Якщо
правопорушник відмовляється від підписання протоколу, в ньому робиться
про це запис. Крім того, особа, яка скоїла адміністративне
правопорушення, має право подати свої пояснення і зауваження щодо змісту
протоколу, а також викласти мотиви, що спонукали її до відмови
підписувати протокол.

Повноваженнями щодо складання адміністративних протоколів наділено
посадових осіб чи представників громадських організацій (наприклад,
працівників міліції, членів громадських формувань, представників
державних спеціальних інспекцій, прокурорів), на яких згідно з чинним
законодавством покладено обов’язки зі здійснення контролю за дотриманням
певних правил у відповідній галузі чи сфері народного господарства.
Особа, яка складає протокол, в обов’язковому порядку роз’яснює
порушникові його права та обов’язки, про що робиться відповідна позначка
у протоколі. Протокол надсилається органу чи посадовій особі, які
уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Якщо протокол неможливо скласти на місці вчинення правопорушення, а
складення його є обов’язковим, працівник органу внутрішніх справ може
доставити порушника в міліцію. У разі порушення окремих правил
(наприклад, користування засобами транспорту, правил пожежної безпеки,
санітарно-протиепідемічних правил на транспорті) порушник може бути
доставлений уповноваженою на те особою для складання протоколу в
міліцію, якщо в нього відсутні документи, що засвідчують його
особистість.

Для належного забезпечення провадження у справах про адміністративні
правопорушення в необхідних випадках здійснюються процесуальні заходи,
метою яких є припинення адміністративних правопорушень, установлення
особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення,
забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ. До таких заходів
належать: адміністративне затримання особи; особистий огляд; огляд речей
та вилучення речей і документів.

Адміністративне затримання водночас є заходом щодо припинення
правопорушення, тож, оформляється складанням відповідного протоколу. На
прохання особи про її місцеперебування повідомляються родичі,
адміністрація за місцем роботи або навчання. Сповіщення про затримання
неповнолітнього його батьків чи осіб, які їх заміщають, є обов’язковим.
Для адміністративного затримання передбачено відповідні строки. Зазвичай
вони не можуть перевищувати трьох годин. В окремих випадках особи, які
порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний
кордон, можуть бути затримані для встановлення особи і з’ясування
обставин правопорушення до трьох діб з повідомленням про це письмово
прокурора протягом 24 годин від моменту затримання або на строк до 10
діб за санкцією прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що
засвідчують їхню особу. За дрібне хуліганство, злісну непокору законному
розпорядженню або вимозі працівника міліції, члену громадського
формування, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні заклики до
невиконання вимог працівника міліції правопорушник може бути затриманий
до розгляду справи суддею або керівником органу внутрішніх справ. Крім
того, може бути затримано до початку розгляду справи суддею осіб, які
порушили порядок організації та проведення зборів, мітингів, вуличних
походів і демонстрацій або виявили неповагу до суду чи торгували з рук у
невстановлених місцях.

Адміністративне затримання мають право здійснювати працівники органів
внутрішніх справ, прикордонники, посадові особи воєнізованої охорони та
військової автомобільної інспекції.

Особистий огляд може провадитись уповноваженими на те посадовими особами
органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації,
митних установ і прикордонних військ, природоохоронних органів у
присутності двох понятих. Усі учасники огляду мають бути тієї ж статі,
що й затриманий.

Огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами
органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації,
митних установ, прикордонних військ, природоохоронних органів, органів
лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний
нагляд за додержанням правил полювання. Про особистий огляд, огляд речей
складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі
про адміністративне правопорушення чи затримання.

Вилучення речей і документів, що є знаряддям чи безпосереднім об’єктом
правопорушення, здійснюється посадовими особами органів, які проводять
затримання та огляд. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду
справи про адміністративне правопорушення. Після розгляду справи,
залежно від результатів її розгляду, є можливими такі рішення: вилучені
речі й документи конфіскують; повертають власникові або знищують; у разі
сплатного вилучення речей реалізують.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення є основною стадією
провадження і зазвичай здійснюється за місцем його вчинення. Зокрема,
дрібне хуліганство розглядає суд того району, де воно здійснене. Але є
винятки, коли деякі адміністративні правопорушення можуть розглядатися
як за місцем їх учинення, так і за місцем проживання. До них слід
віднести: придбання спиртних напоїв домашнього виготовлення; появу в
нетверезому вигляді чи розпивання спиртних напоїв у громадських місцях
тощо. До органів, яким надано право розгляду справ про адміністративні
правопорушення відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення,
належать: адміністративні комісії, районні (міські) суди (судді); органи
внутрішніх справ (міліція), органи (посадові особи), які здійснюють
адміністративно-наглядові функції (приміром, державного пожежного
нагляду, митні органи).

У розгляді справи про адміністративне правопорушення беруть участь його
учасники, до яких законодавець відносить: особу, яка притягається до
адміністративної відповідальності; потерпілого; законних представників;
захисника; свідків; експертів; перекладачів.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, надається
право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати
докази, заявляти клопотання. У процесі розгляду справи вона може
користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі
права, який за законом має право на надання правової допомоги, виступати
рідною мовою і користуватися послугами перекладача, а також оскаржити
постанову у справі. Зазвичай справа про адміністративне правопорушення
розглядається у присутності особи, яка його скоїла. В окремих випадках
справа може бути розглянута і за її відсутності, якщо існують достовірні
дані про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду справи та
якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно
моральну, фізичну або майнову шкоду. Вона має право знайомитися з
матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову у справі
про адміністративне правопорушення.

Законні представники мають право репрезентувати інтереси особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності, а також потерпілого,
які є неповнолітніми чи особами, котрі через свої фізичні або психічні
вади не можуть самі реалізовувати свої права у справах про
адміністративні правопорушення. До законних представників належать
батьки, всиновителі, опікуни, піклувальники.

Захисник (адвокат чи інший фахівець у галузі права) може брати участь у
розгляді справи про адміністративне правопорушення. Він має право:
знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням
особи, що його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу
(посадової особи), який (яка) розглядає справу.

Свідком у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана
кожна особа, про яку є дані, нібито їй відомі обставини, що підлягають
установленню в цій справі. Свідок зобов’язаний з’явитись у зазначений
час до органу (посадової особи), який (яка) його викликає, дати правдиві
пояснення у справі та відповісти на поставлені запитання.

Експерт призначається органом або посадовою особою, у провадженні якого
знаходиться справа про адміністративне правопорушення, в разі, коли
виникає потреба в спеціальних знаннях. Він зобов’язаний з’явитися на
виклик органу (посадової особи) і надати об’єктивний висновок з
поставлених перед ним питань. Експертові надано право знайомитися з
матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти
клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для
висновку; з дозволу органу (посадової особи), у провадженні якого
перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка
притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що
стосуються предмета експертизи; бути присутнім під час розгляду справи.

Перекладач призначається органом або посадовою особою, у провадженні
яких перебуває справа про адміністративне правопорушення, для здійснення
повного і точного дорученого йому перекладу.

th

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020