.

Основні засади та способи управління економічним ризиком (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
5 10151
Скачать документ

Реферат на тему:

Основні засади та способи управління економічним ризиком

Управління ризиком покликане забезпечити оптимальне для підприємця
співвідношення результатів економічної діяльності та ризику, яким вона
обтяжена. Необхідною умовою для розв’язання проблеми ризику є чітке
усвідомлення цілей діяльності фірми. Виходячи з конкретних цілей,
повинні виконуватись збір, обробка та аналіз інформації про зовнішнє
середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної
діяльності фірми в минулому та в поточному періоді, здійснюватися
прогнози щодо майбутнього.

Управління ризиком в широкому сенсі – це процес виявлення та оцінки
ризиків, а також вибір методів та інструментів управління для
оптимізації ризику.

Управління ризиками – це необхідність використовувати в управлінській
діяльності різноманітні підходи, процеси, заходи, які дозволяють певною
мірою (наскільки це можливо) прогнозувати можливість настання
ризикованих подій і домагатися зниження ступеня ризику до допустимих
меж.

Необхідно визначити основні принципи процесу управління ризиками [289].

Принцип максимізації, який передбачає прагнення до найширшого аналізу
можливих причин та чинників щодо виникнення ризику, тобто – цей принцип
наголошує на необхідності зведення рівня невизначеності до мінімуму.

Принцип мінімізації – означає, що управлінці намагаються звести до
мінімуму, по-перше, спектр можливих ризиків, а по-друге, мінімізувати
ступінь впливу ризику на свою діяльність.

Принцип адекватності реакції зводиться до того, що необхідно адекватно і
швидко реагувати на зміни, які можуть призвести до виникнення ризику.

Принцип прийняття – управлінці (підприємці) можуть прийняти на себе
тільки обґрунтований ризик.

Основні засоби управління ризиком

Розглянемо засоби управління ризику, які є найбільш універсальними та
використовуваними у практичній діяльності.

– уникнення;

– попередження;

– прийняття (збереження чи навіть збільшення);

– зниження ступеня ризику (оптимізація).

Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, обтяженого
надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику для менеджера
(інвестора) нерідко означає відмову від прибутку, а це пов’язане з
ризиком невикористаних можливостей.

Попередження ризику – це досить ефективний засіб, який однак лише в
окремих випадках дає змогу зменшити (уникнути) ризик в менеджменті.

Прийняття (збереження чи збільшення) ступеня ризику – це залишення
ризику за менеджером (інвестором), тобто на його відповідальність.
Вкладаючи засоби в певну справу, менеджер має бути впевненим, що є
можливості покриття можливих збитків або ж що вони йому не загрожують.

Зниження ступеня ризику може здійснюватись або шляхом його передачі,
тобто зовнішніми засобами, або за допомогою внутрішніх ресурсів
(самострахування), розподілу фінансових, матеріальних коштів з
урахуванням принципів лімітування, диверсифікації, тобто внутрішніми
засобами. До внутрішніх засобів зниження ризику відносять також здобуття
додаткової інформації.

Передача ризику здійснюється або шляхом його розподілу, або через
механізм зовнішнього страхування.

Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку
відповідальності за ризик на того співучасника реального інвестиційного
проекту, який здатний його контролювати краще від інших. Передача ризику
може здійснюватись також шляхом укладення ф’ючерсного контракту.

Ф’ючерси дають змогу передавати ризик несприятливої зміни цін у
майбутньому протилежній стороні торговельної угоди.

Найпоширенішою формою передачі ризику є страхування. Суть зовнішнього
страхування ризику виражається в тому, що інвестор ладен відмовитися від
частини доходів аби уникнути ризику, тобто він ладен заплатити за
зниження рівня ризику до нуля.

Узагальнена процедура керування ризиками

В економічній літературі наведено різні підходи що процедури управління
ризиком. Можливо визначати послідовність кроків (узагальнених етапів)
процесу керування ризиками, з огляду на практичну значущість процесу
управління ризиками [289].

Крок 1. Інформаційно-аналітичний дає можливість оцінити виникнення всієї
сукупності ризиків незалежно від того чи зможе апарат управління, чи ні
впливати на них у випадку їхньої реалізації.

Крок 2. Ідентифікації, де встановлюються можливі параметри всіх можливих
ризиків з урахуванням управлінської діяльності та напрямків діяльності
фірми.

Крок 3. Комплексного аналізу ризику (якісного та кількісного) з
розрахунком ступеня можливого впливу ризику на функціонування об’єкта
керування. Вирішується питання про доцільність займатись певним напрямом
діяльності за наявності інформації про вже ідентифіковані ризики. На
цьому кроці ще можливо уникнути ризику, якщо він не задовольняє умовам
стратегії фірми, але водночас з’являється ризик невикористаних
можливостей.

Крок 4. Зниження ступеня ризику – планування дій. Ведеться пошук шляхів
своєчасного і якісного захисту від недопустимого ризику і розробка
конкретного механізму їх реалізації. Планування дій як для профілактики,
так і на випадок реалізації ризику.

Крок 5. Контроль можливої чи наявної ситуації. Виконавши все вище
викладене, необхідно контролювати обставини, щоб на певній стадії
адекватно відреагувати.

Крок 6. Реалізація програми дій у випадку виникнення ризику.
Відбувається реалізація плану дій.

Крок 7. Аналіз, висновки і пропозиції на перспективу. Негативні і
позитивні наслідки управлінських рішень формують досвід, який необхідно
використовувати в подальшій діяльності.

Таким чином, успішна реалізація процесу управління ризиками вимагає
висококваліфікованої підготовки управлінського персоналу, знання ним
закономірностей управлінської діяльності, нових напрямів удосконалення
системи управління компанією, фірмою, їх особливостей.

Прийняття рішень з урахуванням ризику

В залежності від набору ситуаційних факторів можна здійснювати процес
прийняття рішень на основі запропонованих алгоритмів.

24rt?AE

?

?E

gdYlA

dh`„?gdYlA

*`-P/?0H1¬2iUUEEEE3/4EEE?????????

dh`„?gdYlA

&

gdYlA

Алгоритм прийняття ризикових рішень у традиційному менеджменті може
включати такі операції:

виявлення ризикової проблеми;

збирання інформації про джерела, особливості ризикотвірних чинників,
щодо ступеня вразливості об(єкта ризику до зміни параметрів та ключових
змінних, наслідки і збитки породжені впливом ризикотвірних чинників;

відображення цієї інформації в зручному для аналізу вигляді;

аналіз інформації про можливі ризики, дослідження вразливості об(єкта,
оцінювання обсягів можливих збитків;

визначення цілей управління у вирішенні ризикової проблеми;

ідентифікація ризикової проблеми з раніше існуючою практично;

вивчення прийомів управління ризиками та їх наслідків;

вибір варіанта дій на підґрунті аналогії та здорового глузду.

Алгоритм прийняття рішень у системному ризик-менеджменті може включати
такі операції:

контроль і виявлення ризикової проблеми;

збирання інформації;

відображення цієї інформації в зручному для аналізу вигляді;

аналіз інформації про ризики в системі;

дослідження співвідношень ризиків окремих елементів системи;

дослідження співвідношень ризиків різної фізичної природи;

дослідження співвідношення частоти і складності ризиків окремих
елементів;

генерація переліку можливих наслідків щодо ризиків кожного елемента
системи і прогноз ступеня (сили) цих впливів для більш високого
ієрархічного рівня системи;

оцінювання і верифікація варіантів рішень;

прийняття, оформлення, доведення до відома виконавців, виконання,
контроль за виконанням рішень.

Алгоритм прийняття рішень у ситуаційному ризик-менеджменті може включати
такі операції:

виявлення (ідентифікація) ризикової проблеми;

збирання інформації про ризики, небажані чинники, вразливість щодо
ризику в конкретній ситуації;

відображення інформації в зручному для аналізу вигляді;

аналіз наявної інформації про ризики стосовно кожної з можливих ситуацій
(джерела, об(єкти ризику; можливі впливи; прогноз їх ефективності);

діагностика проблеми і ранжування ризиків виокремлених з урахуванням
доступних ресурсів;

розробка критерію оцінювання ефективності управління ризиками в
конкретній ситуації;

верифікація і оцінювання ризикових рішень;

прийняття, оформлення, доведення до виконавців, виконання, контроль
виконання рішень;

Використання експерименту як чинника зниження ризику

Важливим інструментом зниження ризику в діяльності підприємця,
менеджера, особливо, в умовах перехідної економіки може бути
експеримент. Він може передувати розробці управлінського рішення,
проводитись у процесі розробки рішення або бути результатом такого
рішення.

У процесі розроблення управлінського рішення експерименти можуть
проводитись в такому порядку: уявний експеримент (верифікація
експертом), математичне моделювання, натурні дії з реальними об’єктами.

Використання напівнатурних чи математичних моделей дозволяє знизити не
тільки ризик, а й затрати на експерименти та отримати нові знання про
об’єкт дослідження. З огляду на економічну ефективність це дозволяє у
проведенні маркетингової стратегії:

– знизити ризик вивчення – ризик помилок, пов’язаних з неправильними
уявленнями про об’єкт управління;

– знизити ризик дії – ризик помилок управління маркетинговою стратегією
фірми;

– забезпечити більш ранній, порівняно з конкурентами, вихід товару на
ринок (це призводить до збільшення періоду монопольного положення товару
на ринку, з відповідною можливістю встановлення монопольно високої ціни
на цей товар, до моменту появи товару конкурентів);

– знизити собівартість товару, що розширює діапазон зниження цін,
забезпечує більшу фінансову стійкість виробника товару в конкурентній
боротьбі.

Таблиця рішень

Приймаючи рішення щодо обрання способу управління ризиком, слід
враховувати насамперед можливий рівень збитків та ймовірність реалізації
певного типу ризику (див. табл. 2.1.2).

Класифікуючи ризики на основі ймовірності їх реалізації та обсягів
можливих збитків, можна виділити 2 граничних типи:

1. Ризики, які спричинюють окремі незначні збитки, що мають тенденцію
повторюватися (рі ( 1).

2. Ризики, наслідком яких є катастрофічні за обсягом збитки, ймовірність
реалізації яких незначна.

Таблиця 2.1.2.

Градація

ймовірностей /

рівня збитків (грн.) Близька до нуля Низька Неве-лика Середня Велика
Близька до одиниці

Незначні

(від 0 до А1) Прийняття ризику Прийняття ризику

чи створення резервів (запасів)

Малі

(від А1 до А2) Створення резервів, запасів

Помірковані

(від А2 до А3) Створення резервів, запасів Зовнішнє страхування чи (і)
розподіл ризику Уникнення ризику

Середні

(від А3 до А4) Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику Уникнення
ризику

Великі

(від А4 до А5) Зовнішнє страхування

чи розподіл ризику Уникнення ризику

Катастрофічні

( >A5 ) Зовнішнє страхування чи (та) розподіл ризику Уникнення ризику

Якщо в першому випадку доцільне прийняття ризику з його оптимізуванням
шляхом створення резервів коштів, то другий випадок є класичним
прикладом ризику, який доцільно передавати страховику (в окремих
випадках доцільно застосовувати розподіл ризику).

Більшість ризиків, які загрожують економічній діяльності, є проміжними
варіантами порівняно з наведеними вище.

Природно, що кожна компанія може прийняти свою градацію рівнів збитків
та імовірностей збитків на підставі досліджень та експертних оцінок і
будувати свою таблицю рішень. Підкреслимо, що в реальному житті доцільно
використовувати поєднання окремих способів зниження ризику, комбінуючи
зовнішні та внутрішні методи оптимізації ризику.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020