Реферат на тему:
Витрати виробництва і прибуток
План
Витрати виробництва, їх суть і види.
Витрати виробництва, вартість товару і його ціна. Альтернативний
підходи.
Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку і фактори, що на неї
впливають.
Підприємство здійснює перетворення ресурсів (факторів виробництва) на
готову продукцію, воно є ринково-виробничою системою: виступає в ролі
покупця і споживача факторів, виробника продукції та її продавця на
ринках товарів та послуг. До найважливіших параметрів підприємства
належать витрати і прибуток. Загальні обсяги витрат ресурсів або грошові
витрати, що здійснюються підприємством для виробництва продукції,
становлять його витрати виробництва. Тобто вони є вартістю всіх видів
факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості
товарів. Розрізняють бухгалтерські та економічні витрати.
Бухгалтерські – фактичні витрати на виробництво продукції у певному
обсязі (явні або зовнішні). Виробництво будь-якого товару передбачає
залучення відповідних ресурсів, що обмежені і можуть бути використані в
інших сферах на альтернативній основі. Витрати, які слід враховувати при
прийнятті економічних рішень, – це альтернативні витрати, що виникають
як результат втрачених можливостей через альтернативне використання
ресурсів. В сучасній економічній літературі під поняттям “витрати
виробництва” як правило, розуміють економічні витрати. Вони є тими
виплатами, що фірма повинна зробити, або ті доходи, які фірма повинна
забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відволікти ресурси від
використання в альтернативних виробництвах. Можуть бути зовнішніми і
внутрішніми.
Зовнішні (явні) витрати являють собою оплату ресурсів (праці,
сировини…), які не є власністю даного підприємства. А фірма може
використовувати ресурси, що належать їй; витрати, пов’язані з власним і
самостійно використаним ресурсів, називаються неявними (внутрішніми). До
внутрішніх витрат відносять також нормальний прибуток – мінімальну
плату, що необхідна для утримання підприємницького таланту в межах
підприємства. Якщо вона не забезпечується, то підприємець переорієнтовує
свій талант й відмовиться від підприємництва задля одержання зарплати.
Економічні витрати – це сума зовнішніх і внутрішніх платежів, включаючи
в останні і нормальний прибуток, необхідний для залучення і утримання
ресурсів в межах даного напряму діяльності. В залежності від стану і
обсягів виробництва економічні витрати поділяються на постійні і змінні
(постійні – витрати, що залишаються незмінними незалежно від зміни
обсягів виробництва: орендна плати, оплата засобів зв’язку,
амортизаційні, зарплата управлінського персоналу; змінні – залежать від
зміни обсягів виробництва: зарплата робітників, витрати на сировину,
паливо). Валові витрати – це витрати на виробництво певного обсягу
продукції і дорівнюють сумі постійних і змінних витрат. У цілому основу
постійних витрат становлять витрати, пов’язані з використанням основного
капіталу; змінні – оборотного капіталу. Граничні витрати – це приріст
витрат у результаті виробництва додаткової одиниці продукції. Витрати,
що додатково потрібні для виробництва кожної додаткової одиниці понад
визначений обсяг. Зростання граничних витрат приводить до зменшення
виробництва продукції, а, отже, і до підвищення її ціни. Завдяки
граничним витратам вирішується питання про доцільність збільшення чи
зменшення обсягу виробництва.
Валові витрати змінюються нерівномірно, що приводить до зміни витрат на
одиницю продукції в міру зростання обсягів виробництва або до зміни
середніх витрат. Середні витрати – це витрати на одиницю виготовленої
продукції, дорівнюють відношенню валових витрат до кількості продукції.
Бувають середні постійні і середні змінні. Середні постійні AFC, середні
змінні AVC.
Витрати виробництва структуруються по елементам витрат, середніх і
матеріальних, на оплату праці, відрахування на соціальні заходи,
амортизація основного капіталу та нематеріальних активів. Витрати на
виробництво одиниці продукції у грошовій формі називається собівартістю.
Суспільна вартість W = C + V + m.
&
.
Неокласики: вартість – виробнича категорія.
Витрати – категорія виробничого споживання факторів; ціна – вартість,
виражена у грошах.
Неокласики і ціна – результат взаємодії попиту і пропозиції.
Підприємницька діяльність економічних суб’єктів спрямована на одержання
прибутку, саме можливість отримання прибутку спонукає входити в певну
сферу діяльності, при загрозі його відсутності – покидати певний
сегмент ринку. Розгляд прибутку як економічної категорії завжди був у
центрі наукових досліджень представників різних напрямів і шкіл.
Меркантилісти вважали прибуток результатом зовнішньо-торгівельної
діяльності, зокрема нееквівалентного обігу. Класична школа (А.Сміт,
Сеніор та ін.) розглядала прибуток як результат функціонування капіталу.
Д.Рікардо виходив з трудового походження прибутку і розглядав його у
безпосередньому зв’язку із заробітною платою, звертаючи увагу на
протилежну залежність їх зміни. Маркс, спираючись на вчення Рікардо,
розвинув цю ідею, стверджуючи, що прибуток є результатом експлуатації
найманої робочої сили і являє собою перетворену форму додаткової
вартості. Прибуток – реалізація права власності на капітал підприємства
у тій чи іншій сферах. Представники неокласичного напряму, окрім
пояснення прибутку як наслідок функціонування капіталу (теорії факторів
виробництва), вважають прибуток як винагороду підприємцю за
підприємницький талант і ризик або наслідок його монопольного положення
на ринку.
Сучасні економічні теорії визначають прибуток як різницю між валовою
виручкою від реалізованої продукції та витратами на виробництво і
реалізацію. Виходячи з різних видів витрат, розглядаючи різні види
прибутків.
Валова виручка (виторг)
Економічні витрати Економічний прибуток
Зовнішні Внутрішні
Бухгалтерські витрати Бухгалтерський прибуток
Бухгалтерський прибуток = виручка – бухгалтерські витрати (витрати по
залученню ресурсів).
Економічний прибуток = виручка – економічні витрати (зовнішні,
внутрішні, включаючи нормальний прибуток).
Таблиця ? “Взаємозв’язок витрат і прибутку”.
Розглянувши поняття нормального та економічного прибутку, визначимо
підприємницький дохід. Він складається з нормального і економічного
прибутку.
Цей дохід є винагородою підприємця за виконання ним таких функцій:
поєднання капіталу, праці і природних ресурсів в єдиний процес
виробництва товарів чи послуг;
прийняття основних рішень з управління підприємством;
впровадження нових продуктів і технологій;
ризик щодо вкладених ресурсів.
Вживається поняття чистого прибутку = балансовому прибутку – податки та
інші обов’язкові платежі.
.
?
Мр – (р’·k)/100%.
Норма прибутку свідчить про ступінь прибутковості капіталу в конкретній
сфері функціонування. На норму впливають фактори, що визначають об’єм
виробництва, і ціла, по якій реалізується продукція. Визначальний фактор
– витрати; маса прибутку (обсяг виробництва і ціна ? залежність),
структура факторів виробництва, швидкість обороту капіталу, економія
витрат, масштаби виробництва.
Основний фактор перебуває під впливом цілої низки факторів:
використання досягнень НТП;
кваліфікація і продуктивність праці робітників;
зниження ціни на економічні ресурси;
економічна політика держави (фіскальна).
Рентабельність виробництва продукції обчислюється як відношення прибутку
до собівартості продукції або як відношення прибутку до основних і
оборотних фондів.
.
Підприємницький дохід
Економічний Нормальний
прибуток прибуток
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
