.

Підвищення зимостійкості озимої пшениці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4186
Скачать документ

Реферат на тему:

Підвищення зимостійкості озимої пшениці

Озимій пшениці великої шкоди завдають несприятливі умови зимівлі.
Причини тому найчастіше в незнанні самої культури озимої пшениці та в
невмінні застосовувати на практиці агротехнічні заходи, спрямовані на
покращання стану її посівів.

Значною перепоною для підвищення врожайності озимої пшениці є
несприятливі осінньо-зимово-весняні умови, які часто спричинюють
загибель або пошкодження посівів. Умови зимівлі визначають територію
районування та ступінь промислової придатності сортів. Навіть стійкі до
холоду форми можуть у несприятливі зими сильно зрідіти або загинути.
Ушкоджені рослини уповільнюють свій ріст, запізнюються із дозріванням,
через що знижується стійкість проти хвороб і, як наслідок, урожайність.
В окремі роки посіви гинуть на великих площах (так сталось у 2003 році,
коли загинуло майже 70% посівів озимої пшениці).

Витривалість до морозу як головного чинника зимостійкості виникає під
час складної, але закономірної зміни певних етапів розвитку рослин.
Потреба поступового проходження рослиною цілої низки фізіологічних
процесів для появи в неї властивості морозостійкості свідчить, що ця
властивість проявляється закономірно, а не випадково. Вона визначається
не тільки спадковою природою рослин, а й впливом конкретних зовнішніх
умов. За браком потрібних зовнішніх чинників ця властивість може
залишитись нерозвинутою.

Озима пшениця не має глибокого періоду спокою, як у дерев’янистих
рослин, але вона здатна за низьких температур різко знижувати темпи
росту та інтенсивність фізіологічних процесів. Тому треба розрізняти
осінній, зимовий та весняний періоди росту й розвитку рослин, які в тому
чи іншому ступені визначають здатність сорту до перезимівлі.

Осінній. Це період формування основних органів озимої рослини та
проходження загартування, під час якого рослини нагромаджують речовини,
здатні захищати вузол кущіння. Це один із найголовніших періодів, бо
саме він визначає ступінь підготовки рослини до зимового періоду і її
можливість протистояти дії низьких температур. Тому для одержання
гарантовано високих урожаїв потрібні такі умови, які б сприяли не тільки
росту, а й розвитку озимої пшениці, пов’язаному із динамікою
нагромадження пластичних речовин. При цьому успіх значною мірою
залежатиме від того, наскільки повно ми зможемо задовольнити вимоги
рослини та створити сприятливі умови для її росту.

Не можна відмінити морози чи замовити дощ, але наблизитися до
оптимальних умов у кожному конкретному випадку ми зобов’язані.

До таких умов належать:

1. Строки сівби. Посіви з добре розкущеними та укоріненими рослинами
менше страждають від несприятливих умов зими. Добре розвинений вузол
кущіння сприяє кращій перезимівлі, але надмірний ріст вегетативної маси
рослин в осінній період не завжди може бути надійним показником високої
стійкості. Рослинам, які висіяли раніше, тобто старшим за віком,
властива знижена морозостійкість порівняно з морозостійкістю рослин
оптимальних і пізніх посівів. Та рослини озимої пшениці дуже пізніх
строків сівби входять у зиму без розвинутого вузла кущіння і, як
наслідок, вторинної кореневої системи. Вони в кінці осінньої вегетації
не встигають нагромадити потрібну кількість поживних речовин, що
негативно впливає на рівень їхньої морозостійкості.

Щоб запобігти зимовому пошкодженню посівів культури в разі вимушених
затримок строків сівби, треба використовувати сорти, які мають підвищені
темпи пагоноутворення.

Зимостійкість значною мірою залежить від глибини залягання вузла
кущіння, яка, своєю чергою, обумовлена багатьма факторами. Важливу роль
у розміщенні вузла відіграють: інтенсивність освітлення, температура,
тип та якість обробітку грунту, глибина загортання насіння. За мілкого
висіву корінці розвиваються в поверхневому шарі, де зазвичай
спостерігається дефіцит вологи. Тому вторинні корені розвиваються дуже
повільно або зовсім не розвиваються, що є причиною зменшення кущистості.

Глибина загортання насіння залежить від вологості грунту, розміру та
вирівняності насіння. Найоптимальнішою є глибина загортання 5–6 см. У
зонах з достатньою зволоженістю сіяти можна на глибину 4–5 см, але якщо
в поверхневому шарі немає вологи, глибину слід збільшити до 7–8 см,
тобто до шару, де вона є. Надто глибоке загортання насіння знижує
кущистість та розвиненість рослин.

Насіння перед сівбою треба відкалібрувати. Дрібне насіння набухає за
меншої вологості грунту, ніж велике. Тому якщо висіяти погано
відкаліброване насіння, то за умов провокаційної вологи та глибокого
залягання насіння посіви озимої пшениці будуть зріджені та матимуть
строкатий вигляд.

2. Попередники. Водний і поживний режим грунтів суттєво залежить від
попередників озимої пшениці, які впливають на польову схожість насіння,
інтенсивність росту та розвитку рослин. У різних грунтово-кліматичних
зонах найкращі умови для одержання дружних і повних сходів, а загалом і
сталих високих урожаїв, гарантує чорний пар. Але в умовах достатнього
зволоження цей попередник, сприяючи підвищенню інтенсивності росту, може
зумовлювати переростання вегетативної маси озимої пшениці і, як
наслідок, — зниження опірності рослин морозам.

Позитивний вплив на рівень морозо- та зимостійкості мають зайняті пари.
Кращими з них є пари, зайняті бобовими травами, горохом, кукурудзою на
зелений корм.

3. Обробіток грунту. Велике значення мають способи і строки обробітку
грунту, які потрібно диференціювати залежно від грунтово-кліматичних
умов, попередника озимої пшениці, особливостей його впливу на грунт,
агротехніки вирощування попередньої культури, строків її збирання,
кількості післяжнивних решток тощо. Головна вимога під час вибору
технології обробітку — забезпечити достатню кількість вологи в посівному
шарі для дружного проростання насіння та вкорінення сходів. Оптимальна
її кількість — 20–30 мм в шарі грунту 0–20 см.

Після непарових попередників кращі результати забезпечує безполицевий
обробіток грунту.

Зимовий. Характерна особливість українських зим — щорічні відлиги, які
протягом однієї зими можуть бути кілька разів.

Зміна температурного режиму взимку призводить до змін фізіологічних
процесів у рослинах, що має негативні наслідки для озимих культур.
Додаткові витрати рослинами поживних речовин на підтримку життєздатності
під час відлиг спричиняють їх виснаження. Рослини починають інтенсивно
дихати, а за тривалих відлиг можуть різко втрачати загартованість та
відновлювати вегетацію, що знижує зимостійкість культури і збільшує
небезпеку вимерзання в разі значного похолодання в подальші періоди.

?????????:?няного періодів з допомогою не тільки сортових особливостей
озимої пшениці, а й цілої низки агротехнічних засобів можливо одержати
дружні сходи, розвинуті рослини (восени) та підтримати їхню
життєздатність (навесні), то зимовий період суцільно залежить від
фізіологічних можливостей сорту протистояти негативним чинникам.

Зимостійкість не є сталою властивістю рослин; у період росту навіть
найбільш морозостійкі сорти озимої пшениці за своєю стійкістю майже не
відрізняються від менш морозостійких. Диференціація сортів і видів
рослин за морозостійкістю починається лише після того, як рослини
здолають процес загартування. Успішніше він відбувається в умовах
змінних температур, де рослини проходять своєрідний “тренінг”.

Вирішальним фактором збереження стійкості в зимовий період є динаміка
витрати цукрів. Незважаючи на те, що посіви від ранніх строків до
моменту припинення осінньої вегетації накопичують більшу кількість
органічних речовин і розчинних вуглеводів у вузлах кущіння,
використовують вони їх протягом зимівлі інтенсивніше, і до моменту
весняного відростання такі посіви перебувають у значно ослабленішому
стані.

Сума розчинних вуглеводів поступово зменшується протягом зими до часу
відновлення весняної вегетації. І що рівномірніший температурний режим у
зимовий період, то менше вуглеводів втрачають зимуючі рослини.

Слід зазначити, що сорти з меншою чутливістю до змінних температур під
час відлиг менше витрачають поживних речовин на підтримку своєї
життєдіяльності.

Весняний. Це період відновлення вегетації та протистояння рослинами
озимої пшениці весняним заморозкам. Урожай озимої пшениці значною мірою
залежить від часу відновлення весняної вегетації. Ця закономірність
полягає в тому, що організм озимої рослини, виходячи зі стану спокою,
потребує певної, часто значної тривалості переходу від стану спокою до
активного росту. Якщо цей перехід збігається з періодом низьких
позитивних температур, то розморожування тканин рослини і відновлення
їхньої активної діяльності відбувається успішно. Якщо ж, навпаки, під
час відновлення весняної вегетації рослини із стану спокою потрапляють в
умови підвищених температур, інтенсивно відтають, це створює небезпеку
для їхньої життєздатності.

За ранньої весни рослини озимої пшениці розвиваються в умовах повільного
наростання температур і достатнього зволоження грунту. В цей період
відбувається посилене утворення вторинних коренів і стебел, і якщо
рослини озимої пшениці до часу припинення осінньої вегетації мали
слабкий розвиток, то вони встигають утворити повноцінний стеблостій та
кореневу систему за період ранньовесняної вегетації.

Довга зима характеризується різкою зміною відлиг сильними морозами, що
згубно впливає на вже послаблені рослини озимої пшениці. За пізнього
відновлення весняної вегетації рослини озимої пшениці потрапляють в
умови високих температур та інтенсивного освітлення, що уповільнює
кущіння, укорінення й прискорює ріст.

Максимально не пересівають озиму пшеницю в лісостепових районах України
саме в роки із пізнім відновленням весняної вегетації.

Після перезимівлі рослини озимої пшениці, як водиться, ослаблені, часто
пошкоджені й тому потребують особливої уваги, спрямованої на покращання
газообміну коренів та забезпечення поживними речовинами органів, що
ростуть. На поліпшення стану посівів озимої пшениці добре впливають
розпушування верхнього шару грунту та підживлення азотними добривами.
Найефективніше прикореневе підживлення, особливо на розкущених посівах.

Схід України, порівняно з іншими її зонами та європейськими країнами,
характеризується майже унікальними кліматичними умовами, де рослини
озимої пшениці протягом усього вегетаційного періоду зазнають значного
впливу холодних арктичних та теплих середземноморських повітряних мас.
Для порівняння: різниця між максимальною температурою доби (денний час)
і мінімальною (нічний час) досягає 2,5…20,1°C у Східному Степу та
2,0…10,8°C у Південному Степу України восени та навесні.

Сучасна селекція озимої пшениці в боротьбі з негативними чинниками
зимового періоду грунтується на використанні сортів із підвищеною
енергією відростання навесні та схильних до інтенсивного накопичення
вуглеводів у вузлах кущіння восени.

Середньорослі сорти озимої пшениці Харківська 96 і Харківська 105
напівінтенсивного типу мають підвищену зимостійкість і стійкість проти
основних фітозахворювань. Вони найменш вимогливі до умов вирощування. Їх
рекомендовано вирощувати після непарових попередників, особливо після
кукурудзи МВС. Сорти Харківська 105 та Харківська 96 придатні для
вирощування в разі вимушеної затримки сівби. За умов тривалої теплої
осені і достатньої кількості вологи вони можуть бути висіяні після
соняшнику, тобто після найгіршого попередника. У дослідах лабораторії
селекції озимої пшениці ІР ім. В. Я. Юр’єва в 2004 році після цього
попередника сорти забезпечили врожайність 4,0–4,5 т/га.

Сорт озимої пшениці Харус середньостиглий, стійкий до вилягання, має
підвищену зимостійкість. Сорт універсального типу використання, тобто
можна вирощувати як за інтенсивною технологією, так і після непарових
попередників. Урожайність висока, в сортовипробуванні сорт забезпечив
8,3–8,6, у виробничих умовах — 6,5–8,0 т/га. Має добрі хлібопекарські
властивості.

Потреби ринку диктують необхідність наявності у виробництві сильних
пшениць, тобто пшениць, які б з малими затратами формували високоякісне
зерно. Умови Лісостепу не завжди сприяють вирощуванню сильних пшениць.
Тому в ІР ім. В. Я. Юр’єва було створено сорти сильної озимої м’якої
пшениці універсального типу використання Василина та Астет. Вони
поєднують високу потенційну продуктивність (8,0–8,5 т/га), якість зерна,
що відповідає вимогам сильних пшениць (вміст білка — 14,5%, клейковини —
29%) і підвищену зимостійкість. Сорти мають високу стійкість до
вилягання, добре реагують на внесення добрив. Рекомендуються підвищені
дози добрив, особливо азотних, що у підживленні сприятиме підвищенню
врожайності та поліпшенню якості зерна.

Сорти Харус, Астет, Василина добрі результати дають і в разі їх
вирощування на зрошених грунтах. За даними ДПДГ “Асканійське”
Херсонської обл., в 2005 році на зрошенні із захистом від шкідників і
хвороб сорт Харус забезпечив 8,89 т/га, Астет — 8,68, Василина — 9,18;
без захисту від шкідників і хвороб — 8,4, 7,76, 8,36 т/га, відповідно.
При цьому різниця між дослідами із захистом і без захисту становила
0,49–0,82 на зрошенні та 0,13–0,37 т/га на богарі, що на фоні більшості
інших сортів досліду, різниця яких сягала 1,0–1,8 т/га, не було надто
суттєвим. Таким чином, досліди ДПДГ “Асканійське” свідчать про
комплексний генетичний захист сортів Харус, Астет, Василина.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020