.

Саджання картоплі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 7175
Скачать документ

Реферат на тему:

Саджання картоплі

Із загальної кількості посівних площ, на яких вирощують картоплю в
Україні, на сьогодні повністю механізовано обробляють меншу їх частину.
Такий низький рівень пов’язаний із порушенням системного підходу до
вирішення проблем картоплярства й економіки в цілому. Як наслідок,
спрацював принцип соціально-економічної доцільності, і картопля як
основний продукт харчування практично повністю перейшла в підсобні
господарства.

У 2007 році 98% картоплі було вироблено в господарствах населення. Проте
поступове відновлення економіки за останні роки посприяло тому, що
починає усуватися диспаритет цін на насіннєву картоплю й машини, —
відповідно, збільшуватиметься частка механізованого вирощування
картоплі. Насамперед господарства спеціалізуватимуться на виробництві
насіннєвої картоплі, оскільки вже сформувався стійкий ринок постачання
насіннєвої картоплі для індивідуальних, особистих підсобних і
фермерських господарств. Другий перспективний напрям — виробництво
спеціальних сортів картоплі, придатних для переробки. Третій —
вирощування екологічно чистої продукції.

В умовах конкуренції переваги матимуть виробники, в яких найвищі
економічні показники. Ефективність вирощування картоплі визначають три
основні чинники: врожайність культури, якість продукції — вихід товарної
фракції з параметрами, що враховують конкретне призначення продукції і
витрати на виробництво.

Врожайність картоплі залежить від сорту та його репродукції,
грунтово-кліматичних умов, добрив і технології обробітку грунту. За
заданих умов обробітку визначальним чинником є сорт картоплі, внесення
добрив і технологія вирощування. Залежно від призначення, споживачі
картоплі істотно підвищують вимоги до її якості. Якість — один із
головних показників будь-якого виду продукції, що об’єднує цілий
комплекс зовнішніх і внутрішніх властивостей. Для якості врожаю картоплі
особливе значення має вибір сорту, підбір технології і грунтів для її
вирощування.

У Державному реєстрі сортів рослин на 2008 рік налічується 123 сорти
картоплі, з них вітчизняної селекції — 74 сорти (60%), та іноземної — 49
сортів (40%). Найпоширеніші у виробництві такі сорти: Фантазія,
Дніпрянка, Левада, Слов’янка, Повінь, Явір, Обрій, Світанок київський,
Червона рута. Низку сортів картоплі, створених в Інституті
картоплярства, занесено в Реєстри зарубіжних країн: Росії — Повінь,
Серпанок, Світанок київський, Луговська; Білорусі — Луговська і Кобза;
Латвії — Бородянська рожева. В Росії державне сортовипробування
проходять сорти Слов’янка і Явір.

Характеристика вітчизняних сортів

Ранні. Загадка — колір шкірки білий, а м’якоті — кремовий; на 40–45 день
після появи сходів має врожайність у середньому 185 ц/га, в кінці
вегетації — 430 ц/га; вміст крохмалю — 13,5%; смакові якості — 3,9 бала;
має середню стійкість проти фітофторозу, парші звичайної та стеблової
нематоди.

Сорт занесено в Реєстр у 2006 році й рекомендовано для вирощування в
усіх грунтово-кліматичних зонах України.

Подолянка — колір шкірки білий, а м’якоті — світло-жовтий; на 40–45 день
після появи сходів має врожайність у середньому 170 ц/га, в кінці
вегетації — 450 ц/га; вміст крохмалю — 14,4%; смакові якості — 4,3 бала;
має середню стійкість проти фітофторозу, стеблової нематоди та підвищену
— проти парші звичайної.

Сорт занесено в Реєстр у 2006 році й рекомендовано для вирощування в
усіх грунтово-кліматичних зонах України.

Середньоранні. Левада — колір шкірки рожевий, а м’якоті — кремовий; на
40–45 день після появи сходів має врожайність у середньому 155 ц/га, в
кінці вегетації — 470 ц/га; вміст крохмалю — 17–19%; смакові якості —
4,7 бала; має середню стійкість проти фітофторозу, парші звичайної та
стеблової нематоди.

Сорт занесено в Реєстр у 2007 році й рекомендовано для вирощування в
усіх грунтово-кліматичних зонах України.

Фантазія — колір шкірки рожевий, а м’якоті — білий; на 40–45 день після
появи сходів має врожайність у середньому 130 ц/га, в кінці вегетації —
485 ц/га; вміст крохмалю — 18–19%; смакові якості — 4,3 бала; має
середню стійкість проти фітофторозу, стеблової нематоди та підвищену —
проти парші звичайної.

Сорт занесено в Реєстр у 2001 році і рекомендовано для вирощування в
усіх грунтово-кліматичних зонах України. Придатний для переробки на
чіпси.

Середньостиглі. Билина — колір шкірки рожевий, а м’якоті —
світло-жовтий; має врожайність у середньому в кінці вегетації 445 ц/га;
вміст крохмалю — 16,2%; смакові якості — 4,2 бала; має середню стійкість
проти стеблової нематоди та підвищену — проти фітофторозу й парші
звичайної.

Сорт занесено в Реєстр у 2006 році й рекомендовано для вирощування в
грунтово-кліматичних зонах Полісся та Лісостепу. Характерною його
особливістю є великобульбовість урожаю.

Довіра — колір шкірки рожевий, а м’якоті — білий; має врожайність у
середньому в кінці вегетації 455 ц/га; вміст крохмалю — 17%; смакові
якості — 4,3 бала; має середню стійкість проти стеблової нематоди,
фітофторозу й парші звичайної.

Сорт занесено в Реєстр у 2007 році й рекомендовано для вирощування в
грунтово-кліматичних зонах Полісся та Лісостепу.

Лілея — колір шкірки і м’якоті кремовий; має врожайність у середньому в
кінці вегетації 460 ц/га; вміст крохмалю — 17–18%; смакові якості — 4,2
бала; має середню стійкість проти стеблової нематоди, фітофторозу й
парші звичайної.

Сорт занесено в Реєстр у 2003 році й рекомендовано для вирощування в
грунтово-кліматичних зонах Полісся та Лісостепу. Придатний для
приготування картоплі фрі.

Можна також рекомендувати й нові сорти, які занесено в Реєстр у
2007–2008 роках, з високими господарсько-цінними ознаками, а саме:
Поліська ювілейна, Скарбниця, Поліське джерело.

Серед іноземних сортів на увагу заслуговують, зокрема, такі.

Сорти, придатні для отримання ранньої продукції

Латона / Latona — високопродуктивний столовий сорт із раннім
накопиченням товарного врожаю. Бульби великі, округло-овальної форми із
жовтою шкірочкою, світло-жовтою м’якоттю та мілкими вічками;
вирізняються середнім вмістом крохмалю та гарними смаковими якостями,
майже не розварюються. Сорт стійкий проти золотистої картопляної
нематоди (патотипи Ro1 та Ro4); бульби стійкі проти фітофторозу, досить
стійкі проти парші звичайної, альтернаріозу та вірусних хвороб. Сорт
стійкий до механічних ушкоджень, має стабільну високу врожайність.
Бульби добре зберігаються. Характеризується тривалим періодом спокою, а
тому бульби бажано пророщувати перед садінням.

Джаерла / Jaerla — бульби великі, округло-овальної або овальної форми з
жовтою шкірочкою та світло-жовтою м’якоттю; глибина залягання вічок —
від мілкої до середньої; вирізняються середнім вмістом крохмалю та
добрим смаком, майже не розварюються. Бульби стійкі до фітофторозу та
парші звичайної. Добре зберігаються, незважаючи на ранню групу
стиглості. Характеризуються підвищеною стійкістю до механічних
ушкоджень.

Сорти, придатні для приготування картоплі фрі, чіпсів та крохмалю

Астерікс/Asterix — високопродуктивний середньопізній сорт універсального
призначення. Бульби великі, видовжено-овальної форми з міцною червоною
шкірочкою та світло-жовтою м’якоттю, вічка мілкі. Вирізняються високим
вмістом крохмалю та добрими смаковими якостями, майже не розварюються.
Завдяки низькому вмісту редукуючих цукрів, це один із найпопулярніших
сортів для виробництва картоплі фрі. Стійкий проти золотистої
картопляної нематоди (патотипи Ro1 та Ro4), стеблової форми фітофторозу
та фітофторозу бульб. Майже не уражується паршею звичайною, вірусами А,
Х та скручуванням листя; малочутливий до сухої фузаріозної гнилі.
Зберігається добре, стійкий до механічних ушкоджень, рекомендується
вирощувати на зрошенні.

Інноватор/Innovator — високоврожайний середньоранній сорт універсального
призначення. Бульби великі, овально-видовженої форми з кремовою шкіркою
та світло-жовтою м’якоттю, вічка поверхневі. Характеризуються високим
вмістом сухої речовини, розварюються слабо. Завдяки низькому вмісту
редукуючих цукрів, це один із найпопулярніших сортів для приготування
картоплі фрі. Стійкий проти блідої картопляної нематоди (патотипи Ра2 та
Ра3), фітофторозу листків та бульб, відносно стійкий проти парші
звичайної, досить стійкий до вірусів Y та Х. Має тривалий період спокою,
добре зберігається, стійкий до механічних ушкоджень. Потребує якісного
азотного живлення.

Кураж / Courage — високоврожайний середньоранній сорт універсального
призначення. Бульби середнього розміру, округлої форми з червоною
шкірочкою та світло-жовтою м’якоттю; глибина залягання вічок — від
мілкої до середньої. Бульби вирізняються високим вмістом сухої речовини,
майже не розварюються. Завдяки низькому вмісту редукуючих цукрів, це
один із основних сортів для переробки на чіпси. Стійкий проти золотистої
картопляної нематоди (патотипи Ro1 та Ro4), фітофторозу бульб,
малочутливий до вірусів. Тривалий період спокою, зберігається добре.

Для отримання продукції високої якості, з параметрами, що враховують
конкретне призначення картоплі, потрібні спеціалізований її обробіток і
внесення добрив. При цьому технології мають бути гнучкими й такими, що
передбачають адаптивність технологічних дій із найефективнішим
використанням ресурсного потенціалу агроландшафту й сільгоспвиробника.

Вирощування картоплі в будь-яких грунтово-кліматичних умовах стає
високорентабельним тільки за комплексного виконання кількох обов’язкових
умов.

Досвід вирощування картоплі в передових господарствах засвідчує, що
організація інтенсивного виробництва даної культури та продумана
маркетингова політика дають можливість швидко окупити засоби, вкладені в
картоплярство. Основними складовими ефективного виробництва картоплі є:

– висока культура землеробства, тобто створення умов для якнайповнішої
реалізації потенційних можливостей рослини;

– застосування високоякісного насіннєвого матеріалу;

– інтенсивне використання добрив та інтегрованої системи захисту рослин;

– комплексна механізація технологічних процесів під час обробітку
картоплі, збирання врожаю й зберігання.

Нині виробники картоплі застосовують чотири основні інтенсивні
технології обробітку цієї культури: інтенсивна з міжряддям 70 см,
західноєвропейська (голландська) з міжряддям 75 см, широкорядна з
міжряддям 90 см, точна грядострічкова з міжряддям 110 + 30 см. Кожна з
них адаптована до певних грунтово-кліматичних умов та умов господарства,
що й забезпечує одержання запланованого врожаю бульб із заданою якістю
продукції і споживчими властивостями.

Інтенсивна технологія з міжряддям 70 см

Негативний вплив міжрядь завширшки 70 см на продуктивність рослин
обумовлений недостатньою площею живлення (70 x 30 см), пошкодженням
кореневої системи і стебел під час міжрядних обробітків, перезараженням
рослин хворобами в разі щільного змикання бадилля, озелененням бульб
через нестачу грунту для високого підгортання тощо. Крім того, є
чинником, що стримує зростання й розвиток багато- і великобульбових
сортів, які мають особливо могутнє розгалужене бадилля й некомпактне
бульбове гніздо.

– обробіток картоплі на гладкій поверхні

?

??]?Особливість цієї технології — садіння насіннєвих бульб на гладку
поверхню безпосередньо після проведення передпосівного обробітку грунту.
При цьому безпосередньо перед садінням зяб обробляють культиваторами з
активними або пасивними робочими органами (залежно від
фізико-механічного складу грунту) за один прохід агрегату на глибину
розміщення насіннєвих бульб. Потім через 7–14 днів, після того як
пройшов посадковий агрегат, одноразово формують максимально високі й
широкі гребені або фрезерними гребенеутворювачами з активними робочими
органами (для важких і середніх грунтів), або гребенеутворювачами з
пасивними робочими органами (для легких грунтів). Подальші операції із
захисту рослин картоплі від бур’янів, шкідників і хвороб здійснюють
широкозахватними штанговими обприскувачами з використанням хімічних
засобів. Потрібний режим живлення рослин за цією технологією формують у
кілька етапів: перед проведенням зяблевої оранки і передпосівного
обробітку грунту, під час садіння картоплі (якщо конструкція посадкового
агрегату сприяє цьому) і позакореневого підживлення в період розвитку
рослин із застосуванням штангових обприскувачів.

За даною технологією за два етапи обробітку грунту формується
високооб’ємний гребінь із дрібногрудкуватою структурою, що забезпечує не
тільки вільний розвиток бульб, а й хорошу сепарацію грунту під час
механізованого збирання картоплі. Мінімальна кількість проходів
агрегатів у період вегетації унеможливлює ущільнення міжрядь, формування
грудок у шарі, що сепарується, покращує умови для росту й розвитку
рослин. А те, що в шарі, де розміщуються бульби, немає великих грудок,
не тільки обумовлює високу продуктивність техніки для збирання за
рахунок хорошої сепарації, а й унеможливлює пошкодження бульб гострими
краями грудок.

– обробіток картоплі по гребенях

Найбільшого поширення цей обробіток набув у зонах із недостатнім
зволоженням, де кожна технологічна операція з обробітку грунту спричиняє
значні втрати грунтової вологи, особливо у весняний період. Гребені
формують восени за допомогою культиваторів-гребенеутворювачів із
пасивними робочими органами після проведення зяблевої оранки. Волога, що
випала пізно восени у вигляді опадів, узимку під дією негативних
температур формує дрібногрудкувату структуру грунту всередині гребеня.
Навесні грунт усередині гребенів прогрівається на один-два тижні раніше,
ніж на гладкій поверхні. Тому можна посадити картоплю в прогрітий і
рихлий грунт раніше, коли запас вологи достатній для сприятливого
розвитку рослин навіть у посушливих умовах.

Обробіток картоплі на гребенях, заздалегідь нарізаних з осені, до
мінімуму скорочує число проходів грунтообробних знарядь у період
вегетації рослин (один прохід під час міжрядного обробітку грунту), що й
забезпечує максимальне використання запасів грунтової вологи. Ця
технологія дає можливість створити всі потрібні умови для вирощування
високих урожаїв картоплі в посушливих умовах і забезпечити проведення
механізованого збирання картоплі із застосуванням високопродуктивних
комбайнів.

Вибір ділянки і розміщення сортів

Кращими грунтами для вирощування картоплі на продовольчі цілі є
дерново-підзолисті легко- та середньо-суглинисті, супіщані, добре
аеровані. Для картоплі на технічні цілі придатні різні типи окультурених
грунтів. Не придатні піщані, кам’янисті (більше 100 т/га),
важкосуглинисті й глинисті грунти, що сильно ущільнюються й надмірно
зволожені, ділянки з низькою родючістю, сильним засміченням пирієм і
заселенням дротяника.

Оптимальна щільність орного шару для суглинків становить 1,0–1,2 г/см3,
для супісків — 1,3–1,5 г/см3, вологість грунту — в межах 70–80% НВ,
шпаруватість аерації — 20–30% загального об’єму пор.

Оптимальні агрохімічні показники грунтів: рН(КС1) — 5,3–5,8, вміст
гумусу — не менше 1,8%, рухомого фосфору й обмінного калію — не менше
150–200 мг/кг грунту. Картопля добре витримує підвищену кислотність
грунту.

Висаджуючи картоплю, слід дотримуватися просторової ізоляції сортів з
різним ступенем стійкості проти фітофторозу й різного призначення
(насіннєва й продовольча) — не менше 100 м. Виконання цієї вимоги дає
можливість запобігти масовому перенесенню збудника фітофторозу з ранніх
сортів на середньо- і пізньостиглі, що вирізняються підвищеною стійкістю
проти хвороби.

Віруси — одні з найшкідливіших патогенів, які уражують картоплю, —
поширюються сисними комахами, попелицями, клопами, цикадами. Тому
насіннєві посадки, найперше розсадники розмноження, рекомендується
розміщувати якнайдалі від місць зимівлі й весняного розмноження тлі:
теплиць, парників, садів, городів, а також від товарних посадок
картоплі.

Найменший інфекційний фон вірусів спостерігається на ділянках,
розміщених в оточенні зернових культур, кукурудзи, люцерни.

Вибір попередника

Кращими попередниками для картоплі є зернобобові, зернові, сидеральні
культури, оборот пласту багаторічних трав, однорічні трави. Ці культури
створюють оптимальні умови для забезпечення картоплі елементами
живлення, покращують водно-повітряний режим грунту, знижують у ньому
запас інфекції і кількість шкідливих комах.

Найбільшу фунгіцидну дію на патогени має ріпак, олійна редька, люпин і
горох. Вони знижують кількість збудників парші звичайної, ризоктоніозу
та гнилей. Їхній очищаючий ефект можна порівняти із застосуванням для
цих цілей протруєння насіннєвого матеріалу.

За наявності в грунті збудника стеблової нематоди як попередники
рекомендуються вико-вівсяна суміш, озимі зернові, а для насіннєвих
посадок — чорний пар. У боротьбі з паршею звичайною картоплю доцільно
висаджувати після озимого жита, люпину, зернобобових культур, а також
після сидератів (люпин, озиме жито, олійна редька, ріпак тощо).

Недоцільно висаджувати картоплю після гречки, кукурудзи, конюшини,
овочевих культур, бо вони сприяють накопиченню в грунті стеблової
нематоди. Рекомендується уникати таких попередників, як буряки, морква і
капуста — вони підсилюють ураження бульб паршею звичайною й
ризоктоніозом.

Для зниження чисельності й шкодочинності золотистої картопляної нематоди
доцільно вирощувати нематодостійкі сорти в спеціальних сівозмінах із
додаванням у них багаторічних злакових і бобових трав, зернобобових
культур.

Внесення добрив

На формування 10,0 т картоплі потрібно 40–60 кг д. р. азоту, 15–20 —
фосфору, 70–90 — калію, 20–40 — сірки, 10–25 — магнію, 25–50 кг д. р.
кальцію й низки мікроелементів.

На дерново-підзолистих суглинистих і супіщаних грунтах треба вносити
50–60 т/га органічних добрив з осені або під попередню культуру. Весняне
внесення органічних добрив, особливо на суглинистих грунтах, затримує
терміни проведення польових робіт і спричинює значне переущільнення
грунту, а отже, й погіршує якість і врожайність картоплі.

Кращими формами органічних добрив під картоплю є солом’яний гній, що
добре перепрів, і торфогноєві компости, які сприяють збільшенню запасів
гумусу в грунті. Якщо немає гною, тоді доцільно використовувати
сидерати. Обов’язкові вимоги під час внесення будь-яких видів органічних
добрив — рівномірність їхнього розподілу на поверхні поля й швидке
загортання в грунт після розкидання.

Заорювання сидеральних культур (редьки олійної, ріпаку, озимого жита,
люпину) з врожайністю біомаси понад 20 т/га еквівалентне внесенню 30
т/га органічних добрив.

Мінеральні добрива під картоплю традиційно вносять до висаджування —
розкидаючи, або локально — під час посадки саджалками. Норми мінеральних
добрив визначають із урахуванням родючості грунту, кількості й форм
органічних добрив, які вносять, запланованої врожайності. Дози
органічних і мінеральних добрив на дерново-підзолистих грунтах за
бажаної врожайності на насінницьких посадках 15–30 т/га становлять 40
т/га органічних, 50–60 кг/га д.р. азотних та відповідно до вмісту в
грунті фосфору (низький — Р60–110 та високий — Р20–50) та калію (К70–120
та К30-60). Для посадок на продовольчі й технічні цілі при запланованій
урожайності 15–40 т/га становлять 50–60 т/га органічних, 50–120 кг/га
азотних та відповідно до вмісту в грунті фосфору (Р60–140 та Р15–20) й
калію (К70–160 та К15–20).

Повну дозу азотних добрив на дерново-підзолистих середньосуглинистих
грунтах застосовують під культивацію або нарізання гребенів в один
прийом, на супіщаних — у два. За потреби проведення підживлення
(особливо на легких грунтах) вносять до 30–40 кг/га д. р. за висоти
рослин 10–15 сантиметрів.

Кращі форми азотних добрив для підживлення — калієва й аміачна селітри,
або КАС. Фосфорні добрива на середньо- і важкосуглинистих грунтах
вносять восени, на легкосуглинистих — під передпосівну культивацію. В
разі використання саджалок із туковисівальними апаратами їх вносять у
рядки з нормою 20–30 кг/га діючої речовини.

Калійні хлорвмісні добрива рекомендується застосовувати восени під
основний обробіток грунту; на супіщаних і піщаних грунтах можливе
весняне внесення.

Під час вирощування картоплі використовують такі форми добрив: азотні —
сульфат амонію, карбамід, калієва селітра, КАС; фосфорні — амофос,
суперфосфат, амонізований суперфосфат; калійні — калій хлористий
гранульований, калій хлористий дрібний, калій хлористий грубозернистий,
сіль калійна змішана; комплексні повільнодіючі —
азотно-фосфорно-калійні: нітрофоска, нітроамофоска.

У боротьбі з паршею звичайною частину мінеральних добрив доцільно
замінювати на фізіологічно кислі форми (суперфосфат, сульфат амонію). На
полях, де особливо сильно поширена парша звичайна, можна підживити
картоплю під час масового зав’язування бульб сірчанокислим марганцем або
сірчанокислим амонієм — 60 кг на гектар.

Під картоплю додатково до основних добрив доцільно вносити до посадки
30–50 кг/га магнію і 30–60 кг/га сірки (по д. р.) або в період вегетації
— мікродобривами методом позакореневого підживлення.

На торф’яних та інших грунтах, де рослини картоплі відчувають нестачу
міді, треба застосовувати разом з іншими мінеральними добривами
сірчанокислу мідь з розрахунку 4 кг/га діючої речовини.

Садіння картоплі

Оптимальний термін посадки картоплі — коли грунт на глибині садіння
прогріється до 6…8°С. Кожний сорт картоплі потрібно висаджувати на
одному полі в найкоротші терміни (не більше 7–8 днів), бо інакше
обробіток картопляного поля фунгіцидами буде недостатньо ефективним.

Бульби для вирощування картоплі на продовольчі цілі висаджують:

– розміром 25–35 мм — за норми витрати насіннєвого матеріалу 1,5–2,0
т/га;

– розміром 35–60 мм — за норми витрати насіннєвого матеріалу — 2,0–3,5
т/га.

Глибина садіння бульб (щодо вершини гребеня): на суглинистих грунтах —
5–8 см; на супіщаних і піщаних — 8–10; на торф’яних — до 12–14
сантиметрів.

За використання для садіння бульб розміром 25–35 мм глибина загортання
має бути на 2–3 см меншою, ніж насіннєвих бульб великих фракцій.

Густота садіння залежить від цілей вирощування картоплі й особливостей
сорту:

– на продовольчі цілі — не менше 35 тис. бульб — 150–200 тис.
продуктивних стебел на гектар;

– на технічні цілі — не менше 40 тис. бульб — 180–250 тис. продуктивних
стебел на гектар.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020