.

Вирощування хмелю (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 7107
Скачать документ

Реферат на тему:

Вирощування хмелю

Вітчизняне хмелярство досягло вершини виробництва в 70–80-х роках
минулого століття. Наприкінці 80-х хміль вирощували на 10 тис. га
поліських земель, а валовий збір досягав 8 тис. т. Українським пивоварам
тоді вистачало 20–25% зібраного хмелю, лишки продавали переважно Росії
та країнам Заходу. Український хміль купували такі знані у світі
“пивоварні” країни, як Німеччина і Чехословаччина. Україна посідала
п’яте місце з виробництва хмелю після США, ФРН, Китаю та Чехословаччини.

Свого часу хмелярство було однією з найуспішніших галузей сільського
господарства України. Ще 12–15 років тому більша частина російського і
все українське пиво виготовляли з використанням українського хмелю. А
сьогодні вітчизняні пивовари змушені хміль імпортувати, адже українські
виробники хмелю задовольняють лише 30% потреби української пивоварної
промисловості. Тим часом пива з кожним роком виробляється дедалі більше,
і, отже, хміль стає високорентабельною культурою, попит на яку постійно
зростає. Тому є нагальна потреба в закладанні нових хмільників та
відновленні хмелярства в цілому.

Продукцією хмелярства є шишки хмелю, з яких для потреб пивоварної
промисловості виробляють брикетований та гранульований хміль, екстракти
та комбіновані препарати хмелю. 30% світового споживання продукції
хмелярства припадає на гранульований хміль, 30% — на екстракт і лише 40%
— на натуральні шишки.

Хміль легко витримує сильні зимові морози та весняні заморозки. Проте до
вологи він вибагливий, що зумовлено інтенсивним формуванням великої
вегетативної маси. Найсприятливішим для хмелю є помірний теплий та
помірно вологий клімат із середньорічною температурою повітря 8°C і
сумою опадів за рік 500–600 мм. Вимоги до вмісту в грунті елементів
живлення — підвищені.

Вегетаційний період хмелю — від початку весняного відростання пагонів до
дозрівання шишок — залежить від сорту та району вирощування і становить
100–120 днів.

Одним із найважливіших резервів підвищення врожайності і поліпшення
якості хмелю є впровадження у виробництво високопродуктивних селекційних
сортів. Розрізняють ароматичні та гіркі сорти хмелю. Перші мають чітко
виражений аромат, але, на відміну від гірких, містять значно менше
основного компоненту, заради якого хміль і використовують у пивоварінні,
— альфа-кислоти. Якщо в гірких сортах її міститься від 6 до 10%, то в
ароматичних — від 3,5 до 6%. Серед гірких тепер вивели ще й так звані
високосмолисті сорти із вмістом альфа-кислоти до 14%.

До ароматичних сортів, що культивуються в Україні, належать Клон-18,
Золото Полісся, Слов’янка, Заграва, Аромат Полісся, Гайдамацький, а до
гірких високосмолистих — Альта, Зміна, Кумир, Потіївський, Регент. Серед
них інтенсивними сортами, з урожайністю 26–28 ц/га, є Золото Полісся,
Слов’янка та Заграва. За довжиною вегетаційного періоду сорти
поділяються на ранньостиглі, середньоранні та середньостиглі.

Основою організації виробництва посадкового матеріалу хмелю є
вирощування супер-суперелітних, суперелітних та елітних живців і
саджанців та передача їх у розсадникові господарства для закладання
маточних плантацій. На цих плантаціях вирощують посадковий матеріал
першої репродукції, що надходить у господарства для закладання
виробничих хмільників. Основний, більш простий і доступний для всіх
хмільницьких господарств, спосіб одержання високоякісного посадкового
матеріалу — вирощування саджанців хмелю у відкритому грунті. Крім того,
сьогодні широко застосовують прискорені способи вирощування саджанців
хмелю в умовах закритого грунту — у теплицях, плівкових парниках і
тунелях.

Закладання хмільника — найбільш складний і відповідальний етап у
хмелярстві. Він полягає у науково обгрунтованому виборі ділянки під
хмільник, організації його території, доборі сортів, підготовці грунту і
суворому дотриманні технології посадки. Придбання посадкового матеріалу
— операція доволі дорога. Саджанець звичайного сорту коштує 2,5–3, а
інтенсивного — 4–4,5 грн. Та оскільки врожайність звичайних сортів
становить 12–15 ц/га, а інтенсивних — сягає понад 25 ц/га, то перевагу
віддають останнім.

Залежно від сорту використовують відповідні схеми посадки саджанців.
Найпоширеніші — 3х0,75 м та 3х1 м. Перший варіант потребує 4,4 тис.
саджанців на 1 га, а другий — близько 3,4 тис. Густіше потрібно
висаджувати кущі на бідних грунтах, а на чорноземах рідше, щоб рослини,
які інтенсивно розвиваються на початку сезону, не затіняли одна одну.

Першочергові затрати на закладання 1 га хмільника на площах, де вже
встановлено шпалери, лежать у межах 20–26 тис. грн. Закладка 1 га
плантацій з розміщенням шпалер обійдеться в 28–30 тис. грн без
урахування затрат на догляд. Вартість технологічних операцій догляду за
гектаром молодого хмільника становить 6–8, а за гектаром дорослого, що
вже дає плоди, — 8–10 тис. грн.

Система заходів щодо підготовки грунту під закладання хмільників є
важливим заходом і включає основний і передпосадковий обробіток.
Основний обробіток проводять восени: плантажними плугами ППН-40 і ППН-50
на глибину 50–60 см; під оранку вносять 60–80 т органічних і 120–140 кг
діючої речовини фосфорно-калійних добрив.

Навесні на ділянці проводять боронування, зарівнювання звальних гребенів
і розвальних борозен. Потім грунт перехресно дискують, культивують і
висівають сидеральні культури. Влітку у фазі цвітіння ці культури
заорюють на глибину 25–27 см. Наприкінці серпня і на початку вересня в
грунт вносять органічні (20–40 т/га) та мінеральні (80–120 кг/га)
добрива і заорюють на глибину 25–30 см. Після оранки грунт вирівнюють і
культивують. Проводять маркування ділянки і посадку.

Розбивку ділянки під закладання хмільників проводять відповідно до плану
організації території. Роботи починаються з побудови головної та осьової
ліній, нанесених перпендикулярно одна до одної. Уся подальша розбивка
зводиться до побудови на місцевості ліній, паралельних основним.

P3

похилими підтримками і низькі (нижче 5 м) шпалери, що сполучають
горизонтальні і вертикальні підтримки.

Будівництво шпалер — робота трудомістка. Спеціальних машин вітчизняна
промисловість не випускає, тому для виконання багатьох робіт
використовують машини, застосовувані в інших галузях: бурильно-кранові
та екскаватори.

Для садіння хмелю застосовують лісо- і розсадосаджальні машини. Так, для
садіння живців у розплідниках використовують розсадосаджальну машину
СКН-6А, а для садіння саджанців на хмільниках — лісосаджальні машини
СШН-3 і МЛУ-1. За схемою посадки 70 х 25 см/га висаджують 55–60 тис.
живців. Двовузлові живці зашпаровують на глибину 6–8 см, а одновузлові —
на 4–5 см.

Для боротьби з бур’янами до появи сходів хмелю грунт обробляють
гербіцидом. Протягом літа проводять підгортання, збільшуючи шар грунту
на 5–6 см, і 3–4 розпушування в міжряддях.

Обрізування головних кореневищ — основний агротехнічний прийом. Він
полягає у видаленні підземних частин старих стебел і бічних кореневищ
для правильного формування головного кореневища і підтримки його на
заданій глибині, що забезпечує нормальне функціонування, довголіття і
високу продуктивність рослин. Донедавна обрізання кореневищ проводили
тільки вручну. При цьому для двосторонньої оранки гребенів застосовували
пристрій ПРУ-08000, встановлюваний на плузі ПРВН-1,5АХ. Для одночасного
розгортання гребенів та обрізування головних кореневищ хмелю
використовують підрізувач ПКХ-1 і машини ОРХ-1, ОРХ-2 та ОГХ-1.

Улітку проводять такі операції, як пасинкування, панцирування і
карбування рослин. Пасинкування — видалення бічних пагонів і листків у
нижній частині стебла на висоті до 0,6–0,7 м, проведене з метою
перерозподілу поживних речовин з нижньої частини рослини у верхню
плодоносну частину. Панцирування — укорочування бічних паростків після
утворення на них другої пари листків у ярусі до 2 м від поверхні грунту
з метою збільшення кількості утворених суцвіть. Карбування — видалення
верхівок основних стебел. Його проводять з метою припинення надмірного
(вище шпалери на 15–20 см) росту стебел і створення умов для розвитку
бічних галузей і суцвіть.

До головних шкідників наземних частин хмелю належать конопляна блішка,
великий люцерновий довгоносик, хмільова попелиця, павутинний кліщ,
стебловий метелик, хмельовий пильщик. До найбільш поширених і
небезпечних шкідників підземних частин хмелю — картопляна совка,
дротянки, гусениці озимої совки, хмельового тонкопряда, личинки
довгоносика.

Найефективнішим способом боротьби зі шкідниками й хворобами хмелю є
хімічний. Для механізації робіт з хімічного захисту рослин хмелю від
шкідників, хвороб і бур’янів застосовують обприскувач навісний
хмільниковий ВІН-400-4, грунтовий фумігатор ПФХ-2. На широкорядних
хмільниках з міжряддями 3 м використовують також обприскувачі ОПВ-1200,
ОП-2000, ОМ-630 та ін.

Збирання і післязбиральна обробка хмелю — завершальний етап у
виробництві хмелю. Збирання починають у період технічної стиглості
шишок: їхній колір змінюється з трав’янисто-зеленого на золотисто- чи
жовто-зелений; вони сформовані, лусочки щільно притиснуті; шишки при
стискуванні шелестять, пружинять, мають сильний хмелевий запах, особливо
при розтиранні їх руками; усередині шишок — багато золотаво-жовтих
блискучих зерен. У цей час у шишках міститься оптимальна кількість
гірких смолоподібних речовин, ефірних олій та ін. У фазі технічної
стиглості вміст вологи в шишках становить 75–80%. Вони не можуть довго
зберігатися, їх слід негайно висушити до рівня вологості 9–11%.

Збирання хмелю є трудомістким процесом, який потребує до 30 працівників
на 1 га. З метою збереження якості стиглий хміль треба зібрати за 10–12
днів. На обривання шишок з 1 га за врожаю 10 ц/га сухого хмелю іде
250–270 людино-днів. Хміль збирають у відповідну тару і відправляють на
хмелесушарку.

Для механізованого збирання хмелю застосовують хмелезбиральні машини
пересувні — типу ХМП-1,6, стаціонарні — типу ЧХ-4Л, ЛЧХ-2, ЛЧХ-6Е,
ВХЄ-280, а також хмелезбиральну машину “Буг” виробництва Польщі. Сушіння
хмелю здійснюється на 3-, 4-ярусних шахтних хмелесушарках “Лингарта” чи
в конвеєрних хмелесушарках ПХБ-750К, ПХБ-900К, СХК-0,3, а для пресування
висушеного і сульфітованого хмелю використовують преси ХПГ-8 або ХПГ-15.
Для щільної упаковки хмелю використовують прес ПГ-0,2.

Щоб використання власного хмелезбирального комбайна і будівництво
хмелесушарки були достатньо ефективними, хміль треба вирощувати на площі
не менш ніж 50 га. Сумарна вартість середньої хмелесушарки та
хмелезбирального комбайна становить близько 350–400 тис. грн.

Хміль сушать нагрітим повітрям. 1 т сухого хмелю одержують з 5 т
свіжозібраного врожаю. Висушування такої кількості хмелю коштуватиме до
1,5 тис. грн. Через те що шишка хмелю складається з тонких пелюсток і
товстого стерженька, пелюстки висихають швидше, ніж стерженьок. У
свіжовисушеному хмелі пелюстки мають вологість 4–5%, а стерженьки —
10–13%. Для того щоб волога рівномірно розподілялася всередині шишки,
хміль піддають достиганню.

У висушених шишках присутня мікрофлора, яка при зберіганні хмелю може
призвести до зниження його якості. Тому і висушений до 13%-ної вологості
хміль, і хміль, що відлежався, піддають консервуванню шляхом
сульфатації, тобто обробці сірчистим ангідридом, яку проводять у
спеціальних камерах, обладнаних витяжним вентилятором і піччю для
спалювання сірки.

Для тривалішого зберігання хміль пресують і пакують у мішки, виготовлені
з джутової чи джутово-кенафнової тканини, а також переробляють у
гранули, брикети й екстракти.

Щоб виробництво хмелю було рентабельним, треба досягати врожайності не
менш як 10–12 ц/га за базисного вмісту альфа-кислоти 3,5%. Але в наш час
є сорти, які дають значно вищу врожайність за більшого вмісту
альфа-кислоти. Затрати на введення в дію нового хмільника можна окупити
за 4–5 років. При цьому врожайність має бути вище точки беззбитковості і
становити не менш як 14–15 ц/га.

В Україні, на жаль, ніколи не практикувалося розведення хмелю на площах
менш ніж 30 га. Досвід господарювання в інших країнах свідчить, що
рентабельним може бути вирощування хмелю і на площах 5–6 га.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020