.

Трансформація технологій у рослинництві (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1708
Скачать документ

Реферат на тему:

Трансформація технологій у рослинництві

У XX столітті можна виділити три етапи удосконалення технологій
вирощування сільгоспкультур. У 30–50-х рр., завдяки механізації процесів
вирощування зернових, вдалося повністю позбутися важкої ручної праці,
особливо під час збирання врожаю. Для багатьох культур було створено
індустріальні технології вирощування (наприклад, льону-довгунцю).
Негативним явищем цього етапу стало надмірне ущільнення грунту важкими
агрегатами.

Характерною особливістю 50–60-х рр. стало широке використання
мінеральних добрив. Це дало змогу перейти до інтенсивного виробництва
сільськогосподарської продукції. Завдяки застосуванню добрив,
урожайність зросла на 30-60%. Баланс поживних речовин у грунті стали
підтримувати за допомогою виготовлених у промисловий спосіб
агрохімікатів.

Починаючи з 60-х років, до мінеральних добрив долучаються пестициди, за
допомогою яких почали захищати посіви основних культур від бур’янів,
хвороб, шкідників, вилягання тощо. Все це забезпечило значну прибавку
врожаю. Якщо в 1900–1930 рр. урожайність зернових в Європі становила
лише 20 ц/га, то в 1970–1980 рр. вона досягала 60–70 ц/га. І найбільша
частка у її прибавці належить саме хімізації. На початку 80-х такі
технології почали називати інтенсивними. Інтенсивні технології
характеризуються найвищим рівнем внесення мінеральних добрив і
пестицидів. Вони забезпечують найбільший рівень урожайності.

Останніми роками в світі набуває поширення пряма сівба по стерні чи
дернині без будь-якого механічного обробітку грунту, за винятком
формування мілких борозенок (щілин) для висівання насіння. Цей спосіб
має ще назву нульового, або хімічного, обробітку грунту. Відмовитись від
головного впродовж 6000 років елемента технології — знищення бур’янів за
допомогою розпушення грунту — стало можливим завдяки гербіцидам. По
суті, в цій технології всі агротехнічні заходи, крім сівби і збирання,
замінено хімічними. Необхідно витримати такі компоненти нульової
технології: після збирання попередника, замість механічного обробітку
грунту, внести гербіцид суцільної дії і в оптимальні строки висіяти
культуру стерньовою сівалкою.

На перший погляд, нульова технологія зводиться до трьох операцій:
внесення гербіциду, висівання, збирання. Але аналіз типової операційної
технології вирощування озимої пшениці за допомогою сівалки Grеаt Рlаіns
для одержання всього 40 ц/га зерна показує, що в такому разі слід
застосовувати вісім агрохімікатів. Тому економія коштів на основному
обробітку грунту перекриється затратами на додаткові агрохімікати,
особливо якщо не дотримуватися сівозміни.

На наш погляд, перехід до нульового обробітку — це не “технологічний
прорив” у науці, не стрибок на вищий рівень знань і технологій, а
всього-навсього тимчасовий вихід з критичної ситуації.

Нульові технології мають певну ваду: відсутність оранки може зменшити
глибину верхнього шару грунту і глибину проникнення коренів рослин. Якщо
корені не можуть проникнути і оживити глибші шари грунту, то потенціал
грунтових ресурсів використовується не повністю.

Вважаємо, досить суперечливою є економічна вигідність цього методу. Для
переходу до нульової технології теж потрібні чималі кошти, щоб придбати
надзвичайно дорогу і складну нову спеціальну сівалку для прямої сівби,
пестициди, навчити людей.

Гостро постає і проблема внесення добрив. Адже тільки невелику їх
кількість можна внести в рядки під час сівби, а решту розкидають по
поверхні грунту, внаслідок чого ефективність фосфорних і калійних добрив
зменшується.

Нульова технологія сприяє поширенню шкідливих організмів, оскільки
створює ідеальні умови для розвитку бур’янів, шкідників, хвороб.
Розрахунки показують, що кошти, потрібні для придбання пестицидів, аж
ніяк не менші від затрат для проведення оранки, двох-трьох культивацій
тощо.

O

4

У нульовій технології немає ані найменшого натяку на вирішення
екологічних проблем, що неминуче постануть завтра. Адже немає
нешкідливих пестицидів. Вони перетворюють грунт, за образним висловом
В.М.Федорова, на “мертвого рихляка”, спричинюють захворювання людей і
можуть створити багато непрогнозованих проблем.

Нарешті, перед початком застосування нульової технології потрібно
здійснити кротове, дренажне, підгрунтове глибоке розпушування тощо. Якщо
виконати всі ці агрозаходи, важко говорити про енергоощадність. Тобто
цією технологією можуть скористатися лише багаті господарства з високою
культурою землеробства.

Слід зазначити, що паралельно з інтенсифікацією технологій частина
вчених послідовно розвивала і пропагувала технології, в яких не
допускалося застосування агрохімікатів. Вони зрозуміли, що
всепрогресуюча інтенсифікація є чужорідною для природи і дедалі частіше
буде створювати величезні, навіть не передбачувані нині проблеми. Рано
чи пізно людство перейде до екологічних технологій.

Останніми роками все більше уваги приділяється біологічним (органічним,
екологічним, біодинамічним тощо) технологіям, що засновані на
екологізації і біологізації інтенсифікаційних процесів. Біологізація —
максимальне узгодження технології з біологічними потребами культури і
сорту. Все робиться задля створення якнайкращих умов для розвитку
основного об’єкта технології — рослини.

Філософія біологічного рослинництва базується на створенні умов для
саморегуляції і самопідтримки агроекосистем, проте це можливе лише в
тому разі, коли така система, подібно до природної, буде
характеризуватися різноманітністю. Наприклад, набагато стійкішим до
несприятливих умов буде агробіоценоз озимої пшениці, що складається з
добре розвинених розкущених рослин. Одноманітні агробіоценози, де
переважають одностеблові нерозкущені рослини, слабо протистоять
стресовим умовам.

Основними ознаками біологічного рослинництва є: правильне використання
сівозміни; удобрення за допомогою органіки, рослинних решток, сидератів,
соломи тощо; поліпшене засвоєння азоту завдяки бобовим культурам; повна
відмова від застосування агрохімікатів.

Глибокі наукові розробки, набуття практичних навичок дасть змогу дещо
скоротити різницю у врожайності, хоча, зрозуміло, за біологічного
рослинництва вийти на рівень інтенсивних технологій неможливо. Та, попри
це, надзвичайно цінною і привабливою рисою біологізації є відсутність
забруднення довкілля, повна екологічна чистота продукції.

Біологічна модель сприяє біологічному поверненню в грунт елементів
живлення і підвищенню природної його родючості. Саме за такими
показниками цей технологічний напрям набрав найвищу суму балів (табл.).

Таким чином, головне протиріччя сучасного рослинництва зумовлене
однобічним підходом до його інтенсифікації. Склалася парадоксальна
ситуація: екологічно чисті “фабрики-рослини”, які працюють на екологічно
безпечних ресурсах сонячної енергії, виявились не тільки
енергомарнотратними (зростають потреби у непоновлюваній енергії для
одержання кожної додаткової одиниці врожаю), але й найнебезпечнішими для
природного середовища внаслідок хімізації технології.

Аналіз результатів експериментальних досліджень і теоретичних розробок
останнього десятиліття окреслює два можливі шляхи дальшого розвитку
інтенсивних агротехнологій. Визначальною рисою обох є прагнення зменшити
затрати і собівартість продукції. Цього можна досягти біологізацією
інтенсивної і створенням ресурсозберігаючої технології або впровадженням
технології прямої сівби, що базується на хімізації.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020