.

Особливості догляду за посівами картоплі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3550
Скачать документ

Реферат на тему:

Особливості догляду за посівами картоплі

Своєчасний і якісний догляд за посівами картоплі підвищує врожайність
бульб не менше ніж на 20%. Головна мета в догляді за посівами картоплі
протягом вегетаційного періоду — забезпечення оптимальних умов для росту
й розвитку рослин, сприяння якнайповнішому використанню агрокліматичних
ресурсів на накопичення врожаю бульб.

В розпорядженні фахівців є такі засоби, як можливість зміни термінів
проведення робіт, різні варіанти обробітку грунту, добрива, пестициди. З
допомогою таких “помічників” можна подовжити період активної вегетації,
створити оптимальні водний і повітряний режими, щільність і грудкувату
структуру грунту в зоні бульбоутворення, усунути негативний вплив
шкідників, хвороб та бур’янів, задовольнити потребу рослин у поживних
речовинах.

У систему догляду входять: механізовані досходові та післясходові
обробітки міжрядь, обробка пестицидами проти хвороб, шкідників та
бур’янів; поливання за умови дефіциту вологи.

Механізований догляд передбачає розпушення грунту в гребенях і
міжряддях, знищення бур’янів, створення на період збирання заданих
параметрів гребенів, які забезпечують нормальні умови для комбайнового
збирання.

Заходи з догляду за насадженнями залежать від багатьох факторів, у тому
числі й від погодних умов, які часто бувають нестійкими. Нерідко сухі та
жаркі періоди чергуються з холодними й вологими. У зв’язку з цим система
догляду за насадженнями має бути гнучкою. Одна з основних причин, що
спричиняє різке зниження врожайності картоплі, — забур’яненість
насаджень. Бур’яни добре пристосовані до екологічних умов поля, мають
кращу, ніж у картоплі, розвинену кореневу систему і без належного
догляду за насадженнями відбирають у неї світло, вологу та поживні
речовини. Крім того, бур’яни зумовлюють поширення хвороб, насамперед
вірусних, а також ускладнюють механізоване збирання, збільшуючи втрати
бульб. Особливо великий недобір врожаю через забур’яненість на зріджених
насадженнях. Загущені насадження з рівномірним розміщенням рослин краще
протистоять бур’янам. Тому забезпечення оптимальної густоти насаджень та
рівномірне розміщення рослин картоплі в рядках є важливою умовою
одержання високого врожаю. Дослідами доведено, що на 1 ц біомаси
бур’янів недобирають (залежно від сорту) від 0,5 до 1,5 ц бульб. Та
гірше все ж сортам інтенсивного типу, оскільки для них характерний
подовжений період посиленого росту бульб. Гребеневий спосіб садіння дає
змогу ефективно доглядати насадження, не ущільнюючи грунту в рядках.

За вирощування картоплі дуже важливо не запізнитися з першим досходовим
обробітком. З урахуванням багатьох чинників доцільно розпочинати його
через шість-вісім днів після садіння, коли на поверхні грунту ще не
з’явилися сходи бур’янів, аїхні паростки перебувають у грунті в стадії
білої ниточки.

У цей період можна знищити 80–90% бур’янів з одночасним розпушуванням
грунтової кірки, внаслідок чого створюються сприятливі умови для
розвитку рослин картоплі в початковий період. Коли ж сходи бур’янів
з’являються на поверхні грунту, боротися з ними значно складніше, бо
їхня коренева система проникає глибоко в грунт, і кількість знищених
бур’янів у разі запізнення з першим обробітком помітно зменшується. До
того ж, одного досходового обробітку недостатньо, оскільки, знищуючи
паростки одних бур’янів, одночасно стимулюється проростання інших,
пізніших за схожістю. Тому насадження картоплі потрібно повторно
обробляти через шість-вісім днів. У більшості випадків до появи сходів
картоплю обробляють двічі-тричі культиваторами (КОН-2,8 ПМ, КРН-4,2Г,
КНО-2,8 та ін.), укомплектованими відповідними робочими органами. За
гребеневого способу висаджування в досходовий період перший і другий
обробіток здійснюють з допомогою боронування та легкого підгортання. В
останній операції висота гребенів залежить від погодних умов: гребені
формують вищими, якщо більше випадає опадів. Глибину розпушення міжрядь
обирають з урахуванням запасів вологи. У регіонах з надмірним
зволоженням перше розпушення здійснюють на глибину 14–17, друге — на
10–14 см. У разі недостатніх запасів вологи грунт розпушують,
відповідно, на 8–10 і 6–8 см. Проте, незалежно від умов, що склалися,
перше розпушення здійснюють глибше, ніж подальші. Пояснюється це тим, що
в цей період коренева система менше розвинена й не пошкоджується
робочими органами. Для розпушення гребенів найефективніші ротаційні
розпушувачі. Перший післясходовий міжрядний обробіток здійснюють у фазі
повних сходів. У період появи сходів одним із заходів контролювання
бур’янів може бути повне присипання сходів картоплі грунтом. Цей захід
удвічі-втричі зменшує забур’яненість насаджень, а також дає змогу
захистити сходи картоплі від заморозків. Урожайність бульб зростає на
25–30 ц/га. Ранньостиглі сорти присипають у фазі повних сходів, а також
за висоти рослин картоплі 10–15 см. Присипання ранньостиглих сортів із
запізненням в окремі роки може спричинити зниження врожаю. Пов’язано це
з тим, що у цих сортів короткий період накопичення врожаю, а присипання
дещо затримує розвиток рослин. Багаторазове присипання кущів картоплі
для формування більшої кількості столонів доцільне лише для
середньопізніх та пізніх сортів. Ранні сорти з коротким періодом
вегетації витратять свою енергію росту на формування бадилля й не
встигнуть сформувати високий урожай бульб.

З досягненням рослинами картоплі висоти 20–25 см у фазі бутонізації їх
підгортають, якщо грунт достатньо вологий. У разі посухи, замість
підгортання, здійснюють поверхневе розпушення грунту в міру утворення
грунтової кірки для руйнування системи капілярів, через які
випаровується волога. При цьому не допускається підрізання кореневої
системи, пошкодження стебел, засипання рослин грунтом.

Глибина розпушування — 8–10 см, швидкість руху агрегату — до 9 км/год з
тим, щоб забезпечити присипання бур’янів у рядках. З допомогою робочих
органів культиватора насипають рівний розпушений шар грунту на весь
гребінь і основу стебел картоплі. Розпушують боковини гребеня та дно
міжрядь нижче за основу гребеня на 4–6 см. Після підгортання картоплиння
швидко закриває гребені та міжряддя. В разі запізнення з підгортанням
бур’яни в рядках не засипаються, швидко відростають, а ефективність
цього заходу в боротьбі з бур’янами в рядках зменшується.

Якісне підгортання кущів картоплі запобігає ураженню бульб фітофторозом,
пошкодженню картопляною міллю, озимою совкою та іншими шкідниками, а
також убезпечує від позеленіння та розтріскування.

За нормальних погодних умов, згідно з агротехнічними вимогами, до
збирання треба сформувати овальний гребінь на легких грунтах заввишки
18–20, а на важких — 20–22 сантиметри.

Одним з істотних недоліків традиційної системи догляду, особливо за
міжрядь у 70 см, є ущільнення грунту в міжряддях і бічній частині
гребеня під час досходових обробітків, пошкодження кореневої системи та
картоплиння за післясходових обробітків.

Одночасно з традиційним доглядом за насадженнями картоплі, зокрема на
важких за механічним складом грунтах, застосовують “активний” догляд
агрегатами з активними робочими органами фрезерного типу. В системі
догляду цей спосіб вирізняється тим, що чотири міжрядні обробітки
замінюються одним фрезуванням міжрядь і формуванням трапецієподібних
гребенів. Догляд із використанням фрез здійснюють перед появою сходів
картоплі, через два тижні після висаджування. Застосування активних
робочих органів на суглинкових гунтах має певні переваги перед доглядом
з використанням пасивних робочих органів. У період від бутонізації до
початку відмирання листя, доглядаючи за посівами, важливо уникнути
травмування листя й кореневих систем. Механічні пошкодження провокують
ростові процеси, подовжується період наростання картоплиння,
затримується накопичення врожаю бульб. Крім того, навіть у разі
незначного травмування картоплиння зростає небезпека поширення вірусів
X, М, S, А, У. Бульби містять менше крохмалю. Такі фізіологічно молоді
бульби сильніше травмуються за механізованого збирання й гірше
зберігаються.

Слід зазначити, що кількість міжрядних обробітків неможливо встановити
завчасно. В кожному конкретному випадку, зважаючи на грунтово-кліматичні
умови, їхня кількість буде різною. Потрібно враховувати, що їхнє
збільшення не завжди виправдане як з агрономічного, так і з економічного
погляду.

Значної шкоди посадкам картоплі завдають бур’яни. Якщо їх не знищувати,
урожай може знизитися на 80–85%, погіршиться його якість, зросте
собівартість продукції, складно буде застосувати комплексну механізацію.

На відміну від багатьох інших польових культур, у картоплі немає
спеціалізованих бур’янів. В умовах України характер забур’яненості
визначають, в основному, видовим складом зони вирощування, набором
культур у сівозмінах, а її ступінь — рівнем агротехніки не лише
картоплі, а й у цілому всіх культур у сівозміні. Тому система контролю
бур’янів не може обмежуватися однією культурою, а має включати як
мінімум ланку або ж усю сівозміну.

У насадженнях картоплі переважає змішаний тип забур’яненості. За часом
появи сходів можна виділити два їхні етапи. Перший етап представлений
ранніми ярими, переважно дводольними: гірчиця польова, редька дика,
лобода біла, капуста польова та ін. Для їхнього проростання достатні
невисокі температури; вони досить легко знищуються під час досходового
обробітку.

У другому етапі переважають пізні ярі дво- та однодольні види: щириця
зігнута, мишій зелений і сизий, просо куряче, галінсога дрібноквіткова
тощо. Ці бур’яни проростають за порівняно високих температур (15…20°С).
Масові сходи з’являються наприкінці весни — на початку літа і ростуть
одночасно з картоплинням. Потрібно повністю використати можливості
агротехнічного методу боротьби з бур’янами. Зокрема це вибір поля,
попередника, якісний основний і весняний обробіток грунту, розпушення
міжрядь. Якщо цього не достатньо, треба застосувати гербіциди. Найвищу
ефективність вони забезпечують тоді, коли їх поєднують із агротехнічними
заходами.

Ефективність гербіцидів залежить від їхнього хімічного складу та способу
проникнення в рослину, грунтово-кліматичних умов, фізіологічного стану
рослин, норми внесення, величини крапель тощо.

На важких грунтах гербіциди затримуються у верхніх шарах і
перетворюються в не доступні для рослин форми: поглинаються колоїдами
грунту. Це свідчить про потребу, за підвищеного вмісті гумусу в грунті,
збільшувати дозу гербіцидів.

Перезволожений грунт посилює токсичність гербіцидів, оскільки
збільшується їхня доступність для рослин.

Пересихання грунту знижує дію препарату внаслідок його адсорбції.
Адсорбція теж підвищується на кислих грунтах, оскільки гербіциди мають
переважно нейтральну або лужну реакцію.

??

??

?У разі використання засобів захисту по вегетуючих бур’янах слід
враховувати, що молоді рослини набагато чутливіші до гербіцидів, ніж
дорослі. Тому не слід запізнюватися зі строками обробки посівів. Треба
враховувати й те, що опади зменшують дію препарату, і їхня ефективність
буде тим нижчою, чим менше часу мине від обробки посівів до випадання
дощу. На основі досліджень та перевірки практикою відібрано
найефективніші гербіциди, а також встановлено дози й строки внесення їх
на посівах картоплі (табл. 1).

Рослини картоплі можуть сильно уражуватися хворобами, що значно зменшує
продуктивність. Для захисту від хвороб застосовують агротехнічні методи
(вибір стійких сортів, видалення уражених бульб, попередник,
використання здорового насіннєвого матеріалу, контролювання бур’янів,
помірне використання азотних добрив та ін). На стійких сортах
затримується поява хвороби, уповільнюється її розвиток, завдяки чому
різко знижуються втрати врожаю в період формування бульб і їхнього
зберігання, а також можливе значне скорочення кількості хімічних обробок
рослин.

Проте в більшості випадків це лише доповнення, а повний захист від
ураження дає тільки кількаразове внесення фунгіцидів. Грибні та
бактеріальні хвороби — найпоширеніші та найшкодочинніші, вони істотно
впливають на зниження врожаю та його якість, це: фітофтороз,
альтернаріоз, ризоктоніоз, рак, парша звичайна, суха фузаріозна гниль,
чорна ніжка, мокра бактеріальна гниль тощо. Їхній розвиток та поширення
значною мірою залежать від погодних чинників вегетаційного періоду та
відповідності умов зберігання.

Фітофтороз — це захворювання, яке зустрічається в багатьох районах
країни і є найшкодочиннішим. Урожайність знижується на 70% і більше,
причому сильне ураження бульб може бути і за слабкого ураження бадилля.
Період від зараження до утворення нового спороношення триває, залежно
від температури, три-шістнадцять днів. Збудник розвивається в широкому
діапазоні температури — 1,5…30°С. Потрапляючи на землю, зооспорангії
разом з водою проникають у грунт, зооспори, що вивільняються з них,
заражають бульби. Частіше бульби заражаються під час збирання, коли вони
контактують із поверхневим шаром грунту і з ураженим бадиллям. Збудник
інфікує бульби через вічка, продихи й механічні пошкодження.

Ураження починається з ранньостиглих сортів, через сім-десять днів
починають хворіти середньостиглі, а ще через сім-десять днів —
пізньостиглі сорти. Крім листкової форми фітофторозу, яка відома давно,
на території України значного поширення набула стеблова форма хвороби,
що призводить до більших втрат.

Листкова форма фітофторозу інтенсивно розвивається в період змикання
картоплиння в рядках або пізніше — під час бутонізації. Оптимальні умови
для вияву хвороби — температура повітря 16…21°С та вологість 85–100%;
часті тумани, дощі, роси. За ураження картоплі листковою формою на краях
листків нижнього ярусу рослин з’являються сірувато-бурі плями
відмираючої тканини із світлішими краями.

Вранці, за підвищеної вологості повітря, на межі здорової та хворої
тканин добре помітний білий наліт.

Стеблова форма фітофторозу уражує рослину картоплі на всіх стадіях
розвитку, значно раніше (на 1–2 тижні), ніж листкова форма, навіть у
суху та жарку погоду. За ураження рослини на стеблах з’являються темні
плями або смуги завдовжки від кількох міліметрів до кількох сантиметрів.

У разі поширення стеблової форми фітофторозу запізнення з першою
обробкою на два-три дні може звести нанівець ефективність усіх подальших
захисних заходів.

Альтернаріоз — поширене грибне захворювання. Особливо великих збитків
хвороба завдає в Лісостепу, в південних та південно-західних районах.
Уражує листки, стебла, іноді бульби. На листках і стеблах вона починає
проявлятися перед бутонізацією у вигляді округлих або кутастих сухих
коричневих плям різної величини. Розміщені плями хаотично. Інтенсивно
розвивається хвороба в спеку, за рясних дощів і рос. За сильного
ураження відмирають не лише листки й стебла, а й цілі рослини задовго до
кінця вегетації.

Для розвитку гриба оптимальні температури — 24…28°С і вологість повітря
80–100%.

Більше уражуються ранньостиглі сорти, період бульбоутворення яких
збігається з початком розвитку хвороби. Хімічні засоби проти
альтернаріозу такі самі, як і проти фітофторозу, але обприскування
посівів починають раніше.

Для захисту картоплі від хвороб рекомендується суворо дотримуватися
термінів обприскування картоплі фунгіцидами. Перша обробка має бути
проведена при змиканні картоплиння в рядках (висота рослин — 15–20 см),
другий — через вісім-десять днів. Витрата робочої рідини — 200 л/га.
Подальші обприскування в суху погоду здійснюють через сім-вісім днів, у
дощову — через чотири-п’ять днів аж до знищення картоплиння перед
збиранням. Витрата робочої рідини — 400–600 л/га. За депресивного
розвитку фітофторозу рекомендується два-три обприскування — спершу
засобами захисту контактної дії; за помірного — чотирма-п’ятьма
препаратами системної дії; в роки епіфітотій — не менше шести обробок.
Отримати урожай по 30–50 т/га без надійного захисту від фітофторозу
неможливо. У Голландії здійснюють 20 обробок, у Німеччині — 15 за
вегетацію. Починають обробляти за появи сходів картоплі.

Серед численних шкідників картоплі значних збитків їй завдають
колорадський жук, дротяники, нематоди, попелиці.

У боротьбі з шкідниками найбільший ефект забезпечується застосуванням
комплексу захисних заходів, а саме: механічних, агротехнічних і
хімічних.

Дотримання сівозміни, якісний обробіток грунту дають можливість
скоротити щільність популяції шкідників, а отже, зменшити використання
інсектицидів. Особливо ефективні проти грунтових шкідників механічні й
агротехнічні заходи. Кращими попередниками для картоплі є озимі зернові,
зернобобові культури та хрестоцвіті олійні (гірчиця, олійна редька,
ріпак). Обробіток грунту сприяє переміщенню личинок шкідників і дорослих
жуків на поверхню поля, де їх поїдають птахи, хижі комахи; яйця й
лялечки гинуть від висихання, погіршуються умови їхньої зимівлі, а в
разі оранки на зяб вони вимерзають.

Основної шкоди посівам картоплі завдає колорадський жук. Він
вирізняється великою плодючістю та ненажерливістю та ще й пристосований
до різних умов.

Зимують жуки в грунті, в основному на полях, де вирощували картоплю.
Тому особливо багато після м’яких зим. Значно менше жука на ділянках, де
дотримуються сівозмін.

Самки відкладають величезну кількість яєць — до 500–800 штук за сезон.
Кладки розміщуються на нижньому боці листка у вигляді плям
яскраво-оранжевого або жовтого кольору діаметром 5–6 мм, у кожній з яких
відкладено 20–30 яєць. Через один-два тижні (залежно від температури) з
яєць з’являються личинки. Вони відразу починають активно поїдати
картоплю. Якщо на кущі картоплі поселяться 20–30 личинок, вони здатні
швидко знищити все листя на рослині. Стадія личинок триває від 16 до 34
днів залежно від погоди. За температури нижче 11°С личинки не
розвиваються. Дорослі личинки заглиблюються в грунт на глибину 15–18 см,
обертаються на лялечок і через шість-п’ятнадцять днів перетворюються на
жуків. Друге покоління через 13–16 днів знову може відкладати яйця.

Хімічний контроль залишається найдієвішим механізмом боротьби з жуком.
Проте жук дуже швидко адаптується до використання інсектицидів. Тому,
щоб уникнути появи стійких ліній, не потрібно обробляти рослини одним і
тим самим препаратом кілька разів. Доцільним є протруювання насіннєвого
матеріалу препаратом Престиж, що дасть змогу не обробляти посіви
протягом 60 днів після появи сходів картоплі.

Картопляні поля обприскують перший раз під час масового виходу шкідника
з грунту. Вдруге обробляють після появи личинок, які завдають найбільшої
шкоди. Обприскування повторюють у разі масової появи нової хвилі молодих
жуків. У багатьох регіонах, де вирощують картоплю, суттєвої шкоди
товарним якостям бульб завдають дротяники. Це личинки жуків-коваликів,
життєвий цикл яких триває три-чотири роки. Їхні яйця злегка овальні,
білі, гладкі, розміром 1–1,5 мм. Личинки мають довжину до 25 мм, жорсткі
на дотик, колір у них від світло- до темно-жовтого. Жуки-ковалики в
кінці квітня, в міру прогрівання грунту, виходять на поверхню,
тримаються в затінених і зволожених місцях, переважно із злаковою
рослинністю та багаторічними травами. Слід пам’ятати, що улюблені ласощі
личинок — коріння пирію повзучого. Самки жуків відкладають яйця в грунт
на глибину 1–3 см. Яйця розвиваються два-три тижні залежно від погоди, з
них з’являються личинки, які живуть і розвиваються в грунті три-чотири
роки. Закінчивши розвиток, вони переходять у стадію лялечки в
червні-липні на глибині 10–15 см. Через 15–20 днів з лялечок виходять
жуки, які зимують у грунті до весни.

Для дротяників бульби картоплі — не джерело харчування, а джерело води,
тому ураження бульб найчастіше має характер чорних плям діаметром 2–3 мм
та глибиною 2–5 мм. У посушливі роки ураження збільшується, а ходи
стають глибшими, аж до суцільного пронизування. Агротехнічні заходи
зниження шкодочинності дротяника зводяться до пригнічення пирію і
освоєння польової сівозміни з часткою злакових культур не більш 50%. До
речі, кореневища пирію повзучого теж пронизують бульби й погіршують їхню
товарну якість та умови збирання врожаю, що ще більше підтверджує
потребу знищення цього злісного бур’яну. Порогом шкодочинності дротяника
вважають наявність шести особин на 1 кв. метр.

Ефективним заходом контролювання дротяника є весняне внесення з
одночасним загортанням у грунт аміачної води (до 4 ц/га) або
використання безводного аміаку (до 80 кг д. у./га). Досить ефективним є
осіннє внесення курячого посліду. Внесення аміачних форм азотних добрив
(сульфату і хлориду амонію, аміачної селітри) спричинює зневоднення тіла
личинок і призводить до їхньої загибелі.

Знизити чисельність шкідливих личинок можна завдяки пізній оранці на зяб
на повну глибину орного горизонту напередодні настання стійких
заморозків. У даному разі личинки дротяника, опинившись на поверхні
грунту, гинуть від холоду.

Одним із заходів контролювання дротяника є вапнування грунтів. Дротяник
не любить грунтів із підвищеним рН.

Використовують також хімічний захід контролювання, тобто передпосадкове
протруювання бульб картоплі. Нанесення інсектициду Престиж, 29% к.с., у
нормі 1 кг/т на насіннєвий матеріал захищає від дротяника тільки
висаджені бульби. На бульбах нового врожаю спостерігається ефект
відлякування, а не повного захисту. Доцільнішим буде використання
протруйників насіння на всіх культурах сівозміни, що дасть можливість
значно зменшити популяцію шкідника.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020