Реферат на тему:
Методологічна підготовка студентів технічних університетів
Специфічність розвитку суспільства, прогресивні перетворення в
соціально-економічному та духовному житті України потребують адекватних
підходів до проблеми підготовки майбутніх фахівців. Сучасна інженерна
діяльність характеризується системним підходом до розв’язування складних
науково-технічних задач, що ґрунтується на універсальних принципах,
закономірностях, поняттях. Підготовка фахівців здатних до такої
діяльності і являє собою актуальну педагогічну проблему. Вона
загострюється ще й тим, що значна частина молодих спеціалістів не
підготовлена до самостійної творчої діяльності в умовах нових
соціально-економічних відносин. Однією з причин цього є складність,
трудомісткість інженерної освіти. При розгляді проблеми становлення
особистості інженера ми грунтуємося на методологічному положенні
Б.Г.Ананьєва, згідно з яким розвиток особистості, з одного боку, є
зростаюча за масштабами і рівнем інтеграція – утворення значних
“блоків”, систем або структур, синтез яких у визначений момент життя
людини виступає як найбільш загальна структура особистості. З іншого
боку, розвиток особистості є й усе зростаюча диференціація її
психофізіологічних функцій, процесів, станів і особистісних
властивостей, що відповідає прогресуючій інтеграції [1].
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Проблеми інженерної освіти розглядали Б.І.Мокін, Г.О.Козлакова,
Є.В.Лузік, А.А.Слободянюк та багато інших науковців. На доцільність
введення до змісту підготовки фахівців питань, що стосуються формування
методологічних, світоглядних, системних знань інженерів зокрема вказують
І.Д.Бех, Б.С.Гершунський, С.М. Порев та інші.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми
Не зважаючи на важливість питань методологічної підготовки студентів
технічних університетів існує небагато досліджень з окреслених проблем,
в комплексі пов’язаних з питаннями фундаментальної освіти, використанням
інформаційно-комунікативних технологій. Окреслені питання розглядаються
стосовно формування методологічних знань під час навчання математики.
Метою статті є розгляд одного з найважливіших завдань, що стоїть перед
викладачами вищої школи, щодо цілеспрямованого формування у кожного
студента повноцінної системи загально пізнавальних умінь, наявність якої
забезпечить можливість ефективного самостійного навчання, здатності до
незалежного розв’язування проблем, сприятиме розвитку свідомості
особистості, її позицій, установок і мотивів.
Це обумовлюється розвитком суспільства побудованого на знаннях, які
оперативно продукуються, оновлюються і розповсюджуються, що суттєво
підвищує роль методологічних, системних знань, необхідних для вирішення
проблем і завдань, що постають перед фахівцем.
Виклад основного матеріалу дослідження
У сучасному наукознавстві під методологією розуміють перш за все вчення
про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності.
У структурі методологічних знань виділяють чотири рівні: філософський,
загальнонауковий, конкретно-науковий и технологічний (Е.Г. Юдін) [8].
Методологічні знання – відправні пункти для подальшого дослідження. Саме
цим знання методологічні відрізняються від знань теоретичних, адже перші
характеризують підхід, шлях до пізнання об’єкта, а другі розкривають
його природу.
Методологічна компетентність означає гнучкість, самоспрямоване навчання,
здатність до незалежного розв’язання проблем, самовизначення [4,5]. .
У методологічному сенсі виключно важливо завжди ставити перед собою
питання: як усі ті знання, що інтегруються навколо того чи іншого
стрижня (концентра), сприяють не тільки усвідомленню досвіду специфічної
дії, а й тому, яке місце належить цьому специфічному знанню і досвіду
специфічної дії в цілісній системі знань про людину, спільноту в єдиному
процесі їх самотворення?
Для науки в цілому головним стає не просте накопичення та поширення
знань, а їх систематизація, системне, синтетичне осмислення, пізнання
законів та закономірностей розвитку природи, людини й суспільства.
Незамінним є логічний метод пізнання, який базується на законах логіки і
включає способи доведення або заперечення достовірності тих чи інших
положень, висновків, доведення їх істинності або хибності. Цей метод
зосереджує увагу дослідника на теоретичному осмисленні подій, явищ,
процесів, на формулюванні широких наукових узагальнень.
Тут варто зауважити, що кожна професія вимагає глибоких професійних
знань як основи продуктивної і ефективної праці, і цьому не може бути
заперечень, але знання з фундаментальних дисциплін на сучасному етапі
необхідне молоді в будь-якій галузі діяльності. Практика свідчить про
те, що інженер, який має глибокі знання з фундаментальних, вільно
орієнтується в потоці наукової і технічної інформації, легко сприймає і
засвоює найновіші досягнення у своїй професійній діяльності.
Усвідомленість знань передбачає не тільки розуміння різних суттєвих і
несуттєвих зв’язків, але й шляхів їх одержання, способів становлення.
Місце та роль будь-якої навчальної дисципліни визначається передусім
тим, наскільки вона необхідна у практичній діяльності людей, тобто які
функції вона виконує на тому чи іншому етапі суспільного розвитку.
Завдяки науковій методології пізнання люди мають можливість не тільки
пізнавати дійсність, але й активно впливати на неї. Відомий англійський
філософ XVI – XVII століття Ф. Бекон порівнював наукову методологію зі
світильником, що освітлює мандрівнику дорогу у темряві. Як приклад,
студентам варто навести думку Д.І. Менделєєва про те, що наукова
методологія дає можливість людям зводити до мінімуму затрати часу,
коштів та зусиль при вирішенні тих чи інших практичних задач. Д.І.
Менделєєв, застосувавши наукову методологію, зокрема метод індукції,
сформулював закон, відомий під назвою “періодичний”.
В сучасних умовах значна частка результатів наукових досліджень може
бути досягнута лише завдяки високо науковим абстракціям, виділити які
можна тільки шляхом застосування наукового методу пізнання. Сутність
нових реалій, зрозуміти, осмислити без наукового підходу до них
практично неможливо. Методологічні знання можуть сприяти уникненню
помилок в як у науковій так і практичній діяльності цим самим послабити
негативні наслідки.
Іншими словами, вивчення теоретичного курсу дає можливість студентам
опанувати методологію та методику наукових досліджень, навчитися
відбирати й аналізувати необхідну інформацію, формулювати цілі та
завдання, розробляти теоретичні передумови, планувати й здійснювати
експерименти, формулювати висновки наукового дослідження і оформляти їх
у вигляді звіту, доповіді, статті.
Методи наукового пізнання перебувають (принаймні повинні перебувати) в
органічному взаємозв’язку. Проте їх справжній взаємозв’язок можна
збагнути лише в світлі всезагального методу, роль якого відіграє
діалектика. Саме завдяки діалектиці кожному із методів наукового
пізнання відводиться своє місце і роль у складному і суперечливому
процесі осягнення секретів буття.
Під методологією розуміють систему принципів і засобів організації та
побудови теоретичної і практичної діяльності, за допомогою якої
набуваються нові знання.
Методологічні знання можна класифікувати, вибравши попередньо основу
класифікації. Так, методологію часто поділяють на нормативну і
формальну. До компетенції нормативної входять такі проблеми: структура
наукового знання; закони виникнення, функціонування й розвитку наукових
теорій; понятійний каркас науки та її окремих дисциплін; умови і
критерії науковості тощо. Нормативна методологія намагається реалізувати
оптимальним чином цілі пізнання за допомогою відомих операцій і методів
дослідження. Формальні аспекти методології пов’язані з розробкою теорій,
що систематизують методи пізнання, формальною будовою наукових пояснень,
описом і аналізом формальних і формалізованих методів дослідження. При
розв’язанні цих проблем виникає питання про логічну структуру наукового
знання, що сприяє розвитку методологічної науки як самостійної сфери
знання, яка охоплює всю різноманітність методологічних і методичних
принципів і засобів, операцій і форм побудови наукового знання.
Що стосується математики, то методологічна компетентність – уміння
оцінювати доцільність використання математичних методів для
розв’язування індивідуально і суспільно значущих задач [7]. Напрями
набуття методологічних компетентностей студентами в процесі навчання
математики можуть бути такими.
Оволодіння методологією дослідження індивідуально та суспільно-значущих
задач математичними методами; розуміти переваги та обмеженість
математичних методів, оцінювати на практиці ефективність математичних
методів.
S
руювання методичних систем і зовнішніх середовищ, принципи, що
пов’язують зовнішнє середовище з досліджуваною методичною системою, а
також взаємозв’язок теорії й практики впровадження ІКТ у навчальний
процес.
Набуття вмінь аналізувати ефективність розв’язування індивідуально та
суспільно-значущих задач математичними методами.
Набуття вмінь формулювати (ставити) математичні задачі на основі аналізу
суспільно та індивідуально значущих проблем.
Рефлексія власного досвіду розв’язування задач та подолання перешкод з
метою постійного вдосконалення власної методології проведення
досліджень.
У процесі традиційного навчання математики майже не використовується
неповна математична індукція, хоча її роль у формуванні наукових знань
дуже важлива. Наука взагалі, і математика зокрема, узагальнює досвід
практичної діяльності людини, і цього досвіду не вистачає студентам для
розвитку математичної інтуїції. Процес навчання полягає в отриманні
інформації з навколишнього (предметного) середовища і її накопиченні для
наступного використання й для переходу цієї інформації в нову якість
(знання). Однією із цілей навчання є прищеплення навичок збору
інформації із середовища. Після одержання інформації низького рівня
студент може підвищити її рівень. Одним з підходів до навчання й
одержання знань з математики за допомогою комп’ютера, до побудови занять
в умовах систематичного застосування системи комп’ютерної математики
може бути заснований саме на такому розумінні процесу навчання. Потрібно
вчити студентів отримувати інформацію й підвищувати її рівень.
Такий підхід до процесу навчання (одержання інформації низького рівня й
підвищення її рівня) визначається один з видів побудови аудиторних
занять зі студентами з математичних дисциплінах. Спочатку формулюється
проблемна ситуація, далі здійснюється добір окремих фактів (одержання
інформації низького рівня), потім – виявлення закономірностей, їх
систематизація, формулювання властивостей математичного об’єкта
(підвищення рівня інформації). За такої схеми проведення заняття можна
організувати як виконання сукупності простих завдань (виконуваних за
допомогою комп’ютера), так і додаткових питань до кожного або до серії
завдань. Відповіді на запитання студент дає самостійно, аналізуючи
сукупність результатів, отриманих за допомогою комп’ютера (декілька
числових або аналітичних виразів, декілька кривих або поверхонь і т.п.).
На цьому етапі відбувається підвищення рівня інформації. У багатьох
завданнях студенти аналізують результати експерименту, проведеного ними
за допомогою чисельних, аналітичних або графічних обчислень.
Узагальнення даних цього експерименту, формулювання гіпотези про
властивості досліджуваного математичного об’єкта й теоретичне
проектування цієї гіпотези приведуть до подальшого підвищення рівня
інформації.
Прикладом методики оволодіння методологією використання систем
комп’ютерної математики, зокрема, динамічної геометрії для дослідження
математичних задач може бути побудова заняття з аналітичної геометрії.
Спостерігаючи за послідовністю графіків, наприклад, кривих другого
порядку, студент може зробити висновки щодо процесу зміни форми кривих,
з’ясувати деякі їх властивості. Ефект підвищення рівня інформації
досягається за рахунок спостереження студентами динаміки процесу.
Супровід вивчення математичних понять шляхом аналізу їх графічних
образів (де це можливо) дає нову якість заняттям з математики. Графічне
мислення – елемент образного мислення. Там, де це можливо, логічне
мислення варто розвивати з підключенням образного мислення. Математичні
абстракції в цьому випадку знаходять конкретне втілення, і засвоєння
математичних понять відбувається легше, швидше, стає міцнішим. Графічні
образи впливають безпосередньо на органи почуттів, їх сприйняття й
розуміння доступніше, ніж сприйняття аналітичної інформації. Графічна
інтерпретація багатьох математичних тверджень допомагає зробити їх
прозорішими для засвоєння. Організація навчального процесу, що
ґрунтується на використанні графічних інформаційних технологій, значною
мірою впливає на розвиток інтелектуальних можливостей студента як
майбутнього фахівця.
В сучасних умовах значна частка результатів наукових досліджень може
бути досягнута лише завдяки високо науковим абстракціям, виділити які
можна тільки шляхом застосування наукового методу пізнання.
Методологічним орієнтиром у розвитку науки самопізнання є вимоги закону
цілісності, системності розвитку світу й людського буття, зокрема.
Введення історичного матеріалу в процес навчання природничим
дисциплінам, і математики зокрема, формує у студентів світоглядні
методологічні знання. На конкретних прикладах вони переконуються, що
математика як наука і як навчальний предмет є продукт і результат
спільної діяльності людства на протязі багатьох тисяч років. Рушійною
силою виникнення і розвитку математики є задоволення все зростаючих
потреб суспільства [2].
Історико-методологічний аналіз розвитку тих чи інших наукових знань
дозволяє з’ясувати науково-методологічні проблеми, що виникають під час
формування нових фундаментальних напрямків розвитку науки. Історичний
огляд розвитку цілого кола ідей та концепцій в тій чи іншій галузі знань
допоможе студентам глибше зрозуміти їх значення і роль у розвитку різних
галузей знань. Велике методологічне значення історизму підкреслював А.
Ейнштейн. Він застосовував історизм як ефективний метод дослідження в
процесі розробки фундаментальних фізичних теорій: теорії відносності та
квантової механіки [2,3].
Новий світогляд, який у наші дні необхідно формувати у студентів,
передбачає виховання у кожного студента вміння враховувати не тільки
думку окремої особистості чи групи, але, в першу чергу, інтереси
суспільства. З’ясувати й зрозуміти ці інтереси можна тільки беручи до
уваги різноманітні точки зору, ведучи аргументований діалог, доводячи
справедливість одних тверджень і спростовуючи інші. Саме математика
вчить проведенню доведень. Вивчаючи її, студенти зустрічають таку високу
вимогливість до повної аргументації.
Разом з тим студент вочевидь відчує, що саме логічна повноцінність
аргументації була тим засобом, який дав йому можливість досягти мети. А
одержавши перший результат, студент неодмінно навчиться поважати методи
математики, і буде намагатися застосовувати їх не тільки під час
вивчення математики, але й інших дисциплін. Студент все частіше і
наполегливіше буде прагнути до застосування математики з метою
повноцінної аргументації. Цей виховний процес має вирішальне значення
для логічної культури мислення, особливо якщо врахувати, що студент
звикає бути вимогливим до повноцінної аргументації не тільки в
суперечках, а й у власних думках.
В процесі методологічної підготовки студентів технічних університетів
використовується значна кількість методів, спрямованих на розвиток
їхньої творчої активності під час завдань різного рівня складності. При
цьому студенти оволодівають методологією дослідження індивідуально та
суспільно-значущих задач; набувають навичок аналізу переваг та
обмеженості методів, оцінювання їх ефективності.
Використання історичних відомостей під час вивчення дисциплін сприяє
розвитку світогляду студентів, сприяє формуванню їхніх поглядів на цю
дисципліну, пробуджує інтерес до її вивчення і в цілому до навчання,
стимулює появу інтуїції при розв’язуванні теоретичних і практичних
проблем, розвиває духовні цінності людини: мислення, витонченість
логічних міркувань, щиру повагу до видатних вчених минулого.
Висновки
Таким актуальною є проблема формування методологічних знань студентів
технічних університетів, формування у кожного студента повноцінної
системи способів пізнавальної діяльності. Наявність такої системи
забезпечить можливість ефективного самостійного навчання, здатність
незалежного вирішення проблем, буде сприяти розвитку свідомості
особистості, її позиції, установок і мотивів, і в загальному підсумку
формуванню готовності студентів до інноваційної інженерної діяльності.
Література
Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. – М., 1977. – С.
255-256.
Бевз В.Г. Історія математики у фаховій підготовці майбутніх учителів:
Монографія. – НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – 360 с.
Головко М.В. Історія вітчизняної фізики та астрономії в курсі фізики
середньої загальноосвітньої школи: Автореф. … дис. канд.. пед. наук:
13.00.02/ К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. – 19 с.
Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти. //
Директор школи. – 2005. – №3-4.
Пометун О. Компетентнісний підхід – найважливіший орієнтир розвитку
сучасної освіти // Рідна школа. – 2005. – №1. – С.65-69.
Порев С.М. Аналіз методологічно сумнівних положень Статті 1. Закону
України “Про наукову і науково-технічну діяльність// Вісник
Національного університету “Львівська політехніка”. – №525. – 2005. – С.
132-142.
Раков С.А. Формування математичних компетентностей учителя математики на
основі дослідницького підходу в навчанні з використанням інформаційних
технологій: Автореф.….д-ра пед. наук. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова,
2005. – 44 с.
Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности: Методологические
проблемы современной науки. – М.: Наука, 1978. – 392 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
