Реферат на тему:
Жанрово-стильова своєрідність новелістики Кетрін Менсфілд
Творчий шлях блискучої британської новелістки Кетрін Менсфілд був
коротким – трохи більше десяти років. Результатом його була публікація
трьох збірок оповідань за життя письмениці: “In a German Pension”
(1911), “Bliss and Other Stories” (1920), “The Garden Party and Other
Stories” (1922) і ще двох збірок, опублікованих після її смерті: “The
Doves’ Nest” (1923) та “Something Childish” (1924). Але цей невеликий за
обсягом творчий доробок зробив її всесвітньо відомою, а її новели
христоматійними.
Кетрін Менсфілд – майстер психологічної новели. Роль події в її новелах
– ключова, але подія є тільки поштовхом до виникнення психологічного
конфлікту. Дійсність у більшості її новел зображено через свідомість
головного героя, наприклад у “Вечірці в саду” – через свідомість Лори, в
“Подорожі” – Фенелли. в “Першому балі” – Лейли. У всіх трьох
вищезгаданих оповіданнях дійсність переломлюється через свідомість юних,
недосвідчених дівчат. Саме їх очима читач бачить центральну подію
оповідання, їх враження і є предметом зображення. Хоча в цих новелах
передається індивідуальне, суб’єктивне сприйняття життя, усі три новели
написані від третьої особи. Ця удавана об’єктивність оповіді створює
дистанцію, яка дозволяє читачеві бачити ситуацію збоку і формувати своє
ставлення до неї. оскільки подія, випадок у новелах К. Менсфілд на
відміну від класичної новели виконує допоміжні функції, будова її новел
відрізняється від будови класичної новели. В них немає експозиції. Вони
часто починаються ніби з середини, наприклад: “Who is he?” [1, 7] (Хто
він?) (“The Baron”); “And after all the weather was ideal” [1, 52] (В
решті решт погода була ідеальною” (“The Garden Party”); “In the
afternoon the chairs came…” [1, 43] (По обіді стільці було доставлено)
(“Sun and Moon”). Таким чином, читач відразу потрапляє в атмосферу життя
героїв. Про героя повідомляються лише ті факти, які є необхідними для
розуміння психологічної ситуації, і робиться це за допомогою
ретроспекції (“Модний шлюб”), через діалоги, зауваження інших героїв або
самого автора. У “Подорожі” про смерть матері Фенелли читач може
здогадатися, оскільки батько і бабуся дівчинки одягнені в чорне, а
покоївка говорить про неї як про бідну осиротілу крихітку. У “Першому
балі” із запитання дівчат, з якими Лейла їде на бал, читач дізнається
про ключовий для розуміння переживань Лейли факт – це ії перший бал. В
“Чашці чаю” необхідна для розуміня психології героїні інформація
подається автором у першому ж реченні: “Rosemary Fell was not exactly
beautiful” [1, 130] (Розмарі Фелл не була красунею).
Психологія героя в новелах Менсфілд розкривається через його вчинки
(“Чашка чаю”), через зміни настрою (“Перший бал”), сприйняття дійсності
(“Життя мамки Паркер”). Найбільш своєрідною і навіть революційною в
плані будови новели є “Прелюдія”. Шістдесять сторінок цієї новели
розбито на дванадцять розділів, які розкривають індивідуальну психологію
різних за віком людей. В “Прелюдії” читач бачить психологічні проблеми і
дорослих, і дітей сім’ї Бурнелл: дівчинки Кезі, яка побачила, як вбили
курча, її надто сором’язливої тітки Беріл, її матері Лінди, яка боїться,
що сімейне життя поглинає її особистість і позбавляє її
індивідуальності. Переходи від дитячого до дорослого світосприйняття
віртуозні і легкі. Події, зображені в новелі, – незначні, враження –
глибокі. Із цих вражень поступово складається імпресіоністична картинка
уривка з життя, через яку, однак, висвітлюються загальнолюдські цінності
і моральні проблеми. Саме через те, що Менсфілд вибирає психологічні
проблеми і психологічні кризи, які можуть виникнути у людини незалежно
від місця і часу її існування, її новели зберігають свою привабливість і
для сучасного читача, хоча фон подій в них забарвлений колоритом Нової
Зеландії, Англії і країн континентальної Європи початку XX століття.
0
2
H
N
P
Z
^
j
?
’
”
¤
a
a
”RT??
R
T
ae
ae
C106] (пухнасті китички) в “Першому балі”, запах фарби в “Подорожі”, “а
cold bitter taste in the air” [1, 133] (холодний гіркий присмак в
повітрі) в “Чашці чаю”, запах моря у повітрі в “Модному шлюбі”.
Чуттєвість у сприйнятті дійсності проявляється і в характері художніх
засобів. Велика кількість порівнянь в новелах Менсфілд побудована на
дотикових, слухових і зорових асоціаціях: “… and the bolster on which
her head rested felt like the sleeve of an unknown young man’s suit” [1,
104] (… і валик, до якого вона торкалася головою, залишав відчуття
подібне на дотик до рукава незнайомого молодого чоловіка); “Laura’s
little dark head, pushing above her white fur like a flower through
snow” [1, 104] (маленька темноволоса голівка Лаури, яка пробивалася
крізь біле хутро, як квітка з-під снігу). Щоб передати почуття і
особливості поведінки людей К.Менсфілд часто використовує метафори,
більшість з яких теж викликають зорові і дотикові асоціацій і мають
експресивний характер: “Isabel was that rose-bush, petal-soft, sparkling
and cool” [1, 185] (Ізабель була тим кущем троянд з м’якими пелюстками,
блискучими і прохолодними).
Іноді з метою створення образу для передачі психологічного стану героя
Менсфілд вживає декілька метафор підряд, базуючись на персоніфікації і
додаючи гіперболу, що підсилює експресивність: “a great quivering jet of
gas lighted the ladies’ room. It couldn’t wait; it was dancing already.
When the door opened again and there came a burst of tuning from the
drill hall, it leaped almost to the ceiling” [1, 105] (Великий тремтячий
струмок газу освітлював жіночу кімнату. Він не міг чекати; він вже
танцював. Коли двері знову відкрилися і сплеск мелодії увірвався з
танцювальної зали, він підскочив аж до стелі). Цей образ, по суті,
символізує стан душі Лейли перед початком балу. Складне і вишукане
переплетіння художніх засобів має на меті відтворення найтонших
психологічних відтінків свідомості героїні. Через образи передається
настрій героїні, і створюється настрій читача. Рух відбувається не
стільки за рахунок дії, скільки за рахунок зміни одного образу іншим.
Образи часто мають символічний характер. В новелі “Подорож” символічним
є образ темряви. На пароплаві всюди темрява і єдиний ліхтар тільки
підсилює відчуття темряви, яка символізує небезпеку, невпевненість,
нестабільність, яку відчуває Фенелла. Хоча оповідь ведеться від третьої
особи, ми бачимо ситуацію очима маленької, розгубленої дівчинки завдяки
витонченій техніці, завдяки вільному непрямому дискурсу. Новий темний
образ – в’язка дров, яка здається дівчинці величезним чорним грибом.
Ближче до кінця темні образи поступаються місцем світлим, білим образам:
білі, як віск, щоки бабусі; біле хутро кота. Це говорить про те, що і
сама подорож символізує перехід від темряви до світла, від важкого
періоду до нового життя.
У “Першому балі” зміна настрою Лейли, зміна її психологічного стану теж
передається через образи. На початку новели її нетерпіння і хвилювання
відображено через образ придорожніх стовпів, що вальсують. Після сумної
розмови із її товстим партнером про швидкоплинність життя з’являється
новий образ – сумна музика зітхає, а в кінці – ліхтарі, азалії, сукні,
рожеві обличчя – все летить у прекрасному круговороті, який, очевидно,
символізує вихор життя, який засмоктав і поніс Лейлу від її першого балу
до останнього, і в якому вона забула про його швидкоплинність, про що
говорить той факт, що тепер вона навіть не впізнала товстуна, який щойно
засмутив її.
У новелах Менсфілд свідомість героя знаходиться в гармонії із
атмосферою, якою оточує його автор. У новелі “Пансіон Сегуїн” велика
кількість епітетів, метафор, емфатичних конструкцій сприяє створенню
пафосної атмосфери старомодної претензійності. Новелу “Барон” написана в
піднесено-церемонному і водночас саркастичному тоні.
Ще одним способом передачі особливостей індивідуальної свідомості є мова
героїв. У новелах про дітей переважають короткі фрази, прості
конструкції речень, відповідна лексика, часто зустрічаються еліпси і
помилки. Мова героїв відображає не тільки вікові особливості, але і
соціальне розшарування суспільства. Мамка Паркер, проста жінка, яка ціле
життя пропрацювала на хазяїв говорить примітивною мовою з помилками,
часто пропускає перший звук “h”: “er” = her, “im” = him (“Життя мамки
Паркер”). Героїня новели “Картини” міс Мос, яка закінчила фешенебельний
коледж, говорить літературною мовою. У мові барона (“Барон”) знаходимо
претензійно-високопарні висловлювання, наприклад: “I imbibe my
nourishment” [1, 11] (Я засвоюю харчування) замість I digest food (Я
перетравлюю їжу).
Отже, всі вищезгадані особливості стилю письменниці мають за мету
відтворення індивідуальної свідомості в найбільш типових проявах. І хоча
Кетрін Менсфілд вириває уривок з життя, вона примушує замислитись над
життям у цілому.
Кетрін Менсфілд – новатор у жанрі новели. Вона відіграла велику роль у
переорієнтації британської новели на психологічне дослідження, створивши
витончену імпресіоністичну психологічну новелу.
Література:
Mansfield Katherine. Selected Stories. – M: Raduga Publishers, 2002. –
220 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
