Реферат на тему:
Проблеми законодавчого визначення діяльності на ринку цінних паперів
Законодавче оформлення ринку цінних паперів почалося з прийняття Закону
України “Про цінні папери і фондову біржу” 18.06.91 [2, ст.508]. У
жовтні 1991 р. була зареєстрована Українська фондова біржа, перші торги
на якій відбулися в лютому 1992 р.
Напрацювання законодавчої бази для регулювання діяльності на ринку
цінних паперів триває постійно. Аналіз чинного законодавства часто
свідчить про його суперечливий, іноді непослідовний характер. Його
розуміння утруднено застосуванням численних економічних термінів, які
потребують спеціальних знань. Внесення постійних змін і доповнень
свідчить, що робота в цьому напрямі йде методом проб і помилок.
Ринок цінних паперів – складова частина фінансового ринку. Фінансовий
ринок – це грошові відносини, що формуються в процесі купівлі-продажу
фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий
капітал, рух якого відображено в цінних паперах. Складовими фінансового
ринку є кредитний, грошовий, валютний, страховий ринки і ринок цінних
паперів.
Синонімом поняття ринок цінних паперів є поняття фондовий ринок.
Згідно із Законом “Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні” [3, ст.292], професійною діяльністю на ринку цінних паперів є
підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за
допомогою цінних паперів та оргазаційному, інформаційному, технічному,
консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних
паперів, що є, як правило, виключним, а не винятковим або переважним
видом діяльності.
Для позначення діяльності на ринку цінних паперів на законодавчому рівні
використовуються різні терміни – “посередницька діяльність по випуску та
обігу цінних паперів”, “комерційна діяльність”, “комісійна діяльність”
(ст.26 Закону “Про цінні папери і фондову біржу”), “посередницька та
представницька діяльність по обігу цінних паперів” (ст.7 Закону “Про
приватизаційні папери” [4, ст.352]), “довірчі операції з цінними
паперами” (ст.4 Декрету Кабінету Міністрів “Про довірчі товариства”
[1, ст.207]), “професійна діяльність” (ст.4 Закону “Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні”) та ін.
Аналіз чинного законодавства, де застосовуються ці поняття, не дає
критеріїв їх співвідношення. Необхідним є уніфікований підхід
законодавця щодо визначення видів діяльності на ринку цінних паперів.
Вживання різних понять з різним змістом створює значні труднощі їх
практичного застосування.
Згідно із ст.4 Закону “Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні” професійною діяльністю на ринку цінних паперів є : торгівля
цінними паперами; депозитарна діяльність; розрахунково-клірингова
діяльність; діяльність з управління цінними паперами; діяльність з
ведення реєстру власників іменних цінних паперів; діяльність у сфері
організації торгівлі на ринку цінних паперів.
Рішенням ДКЦПФР від 14.05.97 [8] встановлюється кількісний критерій
оцінки діяльності на ринку цінних паперів як професійної – сума
укладених угод з цінними паперами протягом календарного року: для
фізичних осіб – понад 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів, для
юридичних – понад 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Але ж такі кількісні критерії не можуть бути застосованими до всіх видів
професійної діяльності на ринку цінних паперів. Очевидно, вони мають
торкатися тільки торгівлі цінними паперами.
Учасники фондового ринку законодавчо визначені. Це – емітенти,
інвестори, посередники та держава (Концепція функціонування та розвитку
фондового ринку України [5, ст.257]). Спільною особливістю правового
статусу учасників фондового ринку є те, що кожен з них має “вузьку”
правосуб’єктність. Їх діяльність характеризується як “виключна” і
здійснюється за дозвільною системою.
Надзвичайно важливою для динамічного і ефективного функціонування
фондового ринку є діяльність посередників. Це торговці цінними паперами,
банки, інвестиційні компанії, які одночасно є і інституційними
інвесторами та довірчі товариства. Більш пильну увагу законодавець
зосереджує на правовому регулюванні статусу торговців цінними паперами.
Це суб’єкти підприємницької діяльності, створені у формі господарських
товариств (якщо це акціонерне товариство, то статутний фонд формується
тільки за рахунок іменних акцій), для яких операції з цінними паперами є
виключним видом діяльності. Стаття 26 Закону “Про цінні папери і фондову
біржу” передбачає такі види діяльності, які можуть здійснювати торговці:
а) діяльність з випуску; б) комісійну та в) комерційну діяльність з
цінними паперами.
h
h
?
??-?тах свідчить, що законодавець вкладає в них різний зміст.
Концепція – операції на фондовому ринку за дорученням та за рахунок
клієнтів (комісійна – брокерська – діяльність); за власний рахунок
(комерційна – дилерська – діяльність).
За Законом України “Про цінні папери і фондову біржу”, комісійною
діяльністю визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється
торговцем цінними паперами від свого імені за дорученням і за рахунок
іншої особи.
Комерційною діяльністю визнається купівля-продаж цінних паперів, що
здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій
рахунок.
За Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні”, брокерська діяльність здійснюється на підставі договорів
доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.
Дилерська діяльність здійснюється від свого імені та за свій рахунок з
метою перепродажу третім особам.
Цілком очевидна необхідність чіткого визначення цих понять. Брокерська
діяльність – це діяльність від імені і за рахунок клієнтів на підставі
договорів доручення чи комісії. Дилерська діяльність – це діяльність від
свого імені та за свій рахунок. Слід констатувати, що обидва види
діяльності є комерційними. Договір комісії є оплатним (ст.395 ЦК),
договір доручення є оплатним, якщо це передбачено самим договором або
затверджено в установленому порядку правилами (ст.387 ЦК). Такими,
власне, є Правила здійснення торговцями цінними паперами комерційної та
комісійної діяльності щодо цінних паперів [6].
Діяльність торговців цінними паперами може здійснюватися на підставі
дозволу, що видається ДКЦПФР [7]. Дозвіл може видаватися на всі види
діяльності або на окремі. Поряд з виключною діяльністю, пов’язаною з
випуском та обігом цінних паперів, торговці можуть здійснювати окремі
види діяльності, пов’язані з обігом (консультаційні послуги, послуги з
управління активами інвестиційного фонду).
Дозвіл чинний до моменту його анулювання. Анулювання дозволу
застосовується як санкція за порушення законодавства або у тому випадку,
якщо протягом року з моменту видачі дозволу торговцями діяльність не
здійснюється. Але ж термін дії дозволу не може визначатися до моменту
вчинення його порушення. Він може діяти безстроково або протягом
визначеного строку. Тому на законодавчому рівні має бути чітко визначено
строки дії дозволу.
Аналіз окремих проблем законодавчого регулювання ринку цінних паперів
свідчить про необхідність вироблення єдиного законодавчого підходу до
визначення окремих понять. Адже законодавство про цінні папери є
специфічним з огляду на спеціальну економічну термінологію. Її
застосуванню в тексті закону має передувати пояснення значення термінів.
Підзаконні нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку за їхньою юридичною силою повинні прийматися передусім
на виконання законів, а не всупереч їм. Ринок цінних паперів перебуває
тільки в стадії формування та розвитку. В таких умовах особливо
важливими є високий рівень юридичної техніки формулювання законів та
виважений, вдумливий підхід щодо змін та доповнень у чинне
законодавство.
Література
Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.93 “Про довірчі товариства”
// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №19. – Ст.207.
Закон України від 18.06.91. “Про цінні папери і фондову біржу”//
Відомісті Верховної Ради. – 1991. – №38. – Ст.508.
Закон України від 30.10.96. “Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №51. –
Ст.292.
Закон України від 06.03.92. “Про приватизаційні папери” // Відомості
Верховної Ради України. – 1992. – №26. – Ст.352.
Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України. Схвалена
постановою Верховної Ради України 22.09.95 // Відомості Верховної Ради
України. – 1995. – №33. – Ст.257.
Правила здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної
діяльності по цінних паперах. Затверджено наказом ДКЦПФР від 23.12.96 //
Нормативне забезпечення діяльності торговців цінними паперами в
Україні.– К., 1998. – Ч.1.
Порядок видачі дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу
цінних паперів, як виключної діяльності. Затверджено наказом ДКЦПФР від
13.09.96 // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств. – 1996. –
№12.
Рішення ДКЦПФР від 14.05.97. “Про визначення критеріїв професійної
діяльності на ринку цінних паперів” // Урядовий кур’єр. – 1997. – 28
серп.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
