.

Екологічний стан гідросфери України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2485 27802
Скачать документ

Реферат на тему:

Екологічний стан гідросфери України

Зміст

Розділ І. Екологічний стан гідросфери

Екологічне значення води

Екологічні проблеми, пов’язані зі станом гідросфери

Шляхи вирішення проблем, пов’язаних із забрудненням гідросфери

Розділ ІІ. Екологічний стан річок моєї області

Забруднення водного басейну р. Дніпро

Екологічний стан р. Самара

Екологічний стан р. Оріль

Екологічний стан р. Мокра Сура

Заходи з очищення водоймищ на території Дніпропетровської області

Список використаних джерел

Розділ І. Екологічний стан гідросфери

Екологічне значення води

Вода є однією з найбільш необхідних і найпоширеніших речовин. Вона
необхідна для життя, оскільки бере участь у кожному процесі, що
відбувається в рослинах та живих організмах. Вона є потужним
розчинником, і живі організми використовують водні розчини для
функціонування біологічних процесів. Загальний об’єм води на нашій
планеті оцінюється вражаючою цифрою – 1385 млн. куб. см.

Лише незначна частина цієї води придатна для використання людиною.
Абсолютна більшість цієї колосальної маси – це гіркувато-солона морська
вода, непридатна для життя та технічного використання. У 1990 році ми
споживали майже 5000 куб. км води на рік, тобто в 10 разів більше, ніж у
1900 році.

Лише 2,5 % води є прісною – придатною для життя. Близько 69 % від цієї
кількості знаходиться в шапках полярного льоду і гірських льодовиках або
в підземних водоносних горизонтах, занадто глибоких для того, щоб
відкачувати її при сучасній технології.

Соціоекологічні фактори значною мірою впливають на доступ до води.
Країни, що розвиваються можуть не мати капіталу і технології для початку
використання потенційно наявних водних ресурсів.

Доступ ще більше ускладнюється конфліктами, що виникають у зв’язку з
правами на воду в басейнах річок і озер, що належать двом або більше
країнам і на воду у водоносних пластах, що перетинають міжнародні
кордони. Території реальних або потенційних водних конфліктів – долини
річок Ніл, Тигр, Євфрат, Ганг і Брахмапутра.

Зростання чисельності населення світу привело до різкого збільшення
обсягів споживання води.

Найвищі показники зростання населення спостерігаються в засушливих
країнах, багатьом з яких вже зараз не вистачає води. Очікується, що
хронічна нестача води буде спостерігатися в більшій частині країн
Африки, Близького Сходу, в Північному Китаї, в частині Індії і Мексики,
на Заході сполучених Штатів і в колишніх середньоазіатських республіках.

Екологічні проблеми, пов’язані зі станом гідросфери

З розвитком промисловості річки й озера стали все більше забруднюватися
викидами недостатньо очищених стічних вод, промисловими відходами і
термічними водами гідроелектростанцій.

У більш пізній період забруднення річок і озер явно зросло внаслідок
змивання добрив, пестицидів і гербіцидів з сільськогосподарських угідь,
а також кислотних дощів.

Особливим видом забруднення гідросфери є теплове забруднення, яке
спричинене спуском у водойми теплих вод від енергетичних установок.
Величезна кількість тепла, що надходить з нагрітими водами в річки та
озера, істотно змінює їх термічний і біологічний режими. Серед теплових
забруднювачів гідросфери перше місце займають АЕС.

Основними джерелами забруднення і засмічення водойм є:

– стічні води промислових та комунальних підприємств;

– відходи від розробок рудних і нерудних копалин;

– води рудників, шахт, нафтопромислів;

– відходи деревини при заготівлі, обробці, сплаві лісових матеріалів
(коса, тирса, тріска, колоди, хмиз та ін.);

– викиди водного, залізничного та автомобільного транспорту;

– первинна обробка льону, коноплі та інших технічних культур.

Найінтенсивнішими забруднювачами поверхневих вод великі
целюлозно-паперові, хімічні, нафтопереробні, харчові та текстильні
підприємства; гірничорудні і металургійні комбінати, а також
сільськогосподарське виробництво.

Дуже небезпечним є сплавляння лісу, обробленого сильнодіючими
отрутохімікатами – антисептиками, що застосовуються в лісовій
промисловості. Вода стає непридатною для споживання і для життя водних
організмів. Під час сплавляння розсипом багато деревини тоне і загниває
на дні, що також призводить до підвищення смертності живих організмів
водного середовища.

Сільське господарство – один з найбільших споживачів і, одночасно,
забруднювачів природних вод внаслідок використання міндобрив, пестицидів
та інших хімікатів, функціонування великих тваринних комплексів,
зрошування земель.

Щорічно лише азотних добрив вноситься в грунт понад 50 млн. тонн.
Повсюдно відбувається забруднення вод добривами і пестицидами,
небезпечними своєю токсичністю.

Сполуки азоту і нітратні іони належать до мутагенних речовин, які
призводять до генетичних захворювань. За даними ВОЗ, з 1966 до 1980 року
кількість людей, що народилися зі спадковими хворобами збільшилася до
10,5%.

Дуже небезпечними є синтетичні миючі засоби, котрі потрапляють у
водоймища і навіть їх незначна кількість викликає неприємний сак і запах
води, утворює піну і плівку на поверхні, що утруднює доступ кисню та
призводить до гибелі водних організмів. До особливих видів забруднення
належить також заростання водойм водоростями, особливо синьо-зеленими,
гниття яких викликає захворювання та загибель риби. Ця проблема
характерна для водоймищ басейну Дніпра.

Особливо небезпечним для здоров’я людини є забруднення природних вод
побутовими стоками. Така забруднена вода зовсім непридатна для
постачання населенню, оскільки містить збудники різноманітних
інфекційних захворювань (паратиф, дизентерія, інфекційний вірусний
гепатит, туляремія та ін.).. Підраховано, що на нашій планеті майже 500
млн. людей щорічно хворіє через користування забрудненою водою.

До страшних наслідків призводить забруднення вод важкими металами. В
Японії масове забруднення вод морської затоки поблизу м. Мінамато
викликало хворобу мінамато, при якій ртуттю отруювалась риба, що є
основним джерелом білкової їжі населення даного міста. У хворих
порушувалася мова, послаблювався зір, параліч сковував м’язи рук, ніг.
Інша хвороба – ітай-ітай- викликана хронічним отруєнням кадмієм, що
знаходиться в рисі. А рис нагромаджував цю речовину через забруднення
відходами гірничодобувної промисловості, розміщеної навколо полів.
Смертність серед хворих досягла 50%.

Останнім часом великої шкоди завдають природним водам кислотні дощі.
Чим частіше випадають кислотні дощі і чим більшу концентрацію кислоти
вони містять, тим швидше зменшується кількість і вдовий склад живих
організмів, у водоймах гинуть ікринки земноводних, равлики, прісноводні
креветки, вимирають бактерії, а отруєні листки і стебла нагромаджуються
на дні, зникає планктон. З донних залишків починається вилуговування
отруйних металів: алюмінію, ртуті, свинцю, кадмію, олова, берилію,
нікелю і т. д.

Залізничний транспорт – крупний споживач води. Не дивлячись на майже
остаточну ліквідацію парової тяги, водоспоживання на залізниці лише
збільшується. Вода присутня практично в усіх виробничих процесах: при
промивці рухомого составу, його вузлів та деталей, охолодженні
компресорів та іншого обладнання, отриманні пари, використовується при
заправці вагонів. Частина використаної води витрачається безповоротно
(заправка вагонів, отримання пари, виготовлення льоду). Велика частина
використаної води зливається у поверхневі водні об’єкти – ріки та озера.

Також відбувається забруднення підземних вод повітряним транспортом. Це
стається за рахунок витоку палива при заправці, а також при помилках при
його перевезенні та зберіганні. На злеті та при посадці літака в
атмосферу виділяється деяка кількість рідких та газоподібних продуктів
згорання палива, які осаджуються поблизу злітної смуги та накопичуються
у ґрунті. На покритті аеропортів накопичується суміш, яка складається з
пилу, продуктів згорання палива, залишків шин та інших матеріалів. Разом
з опадами все це потрапляє до водоймищ.

При експлуатації водоймищ річковим транспортом відбувається їх
забруднення. Джерелом забруднення можна вважати підсланеві води, які
утворюються в машинних відділах кораблів та відрізняються високим
вмістом нафтопродуктів. Також при перевезеннях відкритими способами
піску, щебеню, цементу відбувається попадання в водоймища пилоподібних
часток. Потрібно пам’ятати і про вплив на якість води відпрацьованих
газів корабельних двигунів. Для фанових (фекальних) стічних вод
характерне високе бактеріальне, а також органічне забруднення.

Забруднення вод Світового океану.

За останнє тридцятиріччя стан вод Світового океану значно погіршився.
Його поверхня вкрита нафтою, пластиковим пакувальним матеріалом,
іграшками, пляшками та іншим сміттям, котре багато років не
розкладається у воді. Таких твердих відходів нагромадилося більше 20
млн. тонн. До найбільш шкідливих забруднювачів світового океану належить
нафта та нафтопродукти.

Маломірний флот є значним забруднювачем водоймищ нафтопродуктами. Якщо
припустити, що кожного дня на воду виходить 30% моторних човнів, то за
період навігації (з червня до вересня) тільки в цьому районі щорічно
поступає більше 25 т нафтопродуктів.

Зі збільшенням обємів видобутку, транспортування, переробки та
споживання нафти та нафтопродуктів розширюються масштаби забруднення
ними навколишнього середовища. «Океан помирає, він хворий з вини людини»
– ці слова Тура Хейердала всім відомі. Щорічно в океан скидається
приблизно 10 млн. т нафти. До того ж основна її частина попадає в море
не при аваріях суден, а в результаті навмисного зливу баластних, миючих
та інших вод, забруднених нафто продуктами. Танкерний флот є одним з
головних джерел забруднення моря нафтою. Витік нафти в море відбувається
під час навантаження та розвантаження танкерів, заправки нафтовим
паливом суден в морі, при аваріях та катастрофах.

Величезні збитки було нанесено флорі та фауні влітку 1978 року після
катастрофи біля берегів Бретані американського танкера «Амоко Кадіс».
Жертвами нафтового забруднення щорічно стають багато птахів, планктон,
нектон та морські звірі. Нафтова плівка зустрічається навіть в
антарктичних водах, де від неї гинуть тюлені та пінгвіни. Нафта
пошкодила багато курортів світового значення.

Велику небезпеку становить забруднення Світового океану радіоактивними
речовинами внаслідок випробування термоядерної зброї, захоронення
радіоактивних відходів, роботи ядерних реакторів на військових підводних
човнах і криголамах.

Щороку в Світовий океан з різних джерел потрапляє понад 4 млн. тонн
легких органічних сполук (дихлоретан, фреон та ін..), близько 120 тис.
тонн хлорованих вуглеводнів (ДДТ, альдрин, поліхлоровані біфеніли та
ін.), понад 300 тис. тонн свинцю, понад 5 тис тонн ртуті, понад 10 тис.
тонн кадмію.

За глобальними оцінками, внаслідок забруднення за останні тридцять років
інтенсивність життя в морях і океанах знизилась на 30 %, а щорічна
продукція нектону (плаваючого життя), в тому числі промислових риб – не
менш, як на 20 млн. тонн.

Забруднення природних вод України

Для оцінки природних вод існують певні показники, головними серед яких
є ГДК (гранично допустимі концентрації). Їх дотримання забезпечує
нормальний стан здоров’я населення і сприятливі умови для
санітарно-побутового використання. Вони також є критеріями ефективності
заходів з охорони водойм від забруднення, а також стимулами прогресу в
галузі промислової технології. Ці гігієнічні нормативи використовуються
також для оцінки комплексного забруднення поверхневих вод.

Аналіз ситуації показав, що малі річки України забруднені більше, ніж
великі. Це пояснюється не тільки їх малою водністю, але й недостатньою
охороною. Найбільш забруднені Південний Буг, річки Донецької і
Луганської областей, Чорноморського узбережжя півдня України.

Шляхи вирішення проблем, пов’язаних з забрудненням гідросфери

Методи охорони водоймищ при експлуатації водними видами транспорта

В наш час заборонене злиття за борт стічних вод, нечистот, а також
скидання різних твердих відходів та мукора з судів, які плавають на
ріках, озерах, водоймищах з регламентованим санітарним режимом. На інших
водоймах, а також в портах та акваторіях заборонено скидання за борт
фекальних вод, мукора та твердих викидів.

В останні роки велись розробки зі знешкодження стічних вод безпосередньо
на судах. Були розглянуті можливості роздільного очищення фекальних та
побутових стічних вод.

Порівняльна оцінка можливих методів знешкодження дозволила зупинитися на
хлоруванні як на найбільш доступному з сучасних методів. При
концентрації активного хлору 40-50 мг/л ті часі контакту зі стоками від
30 до 60 хвилин досягається необхідний рівень знешкодження.

Система заходів зі збору та видалення твердих видів сміття зводиться до
організації правильної експлуатації ємкостей для їх накопичення
(контейнери, баки) та передачі їх вмісту на березі.

Для попередження забруднення водоймищ стічними водами портів, пристаней,
промислових підприємств річкового транспорту будують берегові очисні
об’єкти та каналізаційні мережі.

Методи охорони водоймищ поблизу аеропортів

Для захисту вод поблизу аеропортів було запропоновано технологічну схему
очищення поверхневих стоків з території аеропортів. Стоки подаються на
спеціальні очисні споруди, де вони перед усім розділяються за ступенем
забруднення і в залежності від цього підлягають різній обробці.

Методи охорони водоймищ, що забруднюються залізничним транспортом

До основних заходів з охорони водоймищ від забруднення належать
будівництво та реконструкція очисних споруд на вузла, впровадження
оборотного водопостачання, нормування витрат води і зменшення вибросу
неочищених стоків, створення більш досконалих та економічних засобів і
методів очищення промислових та побутових стічних вод, скорочення витрат
води, вдосконалення лабораторного контролю.

Специфіка підприємств залізничного транспорту дозволяє використовувати
замкнуті (безстічні) системи водопостачання, в котрих вода
використовується в обороті при спрощеній проміжній її очистці.
Впровадження замкнутої системи водовикористання дозволяє економити 2
млн. м3 води на рік.

Для очищення промислових та побутових стічних вод будують також
біологічні запруди. Устрій та експлуатація таких запруд не потребують
великих витрат, в той же час використання їх можливо у різноманітних
кліматичних умовах.

Охорона Світового океану

Z

TH

??????????

????????????

??????????????

?

°?? ?ZCiE ?aeNiiiiiiiiiss*E**EEiiEE*E*

??Т?Інтенсивне забруднення світового океану змусило багато країн
розпочати розробку та реалізацію заходів з попередження забруднення
водних басейнів. В сучасних умовах дедалі більше значення здобувають
міжнародні угоди про заборону викидів забрудненої води та сміття у
відкритих морях та океанах . У 1954 році ООН було організовано розробку
Міжнародної конвенції з попередження забруднення морів нафтою, котра
вступила в силу у 1958 році. Також у 1958 році було створено міжурядову
морську консультативну організацію, основне призначення якої спочатку
обмежувалося контролем за дотриманням положення Конвенції. У 1973 році
у Лондоні було прийнято Міжнародну конвенцію по запобіганню забруднення
з суден. У порівнянні з попередньою ця конвенція стосується не лише
нафти, але й інших перевозимих шкідливих речовин, а також відходів
(стічні води, сміття), які утворюються на суднах в результаті їх
експлуатації.

Також ведеться розробка засобів боротьби з забрудненням нафтою. В Індії
для очищення пляжів від нафтових плівок з успіхом використовують
спеціальну культуру бактерій. Невеликої колби з рідиною, яка містить
такі бактерії, достатньо, щоб ліквідувати плівку на 16 км пляжу. Що
особливо цінно, живі санітари самі не змінюють мікрофлору: зробивши свою
справу, вони через деякий час гинуть від голоду та розчиняються у
морській воді.

Також у 1982 році була підписана більшістю країн світу відома угода
«Хартія морів». В ООН розроблено і прийнято декілька важливих угод, що
регулюють рибальство, судноплавство, добування корисних копалин з
морських родовищ тощо. Створюється міжнародна служба моніторингу для
постійного спостереження за станом Світового океану.

Розділ ІІ. Екологічний стан р. Дніпро Забруднення водного басейну р.
Дніпро

У поверхневі водойми Дніпропетровської області щорічно надходить понад
2 млрд. м3 стічних вод. що складає 25 % від загального обсягу по
Україні, з них біля 38,5% – забруднені стоки. Дніпропетровська область
за міжнародною класифікацією має дуже низький показник водних запасів.
Вона посідає п’яте місце по частоті відхилень від державного стандарту у
системах централізованого водозабезпечення за санітарно-хімічними
показниками після Луганської, Кіровоградської, Миколаївської та Одеської
областей.

Дніпропетровською обласною санітарно-епідеміологічною станцією було
проведено аналіз результатів моніторингу стану водного басейну Дніпра на
основі даних Міністерства екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій
України, Управління екологічної безпеки Дніпропетровської області, а
також за результатами лабораторного контролю стану водного об’єкту
закладами санітарно-епідеміологічної служби області з 1990 по 2002 роки.

Кількість створів моніторингу водних об’єктів області складала від 53 до
58, вони функціонують на 7 річках та 2 водосховищах. З них у водозаборів
установлено 21 створ, у зон рекреації – створів. Результати досліджень
якості води наведені в одиницях перевищення нормативів та гранично
допустимих концентрацій згідно Санітарних правил та норм № 4630-88
“Охорона поверхневих вод від забруднення”. Відбір проб води проведено
згідно з програмою моніторингу в єдині по області строки, у чотири
сезони року.

Результати досліджень. За період вивчення відмічено зниження забору та
використання води майже у 2 рази. Обсяг скиду стічних вод за цей же
період зменшився на 30%. Динаміка скиду забруднених стічних вод на
протязі останнього десятиріччя не має тенденції до зниження, на відзнаку
від України в цілому.

Виходячи з результатів відомчого моніторингу Українського центру
державного санітарно-епідемічного нагляду виявлені дві ділянки найвищого
рівня забруднення Дніпра – це ділянка у межах Полтавської області та у
гирла р. Самари поблизу м. Дніпропетровська.

Найбільш інтенсивне забруднення р. Дніпро здійснюється на території м.
Дніпропетровська. У місті розташовано понад 400 підприємств
металургійної, коксохімічної, металообробної та інших галузей
промисловості. Проектна потужність очисних споруд міста складає 162,3
млн. мЗ в рік, що дозволяє забезпечити нормативну очистку лише 17%
обсягу стічних вод.

Основними забруднювачами водних об’єктів басейну Днiпра є комунальне
господарство: скид в 2002 році склав 396,3 млн. м3, у 2001 році – 402,1
млн. м3, промисловість: 2002 рік – 917,1млн.м3, 2001 рік – 1039,0 млн
м3, сільське господарство: 2002 рік – 131,4 млн. м3, 2001 рік – 216,3
млн. м3.

Найбільшими промисловими об’єктами-забруднювачами є: ДП “ВО Південний
машинобудівний завод ім. О. М.Макарова”, ВАТ “Днiпрошина”,
“Нижньоднiпровський трубопрокатний завод”, “Дніпропетровський
металургійний завод iм. Петровського”, ЗАТ “Енергоресурси” (м.
Нікополь), “Дніпровський металургійний комбінат iм. Дзержинського” (м.
Днiпродзержинськ), “Криворізька ТЕС”; КДГМК “Криворіжсталь”, ВАТ
“Інгулецький ГЗК”, Дніпропетровський ВУВКГ, ДХК “Павлоградвугілля” та
iн.

Негативно позначається на якості природних вод низька ефективність
роботи очисних споруд комунального господарства. У 2002 році, за даними
2-ТП (водгосп), обсяг скиду стічних вод, що пройшли очистку на 23-х
підприємствах комунального господарства області, склав 396,3 млн. м3 або
27,4% від сумарного водовідведення області. При цьому більше 63,8 %
обсягу скиду не відповідає технологічним та екологічним вимогам якості
очистки. Каналізаційні мережі в Дніпропетровській області мають 19 міст,
29 селищ міського типу та 18 населених пунктів. Проекти на розширення та
реконструкцію каналізаційних очисних споруд м.м.Днiпропетровськ,
Днiпродзержинськ, Павлоград реалізуються на в повному обсязі. Очисні
споруди перевантажено, методи очистки та доочистки зворотних вод не
відповідають екологічним нормативам скиду забруднюючих речовин у
поверхневі водойми. В області потужність водопровідних мереж практично у
2 рази перевищує потужність очисних споруд каналізації. Технічний стан
30% водопровідно-каналізаційних комунікацій населених пунктів
(дореволюційного та довоєнного будівництва) незадовільний, решта також
зношені на 80%, що не відповідає вимогам надійної експлуатації та є
причиною аварійних ситуацій з великими втратами питної води та
забрудненням навколишнього середовища. Заходи щодо відновлення
водопровідно-каналізаційних мереж через відсутність коштів проводяться
вкрай повільно, що призводить до подальшого погіршення екологічного
стану басейну р. Днiпро.

Крім вказаних джерел забруднення, значна кількість забруднюючих речовин
та біогенних елементів надходить у водні об’єкти з території населених
пунктів, з поверхневим змивом із сільськогосподарських угідь i
тваринницьких комплексів, із забрудненими підземними водами. Основний
вплив на гідрохімічний стан Дніпра та його водосховищ чинять такі
підприємства регіону, як відкриті акціонерні товариства “ДніпроАзот”,
“Дніпровський металургійний комбінат”, “Дніпро-вагонмаш”, “ДМЗ
ім.Петровського”, “Дніпропетровський трубний завод”, “Нижньодніпровський
трубний завод”, ВУВКГ м.Дніпропетровська. У зворотних водах цих
підприємств вміст завислих речовин, заліза, амонію, нафтопродуктів,
біологічних сполук перевищує гранично допустимі концентрації для водойм
культурно-побутового водокористування. Крім підприємств–забруднювачів на
якість води Дніпра впливають води його притоків – р.Самара та М.Сура, з
якими надходять високомінералізовані шахтні води Західного Донбасу та
стічні води підприємств м.Дніпропетровська, що безпосередньо до Дніпра
не скидаються.

Спостереження за Дніпром та його водосховищами в межах граничних створів
ведеться як в зоні впливу найбільш потужних забруднювачів: відкриті
акціонерні товариства “ДМК” (створ №5), “ДМЗ ім.Петровського”,
“Дніпропетровський трубний завод” (створ №8), “Нижньодніпровський
трубопрокатний завод” (створ №9), “ДніпроАзот”; ВУВКГ м.Дніпропетровськ
(створ №12), так і в зоні впливу його притоків – р.Оріль (створ №7),
р.Самара (створ №10), та р.М.Сура (створ №12).

За результатами аналітичного контролю Дніпро має невисокий рівень
забруднення. Якість його води від Мішуріного Рогу (на вході в область)
до гирла М.Сури знаходиться в межах гранично допустимих концентрацій, що
встановлені для водойм культурно-побутового та рибогосподарського
водокористування визначаємих показників: рН, розчиненому кисню, сухому
залишку, хлоридах, сульфатах, амонію, нітритах, нітратах, кальцію,
магнію, цинку, свинцю, АПАР. Середньорічні концентрації фосфатів,
заліза, хрому, марганцю, нікелю, кадмію, нафтопродуктів в усіх створах
ріки, а кобальту в деяких створах в 1,5 – 6 разів перевищують
рибогосподарські ГДК, в той же час залишаючись нижче ГДК для водойм
культурно-побутової категорії водокористування.

В 2002 році в Дніпрі відзначається деяке збільшення концентрації важких
металів (Cu, Cr, Ni, Co, Cd) та зменшення вмісту нафтопродуктів у
порівнянні з 2001роком.

Екологічний стан р. Самара

Найбільш характерним забрудненням р.Самара являється висока
мінералізація її води, яка обумовлена скидом шахтних вод Донецької
області та ДХК “Павлоградвугілля”. Високий середньорічний вміст сухого
залишку (2241 – 4067 мг/дм3), хлоридів (240 – 947 мг/дм3), сульфатів
(789 – 1394 мг/дм3) спостерігається по всій течії ріки від створу на
кордоні області до гирла.

Для всіх створів р.Самара характерне високе забруднення води завислими
речовинами, свинцем та нафтопродуктами на рівні 1,4 – 2,6
культурно-побутових ГДК. В більшості створів ріки середньорічний вміст
фосфатів та важких металів (Fe, Zn, Cr, Mn, Ni, Co, Cd) вище нормативів
рибогосподарських ГДК в 1,4-14 разів. В деяких створах Самари
відмічається підвищений вміст аміаку (до 2,4 мг/дм3). Лише по незначній
кількості показників (нітратах та АПАР) якість води ріки відповідає
нормативам ГДК для водойм культурно-побутового та рибогосподарського
водокористування. Для більшості створів ріки в 2002 році відмічається
підвищення вмісту важких металів за виключенням залізу, цинку та
кобальту.

Екологічний стан р. Оріль

За результатами спостережень, що проводяться в двох створах ріки,
якість її води по ряду показників: хлоридів, сульфатів, амонію
сольового, нітритів, нітратів, цинку, свинцю відповідає вимогам,
встановленим до водойм рибогосподарського та культурно-побутового
водокористування. Вміст БСК5, ХСК, фосфатів, нафтопродуктів, заліза та
важких металів (Cr, Mn, Ni, Cd, Co) перевищує нормативи
рибогосподарських ГДК в 2– 6 разів.

Екологічний стан р. Мокра Сура

Мокра Сура має високий рівень забруднення води. Найбільший внесок
забруднення р.М.Сура вносять ВАТ “Дніпрошина”, ВАТ “Дніпропрес”, ДП “ВО
Південний машинобудівний завод” та Дніпропетровський завод по термічній
переробці твердих побутових відходів.

По всій течії в межах контрольних створів вміст сухого залишку, БСК5,
ХСК, кальцію, свинцю, завислих речовин, нафтопродуктів в 1,2-2,5 разів
вище нормативів ГДК для культурно-побутових водойм. Кількість нітритів,
фосфатів, заліза та важких металів (Cr, Mn, Ni, Cd, Co) знаходяться на
рівні 1,2 – 10 рибогосподарських ГДК.

Мікробіологічна оцінка якості вод щодо епідеміологічної ситуації

В області епідемічна ситуація по гострій дизентерії, іншим гострим
кишковим інфекціям оцінюється як “нестійка”, а по сальмонельозу –
“неблагополучна”.

У порівнянні з попереднім роком знизилася захворюваність гострою
дизентерією на 20,54%, гострими кишковими інфекціями на 6,36%. У той же
час захворюваність сальмонельозами зросла на 23,92%.

Показники захворюваності сальмонельозами майже на 5%, гострими кишковими
інфекціями – на 12%, ротавірусними ентеритами більше ніж у 3,6 рази вище
аналогічних рівнів в Україні.

Найбільш високі рівні захворюваності відзначалися:

– сальмонельозами в мм.Кривому Розі, Жовті Води, Вільногірську,
Орджонікідзе, Тернівці, Нікополі; Петриківському, Новомосковському,
Криворізькому і Магдалинівському районах, де середньообласний показник
був перевищений в 1,2 – 5,6 рази;

– гострою дизентерією в мм. Нікополі, Жовті Води, Марганці, Кривому
Розі, Синельниківському, Криворізькому районах, де середньообласний
рівень був перевищений у 1,3 – 2,5 рази;

– іншими гострими кишковими інфекціями – у більшості міст, а також
Апостолівському, Верхньодніпровському, Петропавлівському районах (рівні
вище середньообласного показника на 20 – 70%).

Підвищення рівню індексу кишкових паличок та коліфагів було
зареєстровано в місцях нижче скидів госппобутових стічних вод
мм.Дніпродзержинська, Дніпропетровська, Кривого Рогу тощо.

Від стану води відкритих водойм – джерел водопостачання залежить якість
питної води. Найбільш високий рівень нестандартних проб за
бактеріологічними показниками (удвічі вищий за середньообласний
показник) зареєстровано в м.Вільногірську (6,6%), Апостолівському
(4,1%), Васильківському (5,2%), Криворізькому (10%), Нікопольському
(4,2%), Покровському (4,7%), Солонянському (4,1%), Софіївському (17,7%),
Томаківському (6,3%), Широківському (7,1%) районах.

Основною причиною (до 70%) погіршення якості питної води є незадовільний
санітарно-технічний стан мереж та споруд водопостачання, а також перебої
в подачі води.

Підвищений рівень бактеріального забруднення води в колодязях
громадського користування зареєстровано в П’ятихатському (40%),
Апостолівському (33%), Межівському (44%), Царичанському (31%),
Широківському (64%), Томаківському (27%), Софіївському (36%),
Криничанському (35%), Синельниківському (64%) районах при
середньообласному показнику – 20%. Суттєво зріс рівень бакзабруднення
води нецентралізованих джерел в Царичанському, П’ятихатському та
Дніпропетровському районах.

Заходи з очищення забруднених водоймищ на території Дніпропетровської
облсті

Обсяг водовідведення зменшився на 236 млн.м3 і складає 1447 млн.м3.
При цьому скид забруднених стічних вод зменшився на 28,6 млн.м3 або на
4,3%.

Скид неочищених стічних вод зменшився на 12,7 млн.м3, недостатньо
очищених стічних вод скоротився на 15,9 млн.м3.

Значно зменшили скид зворотних вод такі підприємства: ВАТ
“Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, “Центральний ГЗК”, НКП
“Західне”, Придніпровський КСБУ. Припинили скид забруднених зворотних
вод такі підприємства: ВАТ “Гірничошахтна асоціація”, ВАТ
“Дніпропетровська паперова фабрика”, АОЗТ “Завод “Метиз”
(м.Дніпродзержинськ), ЗАТ “Екологія” (м.Дніпропетровськ).

Список використаної літертури:

Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього середовища: навчальний
посібник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – С.85-92.

Голубев И. Р., Новиков Ю. В. Окружающая среда и транспорт. – М.:
Транспорт, 1987. – 207 с.

Інтернет джерела:

1. http://www.health.gov.ua/publ/conf.nsf/

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020