.

Нові форми боротьби (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1437
Скачать документ

Реферат на тему:

Нові форми боротьби

Велика військова акція трьох комуністичних держав – Польщі, СССР та
Чехословаччини, – проти УПА весною і літом 1947 р. довела до перервання
дій УПА тільки на терені Закерзоння. На теренах УССР боротьба ведеться
далі.

Само-собою, що нова ситуація, яка створилась на українських землях після
закінчення другої світової війни, мусіла вплинути й на структуру і форми
боротьби українського підпілля. Нова політична ситуація заставляла
керівництво української революційно-збройної боротьби брати до уваги
довгий період, який мусить пройти між другою й третьою світовими
війнами, а факт, що большевики могли тепер скупчувати на одному
відтинкові окупованої території цілі армії НКВД й ЧА, робив недоцільним
оперування великими повстанськими загонами. Крім цього немаловажною
справою стала й проблема прохарчування. Бльокада сіл, що її застосувало
НКВД, не давала змоги правильному функціонуванні постачання для великих
повстанських частин, а пороблені під час переходу фронтів по лісах
харчеві магазини УПА, (які в час енкаведівських бльокад стали замкненим
в лісах відділам УПА в так великій пригоді), вичерпувались тим більше,
що під час великих облав 1945-46 рр. багато тих магазинів попало в руки
НКВД.

Думку про конечність перебудови форм революційнозбройної боротьби
висловив Провід ОУН вже в своїй Деклярації з приводу закінчення другої
світової війни в травні 1945 р., а Українська Головна Визвольна Рада
говорить про це як про найближче завдання у своїй відозві з листопада
1946 р., визнаючи однак при тому позитивними наслідки пересунення
реалізації тієї перебудови аж на зиму 1946-47 р.:

“Впродовж останніх двох років (1945-46) – говориться в цій відозві – УПА
звела з енкаведівськими загонами і кинутими проти неї частинами Червоної
Армії кількасот більших боїв і незліченну кількість менших боїв і
дрібних сутичок, провела цілу низку саботажних акцій, знищила кілька
тисяч найзапекліших ворогів українського народу зпоміж партії, НКВД,
большевицької адміністрації. Революційне підпілля провело величезну
протибольшевицьку політично-виховну й організаторську роботу серед
українських мас. В наслідок революційно-визвольної боротьби українського
народу большевицькі окупанти фактично не панують над величезною
територією України і не можуть тут успішно здійснювати своїх
терористичних і грабункових заходів”.

В дусі нових потреб згідно з дорученням УГВР та Головного Командування
УПА, приходить (згадуване вже в одному з попередніх розділів)
розчленування відділів УПА на оперативно самостійні підвідділи величиною
11-50 люда. Частина бійців УПА переходить в склад СКБ – Самооборонвих
Кущевих Відділів – для скріплення збройного підпілля.

Про цей перехід до нових форм боротьби говориться в органі УГВР “Бюро
Інформації УГВР, випуск ч. 2”:

“Закінчення 2-ої світової війни дозволило московсько-большевицьким
окупантам України кинути всі свої сили на боротьбу з українським
повстанським і підпільним визвольно-революційним рухом. Мир, що настав у
світі, створив московсько-большевицьким імперіялістам догідні умови для
зміцнення їхнього становища в середині СССР, яке зараз після війни було
серйозно захитане посиленим спротивом нещадно гноблених і експлуатованих
працюючих мас та національно-визвольними змаганнями поневолених народів,
зокрема ж визвольною боротьбою українського народу та народу Прибалтики.
Супроти всього населення, а особливо супроти українського населення на
території дій УПА і революційного підпілля, большевицькі кати
застосували нечуваний терор. Вони кинули на українські землі численні
банди МГБ, МВД, партії, озброєної адміністрації, і дали їм повну свободу
у здушуванні визвольної боротьби українського народу, хоч би навіть
найбільш звірськими і жорстокими методами.

Такий стан вимагав з боку українського визвольно-революційного руху
зміни тактики. Йшлося про те, щоб, враховуючи існуючі в Україні
обставини, а теж сили, що ними розпоряджався визвольний рух, знайти такі
форми і методи боротьби, які забезпечували б визвольно-революційний рух
перед розгромом з боку окупанта та дозволили б йому далі успішно
розгортати свої дії. З цих причин УПА і революційні кадри перейшли з
повстанських форм масової збройної боротьби в глибоке підпіля. Суцільні
віділи УПА продовжують ще діяти тільки в тих районах, де для цього були
догідні природно-географічі умови, (головним чином у підкарпатських
областях). Головним завданням підпілля стала організаторська і широка
політично-пропагандивна робота. Її метою є повалення большевицького
панування в Україні і побудова на українських етнографічних землях
Української Самостійної Соборної Держави.

Перейшовши в глибоке підпілля, український визвольно-революційний рух,
проте, своїх збройних акцій не припинив; змінився тільки їхній харахтер.
Це вже не великі бої сотень і куренів -УПА, а постійні, дрібні сутички з
ворогом розчленованих, але тісно організаційно-пов’язаних та керованих
одним центром повстанських і підпільних груп. З-за кожного рога в селі
чи місті, на кожній стежці, в полі чи в лісі, днем і ніччю шле
большевицькому окупантові невидна рука українського повстанця і
підпільника революціонера караючу кулю за кривди народу, за топтання
його прав, за мільйони закатованих, запроторених у тюрми чи концтабори
українських патріотів, за грабіж українського населення і знущання над
ним, за намагання національно розкладати український народ і
деморалізувати його, в обороні позицій українського
революційно-визвольного самостійницького руху в Україні. Своїми
збройними діями УПА і революційне підпілля, з одного боку, утруднюють
московсько-большевицьким окупантам їхні протинародні злочинні пляни, не
дозволяють їм закріпитись в Україні, завдають втрат у людях. З другого
боку, цими діями вони скріплюють українські народні маси в їхньому опорі
большевицьким гнобителям та втримують їх у постійній готовості до
остаточної розправи з окупантом в ім’я побудови незалежної української
держави”.

Перехід до нових форм боротьби привів до поновного затіснення
організаційних зв’язків всіх трьох формацій – УПА-ОУН-УГВР, – у зв’язку
з чим при всіх звідомленнях про активну боротьбу українського народу на
Рідних Землях від 1947 р., говориться завжди про “бойові дії УПА і
збройного підпілля”.

Восени 1948 р. Головне Командування УПА переводить розчленування й
переставлення на підпільно-збройні форми боротьби теж деяких відділів
УПА в районі Карпат і Підкарпаття.

Про технічну сторінку нових форм боротьби ми говоритимемо ширше в
розділі про організаційну структуру УПА; для ілюстрації цих форм ми
наводимо в наступному розділі уривок з реєстру боєвих дій УПА і
збройного підпілля за перших два місяці 1949 р., отже після повного
переведення збройної боротьби на нові форми; на цьому ж місці
ограничимось до статистичного зіставлення дій УПА і збройного підпілля
за роки 1947 і 1948.

збройно-політичних акцій УПА та українського збройного підпілля, –
збройних сутичок і боїв з відділами МВД, МГБ, озброєних партійців та
большевицької окупаційної адміністрації, акцій для знищення ворожих
адміністративних і господарських пунктів, засобів транспорту, що служать
цілям грабунку українського народу, та всяких засобів большевицької
пропаганди, як кіно, клюби тощо. За місяцями ці акції розподіляються
так: січень 1947 р. – 26 акцій; лютий – 22; березень – З6; квітень – 90;
травень – 107; червень – 111; липень – 91; серпень – 129; вересень 68;
жовтень – 66; листопад – 89; грудень – 71. В поодиноких областях було:
Волинська область – З5 акцій; Дрогобицька – 200; Львівська – 119;
Рівенська – 26; Станиславівська – 285; Тернопільська – 204; Черновецька
– 31; Закарпатська – 6 акцій.

У висліді цих акцій загинуло 1.018 большевиків, переважно провідних
членів НКВД (в січні – 65. лютий – 41; березень – 47; квітень – 119;
травень – 123; червень – 169; липень – 141; серпень – 140; вересень –
57; жовтень – 27; листопад – 36; грудень – 53), а 368 було важко
поранених (січень – 19; лютий – 21; березень – 10; квітень – 25; травень
– 37; червень – 46; липень – 79; серпень – 43; вересень – 28; жовтень –
8; листопад – 27; грудень – 15).

По стороні УПА і збройного підпіля впало в тому часі 325 люда, з того
116 в зачіпних акціях і 209 в оборонних (січень – 21; лютий – 12;
березень – 12; квітень – 36; травень – 44; червень 41; липень – 33;
серпень – 38; вересень – 23; жовтень – 19; листопад – 14; грдень – 32).
У висліді облав НКВД на ліси та поодинокі села большевикам вдалося
розкрити в 1947 р. 103 бункри УПА та криївки підпільників. У дванадцяти
випадках залогам бункрів пощастило прорватися пробоєм крізь вороже
кільце, в 91 випадку окружені (разом 209 люда) боронились до останнього
і, вистрілявши всі набої, останньою гранатою розірвали себе, щоб не
попасти живими в руки ворога.

Ці статистичні дані за 1947 рік відносяться тільки до теренів УССР і не
охоплюють дії УПА на Закерзонні, що про них була мова в попередньому
розділі. На Закерзонні не було теж потреби переходити зимою 1946-47 рр.
на нові форми боротьби.

В 1948 р. на терені УССР мало місце 1.422 акцій УПА та збройного
підпілля, а саме: січень – 104 акції; лютий – 92; березень – 85; квітень
– 138; травень – 96; червень – 101; липень – 137; серпень – 237;
вересень – 156; жовтень – 89; листопад – 99; грудень – 88. За областями:
Волинська область – 42 акції; Дрогобицька -387; Кам’янець-Подільська –
8; Київська – 2; Львівська – 274; Рівенська – 67; Станиславівська – 344;
Тернопільська – 282; Чернигівська – 2; Черновецька – 12; Берестейська –
2.

Втрати большевиків в 1948 р. виносили 910 вбитими, (січень – 87, лютий –
168, березень – 119, квітень – 75, травень – 68, червень – 46, липень –
63, серпень – 98, вересень – 58, жовтень – 48, листопад – 49, грудень –
31), та 330 раненими, (січень – 32; лютий – 23; березень – 69; квітень –
26 травень – 41; червень – 21; липень – 19; серпень – 31; вересень – 29;
жовтень – 11; листопад – 14; грудень – 14).

УПА та українське збройне підпілля втратило за 1948 р. 347 вбитими, в
тому 122 бійців УПА та 225 членів ОУН, (січень – 43; лютий – 55;
березень – 42; квітень – 32; травень – 15; червень – 18; липень – 19;
серпень -17; вересень – 25; жовтень – 19; листопад – 21; грудень – 41).

У висліді безупинних облав в 1948 р. НКВД вдалося викрити 94 криївки
підпільників та повстанців. Лише в 7-ох випадках всім підпільникам
вдалося прорватися; в 87-ох випадках окружені величезною перевагою
ворога підпільники, згл. повстанці разом 191 чоловік, обороняючись до
останнього набою, в безвихідному положенні порозривали себе гранатами.
Большевикам вдалося в 1948 р. теж відшукати одну підпільну друкарню ОУН
(на Волині) та одно із підпільних бюр Відділу Пропаганди й Інформації
УГВР (в Болехівщині). Та в обох випадках працівники підпілля гранатами
запалили криївки так, що в руки НКВД не дісталися ні будьякі документи,
ні живі працівники ОУН чи УГВР.

В літі 1948 р. відділи УПА перевели масові акції проти колгоспів на
терені Волинської области. Спалено колгоспи в наступних селах: Первісся
і Городище, ро-н Луківці; Доротище, ро-н Ковель; Гупали і Запілля, р-н
Любомиль; Потапи, р-н Головно; Дубечко і Кримко, ро-н Заболоття; Ратно,
Бузаки, Хотишево, Чорче, Височно і Прохід, р-н Ратно; Синово, Замшани і
Мізове, ро-н Стара Вижівка; Тоболи і Ворокомич, р-н Камінь-Коширський.
Большевицьку, наслану адмініистрацію колгоспів зліквідовано.

В травні-червні 1948 р. переведено подібну акцію в Львівській області,
спаливши колгоспи в селах: Черниця, р-н Підкаміиь; Гаї Старобрідські,
р-н Броди; Кадлубиська, р-н Заболотці; Паликорови, р-н Підкамінь; в
Паликоровах вбито під час тієї акції підполк. МГБ з Києва та місцевого
районового начальника МГБ. Літом 1948 спалено колгоспи в тій же області:
в м. Сокаль і в селах: Боб’ятин, Волиця, Зубків, Більковичі, Ксаверівка,
Спасів, Перв’ятичі, Тартаків і Шарпанці.

В вересні 1948 р. спалено колгоспи в Чернівецькій області в селах:
Головчинці, Козярі, Сухівці, Шильпаки і Глиниці Малі.

Більші бої УПА з МВД-МГБ в 1948 р. мали місце:

7. січня 1948 р. біля хуторів Весела Гора, р-н Підгайці, Тернопільська
область, зустрілась більша група повстанців з відділом МВД і вступили з
ним в бій. На допомогу большевикам прийшли відділи МВД з довколишніх
сіл. Повстанці зайняли становища в долині біля села Курдибаба, де були
залишені фронтові окопи і відбивши п’ятикратний наступ большевиків,
відступили ніччю в ліси. Большевики втратили в бою 45 вбитими, по
стороні повстанців впало 14.

16. лютого повстанці звели бій з відділом МВД в Романові, р-н Бібрки,
Львівської области, в якому згинуло 7 большевиків.

7. березня 1948 р. пвд. УПА під командою хор. Романа звів бій з
відділами МВД, що робили облаву на ліс між селами Лаврів, Нанчілка і
Тиха, р-н Стрілки, Дрогобицька область. В кількагодинному бою большевики
втратили 19 вбитими, повстанців впало 2.

4. червня 1948 р. пвд. УПА під ком. Летуна звів бій з відділом МВД, в
якому 9 большевиків було вбитими і 4 важко раненими.

9. липня 1948 р. пвд. УПА під ком. Гамалії звів бій з відділом МГБ, що
переводив облаву. В бою згинуло 8 большевиків.

Бої менших відділів УПА охоплені наведеною статистикою.

Для характеристики дій УПА після переходу на нові форми боротьби,
подаємо за “Бюром lнформації УГВР” ч. 7., реєстр дій за січень-лютий
1949 р., а далі докладний опис деяких акцій з пізніших місяців того ж
року.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020