Реферат на тему:
Поширення протибольшевицької боротьби
В поширюванні протибольшевицького фронту Українська Повстанська Армія
не ограничується до української території. Навпаки, від перших днів
повороту большевицької окупації – УПА звертає належну увагу на
приєднання до тієї боротьби сусідніх народів, зокрема ново-поневолених
Москвою. Ідею спільного фронту поневолених народів, піднесену за часів
німецької окупації й особливо підкреслену на скликаній в Україні 1943 р.
з ініціятиви УПА І-iй Конференції Поневолених Народів Східньої Европи й
Азії, ширила УПА тепер на нових теренах московсько-большевицького
поневолення. З тією метою організує Командування УПА спеціяльні
військово-пропагандивні рейди УПА на території сусідніх народів.
На схід, до країн давнішого московського поневолення, понесли ті ідеї в
1944 р. чужонаціональні відділи УПА. Ми згадували вже в першій частині
нашої праці, що під кінець німецької окупації України в рядах УПА було
до 20 тисяч чужонаціональних бійців, переважно кавказьких, закавказьких
та азійських народів. Коли воєнні фронти пересунулись на захід і південь
поза територією України, Командування УПА дало всім, так сказати б –
“національним меншинам” в УПА до вибору: 1. залишитися й надалі в рядах
УПА на українських землях, або 2. формувати спеціяльні
територіяльно-національні відділи й зі зброєю в руках пробиватись до
своєї батьківщини. Зрозуміло, що переходу в рідні сторони бажав майже
кожен і вже літом та осінню 1944 р. поодинокі збройні частини кримських
татар, калмиків, чеченців, грузинів, азербайджанців та інших вирушають в
великі рейди на схід. Про їхні рейди та про їх дальшу боротьбу сьогодні,
ізза браку документарного матеріялу, говорити ще завчасно. Можливе, що
деякі з тих відділів, як от відділ кримських татар, калмиків та
чеченців, попавши на батьківщині в непередбачені умовини безоглядного
виселювания большевиками цілого народу, були цілком винищені в боях з
НКВД. Та багато з них зовсім певно дійшли таки в рідні сторони і,
підсилюючи місцеві повстанські сили, підкріпили їх вісткою, що в
боротьбі проти московського наїзника ті народи не самітні. Восени 1944
р. відбувають відділи УПА перші рейди на Білорусь. Зовсім інакше
відношення українських повстанців до місцевого населения, як було
відношення большевицьких партизан, що грасували по Білорусі за часів
Німецької окупації, з’єднювала УПА симпатії всього білоруеького народу.
Щоб не допустити до переходів відділів УПА на Білорусь, большевики
обставили сильно відділами НКВД Дніпро-Бужський канал. Та це не спинило
українських повстанців і рейди УПА на Білорусь відбуваються від того
часу постійно.
В половині квітня 1945 р. вирушають відділи УПА в рейди в Польщу, на
Білорусь і на Литву. Сотня к-ра Куліша дійшла була тоді аж до передмість
Варшави, користуючись по дорозі піддержкою й симпатіями польського
населения.
Літом 1945 р, рейдує курінь “Підкарпатський” під командою к-ра Прута по
Словаччині. Курінь вирушає з Самбірщини і через Лемківщину переходить 22
серпня 1945 р. польсько-словацький кордон. Розділившись на менші
відділи, курінь переходить через села районів Межиляборці, Стропків,
Гіральтовці, Пряшів, Сабінів, Бардіїв, Гуменне й повертається до
Галичини в половині вересня 1945 р.
Видаваний у Братіславі словацький часопис “Час” ч. 124 з вересня 1945 р.
писав про це:
“Словацька суспільність була в цих днях занепокоєна діяльністю
організованих банд на терені східньої Словаччини. Щоб поінформувати наш
загал про дійсний стан речей, ми вислали до Кошиць окремого звітодарця,
а цей засягнув докладних відомостей у відділі інформації в Кошицях і
Пряшеві.
…До села Суха в стропківському повіті прийшов озброєний відділ, що
числив око 250 люда. Цей відділ розтаборився в селі, а кругом розставив
стійки. Мешканцям села поручено варити для них харчі й випрати білля…
Відділ досить добре озброєний. Ці бандити були в Польщі, згл. в Україні
переслідувані, а більші їх відділи розпорошені. Не мали іншого виходу,
як перейти словацький кордон і шукати хвилевого схоронища в наших горах.
Йде тут про дві групи: 1) членів Власової армії, що пристали були до
німців, щоб воювати проти СССР, і 2) т. зв. бандерівців, що мають в
програмі боротись за самостійність України.
Зі села Суха відійшли бандити до польського кордону. Останній раз бачили
їх в селі Прикра. Вони одіті в німецькі, мадярські та словацькі
військові уніформи. Народня безпека зловила двох членів тих банд… Член
бандерівців, Микола П. з околиць Станиславова зізнав, що на сході
держави є два або три відділи цих банд, величиною око 1.200 люда.
Невеликий відділ з’явився був аж у Сланських горах.
Банди з’явились були аж у повіті Гуменне. Звідси перейшла одна з них,
величиною око 50 люда зі Сланських гір в повіт Спіска Нова Весь. З цього
відділу вдалось було 14-го вересня 1945 р. зловити 5 люда, що сидять
тепер в тюрмі Народньої Безпеки в Кошицях.
Народня Безпека поробила всі заходи, щоб унешкідливити ті банди. Має
докладні дані про їх побут і є в зв’язку з військовим командуванням. При
цій нагоді треба спростувати пропаганду, яка твердить, що військове
командування зарядило мобілізацію кількох річників до боротьби з тими
бандитами. Це не є згідне з правдою, бо потреби такого кроку немає.
До східньої Словаччини прийшли совєтські військові відділи, щоб помогли
ліквідувати ті банди”.
В протилежність до совєтської преси в СССР, яка дбайливо вимиває
подавання вісток про визвольну боротьбу поневолених народів в СССР,
словацька преса досить широко писала про рейди УПА, не скриваючи при
тому наявних симпатій населення Словаччини до українських повстанців і
голошених ними кличів.
Наприклад, словацька газета “Демократ” з датою 20 вересня 1945 р.
писала:
“Останніми тижнями з’явилися у північно-східній частині Словаччини
озброєні групи… До цього часу не було випадків, щоб ці групи
допускалися насильства над життям чи майном громадян”.
???
I
O
ствердження словацької газети було, очевидно, явною обороною рейдуючих
частин УПА перед большевицькими інсинуаціями, які повторяла преса
словацької ком-партії, (“Виходословенска Правда” і чеська “Руде Право”),
нібито “банди бандерівців” граблять та вбивають словацьке населення.
Таких виявів симпатій словацького населення до УПА було більше. Та цих
симпатій якраз боялася Москва, що приготовляла саме тоді, переведений
дещо пізніше, комуністичний пуч в Чехословаччині. Бо підсилення проти
большевицьких настроїв в Чехословаччині підривали можливість перевести
підготовлюваний комуністичний пуч “легально” й “демократичними”
засобами, як цього собі в даній міжнародній ситуації дуже бажала Москва.
Тому то Москва постійно накидає Чехословаччині свою військову допомогу в
поборюванні відділів УПА. В січні 1954 р. між НКВД СССР і урядовими
чинниками Чехословаччини було підписано такий таємний договір:
ДОГОВІР
“Договір про взаємний перехід державних кордонів погранвійськами СССР і
чесько-словацькими пограничними військами з метою переслідування і
ліквідування переходячих банд і про взаємну співпрацю, зв’язану з цим.
Дня 1 січня 1946 р. нижчепідписаний представник погранвійськ НКВД
Закарпатської области полк. Конторов П., з одного боку, і представник 4
БД пполк. чесько-словацької армії Станек, з другого боку, підтвердили
пропозицію пполк. Станека про перехід державних кордонів відділами
пограничних військ на терени СССР з метою переслідування й ліквідування
банд, які переходять границю.
З цією метою складається такий договір:
1. Командування совєтських пограничних військ погоджується з пропозицією
пполк. Станека про взаємний перехід державних кордонів відділами
совєцьких і чехо-словацьких пограничних військ з метою переслідування
переходячих банд”.
В дальших пунктах переховується конкретві заходи, як встановлення
сигналів, розпізнавчих знаків, скличок тощо. Договір підписали полк.
Конторов П. та ппопк. Станек.
(Український переклад за органом УГВР “Самостійність”, 1946 р. стор. 92)
Договір сформульовано так, наче б то його запропонувала чехословацька
влада для можливости переходу чехословацьких військ в погоні за
відділами УПА на територію СССР. Та з наведеної вище статті в
словацькому “Часі” виходить недвозначно, що в дійсності йшло про щось
протилежне, – про свободу переходу большевицьких військ НКВД на терен
Чехословаччини, і що це практикувало НКВД вже три місяці до підписання
договору. Договір з 1 січня 1946 р. мав бути тільки “залегалізуванням”
большевицької інтервенції на терені ЧСР в майбутньому.
Та ні цей договір, ні фактичне перебрання большевиками переслідування
рейдуючих відділів УПА на тереиі ЧСР не спинили рейдів УПА на
Словаччину. І вже в квітні 1946 р. відділи УПА вирушають в новий рейд на
Словаччину, цим разом під командуванням к-ра Мирона. Вони пройшли такими
повітами: Гуменне, Брапов, Стропків, Межиляборці, Пряшів, Сабінов,
Гірильтовці, де повстанці побували на передмістях самого міста, і
підійшли аж до Кошиць. У зв’язку з цим рейдом на Словаччині було
проголошено воєнний стан, а з Праги вислано для боротьби з відділами УПА
окремі військові частини, з якими українські повстанці мали лише дві
невеликі сутички. Словацьке населення і цим разом ставилось до рейдуючих
частин дуже прихильно, а словацька поліція і навіть чеське військо
виминали зустрічі з українськими повстанцями. Під час цього рейду
відділи УПА відвідали 106 сіл, в тому числі 11 більших осередків,
перевели 11 великих мітінгів з населенням, 40 гутірок, 69 розмов з
представниками інтелігенції і взяли участь у 8 Богослуженнях. На одному
з Богослужень в словацькій церкві на Великдень на всіх присутніх велике
враження зробила пісня “Боже Великий, Творче Всесильний…”
Розповсюджено багато літератури, поштою розіслано окремим особам,
організаціям, установам та редакціям.
Про цей другий великий рейд УПА на Словаччину писала словацька преса
знов широко і вже навіть в партійно-комуністичній пресі Словаччини
стрічаємо серіозніший підхід до “історії т. зв. бандерівців”.
Братиславська газета “Бойовнік” з датою 1 червня 1946 р. писала:
“Нещодавно пробігла всі газети вістка, що східня Словаччина очищена і що
на наших землях немає вже жадних груп бандерівців. В пресі з’явився ряд
репортажів, які дали громадянству змогу зорієнтуватися щодо цілей цих
озброєних формацій, які більше як рік по війні ведуть завзяті бої проти
державної авторитетности польської і совєтської держав, а перед кількома
місяцями намагалися вплинути на розвиток наших внугрішньополітичних
відносин. Координованими операціями наша сухопутна армія цілком
звільнила землі Республіки і сьогодні забезпечує її інтегральність.
Стоїмо сьогодні поза небезпекою. Безвислідних акцій одиниць або менших
груп немає чого боятися. Порядок, безпека для людини і її майна
забезпечені, а армія готова здавити в зародку всякий крок, який змагав
би до порушення цих цінностей”. – Газета не закриває того факту, що
загал словацького громадянства захоплений появою збройних відділів УПА і
подає, що: “при появі озброєних бандерівських формацій, загальновідомих
під назвою УПА – Українська Повстанська Армія постало найбільше питань
про її сучасну діяльність, завдання, політичну спрямованість та про
спроможність їхнього діяння”.
Про пізніші рейди відділів УПА, про рейди в Прусію 1947 і 48 рр. рейди в
Західню Німеччину 1947 р., рейд в Румунію 1949 р.. згадаємо при розгляді
даного періоду.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
