Реферат на тему:
Формування в молодших школярів навичок діалогічного мовленнєвого
спілкування
Невід’ємною складовою частиною комунікативної компетентності молодших
школярів є розвинене діалогічне мовлення, яке передбачає не тільки
збагачення словникового запасу учня формами мовного етикету, а й уміле
варіювання інтонацією відповідно до мовленнєвої ситуації.
Окремі аспекти проблеми формування в молодших школярів усного
діалогічного мовленнєвого спілкування висвітлюються в працях методистів
Г. Воронько, О. Митник, С. Мунтян, С. Омельчук, Е. Палихатої,
В. Сторожук, К. Дорошенко, О. Чеснокової та ін. Зокрема зазначається, що
діалог є основною, домінуючою формою мовлення, і тому в практиці
навчання рідної мови в початкових класах він повинен посідати належне
місце. На їх думку, виходячи з природного примату діалогічного мовлення,
процес навчання говоріння в початкових класах слід будувати в напрямі
від нього до монологу, а не навпаки.
Чинними програмами передбачено набуття молодшими школярами елементарних
знань про мовлення (усне і писемне, діалогічне й монологічне); про
особливості висловлювань, які можуть бути обумовлені чи їх
комунікативними завданнями, чи ситуацією спілкування [4].
Дитина, як зазначає В. Науменко і М. Захарійчук, є учасником спілкування
в різних ситуаціях мовлення. Їй треба бути впевненою, що вона говорить
правильно. Крім цього, вона повинна знати правила етикету та засоби
виразності (звукові: сила, висота, тембр, мелодія голосу, тон, темп
мовлення, паузи; візуальні: поза, жести, міміка, погляд) (3,13(. Тому
під час вивчення розділу “Мова і мовлення” важливо формувати в дітей
інтерес до їхнього власного мовлення і мовлення навколишніх людей,
зокрема, мовлення вчителя, однокласників.
?ведінки під час спілкування: уміння говорити перед класом, правильно
поводитись, відповідаючи на запитання вчителя, розмовляючи з
ровесниками, зі старшими, знайомими і незнайомими, з учителем, батьками.
У результаті виконання спеціальних вправ підручника учні засвоюють слова
ввічливості, якими надалі користуватимуться в різних мовленнєвих
ситуаціях (2,32-63(.
Формування та розвиток навичок мовленнєвої компетентності передбачає
роботу над побудовою таких діалогічних і монологічних висловлювань
(усних і письмових): переказ готових текстів і побудову висловлювань на
основі прочитаних чи прослуханих творів, переглянутих фільмів;
розповідей родичів, знайомих про ті чи ті події, про випадки із
повсякденного життя школярів. Необхідно пропонувати учням складати усні
і письмові висловлювання з певною комунікативною метою (записка із
запрошенням, вітанням, вибаченням, оголошенням і т. ін.) (1,44(.
Важливо прищеплювати молодшим школярам культуру спілкування, яка
виявляється не тільки в доречному використанні формул мовленнєвого
етикету, а й в умінні уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє
мовлення, щоб дати можливість висловитись іншому, погоджувати свої
репліки з тим, що сказав співрозмовник, в умінні сказати йому добре
слово, висловити критичне зауваження у такій формі, щоб нікого не
образити.
Література:
Вашуленко М. Навчання української мови в 2 класі // Початкова школа. –
2003. – № 6. – С.42-46.
Луцик Д.В., Зимульдінова А.С., Філь Г.О., Химин О.Ф. Рідне слово в
рідній школі. Інтегроване вивчення читання та української мови в 2
класі. Перша частина. – Дрогобич, 2003. – 187 с.
Науменко В., Захарійчук М. Формування в дітей уміння говорити майстерно
// Початкова школа. – 2002. – № 10. – С.13-16.
Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – Київ:
Початкова освіта, 2006. – 429 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
