Реферат на тему:
Проблеми трудового виховання у педагогічній системі А.С. Макаренко
Виховання підростаючої людини як формування розвиненої особистості
складає одну з головних задач сучасного суспільства. Формування духовно
розвиненої особистості в процесі історичного розвитку суспільства не
відбувається автоматично. Воно потребує зусиль з боку людей, і ці
зусилля направляються як на створення матеріальних можливостей,
об`активних соціальних умов, так і на реалізацію відкриваючих ся на
кожному історичному етапі нових можливостей для духовно-морального
вдосконалення людини.
Над проблемою трудового виховання працювали Томас Мор, Франсуа Рабле,
Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський. Всі вони прийшли до висновку, що молоде
покоління доцільно виховувати у поєднанні з працею, і чим раніше почне
розвиватися особистість, тим швидше і більш продуктивним виявиться
результат [1, с. 28].
Цільова установка виховного процесу полягає в тому, щоб кожну
підростаючу людину зробити борцем за людяність, що потребує не тільки
розумового та творчого розвитку дітей, готовності до участі в
економічному, соціальному, культурному та політичному житті, центральне
місце в якому займає здатність бути суб`єктом суспільних відносин та
приймати участь в соціально необхідній діяльності, основою якої є праця.
Саме на цій базі з`являється можливість вірно оцінити особистість і
побудувати ефективну систему її виховання через спеціально задану
діяльність. Включення дитини до організованої діяльності дорослих, у
процесі якої розкриваються багатопланові відносини, закріплюються форми
суспільної поведінки, формуються потреби діяти в узгодженні з моральними
прикладами, які виступають в якості мотивів, що побуджують діяльність і
регулюють взаємовідносини дітей.
Діти юнацького віку знають про існування важливого і суспільно
відповідального життя дорослого члена суспільства. Але лише включення в
суспільно визнану діяльність перетворює ці „зрозумілі” мотиви в реально
дієві.
\
^
????????N?ння, належать: відповідальність та почуття внутрішньої
свободи, самоповага і повага до інших, готовність до суспільно важливої
праці і прагнення до неї, критичність, наявність твердих ідеалів. Тільки
при таких умовах, відшукавши себе, сформувавшись як цілісна особистість,
людина здатна стати повноцінним і корисним членом суспільства [2, т. 2,
с. 114 ].
Інша важлива задача виховання підростаючих людей – це формування їх
стійких навчально-пізнавальних інтересів. Повноцінне виховання
передбачає розвиток у дітей пізнавальної потреби, яка направлена не
тільки на зміст шкільних учбових предметів, але і на все оточуючу їх
дійсність. Дитина повинна на своєму особистому досвіді переконатись, що
світ пізнавальний, що людина, тобто вона сама, може відкривати закони,
що керують оточуючим світом, передбачати події та перевіряти, чи дійсно
відбудуться вони, знаходити загальну приховану основу, здавалося
різнорідних явищ. Ця радість пізнання, радість особистої творчості
перетворює початкову цікавість в допитливість, робить її більш стійкою.
Праця – найважливіший засіб виховання, починаючи з дошкільного віку; в
процесі формується особистість дитини, складаються колективні
взаємовідносини. Ставитися до праці з любов`ю, бачити в ній радість –
необхідна умова для прояву творчості особистості, її талантів.
А.С. Макаренко наголошує, що праця – це зовсім не те, чим зайняті руки
юнаків. Праця це те, що розвиває людину, підтримує її, допомагає
самовдосконалюватись. Працелюбство і здатність до праці не дається від
природи, але виховується з раннього дитинства. Праця повинна бути
творчою, тому що саме творча праця, робить людину багатою духовно,
приносить радість, благополуччя.
Література:
Азаров Ю.П. Радость учить и учиться. – М.: Политиздат, 1989.
Макаренко А.С. Твори у 7-ми томах. – К., Радянська школа, 1984.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
