Реферат на тему:
Місце психологічної компетентності офіцера-прикордонника у структурі
його професіоналізму
Реформи, котрі відбуваються в суспільстві на сьогоднішній день,
вимагають кардинальних змін в організації органів охорони і захисту
кордону, а також висувають неабиякі вимоги до професіоналізму
офіцерів-прикордонників. Професійна діяльність офіцера-прикордонника
являє собою суспільно необхідне заняття, пов’язане зі здійсненням
складних і відповідальних службових функцій в екстремальних умовах.
Офіцери та підлеглі прикордонники мають специфічний режим праці. Режим
роботи офіцера-прикордонника часто змінюється і залежить від ситуації на
кордоні. З огляду на психологічний зміст професійної діяльності офіцерів
органів охорони державного кордону (ООДК) слід відмітити, що існують
певні вимоги до їх знань із загальної, військової, практичної
психології. Таким чином, виділяється важлива складова професіоналізму
офіцерів-прикордонників як психологічна компетентність.
Дослідженню особливостей психологічної компетентності офіцерів загалом і
офіцерів-прикордонників зокрема у психолого-педагогічній науковій
літературі приділено недостатньо уваги. Слід відмітити, що деякі аспекти
даної проблематики висвітлені у роботах Є.М.Потапчука, О.Д.Сафіна,
В.В.Журавльова, О.В.Тимченка, М.І.Томчука, Б.М.Теплова.
Під професіоналізмом розуміється певна сукупність особистісних
характеристик, що забезпечують успішність виконання праці. При цьому
нормативній заданості професії завжди протистоїть живий творчий світ
професіоналізму самого діяча [1]. Деякі дослідники визначають
професіоналізм як ступінь майстерності, оволодіння основами та глибинами
професії. Професіоналізм визначається як набута під час навчання
здатність до компетентного виконання трудових функцій, рівень
майстерності та вправності у певному виді занять, відповідний рівню
складності виконуваних завдань [2,3]. з даного визначення випливає
зв’язок поняття професіоналізм з поняттям компетентність та професійна
компетентність. Професіоналізм же офіцера являє собою досить складне
психологічне утворення, зумовлене, передусім, чинником небезпеки як
необхідного складового виконання службового обов’язку в будь-яких умовах
діяльності (як в мирний, так і у воєнний час) [1].
Якщо зупинитись детальніше на співвідношенні понять професіоналізм та
професійна компетентність, то цікавою думкою з цього приводу є думка
таких вчених, як І.А.Зязюн [4], О.А.Дубасенюк [5] та ін., котрі вважають
компетентність необхідним, важливим компонентом професіоналізму. В
загальному, вважається, що професійна компетентність є одним із щаблів
професіоналізму, і, являє собою сукупність знань, вмінь, навичок,
способів діяльності, професійно важливих психологічних якостей,
необхідних фахівцю для здійснення ефективної професійної діяльності.
Професійна компетентність – це наявний, результативний рівень
підготовленості фахівця, який виявляється в опануванні професією,
досвіді. Професійна компетентність визначається як якісна характеристика
ступеня оволодіння офіцером-прикордонником своєю професійною діяльністю
і передбачає усвідомлення своїх прагнень до даної діяльності, уявлень
про свою соціальну роль, оцінку своїх особистісних рис та якостей як
майбутнього фахівця-прикордонника, співвіднесення результатів цієї
оцінки з об’єктивними вимогами до цієї діяльності, регулювання на цій
основі свого професійного становлення, зростання, самовдосконалення.
Компетентність – це свого роду дозріванням особистості та набуття такого
стану, який дозволяє людині продуктивно здійснювати свою професійну
діяльність, трудові операції передбачені нею та досягати високих
відчутних результатів.
Очевидно, що складовою професійної компетентності фахівця є сукупність
психологічних якостей, які є важливими для його діяльності. Але слід
відмітити, що для проведення успішної будь-якої професійної діяльності,
в тому числі діяльності офіцера-прикордонника, необхідною умовою є також
наявність певних знань з психології, вміння застосовувати ці знання на
практиці. В даному випадку ми приходимо до поняття психологічна
компетентність офіцера-фахівця.
e
своїй професійній діяльності він не застрахований від помилок. Для
офіцера-прикордонника важлива емоційна стабільність, яка дозволяє в
екстремальних умовах активізувати механізми психологічного захисту,
долати страхи, переключати увагу на необхідні раціональні рішення та
дії. Таким чином, очевидним є необхідність наявності у офіцерів ООДК
певних психологічних рис та якостей, котрі допоможуть забезпечити йому
якісне та своєчасне виконання оперативно-службових задач. Отже, певні
психологічні якості є складовою професійної компетентності офіцера.
Оперативно-службова діяльність офіцерів-прикордонників вимагає від них
не лише наявності необхідних психологічних якостей, але й наявності
певних психологічних знань та вмінь, які б забезпечували грамотне та
раціональне здійснення професійної діяльності та спілкування. Сукупність
психологічних якостей та знань утворює психологічну компетентність
офіцера. У ході своєї професійної діяльності офіцер-прикордонник вирішує
різноманітні завдання, які сприяють всебічній підготовці особового
складу до ведення дій в особливих умовах у процесі охорони державного
кордону України. Професійна діяльність і взаємодія з підлеглими вимагає
від офіцера-прикордонника високої особистісної психологічної зрілості та
духовності.
Усі перераховані психологічні і соціально-психологічні знання та вміння,
а також особистісні психологічні якості та риси офіцера-прикордонника
являють собою його психологічну компетентність, яка відіграє неабияку
при у його професійній діяльності та виступає однією з важливих
складових його професійної компетентності.
Психологічний компонент присутній у всіх видах та функціях професійної
діяльності офіцера-прикордонника, особливо це стосується спілкування з
підлеглими у процесі реалізації їх навчання та виховання, організації
якісної охорони державного кордону країни, збереження психічного
здоров’я особового складу підрозділу, здійснення психологічного
супроводу, що вимагає від офіцера високого рівня знань з психології,
особливостей духовного світу підлеглих, вмінь кваліфікованого,
успішного, науково та психологічно обґрунтованого впливу на них у
повсякденних та екстремальних умовах.
У ході практичної діяльності офіцера відбувається процес становлення
його як професіонала. Природно постає питання про співвідношення
професіоналізму офіцера-прикордонника та його психологічної
компетентності і її місце в процесі становлення його як професіонала.
Професіоналізм – це професійна компетентність помножена на досвід та
практику. Оскільки психологічна компетентність є важливою складовою
професійної компетентності, то зрозуміло, що психологічна компетентність
є складовою професіоналізму офіцера ООДК, певною сходинкою його
становлення як фахівця-професіонала. На базі існуючих психологічних
якостей офіцера-прикордонника в процесі отримання та накопичення знань
та вмінь з психології формується його психологічна компетентність, яка в
сукупності та взаємозв’язку з загальновійськовою та службово-практичною
компетентністю утворює професійну компетентність офіцера ООДК, котра в
свою чергу є основою професіоналізму.
Психологічна компетентність переломлюючись через призму професійної
компетентності та враховуючи всі особливості даного виду професійної
діяльності виступає складовою професіоналізму офіцера. Вона корелює з
професіоналізмом, виступає одночасно його умовою та показником
досягнення. З іншого боку, в процесі становлення професіонала в
результаті накопичення знань та досвіду відбувається зростання
професійної та психологічної компетентності офіцера-прикордонника. Таким
чином, психологічна компетентність є не лише умовою , але й похідною
професіоналізму.
З метою розробки методичних рекомендацій щодо формування психологічної
компетентності офіцерів ДПСУ необхідною є розробка моделі цього процесу
та виділення критеріїв та показників психологічної компетентності.
Література
1. Основи військової психології: Навчальний посібник./ Під ред.
Максименка С.Д., – Хмельницький: Вид-во НАПВУ, 2002. – 532 с.
2. Левитан К.М. Основы педагогической деонтологии. – М.: Просвещение,
1995.-191с.
3. Радул В.В. Соціальна зрілість вчителя. – Київ.: Вища шк., 1997.-269с.
4. Балл Г.О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її
становленню: орієнтири психологічного аналізу // Професійна освіта:
педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник / За ред.
Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. – Ченстохова-Київ, 2000. –
С.217-232.
5. Дубасенюк О.А., Семенюк Т.В., Антонова О.Є. Професійна підготовка
майбутнього вчителя до педагогічної діяльності: Монографія. – Житомир:
Житомирський держ. пед. ун-т, 2003. – 192с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
