Реферат на тему:
Чорноморський регіон як важливий геополітичний фактор України
Завдяки особливостям свого геополітичного положення, Чорноморський
регіон був і залишається у фокусі зіткнення інтересів різних держав.
Стратегічне значення регіону полягає насамперед в тому, що через нього
пролягають важливі транспортні комунікації, які поєднують цивілізаційні
центри Європи.
Внутрішні міжетнічні та міжконфесійні протиріччя, процес створення нових
державних інституцій, розробки нової законодавчої бази, встановлення
демократичного контролю над збройними силами, в значній мірі
ускладнюються стрімким переходом до ринкової економіки. Ці протиріччя
можуть бути вкрай небезпечними для розвитку демократичних реформ, якщо
вони не будуть вчасно вирішені політичними та демократичними шляхами.
Причини, що зумовлювали локальні конфлікти національного, етнічного і
релігійного характеру в регіоні не втратили актуальності й нині,
породжуючи нові, жорстокіші прояви, такі як міжнародний тероризм,
організована злочинність, розповсюдження зброї, незаконний обіг
наркотиків, міграція населення, проблеми біженців та забруднення
навколишнього середовища.
Останнім часом досить велика кількість експертів бере на себе сміливість
стверджувати, що саме Чорне море стає центром протистояння між Заходом і
Сходом. Прийнявши до своїх лав Румунію та Болгарію, Європейський союз
вийшов на береги Чорного моря і поступово стає одним із ключових гравців
у “чорноморській грі”, про що свідчить готовність ЄС виділити, за
словами комісара ЄС з зовнішньої політики пані Ферреро-Вальднер, на
реалізацію проектів у Чорноморському регіоні 1,7 млрд. євро. Сполучені
Штати також оголосили Чорноморський регіон зоною своїх стратегічних
інтересів і створюють бази в Румунії та Болгарії.
Отже, великий Чорноморський регіон розглядається, насамперед, як
південний фланг євроатлантичного співтовариства. Причорномор’я
розташоване в безпосередній близькості до багатих нафтою і газом районів
Каспію і Близького Сходу. Енергетичні проекти, такі, наприклад, як
“Набукко”, покликані послабити домінуючу роль Росії в цій сфері.
Крім того, дедалі більша увага приділяється сьогодні створенню асоціацій
держав. У грудні 2005 року було створено форум Співтовариства
демократичного вибору, що прагне об’єднати країни
Чорноморсько-Балтійсько-Каспійського регіону. У наступному, 2006-му,
році Румунія стала ініціатором чорноморського форуму “За діалог і
партнерство”. У тому ж 2006 році на травневому саміті ГУАМ у Києві було
прийнято рішення трансформувати це міждержавне об’єднання в міжнародну
організацію “За демократію й економічний розвиток – ГУАМ”. У декларації
Тбілісі, Київ, Баку й Кишинів висловили готовність співробітничати в
забезпеченні демократії і підтвердили курс на поглиблення євроінтеграції
та зміцнення відносин з НАТО.
Формально всі новостворювані міждержавні асоціації й союзи покликані
сприяти інтеграції в Чорноморському і, якщо ширше,
Чорноморсько-Балтійсько-Каспійському регіоні. Але навіть побіжний погляд
на карту свідчить про те, що мова йде, по суті, про створення подвійного
санітарного кордону, який, з одного боку, відокремлює “стару Європу” від
Росії, з другого – покликаний відокремлювати основну територію транзиту
енергоносіїв від неспокійного Близького Сходу. І все це під егідою НАТО,
куди в даний момент входить більшість країн Чорноморського та
Балтійського регіонів.
?????????_?у незадоволених Росією”. Кожна з держав будує свою політику
як стосовно Заходу, так і стосовно Росії виходячи скоріше з власних
національних інтересів, ніж із спільних інтересів усіх учасників цього
об’єднання. Показова в цьому плані позиція Молдови, яка активізує свою
діяльність у ГУАМ, як правило, в періоди загострення відносин з Росією у
придністровському питанні і зменшує інтенсивність своєї участі в міру
знаходження точок дотику з Москвою.
По-друге, значно скорочується ступінь демократизації регіону. Скоріше
навпаки – прагнення втримати свої держави на заданому
зовнішньополітичному курсі призводить до посилення авторитарних
тенденцій. Дострокові вибори президента Грузії та події, що їм
передували, зруйнували міф про “революцію троянд” як про подію, що
сприяла рухові Грузії на шляху до демократії. Аналогічні тенденції
простежуються і в Україні. Дострокові парламентські вибори під дуже
сумнівним приводом, внесення законопроектів, спрямованих на посилення
президентської вертикалі, скорочення прерогатив парламенту і місцевого
самоврядування, посилення силової складової влади глави держави
(законопроект “Про національну гвардію”), нарешті, спроба розробити
проект нової Конституції в обхід Верховної Ради – все це свідчить
скоріше про відхід керівництва країни з колись заявлених демократичних
позицій.
По-третє, протистояння Заходу і Сходу в Чорноморському регіоні веде до
провокування відцентрових тенденцій у країнах регіону. Питання про
територіальну цілісність, визнання чи невизнання Придністров’я або
Абхазії сьогодні повністю залежить від бажання Росії зробити хід у
відповідь на визнання Заходом незалежності Косово. Цілком зрозуміло, що
Україна з її регіональними проблемами також перебуває під впливом
косівського прецеденту. У підсумку, існуючий баланс може бути порушено
будь-якої миті, а на зміну нетривкому мирові може прийти новий виток
напруженості.
До речі, Україна, як держава, що претендує на регіональне лідерство і є
душею та рушієм організації ГУАМ, як країна-гарант придністровського
врегулювання, опинилася в пікантному становищі. Зробивши жест у бік
визнання незалежності Косово, вона буде змушена по-іншому дивитися на
проблеми невизнаних держав.
Українські політики дуже полюбляють згадувати про вигідне геополітичне
розташування України, але при цьому забувають про перманентні зміни, що
відбуваються в сфері міжнародних відносин. Створюється враження, що вони
досі живуть під впливом ідей, висловлених Збігневом Бжезінським у його
книзі “Велика шахівниця”, і продовжують вважати, що без контролю над
Україною Росія не зможе знову знайти місце лідера в новій євразійській
імперії. Причому це однаково стосується як прихильників зближення
України з НАТО, так і прихильників тіснішого співробітництва з Росією.
Певно, не варто заперечувати наявність у Росії лідерських амбіцій. Разом
з тим її політика стосовно України стає дедалі прагматичнішою.
Сьогодні ми можемо говорити про те, що Україна не використовує свого
вигідного геополітичного розташування як у відносинах зі Сходом, так і у
відносинах із Заходом, спираючись на застарілу двополюсну систему
координат. У той же час без уваги залишаються зміни в системі світового
порядку, руйнування системи колективної безпеки, вихід на перший план
загроз невоєнного характеру, формування глобального енергетичного ринку.
Не в останню чергу це стосується її транзитного потенціалу. У боротьбі
за енергетичні потоки Україна явно опинилася “поза грою”, навіть при
тому, що вона раніше за інших побудувала свій нафтопровід Одеса-Броди.
Створення нових маршрутів транспортування енергоносіїв і приєднання до
тих чи інших енергетичних проектів стає заручником загального
зовнішньополітичного курсу. Тим часом глобальний енергетичний ринок, що
формується нині, функціонуватиме за принципом конкуренції споживачів, а
не виробників.
Література:
Політологія. Підручник //За заг. ред. проф. Кременя В.Г., проф. Горлача
М.І. – Харків: Друкарський центр „Єдинорог”, 2001. – 640 с.
Гончаренко А.Н. ХХІ век в зеркале футурологии.М.,1987
Гриневецький С: Чорне море: зона стабільності чи внутрішнє море НАТО?//
Голос України – 2007 – 13 березня
Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і практичний
аспекти/ за ред.Ф.М.Рудича. – К., 2002
Русаков К.А. Проблема Чорноморських проток у зовнішній політиці
Великобританії 1882 – 1920 рр. Луганськ, 2003
Голопатюк Л. Концепція створення багатонаціонального оперативного
з’єднання ВМС “за викликом” у Чорному морі (Вlасk Sеа Naval Cooperation
Task Group, (БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR): Вільна Україна . – 2008. – 17
березня.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
