Реферат на тему:
Удосконалення системи оподаткування в Україні на шляху до Євроінтеграції
Податки, розвиваючись відповідно до розвитку держави, мають серйозну
залежність від політичних рішень, оскільки держава є найвищою формою
політичної організації суспільства. Тому теоретичні та методичні
розробки в галузі оподаткування, незважаючи на проблемні питання
практики, до цього часу значно залежать не лише від рівня розвитку
економіки, завдань і функцій держави, запитів суспільства, а від
суб’єктивних напрямів соціально-економічного розвитку країни.
Існуюча в Україні податкова система формувалася з початку 90-х років
минулого століття і багато в чому копіювала системи оподаткування
розвинутих країн світу. Запозичення чужого досвіду заможних країн без
урахування специфіки української економіки обернулося економічним
пригніченням виробничої сфери, ростом цін, втратами дохідної частини
бюджету. Від 30 до 50 відсотків ВВП України створюється поза легальною
сферою, в тіньовій економіці, яка недоступна до оподаткування. В сфері
оподаткування щорічно виявляються численні факти ухилень від сплати
податків, легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом,
незаконного виготовлення, збуту, приховування прибутків від
оподаткування, брудних фінансових оборудок тощо.
Нинішня податкова система носить фіскальний характер і не стимулює
належним чином виробництво, інновації, інвестування в реальний сектор
економіки, вимиває значні грошові кошти з реального сектора економіки в
тіньовий. Питома вага податків до ВВП (податкове навантаження),
включаючи обов’язкові відрахування на соціальне страхування, становить
від 35 до 40 відсотків, що характерно для розвинутих країн, але
обтяжливо для країн з перехідною економікою. Фахівцями підраховано, що
сумарні податкові вилучення, при яких можливе економічне зростання в
державах, подібних до України, не повинні перевищувати 20-25 відсотків
до ВВП. Доречно згадати, що і в розвинутих європейських країнах у
депресійні 20-30-ті роки, податки до ВВП не перевищували в середньому
16,5 відсотків, а в окремих країнах були значно меншими: в Швейцарії – 6
відсотків, Швеції – 8,5 відсотка, Норвегії 10,9 відсотків. Такою
політикою держава давала можливість підприємствам створити достатню для
сталого розвитку масу стабілізаційного капіталу[1:23]
Недоліки податкової системи викликали спроби модернізувати існуючу
систему податків, владнати суперечності між фіскальними функціями
податкової системи і потребами стимулювання економіки. Останніми роками
скорочена загальна кількість податків, знижені податкові ставки,
зменшена кількість суб’єктів господарювання, звільнених від
оподаткування, зняті деякі галузеві та регіональні податкові пільги,
розширена база оподаткування, запроваджено спрощене оподаткування малого
та середнього бізнесу, сільськогосподарських підприємств. Розроблений
проект Податкового кодексу, проекти законів щодо єдиного соціального
внеску та податку на нерухомість тощо. Разом з тим, очевидно, що окремі
модернізації без системної реформи податкової сфери приносять незначний
позитивний, а іноді й негативний ефект. Так, успішний розвиток малого
бізнесу, викликаний переходом на єдиний податок, фактично нівелюється
сьогодні нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування».
?????????I?Розбалансованість, відсутність системності в реформуванні
податків не сприяє викоріненню її недоліків. Реформа повинна торкнутися
всієї системи податків і будуватись на засадах фіскальної достатності,
обов’язковості, нейтральності та рівнонавантаженості, спиратись на єдину
спрощену законодавчу базу оподаткування [3:51]
Враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що удосконалення системи
оподаткування повинно відбуватися перш за все внаслідок вдосконалення
всіх елементів податкової політики держави.
Податкова політика держави включає такі компоненти, як принципи
оподаткування; законодавство з питань оподаткування (законодавчо
встановлені податки, збори); система взаємовідносин між платниками
податків і контролюючими органами, визначена законодавчо.
Побудова системи оподаткування починається з визначення принципів
оподаткування, того базису, на якому далі повинно будуватися податкове
законодавство. Безумовно, податкова система може вважатись ефективною за
двох умов:
– здатність фінансово забезпечити виконання необхідних функцій державою;
– достатньо повне виконання основних принципів оподаткування.
Тому реформування податкової системи необхідно починати із встановлення
таких принципів оподаткування, які б несли в собі ідею як фіскальної
ефективності, так і регулюючих механізмів для економічного зростання, а
далі на основі таких принципів реформувати податкове законодавство.
Аналіз публікацій, які так чи інакше присвячені проблемам оподаткування,
показав, що пропозиції та дослідження щодо реформування податкової
системи України здебільшого стосуються законодавчого поля. Водночас не
звертається увага ще принаймні на дві не менш вагомі складові частини –
це принципи оподаткування, як початок побудови системи оподаткування і
систему взаємовідносин між платниками та контролюючими органами, тобто
поведінку всіх учасників податкового процесу. Можна відмітити, що саме
формулюванню принципів оподаткування науковці приділяють недостатньо
уваги, публікації на цю тематику зовсім, на жаль, не численні. Серед
фахівців-економістів, які досліджували це питання, хотілося б назвати як
класиків, так і вітчизняних учених – Азарова М.Я., Ковалюка О.М.,
Луніну І., Соколовську А.М., Лондаря С.Л. [2; 9].
Аналіз напрямів розвитку самого оподаткування в умовах транзитивної
економіки присвячено досить багато праць відомих вітчизняних учених
(Л.М. Шаблистої, В.С. Загорського, А.І. Крисоватого та ін.). Автори
ґрунтовно висвітлюють специфічність бюджетно-податкового регулювання
економіки та організації процесу справляння податків у перехідний
період, хоча демонструють лише теоритичний підхід до вирішення даного
питання.
Специфічність не лише економічних, але й політичних умов у кінці ХХ
століття в Україні вимагає деякої переорієнтації підходів до
реформування податкової системи із багатогранною метою: поєднання різних
методик та спрямування інколи взаємнопротилежних зусиль з метою
отримання кращого результату.
Література
Борейко В. Про забезпечення прискореного розвитку економіки України
//Економіка України. – 2005. – №8. – С.23.
Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті. – Львів: Каменяр,
2000. – 303 с.
Матвієнко П.В. Національному розвитку – власні сили. К.:«Наукова думка»,
2004. – с. 171/
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
