.

Відмороження та обмороження. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
327 6158
Скачать документ

Реферат на тему:

Відмороження та обмороження. Народні методи лікування

Відмороження — змертвіння тканин, зумовлене сильною дією холодового
чинника.

Обмороження — запальні та некротичні зміни в тканинах унаслідок дії
холоду.

Відмороженню та обмороженню сприяють вологе середовище, тісні взуття та
одяг. Частіше уражуються пальці кисті, стопи та ніс.

Обмороження І ступеня проявляється блідістю або ціанозом (синюшне
забарвлення) шкіри. У разі обмороження II ступеня утворюються пухирці з
серозним або водянистим вмістом. Обмороження Ш ступеня супроводжується
некрозом (відмиранням) всієї товщі шкіри. На її поверхні з’являються
геморагічні пухирці, які кровоточать. При IV ступені обмороження
спостерігається некроз усієї ураженої частини тіла.

Початковою ознакою холодової травми є озноб, в’ялість та втома. Потім
настає сонливість, хворий засинає, дихання та серцева діяльність
ослаблюються. У разі приєднання та поширення інфекції може виникнути
сепсис.

Постраждалого негайно транспортують у тепле приміщення.

Дитину з II — ПІ ступенем обмороження госпіталізують. При обмороженні Ш
— IV ступеня призначають стаціонарне лікування.

Хворого насамперед треба зігріти, напоїти гарячим чаєм і розтерти
уражену ділянку сухою чистою рукою або спиртом. Після розтирання
накласти суху або спиртову пов’язку, обгорнути товстим шаром вати,
ковдрою.

У разі загального переохолодження І ступеня зробити ванну температури 34
— 35 °С. Протягом 5 — 10 хв температуру води у ванні довести до 38 — 40
°С. Треба пам’ятати, що під час зігрівання у хворих може розвинутися
шок.

Для ванн корисно використати суміш кори дуба звичайного та верби білої у
пропорції 3:1. Чотири жмені суміші залити 3 л води, кип’ятити 30 хв на
малому вогні, процідити. Відвар додати до ванни.

У разі місцевої холодової травми використовують такий засіб. На 20 л
води взяти 0,5 кг вівсяної соломи, кип’ятити 1 год на малому вогні,
настояти 2 год, процідити і додати 50 г солі. У відварі тримати уражені
кінцівки протягом 1—2 год по кілька разів на день. Вода повинна бути
теплою.

Добре діє і відвар кореня селери. Зварити 1,5 кг селери у 5 л води, дати
трохи схолонути. Кисть або стопу опустити у відвар і тримати доти, поки
схолоне. Потім на 1 хв опустити їх у холодну воду, обтерти та густо
змастити гусячим жиром або салом. Процедуру повторювати щовечора
протягом 10 діб.

Є давній козацький засіб, застосовуваний при місцевому обмороженні. Суху
шкурку перезрілих огірків (жовтяків) розмочити у воді та прикладати до
травмованих ділянок, часто змінюючи.

Корисний і такий компрес. Білу тканину змочити теплою водою та трохи
віджати. Накласти на уражену ділянку, зверху — навоскований папір та
вату. Компрес тримати 6 — 8 год.

Для компресів застосовують також таку суміш. 100 г подрібнених листків
алое деревовидного, 100 г гліцерину, 1 чайну ложку лимонного соку та 100
мл води змішати міксером, настояти 24 год, процідити.

Ефективні й компреси з настою таких лікарських трав:

1) столову ложку суміші листків горіха волоського та квіткових кошиків
ромашки лікарської залити 200 мл окропу, настояти 20 хв у теплому місці,
процідити;

2) 100 г подрібнених листків скумпії звичайної залити 1 л окропу,
настояти до охолодження. Використовувати для промивання та компресів при
обмороженні.

На уражені ділянки можна накладати кашку із свіжих лісових яблук. Цілющу
“кашку” можна приготувати також із коренеплодів ріпи городньої. їх треба
подрібнити і змішати з розтопленим смальцем. Маззю змащувати обморожені
ділянки.

Свіжим соком коренеплодів редьки посівної чорної, розведеним навпіл з
водою, промивають ранові поверхні, що утворилися під дією холоду.

Обморожені ділянки рекомендують змазувати тертою цибулею або часником.

i

Якщо через деякий час після обмороження починають набрякати суглоби або
дуже мерзнуть кінцівки, беруть по 1 столовій ложці бруньок черемхи
звичайної, берези бородавчастої, олії блекоти чорної, горілки та 1/3
чайної ложки скипидару. Суміш настоюють 21 добу. Обморожені ділянки
змазують 2 рази на день, після чого обгортають бавовняною тканиною.

Провідним симптомом при холодовому ураженні є судинні зміни. Тому
лікування треба спрямовувати на ліквідацію їх. Тривалий спазм
периферичних судин зумовлює порушення мікроциркуляції, тромбоз та
трофічні розлади, які призводять до локального некрозу. Якщо площа
ураження велика, усмоктування в кров продуктів розпаду тканин із зони
некрозу супроводжується тяжкою загальною реакцією організму, а з часом —
і розвитком ниркової недостатності.

Для дезінтоксикації та профілактики гострої ниркової недостатності, якщо
неможливо дитину госпіталізувати, призначають настій насіння льону
звичайного та рослинні сечогінні засоби:

Трава хвощу польового — 40 г

Лушпиння квасолі звичайної — 10 г

Солома вівса посівного — 20 г

Трава звіробою звичайного — 40 г

Трава споришу звичайного — 40 г

Крайові квітки волошки синьої — 30 г Корені бузини трав’янистої
— 30 г

Чотири столові ложки суміші залити 1 л води, настояти ніч. Уранці
прокип’ятити 7—10 хв на малому вогні. Випити за 5 прийомів: натще — 1
склянку та по 1 склянці через 1 год після їди. Для дітей молодшого віку
дозу зменшити, проте намагатися, аби вони випили максимально можливу
кількість відвару. Суміш приймати протягом 7—10 діб.

Для запобігання холодовій травмі велике значення має загартовування
дитини, яке підвищує опірність організму. Дуже важливо правильно одягати
дитину, підібрати зручне взуття, що не пропускає вологу. Велике значення
має також калорійне харчування.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020