.

Формування органів державної реєстрації об\’єктів нерухомого майна і прав власності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
352 2594
Скачать документ

Реферат на тему:

Формування органів державної реєстрації об’єктів нерухомого майна і прав
власності

Важливу роль мають відіграти органи державної реєстрації об’єктів
нерухомого майна та прав власності. Нині питання реєстрації прав
власності на нерухоме майно регламентуються лише підзаконними
нормативно-правовими актами. 1998 р. була ухвалена Постанова Кабінету
Міністрів України «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав
власності на нерухоме та рухоме майно». Відповідно до цієї Постанови
була утворена Міжвідомча комісія з питань створення системи реєстрації
прав на нерухоме майно. 2002 р. Міністерством юстиції було затверджене
Тимчасове положення «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме
майно». Відповідно до цього положення органом, який здійснює реєстрацію
прав власності, та ведення реєстру цих прав було покладено на
Міністерство юстиції України. Адміністратором реєстру прав було
визначене державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства
юстиції України. У січні 2003 р. до цього положення Міністерством
юстиції були внесені зміни.

Цього ж місяця 2003 р. Міністерство юстиції затвердило Порядок ведення
Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Врегулювання питань державної реєстрації об’єктів нерухомості
передбачено також Указом Президента України від 17.02.2003 «Про заходи
щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок,
нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного
кадастру». Відповідно до Указу, на Державний комітет України по
земельних ресурсах покладені функції з державної реєстрації земельних
ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі Державного земельного
кадастру.

Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну реєстрацію
об’єктів нерухомого майна та прав на них», яким визначається система
органів, які будуть здійснювати державне регулювання в цій сфері.
Зокрема, це центральний орган виконавчої влади з питань містобудування
та архітектури, Міністерство юстиції України, що визначатимуть зміст та
порядок ведення державного реєстру об’єктів нерухомого майна та прав на
них. До органів державного регулювання в цій сфері також віднесено
Центральне бюро технічної інвентаризації та територіальні бюро технічної
інвентаризації. Територіальні бюро технічної інвентаризації мають
функціонувати як державні підприємства.

Закон не вирішує усіх питань, пов’язаних із створенням єдиної системи
державної реєстрації об’єктів нерухомості та прав на них. Він, зокрема,
має розбіжності з положеннями Указу Президента України про порядок
державної реєстрації об’єктів нерухомого майна та орган державної влади,
який є відповідальним за це.

Крім органів державної реєстрації об’єктів нерухомого майна та прав на
нього в Україні необхідно налагодити діяльність та скоригувати функції
інших органів державного регулювання іпотечного ринку житла.

Мають бути визначені функції Національного банку України як органу
державного регулювання в сфері іпотечних відносин. Доцільно, щоб
Національний банк України на іпотечному ринку житла виконував функції
закладу фінансування ліквідності банків, що здійснюють іпотечне
кредитування. Крім того, на Національний банк України слід покласти
функції ліцензування діяльності фінансово-кредитних установ на
іпотечному ринку житла, а також спільно з Державною комісією по цінних
паперах та фондовому ринку – ліцензування діяльності, пов’язаної з
емісією іпотечних цінних паперів. Щодо державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку, то її функції також мають бути уточнені,
зокрема, це стосується регулювання в сфері обігу закладних та інших
іпотечних цінних паперів.

Необхідно чітко визначити функції державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг у сфері регулювання іпотечного ринку житла. Зокрема,
це стосується питань довірчого управління фінансовими активами,
фінансового лізингу, послуг у сфері страхування та накопичувального
пенсійного забезпечення та інших послуг, які надаються учасниками
іпотечного ринку житла. У зв’язку з цим необхідно внести відповідні
зміни до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання
ринків фінансових послуг», ухваленого в липні 2001 р.

творення особливого державного органу – рейтингового агентства, яке на
початкових етапах розвитку іпотечного ринку житла визначало б ризики
фінансових установ та фінансових інструментів, що функціонують на
іпотечному ринку житла. В майбутньому ці функції могли б виконувати
незалежні агентства, що функціонують на комерційних засадах.

У зв’язку з розвитком іпотечного ринку житла в Україні потребує значного
вдосконалення діяльність органів державного нотаріату, органів судової
влади, виконавчої адміністрації судів та інших органів.

Доцільним було б утворення спеціальної комісії з питань іпотечного ринку
як консультативно-дорадчого органу при Президентові України. Зазначимо,
що в Російській Федерації створена і функціонує спеціальна робоча група
Держради Російської Федерації по забезпеченню народу Російської
Федерації житлом на основі розвитку системи іпотеки. Необхідно також
активізувати функціонування комісії з питань іпотеки при Кабінеті
Міністрів України. Слід внести зміни до законодавства, що регламентують
діяльність органів місцевого самоврядування. Вказані органи мають стати
активними учасниками іпотечного ринку житла, мають створити необхідні
умови, щоб цей ринок розвивався, зокрема за рахунок своєчасного
виділення земельних ділянок, створення інженерної інфраструктури. Від
цих органів багато в чому залежить рівень цін на житло, а також хід
розв’язання соціальних проблем, пов’язаних з функціонуванням іпотечного
ринку житла. Як вже зазначалося в першому розділі, в Україні формуються
поки що місцеві іпотечні ринки житла, і характер їх функціонування
багато в чому залежить саме від органів місцевого самоврядування.

Функціонування іпотечного ринку житла пов’язано, повторимо, із
різноманітними ризиками. Багато з цих ризиків мають важливе соціальне
значення. Не для усіх громадян іпотечне кредитування є доступним
взагалі. Мова йде про низькозабезпечені категорії населення. В Україні
до низькозабезпечних категорій населення належить майже 70% громадян
України. В цій категорії – і значна частина працюючого населення та
багато молодих сімей.

Позичальники іпотечних кредитів за час дії договору іпотечного кредиту
можуть втратити доходи. Є ризики втрати працездатності. Як наслідок,
вони можуть стати неплатоспроможними і не зможуть виконати умови –
іпотечної угоди, що обов’язково потягне за собою невиконання ними умов
іпотечної кредитної угоди і можливість відчуження заставленого майна для
задоволення зобов’язань за іпотечним кредитом.

У зв’язку з цим, необхідні державні та муніципальні програми
забезпечення житлом малозабезпечених категорій населення. В містах та
інших населених пунктах має бути створений фонд соціального житла за
рахунок різноманітних джерел фінансування, включаючи бюджетні джерела,
кошти спеціальних фондів, кошти підприємств та організацій, кошти
населення тощо. Необхідно визначити правовий статус цього житла як
соціального, яке не підлягає приватизації, а надається на умовах угоди
соціального найму.

Має бути також сформований спеціальний резервний муніципальний житловий
фонд для тимчасового проживання осіб та членів їх сімей, які втратили
заставлене житло як позичальники, що не виконали умов іпотечної
кредитної угоди. Цей фонд також не повинен підлягати приватизації.
Необхідно визначити процедури та порядок отримання житла в такому
житловому фонді, терміни проживання, порядок плати за його оренду, а
також заходи щодо врегулювання проблем, пов’язаних з придбанням
зазначеними особами нового житла.

У разі створення в Україні ощадно-будівельних кас, мають бути
передбачені заходи щодо захисту прав їх учасників, зокрема, регулювання
процентних ставок, цільового використання коштів, нагромаджених цими
касами, створення страхових та резервних фондів тощо. Мають бути
врегульовані питання захисту інтересів вкладників та громадян, які
передають майно у довірче управління. Аж ніяк не може задовольняти обсяг
компенсаційних виплат за депозитами із Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб в розмірі 3000 грн на одну особу у разі банкрутства
кредитної установи. У західній практиці ці цифри на кілька порядків
вищі. У Великобританії, наприклад, це – 100 тис. фунтів стерлінгів. У
всіх країнах Європейського Союзу станом на 01.01.2000 це була сума, яка
дорівнювала 15 тис. евро, в Канаді – 60 тис. канадських доларів. У
Німеччині максимальна сума страхування на одного клієнта визначається у
розмірі 30% зобов’язань банку.

Потребують захисту й інтереси кредиторів. Зокрема, у частині створення
ефективних процедур реалізації заставленого майна, збереження його
ліквідності, своєчасного повернення виданих кредитів та сплати
процентів, забезпечення платоспроможності позичальників. Без реалізації
цих заходів неможливим буде зменшення кредитних ризиків і, відповідно, –
процентної ставки за іпотечним кредитом.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020