КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Радіологічний моніторинг, його основні складові і завдання. Основні
вимоги до охорони родючості ґрунтів. типи кризових ситуацій на
меліорованих землях
1. Радіологічний моніторинг, його основні складові
і завдання
Головним завданням радіоекологічних досліджень є комплексне оцінювання
стану екосистеми, включаючи її дію на людину. Воно реалізується у
процесі радіоекологічного моніторингу як складової загального
екологічного моніторингу.
Головними завданнями радіоекологічного моніторингу є:
— спостереження та контроль за станом забрудненої радіонуклідами зони,
її окремих особливо шкідливих ділянок та пропонування заходів щодо
зниження шкідливості;
— моніторинг стану об’єктів природного середовища за одними і тими
самими параметрами, які характеризують радіоекологічну ситуацію як у
зоні забруднення, так і за її межами;
— виявлення тенденцій до змін природного середовища, спричинених
функціонуванням екологічно небезпечних об’єктів і при реалізації
заходів, що проводяться на забруднених територіях;
— з’ясування тенденцій до змін стану здоров’я населення, яке проживає на
забруднених радіонуклідами територіях;
— інформаційне забезпечення прогнозу радіоекологічної ситуації в
забрудненій зоні та країні загалом.
Радіологічний моніторинг реалізують у трьох напрямах: базовий
(стандартний), кризовий (оперативний), науковий (фоновий).
Базовий радіоекологічний моніторинг здійснюють за допомогою мережі
пунктів спостережень, яка охоплює всю територію країни, включаючи служби
радіаційного контролю на ядерному виробництві.
Система кризового радіологічного моніторингу формується на основі
діяльності територіальних служб спостереження і контролю
радіоекологічних параметрів навколишнього середовища на територіях, де
виникли несприятливі радіологічні ситуації.
Науковий радіоекологічний моніторинг реалізують координуючі структури на
базі науково-дослідних закладів (підрозділів НАН України), які
розробляють методи та програми радіологічних досліджень.
Радіологічний моніторинг, який здійснюється у розвинутих країнах, є
підсистемою екологічного моніторингу і передбачає спостереження за
гамма-фоном та здійснення постійного радіологічного контролювання
небезпечних радіаційних об’єктів виробничо-господарської діяльності.
В Україні після катастрофи на ЧАЕС здійснюють радіоекологічний
моніторинг основних складових довкілля на різних територіальних рівнях
за характерними лише для нашої держави показниками. Так, в зоні
забруднення (крім об’єкта «Укриття» та 30-кілометрової зони відчуження)
здійснюється радіоекологічний моніторинг у різних напрямах: моніторинг
ландшафтно-геологічного середовища з метою отримання базової інформації
для оцінювання та прогнозування загальної радіоекологічної ситуації на
забруднених радіонуклідами територіях і її впливу на екологічну ситуацію
в Україні; моніторинг поверхневих і підземних водних систем; моніторинг
природоохоронних заходів та споруд; моніторинг локальних довгочасних
джерел реального і потенційного забруднення (об’єкт «Укриття»,
ставок-охолоджувач, пункти захоронення радіоактивних відходів, пункти
тимчасової локалізації радіоактивних відходів); моніторинг біоценозів і
заходів щодо використання природних угідь; медичний і
санітарно-гігієнічний моніторинги.
2. Основні вимоги до охорони родючості ҐРУНТІВ
У підручниках та наукових працях із землеробства, ґрунтознавства та
агрохімії зустрічаємо різні формулювання понять категорій, видів, груп
ґрунтової родючості: природна, первинна, актуальна, потенційна, штучна,
культурна, відносна, порівнювальна, дійсна, абсолютна, ефективна,
економічна. Деякі поняття ототожнюються: родючість природна, або
потенційна; відносна, або порівняльна; ефективна, або економічна.
У зв’язку з тим, що родючість ґрунту утворюється під дією природних і
соціально-економічних факторів, вона належить до розряду природних і
економічних категорій. О.М. Грінченко (1984) вважав за необхідне
виділити і використовувати в господарській діяльності три категорії
ґрунтової родючості: природну, ефективну й економічну.
hi
hi
hi
hi
hi
hi
hi
d f h j O e °
-`
ини. Вона притаманна лише цілинним землям. Характеризується комплексом
взаємозв’язаних механічних, фізичних, хімічних, фізико-хімічних і
біологічних властивостей, які зумовлюють життєдіяльність рослинних
організмів. Водночас рослинність і мікроорганізми також діють на зміну і
напрямок ґрунтових процесів, а отже, і на родючість ґрунту.
Ефективна родючість ґрунту. Як тільки людина починає використовувати
ґрунт (землю) з господарською метою, він стає засобом виробництва.
Людина господарською діяльністю (обробітком та іншими технологічними
процесами) впливає на розвиток і зміну родючості ґрунту; його родючість
проявляється у величині врожаю культурних рослин. Цю категорію виділяють
як ефективну родючість. її рівень залежить не тільки від природної
родючості ґрунту, але й – ще більше – від процесу і характеру
сільськогосподарського використання та культури землеробства.
Застосування обробітку, добрив, меліоративних заходів визначає й
напрямок ґрунтоутворення: змінюється природна родючість, створюється її
штучний ступінь. Але це не нова категорія родючості, а та сама природна
родючість, яка за допомогою штучних заходів набуває більш високого
ступеня розвитку. Штучний ступінь родючості і природна родючість
зв’язані між собою і впливають на врожайність. Ефективна родючість та її
новий штучний ступінь тісно зв’язані з розвитком соціально-економічних
умов.
3. Типи кризових ситуацій на меліорованих землях
Меліорація земель як комплекс організаційно-господарських і
технологічних заходів є важливим фактором соціально-економічних
перетворень, що впливає на розвиток агропромислового комплексу,
народного господарства загалом. Як складова оптимізації природного
середовища вона спрямована на поліпшення земельних угідь з метою
оптимального використання природного потенціалу ґрунтів і передбачає
зрошування, осушування, дехімізацію та інші заходи. Однак меліорація
може спричиняти і негативні явища та процеси: пересушування або
перезволожування земель; розвиток небажаних інженерно-геологічних
процесів; недостатній приріст урожайності сільськогосподарських культур.
Тому необхідні отримання систематичної об’єктивної інформації про всі
зміни на меліорованих територіях, аналіз їх причин і тенденцій розвитку,
прогнозування меліоративного стану і його оптимізація, тобто створення
системи меліоративного моніторингу.
Основними завданнями меліоративного моніторингу є:
— вивчення закономірностей багаторічного природного і трансформованого
меліоративною діяльністю людини рівневого та гідрохімічного режиму й
балансу ґрунтових вод;
— вивчення режиму вологості ґрунтів та порід зони аерації;
— вивчення змін гідрогеологічних, гідрологічних та інженерно-геологічних
умов на меліорованих землях і прилеглих до них територіях;
— аналіз та узагальнення гідрогеолого-меліоративної інформації з метою
оцінки фактичного стану осушуваних та зрошуваних земель, визначення
ступеня меліоративного впливу на навколишнє природне середовище;
— гідрогеологічне прогнозування.
Окремі блоки та прямі і зворотні зв’язки між ними (рис. 6.3) формують
систему моніторингу меліорованих земель.
Блок «Спостереження» передбачає вибір індикаторних елементів і
параметрів меліоративного стану земель, що підлягають спостереженню та
оцінюванню. Блок «Оцінка фактичного стану меліорованих земель» оснований
на порівняльному аналізі наявного меліоративного стану осушених або
зволожених земель з оцінними критеріями для з’ясування ступеня
несприятливих відхилень у меліоративній ситуації. Важливим елементом
блоку є обрання науково обґрунтованих критеріїв, які повинні
диференціювати меліоративний стан земель залежно від дії осушувальної
або зрошувальної мережі й нормативно обґрунтувати напрями його
оптимізації.
Блок «Прогноз стану меліорованих земель» базується на інформації про
стан меліоративних земель натепер і в минулому. Першочергове значення
має прогнозування глибини залягання ґрунтових вод, яке є головним
критерієм завчасної оцінки меліоративної ситуації й основою для
розроблення і оперативної реалізації необхідних експлуатаційних заходів
з метою регулювання водного режиму території. При прогнозуванні рівнів
ґрунтових вод необхідне встановлення ступеня і особливостей впливу
меліоративних заходів на прилеглі землі з тим, щоб зміни в
натурально-природній ситуації не порушували екологічної рівноваги.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
