.

Використання інноваційних технологій при моделюванні державного управління освітою (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
383 3289
Скачать документ

Реферат на тему:

Використання інноваційних технологій при моделюванні державного
управління освітою

Інноваційна за змістом і характером динаміка світових тенденцій
розвитку суспільних процесів потребує від України вибору
випереджувальної моделі подальшого розвитку та мобілізації суспільних
ресурсів. Останнє суттєво впливає на систему освіти в цілому та її
загальноосвітню складову зокрема. Інновації стають тим механізмом, який
дає можливість здійснити в усіх галузях діяльності процес
випереджального розвитку і забезпечити приєднання України до
високотехнологічних держав [1].

Але минув той час, коли в українській освіті копіювали іноземні
технології та запроваджували іноземні педагогічні системи. Сьогодні
будь-яку інновацію, чи то на рівні освітнього закладу, району, міста, чи
то на рівні держави, ми аналізуємо, систематизуємо, співвідносимо із
вітчизняним досвідом. Творення власного педагогічного досвіду на основі
інтеграції, традицій та інновацій – перспективний шлях розвитку
української освіти у ХХІ ст.

Постановка проблеми. Управління інноваційними процесами в українській
освіті здійснюється шляхом створення умов для їх формування, існування
та розвитку, доведення результатів цих інноваційних процесів до широкого
загалу, приведення у відповідність до міжнародних стандартів
нормативно-правової бази для застосування освітніх інновацій.

Для того щоб ці умови були достатніми (у разі їх відсутності інноваційні
процеси реалізуються у деформованому вигляді або не реалізуються
взагалі) замало формального виконання усіх пунктів упровадження
нововведень, необхідно створити ту випереджувальну модель державного
управління освітою, яка дозволить безпосередньо впливати на кінцевий
результат.

Аналіз останніх публікацій. Сучасний розвиток педагогічної науки в
Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до
побудови моделей державного управління освітою. Саме тому важливим
показником оновлення сучасної парадигми управління освітою є наукова та
експериментальна робота в галузі моделювання державного управління
освітою [2-5].

У Національній доктрині розвитку освіти серед пріоритетів державної
політики визначено розробку і здійснення освітніх інновацій, які якісно
змінюють мету, зміст, структуру, форми, методи, засоби, технології
навчання, виховання й управління [1].

Пріоритетного значення набувають адресні та програмно-цільові
функціональні інвестиції в людину, її творчий, науковий, інтелектуальний
потенціали. При цьому важливе місце серед них займають інвестиції в
наукове обґрунтування державного управління освітою, в тому числі – для
побудови моделей.

Приведена в роботі А.О.Дегтяра загальновизнана класифікація методів
прийняття державно-управлінських рішень визначає моделювання як один із
найбільш ефективних способів отримання оптимального варіанта цих рішень,
який також дозволяє краще від інших користуватись сучасними
інноваційними технологіями із різних галузей суспільних та природничих
наук [2].

Означимо деякі терміни, які стосуються освітніх нововведень.

Інновації, які суттєво змінюють освітній процес, визначають як освітні;
ті, які суттєво змінюють педагогічний процес, – визначають як
педагогічні.

Сукупність педагогічних інновацій класифікується за структурними
компонентами і масштабністю застосування; зокрема масштабними
інноваціями називаються ті, що суттєво змінюють мету, структуру,
результат педагогічного процесу, і локальними – ті, що суттєво змінюють
його форми, методи і засоби [1].

Як було зазначено вище, серед евристичних, колективних та інших
технологій прийняття управлінських рішень ми уособлюємо методи
моделювання, а серед них ті, що працюють за наявності статистичних (або
інших кількісних) даних, до яких відносять і математичне моделювання
державного управління освітою [2; 5].

Але розв’язання завдань державного управління освітою не зводиться лише
до побудови кількісної моделі та виконання обчислень. Тому інноваційні
технології при моделюванні державного управління освітою допускають
застосування імітаційних (аналогових) моделей, моделювання з урахуванням
невизначеності в системі тощо [2; 7-9].

Крім того, аналіз моделі передбачає визначення управлінського впливу на
об’єкт управління за дотримання всіх встановлених обмежень [2; 5; 6].

Усі ці технології мають певні обмеження та недоліки: наприклад, методи
врахування невизначеності під час прийняття державно-управлінських
рішень занадто складні для комп’ютерної реалізації (навіть при
надсучасних засобах інформатики), а при застосуванні теорії статистичних
функцій проблемою стає визначення адекватності побудованих моделей
реальним рішенням (об’єктам державного управління освітою) [2].

Побудова кількісної (читай: математичної) моделі також не позбавлена
труднощів – модель потребує чіткого уявлення про мету функціонування
системи (функція цілі) та визначення діапазону допустимих значень
параметрів [2; 5].

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Отже, виникає потреба у
масштабних інноваціях, тобто у розробці й застосуванні в державному
управлінні освітою сучасних методів моделювання та новітніх
інформаційних технологій, спеціально пристосованих до комп’ютерної
реалізації підтримки прийняття державно-управлінських рішень в освіті,
що забезпечать швидке та адекватне їх прийняття в реальному часовому
режимі.

Тому метою даної статті є виділення серед множини освітніх інновацій
моделювання як динамічного процесу державного управління освітою, який
дає змогу шляхом створення оптимальних (випереджувальних) моделей
безпосередньо та ефективно впливати на прийняття державно-управлінських
рішень у галузі.

Виклад основного матеріалу. Повернемось ще раз до аналізу інновацій, які
використовуються при моделюванні державного управління освітою. Тут слід
відмітити дві типові технології, які застосовуються.

Описувальне моделювання – сюди входять інноваційні технології, які мають
назву “евристичне моделювання”, тобто вміння визначати логічні
залежності, аналізувати та узагальнювати нагромаджений досвід із
управління. Головним суб’єктивним засобом у цій групі методів є
інтуїція. Таких інновацій серед освітніх моделей більшість.

Прикладом евристичного моделювання є сучасна поліструктурна модель
управління інвестиційною діяльністю в школі.

gdzi

ьністна, суб’єктна, рівнева, змістовна, життєвого циклу, управлінська);
європейські – п’ять (відбіркова, постановочна, змішаних здібностей,
інтеграційна, інноваційна); українські – три
(адміністративно-функціональна, конкурентно-представницька,
проектно-інвестиційна) [11].

Кожна з названих вище моделей є яскравим представником евристичного
моделювання: в адміністративно-функціональній моделі суб’єкт управління
(керівник) перебуває “над” площиною об’єкта управління; в
конкурентно-представницькій суб’єкт належить площині, а в
проектно-інвестиційній моделі керівник є одним із суб’єктів управління.

Другий тип – технології моделювання, породжені методами системного
аналізу, вони є ефективним засобом розв’язання низки складних, але
досить чітко сформульованих проблем. Об’єкт дослідження розглядається як
система взаємопов’язаних елементів, їх властивостей та якостей.
Системний аналіз дає можливість структурувати складну проблему у серію
завдань, які розв’язуються економіко-математичними методами. Основна
перевага методів системного аналізу полягає в можливості урахування
багатьох факторів, які впливають на прийняття рішення [2].

Прикладом другого типу інноваційних технологій моделювання державного
управління освітою є запропонована нами в роботі [5] математична модель,
яка має на меті знаходження найкращого (оптимального) способу
управлінської дії за умов обмежень економічного характеру.

Третій тип технології моделювання походить від робіт відомої київської
кібернетичної школи В.М.Глушкова – знаменитих систем автоматизованого
управління. Досконалі в цьому напрямі роботи В.А.Косса трактують
державне управління з позицій нової кібернетики, виділяючи при цьому
інформаційну складову як рушійну силу, що може раціонально збалансувати
ресурси та режим функціонування складної системи, якою, зокрема, є
система освіти в Україні та її державне управління [8].

Порівнюючи всі ці технології моделювання, звертаючи увагу на досягнення
та недоліки методів, створених у межах указаних технологій, навіть
залишивши осторонь низку так званих аналогових методів, які спираються
на спільні закономірності розвитку природи та суспільства, ми змушені
констатувати той беззаперечний факт, що моделювання державного
управління освітою – це інноваційна освітня технологія.

Таким чином, попри існування багатьох освітніх інновацій, що являють
динамічний процес залучення до практики нових ідей, засобів, технологій,
зорієнтованих на зміни різних структурних систем і компонентів освіти,
ми окремо виділяємо моделювання державного управління освітою як
інноваційну технологію. А саме моделювання другого типу, яке дає
можливість будувати оптимальні моделі за різними конкретними критеріями
і за допомогою цих моделей – управляти освітою.

Управляти – означає втручатися в ланцюговий механізм державного
управління освітою: потреби ? цілі ? рішення ? дії ? результати; тобто
на кожному з етапів робити суттєву кореляцію при прийнятті
державно-управлінських рішень в освіті на різному рівні – починаючи зі
школи і закінчуючи міністерством.

Ми отримаємо при цьому динамічний процес взаємодії: суб’єкт управління ?
об’єкт управління ? модель об’єкта ? оптимізація моделі ? рішення, яке й
дозволяє робити згадану вище кореляцію у реальному часі.

Висновки. Спираючись на досвід моделювання у природничих та суспільних
науках, аналізуючи досягнення інноваційних технологій у прийнятті
державно-управлінських рішень, усвідомлюючи роль і місце моделювання в
державному управлінні освітою на сучасному етапі, ми робимо такі
висновки.

Інноваційні технології при моделюванні державного управління освітою –
це нові методики, нові мотивації, нарешті – нова філософія моделювання,
в якій суб’єктом моделювання є людина з її прагненнями і бажаннями,
талантом, здібностями та особливістю, об’єктом моделювання – реальні
об’єкти державного управління освітою, а впровадженням цих технологій,
результатом інноваційного процесу (інноваційним продуктом) є оптимальна
(випереджувальна) модель державного управління освітою, побудована за
участю математичних та новітніх інформаційних технологій, що дозволяє
успішно та ефективно впливати на прийняття державно-управлінських рішень
в освіті.

Перспективи подальших досліджень. Важливою перспективою подальших
досліджень впливу конструктивного моделювання як інноваційної технології
на державне управління освітою є побудова конкретних алгоритмів
оптимальних моделей на прикладі реальних об’єктів освіти.

Список використаних джерел

1. Даниленко Л.І. Теорія і практика управління інноваційною діяльністю в
загальноосвітніх закладах // Практика управління закладом освіти. –
2006. – № 1. – С. 13-18.

2. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: інформаційно – аналітичне
та організаційне забезпечення. – Х.: ХарРі НАДУ “Магістр”, 2004. – 223
с.

3. Огаренко В.М. Роль держави в інституціальних та структурних
перетвореннях в системі освіти // Актуальні проблеми: Зб. наук. пр. –
Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – № 2(24). – Ч. 1. – С. 25-32.

4. Довбиш І. Модель державно-громадського управління загальноосвітнім
державним закладом // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. –
Чернівці: Рута, 2005. – Вип. 258. – С. 49-57.

5. Усенко О.В. Моделювання державного управління освітою в умовах
сучасних суспільно-політичних трансформацій // Проблеми трансформації
системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: У 2
т. / За заг. ред. О.Ю.Оболенського, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ,
2006. – Т. 1. – С. 339-341.

6. Усенко О.В. Діалектика взаємодії суб’єктів і об’єктів моделювання у
теорії державного управління // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред.
В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2006. – Вип. 1. – С.
56-59.

7. Бакаев А.А., Костина Н.И., Яровицкий Н.В. Имитационные модели в
економике. – К.: Наук. думка, 1978. – 304 с.

8. Косс В.А. Анализ структурной модели государства с позиции новой
кибернетики // Теория и практика управления. – 2005. – № 7. – С. 9-13.

9. Фон Нейман Дж., Монгенштейн О. Теория игр и экономическое поведение.
– М.: Наука, 1970. – 707 с.

10. Ващенко Л.М. Регіональне управління інноваційними процесами
загальної середньої освіти: Навч. модулі. – К.: Видавн.-поліграф. центр
“Тираж”, 2005. – 30 с.

11. Даниленко Л. Інноваційний освітній менеджмент: Навч. посіб. – К.:
Главник, 2006. – 144 с. – (Сер. “Психол. інструментарій”).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020