.

Економіко-правовий механізм фінансування комунального господарства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
383 2894
Скачать документ

Реферат на тему:

Економіко-правовий механізм фінансування комунального господарства

Комунальне господарство займає особливе місце серед галузей, які
складають господарюючі комплекси територій. У більшості робіт комунальне
господарство досліджується в складі галузей, які надають платні послуги
або у сукупності з житловим господарством [10, с. 14; 11, с. 12; 15, с.
101; 16. с. 12; 17, с. 11]. Підхід до житлово-комунального господарства
як до єдиної галузі є традиційним і заснований на загальних ознаках,
притаманних як житловому, так і комунальному господарству. Але в
економіці комунального господарства є особливості, які дозволяють
відділити його від житлової та інших галузей господарства територій і
розглядати у вигляді окремо взятої галузі територіально-господарського
комплексу.

Теоретичні та практичні аспекти фінансів, безпосередньо комунального
господарства, можна віднести до недостатньо досліджених питань.
Теоретичне осмислення фінансів комунального господарства, їх характерних
особливостей і місця в системі фінансів держави є необхідною умовою
побудови фінансового механізму галузі.

Оскільки фінанси – це єдина економічна категорія, яка має державну
владну форму виразу, отже, фінансовий механізм будь-якої галузі, у тому
числі комунального господарства, є найважливішим важелем реалізації
соціально-економічної політики держави.

Вищенаведені міркування обумовили написання даної статті.

Основними науково-теоретичними джерелами роботи, крім законодавчої бази,
є праці вчених з проблематики державного управління, цивільного і
фінансового права, а також економіки. Зазначеному питанню приділяли
увагу Вознесенський Е.О. [6], Воронова Л.К. [14], Гринюк Р.Ф. [8],
Запорожко Л.М. [9], Махонь Є.І. [11], Морозов О.А.[12] Але їх праці
присвячені загальним питанням фінансів, фінансування і в них не розкрито
поняття фінансово-правового механізму комунального господарства в
сучасних умовах.

Отже, метою наукової статті є дослідження поняття, складу фінансового
механізму і особливостей його функціонування в комунальному
господарстві.

Для реалізації сформульованої мети перед автором постали такі завдання:
розкриття поняття та сутності фінансів комунального господарства;
визначення фінансового механізму комунального господарства та принципів
його побудови в умовах реформування галузі.

Комунальне господарство об’єднує ряд підгалузей, які виробляють
різноманітну продукцію і послуги та забезпечують життєдіяльність
населення, підприємств і організацій, розташованих на даній території.
Сюди відносять: ресурсопостачання (теплопостачання, електропостачання,
водопостачання та водовідведення), благоустрій населених пунктів
(дорожнє господарство, озеленення, санітарна очистка та утилізація
відходів), побутове обслуговування (банно-пральне господарство, готельне
господарство та ритуальні послуги). Відмінними ознаками галузі
комунального господарства є такі:

– використання у ході технологічного процесу інженерної інфраструктури,
прив’язаної до конкретної території (мережі водопроводу, каналізації,
тепломережі, будови по передачі електроенергії тощо);

– нерозривність або чітка послідовність процесів виробництва, передачі
та споживання матеріальних носіїв послуг;

– нерівномірність попиту на послуги підприємств комунального
господарства за сезонами, днями тижня, часом доби і практична
неможливість поповнити недостатній рівень обслуговування в минулому
періоді за рахунок покращання обслуговування в наступний період;

– послуги та продукція галузі призначені для всіх груп споживачів
територій (підприємства, організації, населення), споживання більшості
послуг галузі може бути як продуктивним, так і особистим або суспільним;

– послуги комунального господарства, призначені для особистого або
соціального споживання, надаються за тарифами, нижчими собівартості
послуг;

– комунальні підприємства за розмірами і умовами експлуатації зазвичай
залежать від величини і типу населеного пункту [12, с. 6–7].

Серед значної кількості думок економістів про сутність фінансів,
найбільш обґрунтованою і аргументованою є думка професора Е.О.
Вознесенського, який визначає фінанси як економічну категорію, а саме:
загальним абстрактним визначенням фінансів є розуміння їх як системи
грошових відносин, що мають імперативну форму, що виражає перерозподіл
національного доходу суспільства, формування і використання
централізованих і децентралізованих грошових фондів відповідно до дії
об’єктивних економічних законів [6, с.10].

Необхідно зазначити, що основними ознаками, які дозволяють віднести
конкретні грошові відносини у сфері комунального господарства до
фінансів є такі: вартісний (грошовий) характер відносин; відносини
повинні бути викликані фактом наявності держави як органу управління;
такі відносини повинні виражати перерозподіл уже розподіленого сукупного
суспільного продукту [13, с. 9].

Здійснюючи свою господарську діяльність, підприємства комунального
господарства вступають у грошові відносини з цілим рядом суб’єктів:

– працівниками цих підприємств (в основному відносини щодо оплати
праці);

– населенням (при розрахунках за вироблену продукцію і послуги);

– підприємствами (при взаємних розрахунках за вироблену продукцію і
послуги, при розподілі прибутку і доходів тощо);

– державою державним і місцевими бюджетами (при внесенні коштів у
бюджети та отриманні асигнувань);

– підрозділами всередині цих підприємств (або відносини по вертикалі)
щодо здійснення статутної діяльності;

– кредитною системою, що охоплює не тільки позичкові операції (видача і
повернення кредиту, виплата і отримання процентів), але й реінвестування
в інноваційну діяльність, а також касові операції по безготівкових і
готівкових розрахунках;

– біржами, страховими організаціями та іншими інститутами
фінансово-кредитної системи. Ці грошові відносини складаються з
інвестицій (біржі, фонди, фінансові компанії) або покриття витрат
підприємства у вигляді платежів страховим фірмам, трастовим компаніям, а
також отримання доходів (або збитків) від операцій з цінними паперами,
валютою, у вигляді страхових виплат, комісійних та інших надходжень або
компенсацій.

Економічні відносини, що виникають у будь-якій галузі народного
господарства, не існують відокремлено і входять у систему економічних
відносин держави. Оскільки галузь комунального господарства носить чисто
місцевий характер, економічні відносини в ній не можуть бути проявом
загальнодержавних інтересів. Очевидно, що в економіці комунального
господарства найбільше проявляються економічні інтереси території. Однак
їх прояв до сьогодні носив і носить специфічний характер. Галузь в
основному не бере участі у створенні національного доходу і бюджетні
асигнування на комунальне господарство перевищують надходження до
бюджету від підприємств галузі. Тому прояв економічного інтересу
території в намаганні до підвищення дохідності бюджету за рахунок
підприємств комунального господарства незначний.

Іншими словами, з позиції місцевого бюджету, комунальне господарство
невигідне. Але це значною мірою результат діяльності соціально низьких
тарифів і цін на послуги галузі, що надаються населенню. Тобто
“невигідність” для територіально-господарюючого комплексу компенсується
вигодою для населення при оплаті послуг.

Разом з тим, фінанси комунального господарства повинні забезпечити
коштами експлуатацію підприємств галузі і нове будівництво, яке
сприятиме досягненню пропорціональності в розвитку комунальних
підгалузей і взаємозв’язку розвитку комунального і житлового
господарства. З іншого боку, існуюча система фінансування комунального
господарства не дозволяє належним чином проводити обслуговування
об’єктів галузі, знос основних фондів яких складає 40 – 60 %, внаслідок
чого стан всієї системи комунального обслуговування в країні не
відповідає сучасним вимогам.

Договори на комунальне обслуговування заключаються формально і не
забезпечують мінімальних стандартів якості обслуговування. Розходи
енергоресурсів на потреби житлово-комунального господарства, які
постійно зростають, а також ріст цін на паливо і послуги, що надаються
комунальним господарством, давно не відповідають стану економіки країни
і доходам населення.

У зв’язку з цим реформування системи фінансування комунального
господарства потребує глибокого знання специфіки підгалузей цього
господарства, що визначається специфікою різноманітних елементів її
системи фінансів, типом населеного пункту і природнокліматичними
умовами, які визначають розмір, умови експлуатації і собівартість
послуг.

Крім того, існують різні визначення фінансового механізму. Наприклад,
А.Д. Шеремет і Р.С. Сейфулін уявляють фінансовий механізм як систему
управління фінансовими відносинами підприємства через фінансові важелі
за допомогою фінансових методів [18, с. 13]. І.Т. Балабанов зазначає, що
фінансовий механізм являє собою систему дії фінансових важелів, що
виражається у організації, плануванні і стимулюванні використання
фінансових ресурсів [7, с. 50]. Виходячи з вищенаведеного, фінансовий
механізм комунального господарства – це система управління фінансовими
відносинами галузі через фінансові показники і методи, за допомогою яких
органи місцевого самоврядування впливають на утворення і використання
грошових фондів у відповідних підприємствах галузі. Вважаємо за доцільне
для повного розуміння суті фінансового механізму комунального
господарства охарактеризувати принципи побудови такого механізму в
умовах ринкових відносин:

1) зацікавленість території у розвитку комунального господарства;

2) особливості економіки конкретної території;

3) частина фінансового механізму держави;

4) багатогалузевий характер комунального господарства;

5) соціальний захист населення відповідної території.

Багатогалузевий характер комунального господарства передбачає існування
ряду особливостей формування доходів, собівартості і результатів
господарської діяльності підприємств, що входять до галузі.

Основним джерелом доходів комунальних підприємств є виручка від
реалізації комунальних послуг, яка залежить від обсягу послуг і рівня
тарифів.

Обсяги випуску продукції і надання послуг у натуральному виразі і
комунальному господарстві мають межі, обумовлені експлуатаційними
можливостями матеріально-технічної бази підприємств і потребами в
послугах, а також господарською доцільністю послуг, що надаються.

Іншим фактором, який впливає на величину доходів комунальних
підприємств, є тарифи і ціни за надані послуги і вид продукції. Причому
на один і той же вид послуг або продукції комунальні підприємства
встановлюють тарифи, диференційовані за групами споживачів: населення;
пільгові категорії споживачів, які належать, як правило, до
соціально-культурної сфери; промислові підприємства.

Існуючий порядок фінансування комунального господарства, проблеми
галузі, а також відсутність ефективних договірних відносин призводить до
значної фінансової невизначеності діяльності комунальних підприємств.

Фінансування комунальних підприємств здійснюється в основному з двох
джерел:

– оплата споживачів, якими можуть виступати населення, комерційні,
громадські і бюджетні організації;

– бюджетне дотування різниці в реальній вартості послуги і
адміністративно встановленого рівня її оплати для того або іншого
споживача (населення).

Крім того, існує система, коли одні споживачі за рахунок більших
тарифів, по суті, платять за інших споживачів (наприклад, промисловість
– за населення за послуги водопостачання і водовідведення). Така
ситуація призводить до того, що для постачальника споживачі діляться на
прибуткових і збиткових.

Необхідність проведення раціональної, соціально виваженої тарифної
політики в комунальному господарстві обумовлюється вкрай несприятливою в
теперішніх економічних умовах динамікою доходів населення і значно
підвищеною територіальною диференціацією комунальних платежів населення.
Різний рівень оплати населенням послуг комунального господарства
пов’язаний з реальними відмінностями у затратах, які включаються до
собівартості послуг, що виробляються, і враховують стан основних фондів
галузі, а, звідси, величину видатків матеріальних і паливно-енергетичних
втрат.

Існуюча на сьогодні об’єктивна тенденція росту експлуатаційних затрат
підприємств комунального господарства уже нині в деяких підгалузях
призводить до різкого збільшення затрат порівняно з доходами, виникнення
і росту збитковості комунального господарства і необхідності в умовах
розвитку ринкових відносин. Вирішення цієї проблеми пов’язано з
удосконаленням економічних відносин, створенням фінансових механізмів,
адекватних умов ринкової економіки.

Для вирішення цього завдання необхідне реформування галузі, що
обумовлено об’єктивними і суб’єктивними причинами. Ця обставина ні у
кого не викликає сумнівів. У зв’язку з цим, необхідно вирішити три
основні завдання: знизити витрати бюджетної системи, стимулювати
енергозбереження і виключити подальше зниження рівня послуг, що
надаються. Основні протиріччя виникають при обговоренні конкретних
методів реалізації реформи.

Схвалена постановою Кабінету Міністрів України програма реформування і
розвитку житлово-комунального господарства передбачає:

– досягнення взаємоузгодження регуляторних функцій центральних і
місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування,
створення конкурентного середовища і формування ринку
житлово-комунальних послуг, удосконалення тарифної політики;

– забезпечення ефективної інвестиційної політики в галузі
житлово-комунального господарства;

– запровадження стимулів до економного і раціонального господарювання та
використання ресурсів;

– прозорість у прийнятті рішень щодо реформування житлово-комунального
господарства, розвитку комунальних послуг та встановлення тарифів на
них, залучення громадськості до проведення цих заходів;

– доступність житлово-комунальних послуг для громадян з низьким рівнем
доходів, адресний соціальний захист населення в оплаті послуг [5].

Основними важелями, які створять достатній рівень фінансування
підприємств та організацій житлово-комунального господарства, є:
забезпечення в 2002–2003 роках 100-відсоткової оплати споживачами
вартості послуг; удосконалення системи надання пільг і субсидій з оплати
житла і комунальних послуг; забезпечення цільового використання
складових тарифу (амортизаційних відрахувань, прибутку тощо) для
модернізації і розвитку підприємств і організацій житлово-комунального
господарства; формування фінансово-кредитної системи модернізації та
розвитку житлово-комунального господарства на території місцевого
самоврядування, механізму залучення та повернення короткострокових і
довгострокових кредитів та інвестицій.

Подальше реформування житлово-комунального господарства потребує
вдосконалення правового та методичного забезпечення.

З урахуванням змін, що відбулися в економіці України та її
законодавстві, необхідно розробити нові і внести зміни до чинних
законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють
економічні, соціальні та інші відносини у житлово-комунальній сфері.
Так, пропонується внести зміни до таких законів України:

– „Про місцеве самоврядування в Україні”[2], „Про місцеві державні
адміністрації”[3], „Про ціни і ціноутворення”[4] – щодо врегулювання
повноважень органів влади в частині встановлення тарифів на
житлово-комунальні послуги;

– „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”[1] – щодо
створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг,
тобто доповнити статтю 9 пунктом 67 такого змісту: “виробництво і
постачання теплової енергії”.

Література:

1. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України
від 01.06.2000 № 1775-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. –
№ 36. – Ст. 299.

2. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21.05.97 № 280/97-ВР //
Комп’ютерно-правова система “Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua.

3. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.99 №
586-XIV // www.zakon.rada.gov.ua.

4. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12.90 № 507-ХІІ //
www.zakon.rada.gov.ua.

5. Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на
2002-2005 роки та на період до 2010 року: Постанова Кабінету Міністрів
України від 14 лютого 2002 року № 139 // Комп’ютерно-правова система
“Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua.

6. Александров А.М., Вознесенский Э.А. Финансы социализма. – М.:
Финансы, 1974.

7. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Учебное пособие. – М.:
Финансы и статистика, 1998.

8. Гринюк Р.Ф. Правовий статус комунального підприємства в Україні:
Дис…канд. юр. наук: 12.00.04 / НАН України; Інститут економіко-правових
досліджень. – Донецьк, 2001.

9. Запорожко Л.Н. Формирование, распределение прибыли коммунальных
предприятий и резервы ее роста: Автореф. дисс… канд. экон. наук. – Л.,
1978

10. Марголина Н.Л. Финансы жилищно-коммунального хозяйства: Учебное
пособие. – ЛФЭИ, 1986.

11. Махонь Е.И. Финансы коммунального хозяйства и их развитие в
современных условиях (на примере Санкт-Петербурга): Автореф. дисс…
канд. экон. наук. – СПб.: СПбУЭФ, 1992.

12. Морозов О.А. Финансовые аспекты деятельности предприятий системы
жизнеобеспечения города: Дис… канд. экон. наук: 08.00.10 / С.-Петерб.
гос. ун-т экономики и финансов. – СПб., 2000

13. Сабанти Б.М. Теория финансов: Учебное пособие. – М.: Менеджер, 1998.

14. Фінансове право: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко
С.Т. та ін.; Керівник авт. колективу і відп. ред. Л.К. Воронова. – Х.:
Фірма “Консум”, 1998.

15. Чернышев Л.Н. Ценовая и тарифная политика в жилищно-коммунальном
хозяйстве. – М.: Книжный мир, 1998.

16. Честный М.Г. Анализ хозяйственной деятельности предприятий ЖКХ. –
М.: Экономика, 1968.

17. Шейнин Л.Б. О финансировании жилищно-коммунального хозяйства //
Финансы СССР. – 1985. – № 5.

18. Шеремет Л.Д., Сейфулин Р.С. Финансы предприятий. – М.: ИНФРА, 1998.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020