.

Шляхи удосконалення механізму відшкодування ПДВ (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
626 5695
Скачать документ

Реферат тему:

Шляхи удосконалення механізму відшкодування ПДВ

Податок на додану вартість є одним із наймолодших за віком податків.
Проте на сьогодні він є основною складовою податкових систем багатьох
країн і справляється більше ніж у 100 державах світу. Його широке
розповсюдження спричинене такими позитивними рисами: широкою базою
оподаткування, нейтральністю щодо платників та об’єктів оподаткування,
надійністю та стабільністю надходжень тощо. Проте податок має і багато
вад. Зокрема, якщо сума податкового кредиту перевищує суму податкових
зобов’язань, то сума такого перевищення підлягає відшкодуванню зі
Скарбниці. Саме відшкодування і є однією з „головних болей” багатьох
країн, де функціонує податок на додану вартість. Вирішення проблеми
відшкодування ПДВ є запорукою успішного функціонування податку на додану
вартість.

Публікації, присвячені проблемі відшкодування ПДВ, з’являються як на
шпальтах вітчизняних спеціалізованих наукових видань [1], так і у
часописах широкого профілю [2]. Крім того, шляхи вирішення зазначеної
проблеми шукають і іноземні науковці. Тому не дивно, що значна кількість
досліджень публікується також в іноземних виданнях [3, 4].

У різних країнах проблема відшкодування ПДВ вирішується по-своєму. При
вирішенні питання щодо удосконалення механізму відшкодування ПДВ
більшість дослідників звертає увагу на досвід розвинених країн у цій
сфері. Та зважаючи на те, що за багатьма ознаками Україна знаходиться
набагато ближче до країн, що розвиваються, ніж до розвинених країн,
доречним буде розглянути досвід удосконалення системи відшкодування ПДВ
саме в країнах, що розвиваються.

У цій статті автор ставить за мету вивчення досвіду країн, що
розвиваються, у розв’язанні проблеми бюджетного відшкодування. На
підставі проведеного аналізу автор спробує запропонувати шляхи
покращання діючого в Україні механізму бюджетного відшкодування.

У багатьох країнах, що розвиваються, відшкодування здійснюється лише
підприємствам-експортерам, а інші платники можуть перенести таку суму в
рахунок майбутніх платежів з ПДВ.

Для того, щоб заохочувати експортерів, держава повинна здійснювати
відшкодування в дуже короткий термін. Однак при цьому з’являються великі
можливості для шахраїв, які, здійснюючи операції з фіктивного експорту,
планують якнайшвидше отримати відшкодування.

Наприклад, компанії, що отримують вантажі з Таїланду морським шляхом,
досить часто скаржаться на те, що кораблі приходять порожніми, тобто
товар і не покидає територію Таїланду. А під час прямування судна шахраї
подають до податкового органу заяву про експортне відшкодування, і в
багатьох випадках отримують його [3].

Отже, уряди багатьох країн зустрічаються з дилемою, що краще:
якнайшвидше здійснювати відшкодування, наражаючись при цьому на
можливість шахрайств або здійснювати повну перевірку обґрунтованості
поданої заяви на відшкодування? В останньому випадку експортер потрапляє
у невигідне становище, оскільки чекати на відшкодування доводиться
місяцями, а іноді роками. У результаті підприємство-експортер повинно
підняти ціну (на суму неотриманого відшкодування), втрачаючи при цьому
свою конкурентну позицію на світовому ринку.

У багатьох країнах, що розвиваються, така дилема вирішується не на
користь експортерів. Підприємства отримують довготривалу й громіздку
процедуру перевірки, для прискорення якої необхідно надати „матеріальну
допомогу” представнику податкового органу. Як наслідок, відшкодування
ПДВ стає окремою сферою кримінального бізнесу, в органах державної влади
зростає корупція, а чесні платники податків втрачають навіть теоретичні
шанси на отримання відшкодування.

Описана вище ситуація характерна для багатьох країн світу (у т.ч.
України), кожна з яких намагається вирішити цю проблему, покращивши
механізм відшкодування податку на додану вартість. Єдиного
універсального шляху вдосконалення не існує. Кожна держава, виходячи із
своїх реалій (політичної та економічної ситуації, податкової культури,
рівня інфляції та розвитку ринкових структур), намагається запровадити
таку систему відшкодування ПДВ, яка б заохочувала експортерів і не
надавала б можливостей для шахрайств.

Одним із шляхів такого вдосконалення є групування платників податку
(експортерів). При цьому підприємства певних груп (групи) отримують
право на відшкодування податку протягом кількох тижнів з моменту подання
заяви; у той же час підприємства інших груп повинні чекати завершення
довготривалої процедури перевірки. Факторами групування в цьому випадку
є: ділова репутація підприємства, розмір сплачених податків,
взаємовідносини з державними органами тощо.

Як захід боротьби з фіктивним експортом, таке групування було проведене
в Таїланді [3]. Результатом групування стало виокремлення підприємств
„золотого класу” (тобто чесних експортерів). Перелік таких компаній був
підготовлений спілкою експортерів і схвалений Виборчим комітетом, який
складається із представників Комерційної палати та Федерації
промисловців. Надалі за підприємствами „золотого класу” повинен
наглядати Митний департамент, який в разі порушення підприємствами
податкового законодавства має право виключити такі підприємства з цього
переліку.

Подібне групування було також проведено в Китаї, про що говоритиметься

Іншою альтернативою вдосконалення механізму відшкодування ПДВ є схема із
застосуванням банківського сектора. За нею платник, який бажає отримати
відшкодування, повинен покласти на спеціальний строковий банківський
рахунок грошовий внесок (у розмірі суми відшкодування або її частини),
на який протягом визначеного терміну нараховуватимуть відсотки. Одразу
після депонування коштів такий платник отримує на свій поточний рахунок
суму бюджетного відшкодування. А зазначений вище депозит слугує
забезпеченням* повернення суми відшкодування у випадку, якщо експортер
не має право на таке відшкодування. Кошти на депозитному рахунку
знаходяться протягом певного терміну (як правило не більше 12 місяців),
достатнього для проведення податковим органом перевірки обґрунтованості
заявлених до відшкодування сум. Після завершення перевірки в разі
позитивного рішення податкового органу платник має право розпоряджатися
коштами, що знаходяться на такому спеціальному рахунку. У протилежному
випадку за розпорядженням податкового органу кошти з такого рахунку
повинні бути перераховані до бюджету.

Привабливість такої схеми для експортера полягає в тому, що під час
проведення податковим органом перевірки він (експортер) отримує
додатковий прибуток у вигляді банківських відсотків.

Зазначений механізм був у свій час запроваджений у Мексиці та Тайвані
[4].

Іншим варіантом цієї схеми є надання банком кредиту експортеру під
заставу майбутнього бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Такий механізм був запроваджений у Китаї в результаті реформи 1998–2001
рр. Зважаючи на схожість поточної ситуації в Україні з дореформеною в
Китайській Народній Республіці, розглянемо цю реформу детальніше.

У Китаї, як і в багатьох інших країнах, що розвиваються, існує проблема
відшкодування ПДВ (особливо експортерам). Невисокі податкові надходження
у поєднанні з величезною кількістю схем у сфері ухилення від
оподаткування (особливо в експортній галузі) не дозволи податковим
органам країни здійснювати бюджетне відшкодування податку на додану
вартість. Такі дії, перш за все, вдарили по експортерам, що, в свою
чергу, призвело до падіння ділової активності в експортноорієнтованих
галузях.

Китайський уряд, зважаючи на серйозність проблеми, протягом 1998–2001
рр. здійснив реформу, спрямовану на вдосконалення механізму
відшкодування податку на додану вартість.

На першому етапі реформи китайські підприємства-експортери були поділені
на чотири групи: „А”, „В”, „С” та „D”. Критеріями групування стали
розміри підприємства, податкова історія (наявність/відсутність операцій
з фіктивного експорту, несплата податкових зобов’язань, порушення
законодавства в податковій сфері тощо), розмір виручки, прибутку та
активів (основних фондів), достатніх, щоб повернути до бюджету виплачене
відшкодування з ПДВ (в разі, якщо з’ясується, що платник не мав права на
відшкодування).

У найбільш сприятливому становищі виявилися підприємства груп „А” та
„В”, які мали право отримувати бюджетне відшкодування протягом достатньо
короткого терміну (іноді навіть без виснажливої та довготривалої
документальної перевірки податкових органів). У той же час підприємства
груп „С” та „D” відчули на собі і комплексні перевірки, і тривалий
розгляд заяв на відшкодування ПДВ, і, у найгіршому випадку, право
подавати заяву на відшкодування ПДВ не частіше одного разу на шість
місяців [5].

Зрозуміло, що всі експортери намагалися потрапити до груп „А” або „В”,
однак до таких підприємств були встановлені дуже жорсткі вимоги.
Зокрема, підприємства групи „А”, що займаються експортом, повинні:

– отримувати валютну виручку в сумі, що перевищує $ 30 млн на рік;

– не мати порушення у сфері експортного відшкодування;

– володіти активами, достатніми для повернення до бюджету виплачених сум
відшкодування (в разі, якщо платник не мав права на відшкодування) та
ін.

Вимоги до підприємств групи „В” були трохи нижчими, зокрема такі
підприємства не повинні мати порушення в сфері експортного відшкодування
лише протягом останніх трьох років.

На другому етапі реформи китайським підприємствам було дозволено
отримувати банківські кредити під заставу надходжень від бюджетного
відшкодування податку на додану вартість. Такі позики надаються на
період не більше одного року, а величина позики не може перевищувати 70
% від суми бюджетного відшкодування. Відсоткова ставка за користування
кредитом має бути в межах ставки Народного банку Китаю.

Таким чином, проведена реформа характеризується такими наслідками:

1) з когорти підприємств були виділені експортери, які дійсно займаються
вивезенням продукції та отримують у значних обсягах валютні надходження.
Експортна орієнтація таких компаній заохочується державою шляхом
проведення своєчасного відшкодування ПДВ;

2) всі інші підприємства отримали можливість банківського кредитування
під заставу сум бюджетного відшкодування. При цьому, окрім податкових
органів, ще й банки проводять оцінку обґрунтованості заявлених до
відшкодування сум ПДВ і вивчають кредитоспроможність позичальника.

Якщо в банку виникають підозри щодо фіктивної експортної операції, то
підприємство-експортер не отримає кредит і чекатиме на рішення
податкових органів. У той же час компанії з ім’ям, доброю кредитною
історією та чітко оформленими документами зможуть скористатися
кредитними коштами, а податковий орган – здійснити всебічну перевірку
обґрунтованості заявлених на відшкодування сум.

Слід зазначити, що залучення фінансових установ до операцій, пов’язаних
з відшкодуванням ПДВ не є чимось характерним лише для країн, що
розвиваються.

Зокрема, в Ірландії податковий орган для проведення бюджетного
відшкодування може вимагати від платника податку забезпечення у вигляді
страхового поліса або банківської гарантії на суму відшкодування [6].
Проте така вимога має місце лише у випадку необхідності захисту
інтересів Скарбниці та наявності відомостей про можливе порушення
законодавства платником податків.

Іншим шляхом вдосконалення механізму відшкодування ПДВ є намагання
створити окремий державний орган зі сприяння експорту, який має
розглядати обґрунтованість заяв на відшкодування податку на додану
вартість та сприяти збільшенню числа експортних операцій. Як показує
практика, такі органи слабо інтегруються в систему податкової служби та
митниці і, як наслідок, не можуть контролювати законність проведення
відшкодування. Зокрема, після створення таких органів на Філіппінах та в
Індонезії значно зросла кількість операцій з фіктивного експорту та
сума, заявлена платниками до відшкодування [4].

Ще однією альтернативою вдосконалення процедури відшкодування є
перевірка обґрунтованості заявлених до відшкодування сум незалежним
аудитором. Діяльність таких аудиторів підлягає спеціальному
ліцензуванню, а для отримання ліцензії аудитор повинно відповідати
досить жорстким вимогам щодо розміру статутного капіталу, кваліфікації
працівників тощо. Таким аудиторам надаються додаткові права на отримання
певної інформації з податкових і митних органів. Після проходження
аудиту за відсутності зауважень компанія-експортер отримує
відшкодування, а відповідальність за законність проведеного
відшкодування покладається як на підприємство-експортер, так і на
аудиторську компанію.

Після впровадження такої системи в Кенії кількість поданих заяв на
відшкодування впала на 40 % [4].

Можливим варіантом покращання системи відшкодування ПДВ є випуск
векселів Скарбниці на суму бюджетної заборгованості. Після подання заяви
на відшкодування експортер отримує на заявлену суму іменні векселі
Скарбниці. Вони не можуть бути продані, обміняні або передані у заставу.
Їх використання обмежене сферою таких платежів: сплата зборів до
Пенсійного та соціальних фондів; сплата „зарплатних податків” (з доходів
працівників) та з прибутку компанії тощо.

Така схема була запроваджена в Уругваї і мала певний позитивний ефект.
Проте вона має ряд недоліків: по-перше, зростають витрати на
адміністрування податку, адже вартість випуску, обліку та зберігання
векселів є досить значною; по-друге, виникає необхідність додаткових
міжбюджетних трансфертів і трансфертів до соціальних фондів; по-третє,
розмір зазначених вище платежів може бути меншим, ніж сума, заявлена до
відшкодування, отже, така схема повністю не розв’язує проблему
відшкодування.

Які ж з вищенаведених схем удосконалення системи відшкодування ПДВ можна
використати в Україні?

На нашу думку, виходячи із зазначеного, можна запропонувати такі два
шляхи покращання механізму відшкодування податку на додану вартість.

Перший шлях. Платник ПДВ подає до податкового органу декларацію, в якій
сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов’язань. У разі,
якщо сума перевищення більша за 10 000 грн., така сума підлягає
відшкодуванню платнику ПДВ*. Однак, якщо на думку платника таке
перевищення є нехарактерним для його діяльності, сума зазначеного
перевищення може бути зарахована у рахунок майбутніх платежів, про що
платник у письмовій формі повідомляє податковий орган.

Для отримання бюджетного відшкодування платник повинен надати
податковому органу банківську гарантію або страхове свідоцтво, за яким
застрахованою особою є відповідний податковий орган. Надання цих
документів свідчитиме про те, що банк (або страхова компанія) стали
зобов’язаними особами, отже, якщо платник ПДВ отримає відшкодування без
законних на те підстав і не зможе через будь-які причини повернути таке
відшкодування на вимогу податкового органу, то банк (страхова компанія)
повинен виплатити бюджету суму, що дорівнює отриманому платником
відшкодуванню. Задля недопущення шахрайств у фінансовій сфері можна
посилити вимоги щодо банків (страховиків) щодо надання банківських
гарантій або страхових свідоцтв.

Для отримання банківської гарантії (страховки) платник може звернутися
до обслуговуючого банку (страхової компанії) і надати пакет документів,
які свідчать про обґрунтованість його права на відшкодування.

На сьогодні фінансові установи володіють достатньою інформацією, щоб
визначити ризики по даній операції й прийняти рішення про надання або
ненадання банківської гарантії (страхового свідоцтва).

У разі позитивного рішення фінансової установи платник ПДВ подає
документи (банківську гарантію або страховий поліс) до податкового
органу. Останній у свою чергу повинен протягом 10 банківських днів
перерахувати суму відшкодування на поточний рахунок платника ПДВ.

Якщо платник через недостатність активів, погану кредитну історію або
інші причини не зміг отримати гарантію (страховку), то він повинен
очікувати на рішення податкового органу щодо обґрунтованості заявлених
до відшкодування сум.

У будь-якому випадку податковий орган повинен протягом 12 місяців з дати
подання платником декларації з від’ємним значенням прийняти рішення про
згоду (незгоду) сплатити відшкодування. Якщо таке рішення протягом
визначеного терміну не приймається, то це означає, що податковий орган
не виявив порушень у діях платника, а банківська гарантія і страхове
свідоцтво (якщо такі були) припиняють свою дію.

Другий шлях. Держава в особі Національного банку України надає на
пільгових умовах цільові позики комерційним банкам з метою розширення
кредитування підприємств-експортерів. Забезпеченням в останньому випадку
виступатимуть майнові права експортерів на отримання бюджетного
відшкодування сум ПДВ.

Після подання декларації (в разі, якщо сума ПДВ, що підлягає
відшкодуванню з бюджету, перевищує 10 000 грн.) платник може звернутися
до обслуговуючого банку з проханням надати зазначений кредит. Отримавши
підтверджуючі документи, банк ретельно вивчає обґрунтованість заявлених
до відшкодування сум і приймає рішення про надання (ненадання) кредиту.
У разі наявності сумнівів банк може запропонувати платнику надати
додаткове забезпечення повернення кредиту.

У разі видачі кредиту комерційний банк очікуватиме на рішення
податкового органу, який, в свою чергу, після проведення перевірки (не
пізніше ніж через 12 місяців з дати подання декларації) в разі
позитивних висновків перераховує суму бюджетного відшкодування на
спеціальний банківський рахунок. Після цього підприємство-експортер
перераховує зазначені кошти банку повернення основної суми кредиту та
відсотків. Залишок підлягає зарахуванню на поточний рахунок платника
ПДВ.

У разі негативного рішення податкового органу банк має право вжити всіх
заходів щодо повернення виданого кредиту.

На підставі проведеного аналізу можна зробити такі висновки:

– досвід країн, що розвиваються, свідчить про значну кількість
розроблених, впроваджених і перевірених практикою важелів та
інструментів, що використовувалися (та використовуються) задля вирішення
проблеми відшкодування ПДВ, деякі з таких важелів та інструментів можуть
бути використані і в Україні;

– запропоновані автором схеми удосконалення механізму відшкодування ПДВ
в Україні дозволяють вирішити значну кількість проблем у сфері
відшкодування ПДВ, а саме:

1) податкові органи отримають 12 місяців на проведення перевірки
обґрунтованості заявлених до відшкодування сум;

2) експортери, завдячуючи фінансовим установам, зможуть отримати кошти
на поповнення оборотних фондів;

3) фінансові установи, в свою чергу, матимуть можливість збільшити свої
доходи, отримати більше інформації та можливостей для більш тісного
співробітництва зі своїми клієнтами.

Література:

1. Соколовська А. Проблеми реформування податку на додану вартість в
Україні // Економіка України. – 2004. – № 4, – С. 24–31.

2. Подолянец В. К системе без сбоев // Металл – 2004. – № 12. – С.
12–14.

3. Surath Jinakul. Tax fraud: Customs Department officials strive to
plug the loopholes that make export tax fraud possible // Bangkok Post,
August 27. – 2000.

4. Glenn P. Jenkins, Chun-Yan Kuo. Promoting Export-Oriented Foreign
Direct Investment in Developing Countries: Tax and Customs./Consulting
Assistance on Economic Reform II. Discussion Paper. 2000. – № 65. – May.

5. Calvin Lam, Brendan Kelly. New VAT Refund Processing rules
Issued.//.World Tax Advisor. – 2001. – November.

6. Value-added tax Act: Notes for guidance (Republic of Ireland).
Revenue, 1999.

* В якості забезпечення можуть виступати також державні цінні папери

* Якщо сума менша 10 000 грн., то вона зараховується у рахунок майбутніх
платежів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020