.

Доступ до світових ринків для невеликих сільськогосподарських виробників України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3506
Скачать документ

Реферат на тему

Доступ до світових ринків для невеликих сільськогосподарських виробників
України

План

1. Конкурентноздатність української продукції, експорт високоприбуткової
сільськогосподарської продукції та цільові ринки

2. Експортно-імпортні операції з сільгосппродукцією

3. Прямі іноземні інвестиції

4. Зовнішньоекономічна діяльність

Література

1. Конкурентноздатність української продукції, експорт
високоприбуткової сільськогосподарської продукції та цільові ринки

Конкурентні переваги

Україна має декілька основних конкурентних переваг щодо розвитку
експорту високоприбуткової продукції сільського господарства: сприятливі
кліматичні умови, багаті сільськогосподарські ресурси (у т.ч.
високопродуктивні ґрунти та придатні для зрошення землі), наявність у
великій кількості водних ресурсів, досягнутий останнім часом прогрес в
галузі сільськогосподарської торгівлі та розвитку підприємництва, а
також близькість до основних іноземних ринків із постійно зростаючим
попитом на сільгосппродукцію.

Проте водночас існують декілька значних негативних тенденцій та проблем,
які перешкоджають виходу України на зовнішні ринки сільгосппродукції:

Низька продуктивність та ефективність аграрного сектора (як землі, так і
робочої сили).

Скорочення площ під високодоходними культурами перешкоджатиме зростанню
рентабельності і продуктивності сільськогосподарських виробників та
призведе до зменшення обсягів виробництва валової продукції сільського
господарства.

Недостатні обсяги довгострокових українських та іноземних інвестицій у
сільському господарстві призводить до того, що основні проблеми галузі
залишаються невирішеними, у т.ч. розвиток ринкової інфраструктури
(сучасні складські приміщення, холодильне обладнання, упаковка,
технології гідроохолодження, зрошення тощо).

Відсутність оптової ринкової інфраструктури, яка сприяла б створенню та
розширенню експортних ринків а також поліпшенню якості продукції.

Неузгодженість стандартів якості продукції, які існують в Україні, з
міжнародними стандартами (ISO, HAССР); підтвердження цих стандартів
забезпечило б зростання експортного потенціалу ринку.

Нерозвинена інформаційна система та система збуту сільськогосподарської
продукції для потреб переробної галузі та експортерів.

Низькі темпи запровадження нових видів продукції та технологій
переробки, у т.ч. розробки нових продуктів, контролю якості, маркування
та дизайну упаковки. (Дослідження конкурентноздатності високодоходної
продукції Молдови не експортних ринках, 2004 р.).

Експорт високодоходної сільгосппродукції

Розміри агропродовольчого сектора, в якому, створюється додана вартість,
значною мірою визначаються попитом на міжнародних ринках. Основними
факторами, котрі впливають на зміну моделей харчування в світі, є:
збільшення доходів, більша увага до здоров’я та урбанізація. Внаслідок
цього в усьому світі можна спостерігати загальне збільшення споживання
високоцінних продуктів (HVP). До цієї групи HVP, як правило, включають
фрукти та овочі, вино, тютюн та всю тваринницьку продукцію, у т.ч.
м’ясо, птицю та молочні продукти. Упродовж останніх декількох десятиліть
найбільше зростання було зафіксоване в групі світових імпортерів свіжих
фруктів і овочів, заморожених овочів, сухофруктів та фруктових соків.

Від виробництва високодоходних продуктів зазвичай отримують більші
надходження з гектара, більший чистий дохід на одиницю продукції при
реалізації як у свіжому, так і переробленому вигляді, або більшу додану
вартість після переробки у порівнянні з іншими культурами чи продуктами
їх переробки (Молдавське дослідження конкурентноздатності високоцінної
продукції, 2004 рік).

Маркетинг зі створення доданої вартості також відіграє дуже велику роль
у розвитку експорту. Такий маркетинг передбачає переробку або зміну
продукту шляхом приготування, поєднання, збивання, перемелювання,
лущення, екстрагування, сушення, копчення, ремесел, прядіння, маркування
та пакування. Серед інших способів збільшення вартості сільгосппродукції
можна назвати: вирощування з використанням екологічно безпечних методів,
або додавання інформаційної чи освітньої складової. Масштаби виробництва
продукції з доданою вартістю відрізняються від масового виробництва,
успіх у цьому значною мірою залежить від використаної виробником
стратегії просування продукції та реклами (Проект аграрного маркетингу
АМР США).

В Україні відсутній або недостатньо розвинутий увесь спектр технологій,
завдяки яким створюється додана вартість, що перешкоджає створенню
значних ринків для фермерів або забезпеченню конкурентноздатності АПК
України на світових ринках, у т.ч. на внутрішньому ринку, який стає
дедалі вимогливішим, та на найбільшому експортному ринку для української
продукції – російському.

Цільові ринки СНД

Реалізація продукції на експорт залишається важкодосяжною метою для
більшості виробників овочів та фруктів; продукцію, котра все ж таки йде
на експорт (зазвичай на вітчизняні міські ринки) здебільшого купують
прямо на місці випадкові перекупники (посередники), які з’являються в
сезон врожаю. Нині основними експортерами виробленої дрібними та
середніми виробниками України сільгосппродукції, в т.ч. овочів і
фруктів, є країни Балтії, Росія та Білорусь. Існують усі підстави
сподіватися, що країни СНД, передусім Росія, в найближчому майбутньому
залишатимуться основним пунктом призначення українських високодоходних
продуктів. Хоча Україна офіційно і заявила про стратегію євроінтеграції,
проте істотному доступу українських високоцінних продуктів на західні
ринки, принаймні в короткостроковій перспективі, і надалі
перешкоджатимуть вхідні бар’єри на сільськогосподарських ринках ЄС (у
т.ч. високі митні тарифи, політика протекціонізму в галузі сільського
господарства та субсидії, які ставлять у нерівне становище імпорт
сільськогосподарської та харчової продукції з інших країн) разом з
високими вимогами щодо якості продукції.

Поряд з цим, існує ще ціла низка факторів, які впливають на
довгострокову співпрацю експортерів продукції сільського господарства,
продуктів харчування з країнами СНД, зокрема:

Великий розмір ринків країн СНД та зростаючий попит на цих ринках на
високоцінні продукти, насамперед, на російському ринку.

Знайоме бізнес-середовище, що спрощує налагодження партнерських відносин
та торгових зв’язків (до початку 1990-х рр. переважна більшість
високоцінної продукції експортувалася на ринки колишнього Радянського
Союзу як у свіжому, так і в переробленому вигляді).

Наявність ринкової ніші для експорту української високодоходної
продукції завдяки якості цієї продукції та відповідності місцевим
стандартам на всій території СНД.

Цінова конкурентноздатність української високодохідної продукції завдяки
підписанню договорів про вільну торгівлю з країнами СНД.

Існування в минулому позитивного іміджу української плодоовочевої
продукції серед споживачів на цих ринках, причому цей імідж можна
відновити.

Однак, слід зазначити, що на ринку СНД також існують фактори ризику,
зокрема: нестабільність валюти, недостатня прозорість бізнесу, мінливе
законодавство та нормативні акти, все більша конкуренція на ринку та
зростаюча кількість конкурентів з країн Заходу та Сходу. (Молдавське
дослідження конкурентноздатності високодоходної продукції, 2004 рік).

Цільові ринки ЄС

У цілому ряді низці країн Європи нині існують багатообіцяючі можливості
для збільшення експорту таких овочів та фруктів: динь, яблук, солодкого
перцю, ранньої капусти, ранніх та пізніх помідорів, салату-латуку,
цукрової кукурудзи, гороху, слив, винограду, вишень і черешень, персиків
і спаржі.

На думку спеціалістів Проекту аграрного маркетингу АМР США/LOL, впродовж
наступних 3-5 років на світовому ринку домінувати в реалізації цієї
продукції буде Німеччина, скандинавські країни, Бельгія, Нідерланди,
Великобританія, Австрія, Чехія та Польща. Виробники із вищезазначених
країн вивчили та придбали обладнання для переробки, упаковки, маркування
та просування на ринок високоякісної харчової продукції; однак зараз
вони шукають менш дорогі джерела продуктів. Крім того, мережі
супермаркетів в Україні також роблять акцент на якості продукції, вони
навіть розпочали проводити навчання українських фермерів та робити
інвестиції в поліпшення технологій переробки, почавши з фруктів, овочів,
молочних продуктів та морепродуктів.

У 2004 році фермери Херсонської області, які входять до кооперативу
“Південний Союз”, почали експортувати кавуни до країн ЄС, Швеції та
Нідерландів без посередників. Кооператив запропонував доставляти кавуни
до Швеції за ціною в 0,25 доларів США за кг, у той час як кавуни з
Іспанії доставлялися за ціною 0,35 доларів США за кг. На думку покупців,
смак українських кавунів кращий, ніж смакові якості кавунів з інших
країн. Витрати на транспортування, упаковку та інші супутні витрати
склали ще 0,16 доларів США за кг. Однак херсонські фермери після цих
відрахувань все ще отримували 0,09 доларів США за кілограм, що було
значно більше, ніж 0,02 доларів США за кілограм, тобто ціни, яку вони
отримували на місцевих ринках.

У 2005 році кооператив постачав перші пробні партії перцю, цибулі,
помідорів та динь на ринки Швеції. Крім того, планується збільшити
принаймні втричі поставки кавунів – до 300 тон. У цьому році кооператив
також планує поставити 100 тон кавунів до Нідерландів. На цей момент
проводиться активне вивчення російського ринку на предмет виходу на
нього зі своєю продукцією (Проект аграрного маркетингу АМР США/LOL).

Поінформованість фермерів щодо експортних вимог

(Дослідження IFC 2004 року “Фермерство та агробізнес в Україні”,
здійснене в межах проекту розвитку агробізнесу в Україні)

1) Чи вирощені в Україні овочі достатньо якісні для того, щоб
їх експортувати?

Згідно з думкою респондентів, огірки, як правило, мають найпридатнішу
якість для експорту: 71 % виробників вважає, що огірки цілком можна
експортувати. Стосовно інших типів продукції (помідори, капуста та
цибуля) приблизно половина респондентів вважає, що якість їхньої
продукції відповідає встановленим стандартам якості. Виробники не
вважають, що українська картопля відповідає експортним стандартам. Сорок
дев’ять відсотків респондентів дотримуються думки, що якість цієї
культури уможливлює її експорт. Водночас майже третина виробників (29
%) скоріше поділяють протилежну думку.

2) Наскільки добре фермери поінформовані про вимоги до
експортної продукції?

Для визначення ступеню поінформованості в дослідженні використовувалися
такі характеристики: „повністю поінформований”, “частково
поінформований” та “непоінформований”. Результати цього дослідження
продемонстрували, що виробники найменше поінформовані про „правила гри”,
тобто перелік основних вимог до експортної продукції. Майже дві третини
сімейних ферм (62 %) незнайомі з цими правилами, 29 % – частково
проінформовані, та лише 8 % – повністю проінформовані про вимоги щодо
угод з продажу сільгосппродукції.

3) Як фермери ставляться до необхідності дотримуватися
строків постачання та вимог щодо сортування та якості?

Згідно з результатами дослідження опитані порівну розподілилися між
„неготовими”, „готовими” та „повністю готовими”.

4) Наскільки добре приватні фермери підготовлені до
задоволення потреб покупців щодо упаковки продукції?

Як показують результати, переважна більшість фермерів (73 %) не були
готовими до задоволення таких потреб (особливо це стосується овочів).
Основними причинами цього є: (1) відсутність вітчизняних виробників
високоякісних пакувальних матеріалів за прийнятною ціною; (2) виробники
не можуть дозволити собі інвестувати значні кошти в пакувальне
обладнання; (3) належним чином упакована сільгосппродукція не
користується настільки великим попитом у покупців, щоб це могло
забезпечити високу віддачу від капітальних інвестицій, які фермери
можуть зробити в пакувальне обладнання.

2. Експортно-імпортні операції з сільгосппродукцією

Впродовж останніх шести років Україна була експортером
сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. Протягом цього
періоду експорт становив приблизно 10,1 мільярдів доларів США, а імпорт
– 6,5 мільярдів доларів США (HTRS 1-24 групи). У 2003 році було
експортовано сільгосппродукції з України на 2,7 мільярдів доларів США
(це більше на 17 % за цей показник у 2002 році та більше, ніж обсяг
сільськогосподарського імпорту (2,2 мільярди доларів США).

Таблиця 14. Зовнішня торгівля у галузі сільгосппродукції (групи 1-24
Української класифікації товарів у зовнішньоекономічній діяльності),
тис. доларів США

?

o

u

?

u

ooooooooooocccccccoocccccc

\!F$O)AE,i,AE5*7$8*:r;vЛітература Проект АМР США/ПРООН Аграрна політика для людського розвитку Сектор сільського господарства в економіці України в 2003 р. М. Пугачов (ред.), В. Артюшин, Й. Василенко, В. Дем’янчук, В. Жигало, М. Кобець, І. Кобута, О. Протченко, Н. Серепович, О. Сікачина, Н. Степанець, М. Терещенко, І. Чапко, О. Шевцов, О. Ярославський. Відділ аналізу політики, уряд України. Аграрна політика в Україні: Аналіз та дослідження, 1999-2002 рр., проект „Аграрна політика для людського розвитку”/ GAPCCS, Київ, 2003. Аграрна політика в Україні: Аналіз та дослідження, 2003-2004 рр.”, проект „Аграрна політика для людського розвитку”/ GAPCCS, Київ, 2004. Держкомстат Сільське господарство України. Статистичний щорічник, 2004 р. Розподіл української землі серед користувачів, 2004 р. Приватні фермери в Україні, 2004 р. Харчові баланси та споживання харчових продуктів в Україні, 2004 р. Особисті селянські господарства України, 2004 р. Семінар DFID з обміну досвідом: уроки програми „Рівень життя в сільській місцевості” в Європі та Центральній Азії [DFID Europe and Central Asia Rural Livelihoods Lesson Sharing Workshop] Матеріали семінару/ у редакції та з доповненнями Інституту розвитку села, Київ, 2003 р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020