.

Загальна характеристика судження (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
897 5795
Скачать документ

Реферат на тему

Загальна характеристика судження

Судження — форма мислення, в якій засобами ствердження чи заперечення
розкриваються зв’язки предметів з їх ознаками або відношення між
предметами.

Так, у судженні «Ця троянда червона» розкривається належність
відповідної ознаки троянді, а в судженні «Ця троянда не червона»,
навпаки, заперечується наявність у неї названої ознаки. В судженні
«Ссавці належать до хребетних» множина ссавців включається до ширшої
множини — «хребетних», а в судженні «Комахи не належать до ссавців»
обсяг першого поняття виключається з обсягу другого. В усіх цих випадках
судження можна розглядати і як форму мислення, яка відображає відношення
між обсягами понять — сумісні вони чи несумісні, а якщо сумісні, то в
якій формі сумісності перебувають — у відношенні тотожності,
пе-рехресності чи підпорядкування. У першому випадку троянду включають
до множини червоних, а в другому, навпаки, виключають із цієї множини.

Відображаючи належність чи неналежність певної ознаки предметові думки
(належність чи неналежність однієї множини предметів до іншої), судження
тим самим співвідноситься з відповідною об’єктивною реальністю, а тому
воно неодмінно є або істинним, або хибним1. В істинному судженні думка
про предмет і думка про його ознаку пов’язані відповідно до того, як цей
предмет і його ознака пов’язані в дійсності. В хибному судженні,
навпаки, те, що перебуває у зв’язку, роз’єднується, а те, що в дійсності
є роз’єднаним, поєднується. Так, у судженні «Сталін — великий гуманіст»
поєднується непоєднуване, оскільки Сталін причетний до знищення
мільйонів людей. А заперечне судження, в якому суб’єкт і предикат
проголошуються несумісними поняттями «Українці не нація», теж не
відповідає дійсності.

Формальна логіка абстрагується від діалектики абсолютного і відносного в
істині. Вона виходить з абсолютного протиставлення істинних і хибних
суджень, розглядаючи кожне з них або як істинне і тільки істинне, або як
хибне і тільки хибне (тризначна логіка, крім «істини» і «хиби»,
припускає і третю можливість — «невідомо»).

Істинність і хибність судження називають їх логічними значеннями. Кожне
судження має логічне (іс-тиннісне) значення, тобто неодмінно є або
істинним, або хибним. Перевіркою істинності змісту суджень займаються
науки, до предметної сфери яких належать предмети того чи іншого
судження. Так, істинність чи хибність судження «Сума кутів трикутника
дорівнює ста вісімдесяти градусам» належить до компетенції геометрії, а
істиннісне значення судження «Б. Хмельницький — видатний політичний діяч
українського народу» — до компетенції історичної науки.

Структура судження

Кожне судження має певну структуру (будову, зв’язок його елементів), яка
залежить від того, що воно відображає — властивості чи відношення між
предметами.

Судження, в яких констатується наявність чи відсутність властивості в
того чи іншого предмета, називаються судженнями про належність, або
атрибутив-ними. Наприклад: «Ссавці — хребетні»; «”Три” — просте число».

Судження, в яких стверджується чи заперечується наявність відношення між
двома і більше предметами, називають судженнями про відношення, або
релятивними. Наприклад: «Сім менше дев’яти»; «Рівне знаходиться
західніше від Києва».

Просте атрибутивне судження містить суб’єкт, предикат і зв’язку.

Суб’єкт судження — поняття про предмет думки.

Предикат судження — поняття про ту властивість предмета думки, наявність
якої у ньому стверджується чи заперечується.

Суб’єкт судження позначається буквою S, предикат судження — Р. Суб’єкт і
предикат називаються термінами судження. Зв’язка в судженні є
відображенням зв’язку, який існує між предметом думки і відповідною
властивістю. Вона вказує на належність чи неналежність предметові думки
тієї властивості, яка мислиться в предикаті. Зв’язка виражається словами
«є», «належить», «не є», «не належить» тощо.

Слова, якими позначається зв’язка, часто випускаються. Так, у судженні
«Прикметник є самостійною частиною мови» зв’язка має місце і виражена
словом «є», а в судженні «Люди — примати» слово «є», яке виражає зв’язку
судження, пропущено.

Треба чітко розмежовувати поняття «предмет судження» і «суб’єкт
судження». Предмет судження — Це реальний предмет, про який ідеться в
судженні, а суб’єкт судження — поняття про реальний предмет, який
виступає предметом судження.

Терміни судження є логічними змінними, а зв’язка •— логічною постійною.
Вдаючися до символічних позначень елементів атрибутивного судження, його
можна записати у вигляді такої формули: S є (не є) Р.

Релятивні судження (судження з відношеннями) відображають
найрізноманітніші відношення між предметами. Вони також мають
суб’єктно-предикатну форму і описуються з допомогою формул: xRy; R (х,
У)\ Я (х, у, г) тощо. Судження з відношенням, що має структуру aRb,
складається із суб’єктів а і Ь, які є ло-ічними змінними, і предиката R,
який виражає відділення між предметами думки і є логічною постій-ою.
Отже, властивості й відношення, які відобража-ься в поняттях, виступають
як предикати. Властивості окремих предметів (або множин), відображені в
судженні, називаються одномісними предикатами. Оскільки відношення мають
місце між двома і більше предметами (або множинами, які складаються з
будь-якого числа предметів), то їх називають багатомісними предикатами
(двомісний — R (а, Ь), тримісний — R (а, Ъ, с)). Порядок
понять-суб’єктів у релятивному судженні впливає на їх (суджень)
істинність. Так, судження «Львів знаходиться західніше від Києва» є
істинним, а судження «Київ знаходиться західніше від Львова» — хибним.

Пропозиційна функція

Деякі твердження не належать ні до істинних, ні до хибних, а тому їх не
можна вважати судженнями. Наприклад: «х

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020