.

Порушення антимонопольського законодавства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
107 795
Скачать документ

Реферат на тему

Порушення антимонопольського законодавства

Стаття ККУ 230:

Умисне неподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої
інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному
відділенню, а також ухилення від виконання законних рішень цих органів,
вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого
самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і
контролю, підприємства, установи, організації, якщо це було пов’язано з
отриманням доходу у великих розмірах,— караються штрафом від ста до
двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

Примітка. Великим розміром отримання доходу вважається такий, що у
п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів
громадян.

1. Об’єктом злочину є порядок здійснення господарської діяльності в
частині державного контролю за дотриманням умов чесної конкуренції.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) неподанням документів
чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його
територіальному відділенню; 2) поданням йому за-відомо неправдивих
документів чи іншої інформації; 3) ухиленням від виконання законних
рішень зазначеного комітету або його територіального відділення.

Антимонопольний комітет України – це центральний орган виконавчої влади
зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення
державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Окрім
власне Антимонопольного комітету України (який складається із голови та
десяти державних уповноважених), законом передбачається функціонування
його територіальних відділень в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Київ та Севастополь, а за необхідності — і в інших
адміністративно-територіальних одиницях.

Для виконання покладених на нього завдань Антимонопольний комітет
України та його територіальні відділення наділені широкими
повноваженнями і, зокрема, правом одержувати від господарюючих
суб’єктів, інших органів державної влади, органів місцевого
самоврядування певну інформацію та приймати у передбачених законом
випадках рішення, які є обов’язковими для виконання. Такі рішення мають
форму розпоряджень або постанов.

Умисне неподання або подання свідомо неправдивих документів чи іншої
інформації Антимонопольному комітетові України чи його територіальному
відділенню може вважатись злочинним діянням, передбаченим ст. 230, лише
у разі, коли подання відповідних документів передбачається законом або
нормативно-правовим актом Антимонопольного комітету України, виданим у
межах передбачених законом повноважень цього органу. Зокрема,
обов’язковим є безкоштовне надання на вимогу державного уповноваженого,
голови територіального відділення Антимонопольного комітету України
документів, статистичної та іншої інформації, необхідної для здійснення
контролю за дотриманням антимонопольного законодавства та розгляду справ
про його порушення, а також надання службовими (посадовими) особами на
вимогу державного уповноваженого чи голови територіального відділення
Антимонопольного комітету України письмових пояснень, які також слід
вважати документами. Вимога-про надання (подання) документів має бути
викладена у письмовій формі і підписана службовою особою, якій законом
надано право вимагати надання документів.

Під неподанням документів чи іншої інформації Антимонопольному
комітетові України або його територіальному відділенню слід розуміти
ненадання відповідних документів чи інформації безпосередньо цим
органам, а також ненадання їх державному уповноваженому чи голові
територіального відділення Антимонопольного комітету України на їх
вимогу за умови, що ці документи чи інформація перебувають у
розпорядженні відповідного органу державної влади, органу місцевого
самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і
контролю, підприємства, установи, організації і реально можуть бути
надані у терміни, визначені у вимозі про їх надання. Неподання може
виразитися як у відмові надати документи чи інформацію, так і в умисному
невиконанні вимоги про надання документів чи інформації. Неподанням слід
вважати і подання у відповідь на законну вимогу лише частини із тих
документів чи інформації, які зазначені у вимозі. Водночас не утворює
складу цього злочину подання усіх чи деяких документів (інформації) із
затримкою.

Поданням завідоко неправдивих документів чи іншої інформації слід
вважати подання документів чи інформації, в яких містяться недостовірні
відомості, за умови, що особа, яка направила документ чи інформацію
Антимонопольному комітетові України, його територіальному відділенню, а
також державному уповноваженому чи голові територіального відділення,
знала про їх недостовірність.

Під іншою інформацією розуміється, зокрема, статистична інформація, яка
не охоплюється поняттям “документ” тощо.

Під ухиленням від виконання законних рішень Антимонопольного комітету
України або його територіального відділення слід розуміти не вчинення
дій, що вимагаються у відповідному рішенні, або ж вчинення (продовження
вчинення) дій, які таким рішенням вчиняти заборонено.

Кримінальна відповідальність за ст. 230 може настати лише за невиконання
рішень Антимонопольного комітету України або його територіального
відділення, які у встановленому законом порядку доведені до відома
особи, котрої стосуються.

До числа законних рішень Антимонопольного комітету України або його
органів, що підлягають обов’язковому виконанню, слід відносити, зокрема,
рішення (у т.ч. і попередні) у справах порушення законодавства про
захист економічної конкуренції чи про недобросовісну конкуренцію, суть
яких може полягати у приписі про припинення порушення законодавства про
захист економічної конкуренції, примусовий поділ суб’єкта
господарювання, що посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку,
припинення дій, що є недобросовісною конкуренцією, офіційне спростування
за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних
відомостей, що дискредитують іншого господарюючого суб’єкта, накладення
штрафу, блокування цінних паперів тощо. У процесі розгляду справ про
недобросовісну конкуренцію Антимонопольний комітет України, його
територіальні відділення можуть винести розпорядження про заборону
особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення (відповідачеві), вчиняти
певні дії та про накладення арешту на майно або грошові суми, що
належать такій особі.

Рішення (у вигляді постанов, розпоряджень, попередніх рішень), винесені
Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями,
можуть бути оскаржені до господарського суду. З огляду на це не утворює
складу даного злочину невиконання відповідного рішення у терміни,
встановлені законом для подання скарги до господарського суду, якщо
відповідно до положень закону подання цієї скарги (або ж апеляційної,
касаційної скарги) зупиняє виконання відповідного рішення.

Не може вважатись злочином, передбаченим ст. 230, невиконання
рекомендацій та інших документів Антимонопольного комітету України, його
територіальних відділень, які не підлягають обов’язковому виконанню.

Описані у ст. 230 діяння утворюють склад цього злочину, якщо вони були
пов’язані з отриманням доходу у великих розмірах (500 і більше
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Отримання доходу може
мати місце як до вчинення відповідних діянь (у цьому разі протизаконні
дії чи бездіяльність стають, окрім іншого, і своєрідним приховуванням
цього факту), так і після їх вчинення. Порушення антимонопольного
законодавства є закінченим злочином з моменту отримання відповідним
органом державної влади, органом місцевого самоврядування, органом
адміністративно-господарського управління і контролю, підприємством,
установою, організацією доходу у великих розмірах.

Під органами адміністративно-господарського управління та контролю у ст,
230 розуміються суб’єкти господарювання, об’єднання, інші юридичні
особи, яким делеговано повноваження органів влади чи органів місцевого
самоврядування щодо такого управління або контролю.

3. Суб’єктом злочину може бути службова особа органу державної влади,
органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського
управління і контролю, підприємства, установи, організації, до
компетенції якої входить віддання розпоряджень про підготовку та
направлення документів та іншої інформації Антимонопольному комітетові
України чи його територіальному відділенню, підписання таких документів,
а також віддання розпоряджень про вчинення чи припинення певних дій на
виконання законних рішень Антимонопольного комітету України чи його
територіального відділення.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада
1993р.

Закон України “ Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня
1996р. Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня
2001 р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020