.

Удосконалення державного регулювання тарифів на залізничні перевезення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
120 1402
Скачать документ

Реферат на тему:

Удосконалення державного регулювання тарифів на залізничні перевезення

Аналізуючи причини затяжної кризи економіки, слід зауважити, що за роки
незалежності України концептуальні підходи до участі держави в
економічних процесах дуже мало змінилися, а форми і методи державного
управління в економічній сфері до останнього часу базувалися на
адміністративно-командній системі. Цілком зрозуміло, що економічна
модель, яка досі існувала в Україні, себе вичерпала і нездатна
забезпечити стале економічне зростання.

Звичайно, не можна заперечувати, що втручання держави в економічні
процеси необхідне й визнається представниками різних економічних теорій.
Загальновідоме висловлювання Дж.М.Кейнса про те, що “економіка, що сама
коригується та ринок, що сам регулюється – ілюзії і що тільки держава
може допомогти уникнути стагнації, хаосу, катастрофічних спадів
виробництва, а отже і соціальних катаклізмів” [1], є теоретичним
постулатом і підтверджене світовою практикою. Необхідність владного
втручанням держави в економічні процеси зумовлюється різними причинами.
Це – і забезпечення ефективного розвитку економіки в цілому, і створення
конкурентного середовища, і одержання коштів для загальнодержавного або
місцевих бюджетів.

Актуальність теми даного дослідження зумовлена тим, що ефективне
державне управління економічними процесами є особливо важливим у
кризових ситуаціях, при проведенні економічних реформ. Водночас,
розвиток ринкової економіки вимагає зменшення використання
адміністративних методів управління в економічній сфері на користь
економічних. Звичайно, оптимальне співвідношення державного управління і
саморегулюючих ринкових механізмів складається поступово, шляхом
поетапних реформ.

Проте слід пам’ятати, що ефективність державного втручання в економіку в
умовах демократичного політичного режиму великою мірою залежить від
правильного визначення сфер і ступеня такого втручання, що можливе
тільки на основі узгодження інтересів держави, приватного сектора та
громадян. Інакше прийняття державними органами економічно
необґрунтованих і соціально незважених рішень може призвести до
посилення економічних проблем і виникнення соціальних конфліктів.

Проблема оптимізації державного регулювання тарифів досі не була
предметом спеціального дослідження в науковій літературі. Загальна
постановка проблеми удосконалення тарифів та окремі економічні аспекти
цієї проблеми досліджувались у роботах вчених-економістів [2; 3; 4].

Метою даної публікації є дослідження проблеми неефективності державного
регулювання тарифів на залізничні перевезення і формулювання пропозицій
щодо шляхів вирішення цієї проблеми в контексті зміни підходів до
державного регулювання в економічній сфері й у взаємозв’язку із
загальним удосконаленням державного управління залізничним транспортом.

Однією із сфер, в яких на сьогодні не можна відмовитися від державного
втручання, є державне регулювання цін (тарифів) на продукцію (послуги)
природних монополій, яке здійснюється відповідно до ст. 8 Закону України
“Про природні монополії” [5]. Зокрема, йдеться про державне регулювання
тарифів на залізничні перевезення. Встановлення тарифів на залізничні
перевезення відповідно до чинного законодавства здійснюється Кабінетом
Міністрів України за поданням Міністерства транспорту та зв’язку
України.

Останнім часом увага багатьох заінтересованих осіб і спостерігачів була
прикута до питання про підвищення тарифів на залізничні перевезення.
Звичайно, підвищення цін і тарифів, особливо на послуги монопольних
господарюючих суб’єктів, належить до так званих непопулярних заходів,
які викликають негативну соціальну реакцію.

Так, після оприлюднення намірів Міністерства транспорту і зв’язку
України про підвищення тарифів на вантажні перевезення у 2-3 рази,
представники 25 крупних промислових підприємств звернулися до Президента
України В.А.Ющенка, Кабінету Міністрів України та Ради національної
безпеки і оборони України з проханням не допустити підвищення тарифів на
залізничні вантажні перевезення. Після дебатів між урядовцями і
представниками підприємств 26 березня 2005 р. Кабінет Міністрів України
прийняв постанову про підвищення в середньому на 50% тарифів на вантажні
перевезення залізничним транспортом.

Дійсно, питання підвищення тарифів на залізничні перевезення назріло.
Існуючі тарифи не дозволяють компенсувати витрати на продукцію та
послуги, які споживаються залізничною галуззю та модернізувати основні
фонди. Так, на сьогодні знос рухомого складу, колій та пасажирського
господарства Укрзалізниці становить від 65 до 90%.

Проте було б великою і небезпечною ілюзією вважати, що внаслідок
підвищення тарифів на перевезення, наприклад у три рази, Укрзалізниця
одержить у три рази більше коштів, і, відповідно, у три рази збільшаться
надходження до бюджету. Дійсно, найбільш значну частину доходів від
вантажних перевезень становить перевізна плата, яка надходить від
гірничо-металургійних комбінатів, шахт та інших крупних промислових
підприємств, які не мають альтернатив у виборі перевізника, оскільки їх
продукція не може перевозитись іншими видами транспорту, крім
залізничного, а Укрзалізниця є суб’єктом природної монополії. Проте
навіть поверховий погляд на проблему дозволяє зауважити, що підвищення
перевізної плати збільшить видатки підприємств-користувачів перевізних
послуг, що відповідно зменшить бюджетні надходження. Не треба також
забувати, що частина коштів може перейти у конкурентні сектори, де
перевізна плата виявиться меншою.

Це означає, що будь-яку проблему потрібно вирішувати комплексно, на
основі науково обґрунтованого аналізу, з врахуванням інтересів як
держави в цілому, так і окремих державних і корпоративних структур, а
також і громадян.

Звичайно, тарифна система, що існує на сьогодні у сфері залізничних
перевезень, недосконала. Але є дві групи причин, які зумовлюють її
неефективність. Перша пов’язана з недосконалістю формування тарифів.
Друга з порядком витрачання надходжень від перевезень. Тобто, тарифна
система буде ефективною, якщо правильно сформувати тарифи і ефективно
витрачати кошти, які платять споживачі послуг залізниць. В іншому
випадку, саме по собі підвищення тарифів не принесе бажаних результатів.

Варто, сподіватися, що майбутня робота з оптимізації тарифів створеної
Кабінетом Міністрів Міжвідомчої комісії, до складу якої увійдуть
керівники профільних міністерств та відомств, народні депутати та
промисловці, принесе позитивні наслідки. Подібна структура існує,
наприклад, у Російській Федерацій і довела свою життєздатність. Однак
саме по собі створення міжвідомчої комісії не вирішить проблеми тарифів.
Головне – загальні підходи до вирішення проблем, зокрема, у зміні
підходів до формування тарифів на залізничні перевезення. Так, виникає
питання про введення урядом “пом’якшуючих” коефіцієнтів на ті види
товарів, виробництво яких має найменшу рентабельність. Звичайно, при
встановленні тарифів на перевезення окремих видів вантажів потрібен
диференційований підхід. Тарифні ставки на перевезення окремих видів
вантажів повинні відрізнятися, наприклад, залежно від видів вантажних
перевезень, особливостей перевезення та інших факторів, які впливають на
собівартість перевезень. Але в даному випадку існує небезпека знову піти
старим шляхом вирішення проблем однієї галузі за рахунок другої, що
тягне ланцюгову реакцію і в кінцевому підсумку посилює кризові явища в
економіці. На нашу думку, комісії слід було б на основі принципу
прозорості і економічного підходу (зокрема, встановлення транспортної
складової у перевезеннях) виробити науково обґрунтований механізм
вироблення тарифів, якого на сьогодні не існує. Цей механізм повинен
бути втілений у формі нормативно-правового акта, який встановив би
порядок встановлення тарифів на залізничні перевезення, що дозволило б
прогнозувати їх можливі зміни.

Оптимального державного регулювання тарифів не можна досягти без
вирішення добре відомої проблеми пільг. Звичайно, держава не може
повністю відмовитися від надання пільг. Але пільги мають бути економічно
і соціально обґрунтованими, з визначенням джерел відшкодування і
закладенням у відповідні бюджети коштів на компенсацію збитків
Укзалізниці від їх надання. Зокрема, пільги на вантажні перевезення,
надані державою господарюючим суб’єктам, щодо яких здійснюється
протекціоністська політика, повинні відшкодовуватись із державного
бюджету. Якщо ж бюджет не може собі цього дозволити, пільги повинні бути
скасовані. Тобто насамперед слід відшукати бюджетні кошти, а потім
надати пільги.

Особливо гостро проблема пільг стоїть у сфері пасажирських перевезень. У
даний час існує більше 50 видів пільг на проїзд у пасажирському
залізничному транспорті. Відповідно до ст. 9 Закону України “Про
залізничний транспорт” [6] для захисту інтересів окремих категорій
громадян на пасажирських перевезеннях, в тому числі приміських, можуть
призначатися пільгові тарифи. Ця стаття передбачає відшкодування збитків
залізничного транспорту від їх використання за рахунок державного або
місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення.
Тобто, пільги на проїзд пасажирів: у залізничному транспорті далекого
слідування повинні компенсуватись з державного бюджету, у приміському
сполученні – з місцевих бюджетів. Проте реально відшкодовує пільги
тільки Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків від
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Частково
розраховується Міністерство освіти України. Від решти міністерств і
відомств, а також органів місцевого самоврядування кошти на компенсацію
пільг просто не надходять. Найгірша ситуація склалася у приміському
сполученні, де питома вага безкоштовних перевезень становить 83%, збитки
від яких з місцевих бюджетів практично не компенсуються. Ненадходження
відшкодування пільг з бюджету призводить до того, що збитки від
пасажирських перевезень доводиться покривати за рахунок вантажних
тарифів, штучно збільшуючи їх транспортну складову. Наприклад, тільки в
2004 р. Укрзалізниця перекрила 1,8 млрд збитків від пасажирських
перевезень шляхом перехресного субсидування.

Отже, потрібно визнати, що за рахунок підвищення тарифів на вантажні
перевезення покриваються не тільки транспортні витрати, а й збитки від
пасажирських перевезень.

Таким чином, іншою групою причин неефективності тарифної політики є
неефективність самої галузі і державного управління нею. Сама по собі
наявність перехресного субсидування свідчить про застосування
адміністративних методів перерозподілу фінансових потоків. Отже,
реформування вимагає не просто тарифна система. Зробити її ефективною
можна тільки внаслідок поступової структурної реформи залізничного
транспорту і формування оптимального державного регулювання у цій сфері.
Це підтверджується світовим досвідом.

Наприклад, у кінці 70-х років внаслідок жорсткого державного регулювання
та постійного підвищення конкуренції з боку інших видів транспортування
близько третини залізниць США опинилися на межі банкрутства. Внаслідок
проведення політики дерегулювання у сфері залізничних перевезень, що
означало значне зменшення втручання держави у діяльність перевізників,
було досягнуте істотне підвищення ефективності залізничних перевезень.
І, відповідно, залізничні тарифи знизилися з 4,2 центів за тонно-милю у
1970 р. до 2,6 центів у 1988 р. [7]. А це, відповідно, підвищило
конкурентоспроможність галузі, що, в свою чергу, сприяло збільшенню
обсягів перевезень.

Підводячи підсумки, можна зробити наступні висновки:

існуюча тарифна система недосконала і вимагає реформування;

причинами неефективності державного регулювання тарифів на залізничні
перевезення є, з одного боку недосконале формування тарифів, з другого –
порядок витрачання надходжень від перевезень;

створення Кабінетом Міністрів Міжвідомчої комісії є позитивним моментом
в удосконаленні тарифної політики і дає можливість залучити до
визначення тарифної політики не тільки державні органи, але й
представників господарюючих суб’єктів;

для удосконалення державного регулювання тарифів на залізничні
перевезення потрібно: виробити науково обґрунтований механізм
встановлення тарифів; віднайти джерела і шляхи компенсації збитків від
надання пільг на залізничні перевезення; реформування тарифної системи
проводити у комплексі із структурною реформою залізничного транспорту.

Перспективними напрямами дослідження проблеми державного регулювання
тарифів на залізничні перевезення слід вважати: дослідження проблеми
порядку встановлення тарифів на залізничні перевезення; встановлення
порядку відшкодування збитків від надання пільг на залізничні
перевезення.

Список використаних джерел

1. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. – М., 1978.

2. Макаренко В.М. Проблеми економіки та управління на залізничному
транспорті // Зб. наук. пр. Київ. ун-ту економіки і технологій
транспорту М-ва транспорту України. – К.: КУЕТТ, 2003. – Вип. 3. – С.
58-61.

3. Бараш Ю. Реформування пасажирського господарства залізничного
транспорту України: Зб. наук. пр. Київ. ун-ту економіки і технологій
транспорту М-ва транспорту України. – К.: КУЕТТ, 2003. – Вип. 3. – С.
75.

4. Сич Є.М., Гудкова В.П. Пасажирський комплекс залізничного транспорту:
розвиток і ефективність. – К.: Вид-во “Аспект-Полиграф”, 2004. – С.
174-190.

5. Закон України про природні монополі // Уряд. кур’єр. – 2000. – 24
трав.

6. Закон України про залізничний транспорт // Відом. Верховної Ради
України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.

7. Thomas Gale Moore. Clearing the Track: The Remaining Transportation
Regulations // Regulation. – 1995. – Vol. 18. – N 2.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020