.

Проблеми організації центрального управління в системі боротьби з організованою злочинністю та корупцією в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
116 776
Скачать документ

Реферат

на тему:

Проблеми організації центрального управління в системі боротьби з
організованою злочинністю та корупцією в Україні

Проблема вдосконалення організаційної структури правоохоронних органів,
активізації їх діяльності у протистоянні негативним соціальним явищам
сьогодні набуває особливої гостроти, тому що небезпека, яку
представляють для суспільства, системи державного управління прояви
організованої злочинності, характер і масштаби яких вони набули, дає
підстави визнати наявність внутрішньої загрози національній безпеці
України. Так, упродовж 2003 року в державі зареєстровано 556,4 тис.
злочинів, що на 23,5 % більше, ніж у 2002 році (без урахування
результатів роботи податкової міліції), у тому числі
загальнокримінальної спрямованості – на 25,7 % (513,2 тис.). Майже
половину з них складають тяжкі та особливо тяжкі злочини -264 тис., що
на 25,8 % більше, ніж у минулому році. Кількість злочинів середньої та
невеликої тяжкості зросла на 25,6 % і становить 249,2 тис. Виявлено 634
організовані групи та злочинні організації, якими вчинено 6,2 тис.
злочинів.

Найбільшого рівня поширення організована злочинність набула у Донецькій,
Дніпропетровській та Луганській областях, де виявлено, відповідно, 24,
22 та 18 організованих злочинних угруповань, якими вчинено 272, 148 та
71 злочин; у Полтавській області 12 організованих груп вчинили 117
злочинів [1, с. 8].

Постійна увага до питань удосконалення організації діяльності у сфері
боротьби з організованою злочинністю є одним з основних напрямів
протидії цьому негативному явищу, що обумовлює необхідність провадження
заходів щодо вдосконалення механізму управління державними органами, які
здійснюють цю боротьбу.

Розробка і застосування організаційних заходів, управлінських механізмів
боротьби з організованою злочинністю є невід’ємною частиною діяльності
державних органів та громадськості. Досягти комплексності у заходах щодо
боротьби можливо при додержанні системності, послідовності та
узгодженості в управлінні органами, задіяними у цій справі, при
відповідному правовому, організаційному, фінансовому,
матеріально-технічному, науковому забезпеченні.

З прийняттям законів України “Про організаційно-правові основи боротьби
з організованою злочинністю”, “Про боротьбу з корупцією”, “Про боротьбу
з тероризмом”, “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних
засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”, “Про
оперативно-розшукову діяльність”, “Про контррозвідувальну діяльність”,
“Про розвідувальні органи України”, “Про державний кордон України”, “Про
імміграцію”, “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”,
“Про прокуратуру”, “Про судоустрій України”, “Про державний захист
працівників суду і правоохоронних органів” та інших законодавчих актів,
з проведенням заходів, передбачених Комплексною програмою профілактики
злочинності на 2001-2005 роки, Програмою запобігання торгівлі жінками, а
також на виконання поставлених завдань, які визначені указами Президента
України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав
і свобод громадян”; “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення
боротьби з організованою злочинністю і корупцією”; “Про заходи щодо
посилення боротьби з незаконною міграцією”; “Про підвищення ефективності
діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і
організованою злочинністю” було створено нормативно-правове підґрунтя
для функціонування правоохоронної підсистеми у вигляді напряму
правоохоронної діяльності – боротьби з організованою злочинністю [2; 3;
4; 5].

Цілеспрямована, системна робота щодо розв’язання проблем організації
управління органами, які задіяні у вирішенні виключно актуальної
проблеми сучасності – боротьби з організованою злочинністю, сприятиме
подальшому розвитку науки управління, удосконаленню організації роботи
практичних органів, підвищенню ефективності їх діяльності у відповідній
сфері.

Стан оперативної обстановки зі злочинністю дає підстави стверджувати, що
в правоохоронній системі країни існує ряд проблем
організаційно-правового характеру, їх аналіз свідчить про необхідність
вирішення питання про організацію центрального управління цією системою.
Такий висновок пояснюється тим, що в системі державного управління
суттєву роль відіграють саме центральні органи управління, крім того, в
умовах сучасного розвитку суспільства їх значення посилюється. У той
самий час центрального органу управління системою боротьби з
організованою злочинністю не існує. Положення Закону України “Про
організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю”,
якими було передбачено наявність Координаційного комітету по боротьбі з
корупцією і організованою злочинністю при Президентові України
(центральний орган управління за ознакою функції координації) відповідно
до Рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2004 року №
9-рп/2004 визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Сама ідея щодо створення в Україні центрального органу управління у
сфері боротьби з організованою злочинністю та корупцією як спеціального
державного правоохоронного органу розглядається більше 7 років.
Проблема, що лежить в основі відповідного рішення, полягає у намаганнях
політичних діячів, представників силових структур, науковців, підвищити
ефективність системи боротьби з організованою злочинністю і корупцією,
по-перше, шляхом централізації у сфері правоохоронної діяльності, тобто
надання широкого кола прав, поєднання завдань, функцій різних
правоохоронних органів, у тому числі й спеціалізованих, в єдиному
органі, та підпорядкованій йому структурі; по-друге, – шляхом створення
центрального координуючого органу, здійснюючого управління макросистемою
боротьби з організованою злочинністю як організаційно-функціональною
системою.

Протягом всього часу існування даного питання було зроблено кроки, які
полягали спочатку в утворенні НБР відповідно до Указу Президента України
“Про Національне бюро розслідувань України” від 24 квітня 1997 року №
371, пізніше – його ліквідації на виконання Рішення Конституційного Суду
України від 6 липня 1998 року № 10-пр до розробки і внесення до
Верховної Ради України законопроекту “Про Національне бюро розслідувань
України”.

Такий довгий і складний шлях з введення в систему правоохоронних органів
НБР, а також прийняття Рішення Конституційного Суду зазначеного вище по
відношенню до Координаційного комітету свідчить про невирішеність
організаційно-правових питань, певну неузгодженість у прийнятті рішень,
що дає підстави зробити припущення про недосконале вивчення відповідної
проблеми, відсутність обґрунтування зазначеної ідеї з позиції науки
управління.

Постановка і вирішення питань щодо організації, реформування
правоохоронної системи не може бути здійснено без комплексного
дослідження структурно-функціональних, організаційно-правових аспектів
діяльності її підсистем. Таким чином, створення наукової моделі
управління органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, а
також органами, що задіяні у цій справі, є вкрай необхідною і повинна
мати стратегічний, програмний характер. Організаційно-правові заходи,
розроблені згідно з теоретичною моделлю розвитку системи забезпечення
державної безпеки у внутрішній сфері життя української нації, мають
стати органічною частиною широкого суспільно-політичного,
цілеспрямованого плану, зорієнтованого на стимулювання демократичної
активності кожного окремого громадянина, зміну суспільних умов, за яких
виникає або поширюється злочинність і політичний радикалізм.
Прогресивність кроків, які приймаються державою у сфері боротьби з
негативними соціальними явищами, повинна підтверджуватись
теоретико-управлінськими дослідженнями, що характеризує їх
цілеспрямованість, послідовність.

Стан стагнації не може бути визнаний таким, що відповідає курсу
максимально безпечного розвитку суспільства, тому активний захист
громадянина від небезпечних антисоціальних, злочинних, насильницьких
проявів є головним завданням держави, насамперед, її силових відомств.
Метою створення Координаційного комітету, Національного бюро
розслідувань є намагання посилити систему заходів держави щодо протидії
негативним соціальним явищам, проявам організованої злочинності та
корупції.

Вирішити питання про доцільність створення органу центрального
управління системою боротьби з організованою злочинністю можливо при
використанні структурно-функціонального аналізу. Метою утворення органів
центрального управління є організація управління у найбільш важливих
сферах життя суспільства.

Наведений напрям дослідження певною мірою дозволяє дійти висновку про
шляхи вирішення питань щодо органу центрального управління у сфері
боротьби з організованою злочинністю, а також про доцільність
функціонування Координаційного комітету по боротьбі з організованою
злочинністю і корупцією і Національного бюро розслідувань.

 

Список використаних джерел

1. Про соціально-економічне становище України (за січень-березень 2004
року): Держ. комітет статистики України. – К. – 95с.

2. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з
організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року // Відомості
Верховної Ради. – 1993. – №35. – Ст. 358.

3. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року //
Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 34. – Ст. 266.

4. Закон України “Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 року //
Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 34. – Ст. 266.

5. Закон України “Про оперативно-розшукову роботу” від 18 лютого 1992
року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

 О.В. Копан. Проблеми організації центрального управління в системі
боротьби з організованою злочинністю та корупцією в Україні. “Боротьба з
організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 9’2004.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020