РЕФЕРАТ
на тему:
Японія. Населення та сільське господарство.
Населення
За чисельністю населення Японія стоїть далеко попереду таких розвинутих
країн, як Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія. На 2004 р. у
Японії налічувалося 127.1 млн.осіб – це 7 місце у світі за кількістю
населення після Китаю, Індії, США, Індонезії, Бразилії та Росії.
Ще недавно демографічна ситуація в Японії характеризувалась надзвичайно
високим природним приростом. Але з кінця 70-х років внаслідок
демографічної політики, яка була направлена на зниження народжуваності,
показники природного приросту різко зменшились (до 4-х осіб на 1000
жителів). Знизились також і показники смертності внаслідок підвищення
рівня життя населення, поліпшення медичного обслуговування. Дитяча
смертність у Японії складає – 0.04‰. Тривалість життя людей в Японії
найвища у світі: чоловіків – 77 років, жінок – 83 роки.
У зв’язку із зростанням тривалості життя людей в останні десятиріччя
збільшується частка людей старших вікових груп. Людей віком понад 65
років є 17% загальної чисельності населення. Зниження природного
приросту призвело до зменшення кількості населення молодих вікових груп.
Статева структура населення Японії характеризується переважанням жінок
(близько 52%). Вони складають значну частку від усіх занятих у
виробництві (близько 40%). Це значно більше, ніж в інших
високорозвинутих країнах світу. За прогнозами японських вчених
чисельність населення Японії до 2010 р. досягне рівня 130 млн.осіб.
Економічно активне населення сягає більше половини жителів Японії. У
промисловості зайнято понад 1/3, у сільському господарстві – 6%, у
невиробничій сфері – 50% усього працездатного населення. За останні роки
відбулись значні зміни у структурі зайнятості по галузях. Збільшилось
число зайнятих в обробній промисловості, сфері послуг, у будівництві,
транспорті, різко знизилась кількість зайнятих у сільському та лісовому
господарстві, у гірничовидобувній промисловості. Для Японії характерна
порівняно незначна кількість безробітних (рівень безробіття – 4.4% у
1998 р.), що пояснюється як високими темпами розвитку економіки, так і
специфічними трудовими відносинами.
Японія відноситься до країн з високою густотою населення. На 1 км2 у
середньому проживає близько 336 осіб. Однак густота населення значно
коливається по території. Якщо на півночі Хоккайдо вона складає біля 70
осіб/км2, то у прибережних районах місцями перевищує 500 осіб/км2.
Країна характеризується високим рівнем урбанізації. У містах проживає
близько 80% населення. В Японії є 655 великих міст, у тому числі 11
міст-мільйонерів: Токіо, Йокогама, Осака, Нагоя, Саппоро, Кобе, Кіото,
Фукуока, Кавасакі, Кітакюсю, Хіросіма. Міста, за незначним винятком,
розташовані на узбережжі та рівнинах. Бурхливий розвиток міст призвів до
утворення агломерацій. Особливо великі розміри має столична агломерація
Кейхин – 7 тис.км2 (головні міста: Токіо, Йокагама, Кавасакі, Тіба),
населення якої складає близько 30 млн.осіб. Друга за величиною –
агломерація Хансін займає площу 4.5 тис.км2 з населенням 13 млн.жителів.
Третя – агломерація Тюкьо з ядром у Нагої займає площу 3.2 тис.км2. Ці
три агломерації становлять єдину урбанізовану систему – Токійський
мегалополіс.
???????????????понські острови. Понад 1 млн. японців проживає за
кордоном, в основному у США та країнах Латинської Америки.
Сільське господарство
Для сільського господарства Японії характерне дрібне землеволодіння.
Найбільш типовими є селянські господарства площею близько 1 га. Загальна
площа сільськогосподарських угідь невелика – 6 млн.га, однак значна
частина посівних площ дає по два, а в деяких районах – і по три урожаї
на рік. У галузевій структурі сільського господарства переважає
рослинництво, основною культурою є рис. Близько 78% селянських
господарств вирощують тільки рис. Це пов’язано з системою державних
заходів, які стимулюють вирощування рису, часто за рахунок інших
культур. Собівартість рису в Японії значно більша від ціни. Причиною
цього є роздрібненість господарств і, як наслідок, перенасиченість
технікою, нераціональне її використання. За кількістю і потужністю
тракторів на одиницю площі Японія займає перше місце у світі.
Вирощують рис на усій території Японії, за винятком півночі о.Хоккайдо,
переважно на поливних землях. Урожайність рису досягає 50 ц/га. Валовий
збір рису сягає 10 млн.т. Крім рису, із зернових культур вирощують
пшеницю, ячмінь, кукурудзу, але у незначній кількості. Значного
поширення в Японії набуло овочівництво, особливо приміське. З технічних
культур поширені чай, тютюн, цукровий буряк, на півдні – цукрова
тростина.
Тваринництво розвинуте слабо тому, що японці споживають мало м’яса та
молокопродуктів. Останнім часом змінюється структура харчування японців,
що веде до підвищення попиту на тваринницьку продукцію. Тваринництво
активно розвивається. Виробництво м’яса складає близько 4 млн. т, а
молока – 8 млн.т. Характерною для тваринництва Японії є відсутність
власної кормової бази. Значна частина кормів імпортується. Власне
виробництво забезпечує не більше 1/3 потреб тваринництва у кормах.
Сільське господарство Японії забезпечує продовольством країну лише на
3/4. Японія – найбільший імпортер сільськогосподарської продукції у
світі. Лише виробництво рису, яєць та деяких овочевих культур
задовольняє внутрішні потреби повністю.
Головною причиною відставання сільського господарства є державна
політика підтримки господарств, що сприяє збереженню дрібноземельної
власності у країні. Лише на о.Хоккайдо продуктивність праці у сільському
господарстві наближається до європейського рівня, що значною мірою
пояснюється поширенням там великого землеволодіння.
Першорядне значення для забезпечення населення продуктами харчування, а
ряду галузей – сировиною, має рибна промисловість.
Японія міцно займає перше місце у світі за видобутком морепродуктів. Це
стало можливим завдяки збалансованому веденню океанічного, морського та
прибережного промислу, інтенсивному риборозведенню у прісних водоймах.
Океанічний та морський вилов риби в Японії тримається на рівні 8 млн.
т. Прибережне рибальство дає щорічно 2 млн.т. Ще понад 200 тис.т.
щорічно одержують від риборозведення у внутрішніх водоймах.
Морепродукти є основним продуктом, що задовольняє потреби населення в
білках, хоча їх питома вага у харчуванні знизилась за рахунок збільшення
частки мяса. Японський імпорт риби і морепродуктів в останні роки
коливається від 2.0 до 2.4 млн.т. Основну частину імпорту складають
цінні, з високими смаковими якостями породи риб.
Японія має велику мережу портів, що приймають та переробляють рибу.
Найбільшими з них є Кусиро, Хатинохе, Тьосі, Вакканай та ін.
Джерело:
Ткач Д.В.,+ Економічна та соціальна географія світу: Навч. посібник/ За
ред. Кузика С.П. – Львів: Світ, 2002. – С. 503.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
