Реферат на тему:
Динаміка показників фізичної підготовленості студенток БДПУ
Тестування рухових можливостей людини є однією з найбільш важливих
галузей діяльності науковців та викладачів фізичного виховання. Воно
допомагає вирішенню низки складних педагогічних завдань: виявити рівень
розвитку рухових здібностей, оцінити якість технічної і тактичної
підготовленості. На основі результатів тестування можна: порівнювати
підготовленість як окремих студентів, так і цілих груп; здійснювати в
значній мірі об’єктивний контроль за навчанням студентів; визначати
переваги та недоліки застосованих засобів, методів навчання і форм
організації занять; обґрунтувати норми (вікові, індивідуальні) фізичної
підготовленості молоді.
Державна система тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості
населення України значною мірою регламентує фізичне виховання, визначає
його мету і спрямованість на різних етапах становлення та розвитку
особистості й рішуче впливає на її фізичну підготовленість і здоров’я.
Фізична підготовленість – важливий результат фізичного виховання
студентської молоді. Вона визначається за допомогою розробленої системи
державних тестів.
Проблема тестування фізичної підготовленості студентів є однією з
найбільш розроблених в теорії і методиці фізичного виховання. За останні
десятиріччя в цій галузі накопичено великий і дуже різноманітний
матеріал: визначення завдань тестування; історичні відомості про
модифікації тестів; зумовленість результатів тестування різними
факторами; розробка тестів для оцінки окремих рухових здібностей;
програми тестів, що характеризують фізичну підготовленість студентської
молоді.
Актуальність впровадження держаних тестів у програму з фізичного
виховання студентів зумовлюється соціальним замовленням сучасного
суспільства на всебічно та гармонійно розвинену особистість майбутнього
фахівця, який має високий рівень здоров’я та необхідну фізичну
підготовленість, аби відповідати вимогам освітньо-кваліфікаційної
характеристики.
Сьогодні накопичено фактичний матеріал наукових досліджень, присвячений
оцінці фізичної підготовленості студентської молоді (К.Ажицький,
А.Рибковський, Н.Фалькова). У результаті цих досліджень встановлено, що
в більшості студентів вузів України фізична підготовленість склала: з
оцінкою “3” бали – 41,21%; “2” бали – 22,03%;
“1” бал – 5,88%.
За даними обстеження студенток ВНЗ Східних регіонів України
(В.Шигалевський), виявлено, що фізична підготовленість оцінюється як
задовільна. У той же час найменші оцінки зафіксовано в тестах на
швидкість (біг 100м) – 1,6 бала та витривалість (біг на 2000м) – 1,4
бала.
Таблиця 1
Результати державного тестування студенток І-ІІІ курсів БДПУ (n=150)
№ Вид випробувань І курс ІІ курс ІІІ курс
Результат
М + m Оцінка в балах Результат М + m Оцінка в балах Результат М + m
Оцінка в балах
Біг 100 м, с 17,5 + 0,49 1 17,6 + 0,24 1 17,6 + 0,18 1
Стрибок у довжину з місця, см 180 + 3,95 2 176 + 4,3 2 176 + 3,8 2
Нахил тулубу вперед в положенні сидячи, см 15,5 + 1,27 3 15,6 + 1,52
3 15,8 + 1,11 3
Човниковий біг,
4 х 9 м, с 10,8 + 0,12 3 10,8 + 0,17 3 10,8 + 0,12 3
Біг 2000 м, хв. с 12,06 + 0,36 2 х 2 = 4 12,37 + 0,38 1 х 2 = 2 12,38 +
0,33 1 х 2 = 2
За даними інших досліджень (Н.Колесник), установлено, що рівень фізичної
підготовленості студенток Західного регіону задовільний, а в деяких
випадках – низький. Так, відповідно до державних тестів розвиток
витривалості становить – 1 бал; сили – 3,5 бала; швидкості – 2,5 бала;
гнучкості – 2 бали; спритності – 2 бали.
В якості критеріїв оцінки фізичної підготовленості студенток БДПУ обрана
система Державних тестів. Аналіз результатів нашого тестування (таблиця
1) показав, що рівень розвитку окремих фізичних якостей студенток вузу
за деякими вправами державного тестування відповідає середньому рівню. У
той же час відзначаються чіткі розходження за результатами тестування.
Найбільш відстаючими показниками тестування є біг 100 м, стрибок у
довжину з місця, біг 2000м. Водночас тести, що вимагають прояву
гнучкості та спритності, виконувалися на рівні 3-бальної оцінки.
З метою оцінки рухових якостей як показників рівня фізичної
підготовленості студентів, визначено інформативність вправ державного
тестування (таблиця 2). Вправи, включені в систему тестів, дозволяють
оцінити рівень розвитку основних фізичних якостей: силу, витривалість,
швидкість, гнучкість, спритність. Термін “фізична якість” віддзеркалює
рухові можливості людини, в основі яких лежать її природні задатки.
Фізичні якості – це розвинені в процесі виховання і цілеспрямованої
підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно
виконувати певну рухову діяльність.
Таблиця 2
Інформативність вправ державного тестування
№ Вид випробувань Рухова якість
Біг 100 м, с Швидкість
Стрибок у довжину з місця, см Вибухова сила
Нахил тулубу вперед в положенні сидячи, см Гнучкість
Човниковий біг, 4 х 9 м, с Спритність
Біг 2000 м, хв. с Загальна витривалість
Найбільш важливою фізичною якістю для здоров’я людини є загальна
витривалість, яка дозволяє виконувати тривалу роботу інтенсивно (50% від
межового рівня) з участю більше половини м’язів тіла.
Витривалість – це фізична якість, що визначає здатність людини до
довготривалого виконання певної діяльності без помітного зниження
ефективності. Вона виявляється лише тоді, коли, виконуючи якусь роботу,
людина доводить себе до втоми, тобто іншими словами, витривалість – це
здатність протистояти втомі.
Розрізняють два види витривалості – загальну та спеціальну. Загальна
витривалість – це здатність виконувати роботу з невисокою інтенсивністю
упродовж тривалого часу за рахунок аеробних джерел енергозабезпечення.
Вихованню загальної витривалості, яка характеризується високоекономічною
та ефективною роботою серцево-судинної, дихальної та інших систем
організму, приділяється основний час при загальній фізичній підготовці.
Фізіологічний механізм її розвитку оснований на удосконаленні аеробних
та анаеробних механізмів енергозабезпечення та покращення діяльності
всіх систем організму. Найкраще загальна витривалість розвивається за
допомогою фізичних вправ циклічного характеру, тому в Державній системі
тестування в якості тесту на витривалість пропонується біг на 2000 м.
Аналізуючи результати тестування студенток І-ІІІ курсів Бердянського
державного педагогічного університету, було виявлено, що рівень
загальної витривалості першокурсниць нижче середнього – 12,06 хв. с , що
дорівнює 4 балам, а на другому і третьому курсах – низький, 12, 37 хв.
с, 12,38 хв. с. відповідно, що дорівнює 2 балам, тобто спостерігається
тенденція до поступового зниження результатів.
Швидкість – це здатність людини до термінового реагування на подразнення
і до високої швидкості рухів, які виконуються при відсутності значного
зовнішнього опору.
В процесі рухової діяльності, як побутової, так і професійної, сучасна
людина постійно стикається з необхідністю швидко й адекватно реагувати
на очікувані чи раптово виникаючі подразники. Науково-технічний прогрес
створює умови, при яких все більше підвищуються вимоги до швидкості,
своєчасності та адекватності реагувань і рухових дій. Це, в свою чергу,
є однією з головних передумов успіху в різноманітних видах діяльності
людини.
Швидкість – це комплексна рухова якість, елементарними видами прояву
якої є швидкість рухових реакцій, швидкість виконання одиночного руху і
частота необтяжених рухів. Елементарні форми прояву швидкості в
різноманітних поєднаннях з іншими фізичними якостями і технічними
навичками забезпечують комплексний прояв швидкісних можливостей у
складних рухових діях, які характерні для побутової, виробничої,
тренувальної і змагальної діяльності.
Для оцінки швидкості в Державній системі тестування пропонується
враховувати час бігу на 100 м. Проводячи аналіз результатів тестування,
було виявлено, що рівень розвитку швидкості студенток І-ІІІ курсів
низький – 17,5 с, 17,6 с, 17,6 с відповідно, що дорівнює 1 балу.
?
$
$
$
$
$
$
$
$
$
$
$
$
gdf)a
&
F
&
F
&
F
&
F
&
F
Сила – це здатність людини долати певний опір чи протидіяти йому за
рахунок діяльності м’язів.
Будь-які рухові дії людини – це результат узгодженої діяльності ЦНС і
периферійних відділів рухового апарату, зокрема скелетно-м’язової
системи. В ЦНС виробляються імпульси збудження, які через мотонейрони і
аксони поступають в м’язові волокна, внаслідок чого м’язи напружуються з
певною силою, яка і дозволяє переміщувати в просторі окремі ланки тіла
або тіло в цілому.
Таким чином, без прояву м’язової сили людина не може виконати жодної
рухової дії. Від рівня розвитку сили певною мірою залежить прояв інших
рухових якостей. Поняття “сила” застосовується для якісної
характеристики довільних рухів людини, які спрямовані на вирішення
конкретних рухових завдань.
У залежності від рухової задачі і характеру роботи опорно-рухового
апарату сила, що проявляється м’язами, набуває специфічних особливостей.
Одним з основних якісно специфічних для різних рухових дій видів прояву
сили є вибухова сила.
Вибухова сила – це здатність людини виявляти певне вміння за найкоротший
час. Вона має вирішальне значення в рухових діях, які потребують більшої
потужності, напруження м’язів. Це, в першу чергу, різноманітні стрибки і
метання. Тому в системі Державних тестів для оцінки рівня
швидкісно-силової підготовленості пропонується стрибок у довжину з
місця.
За даними наших досліджень (табл. 1), рівень розвитку вибухової сили
студенток на всіх курсах нижче середнього – 180 см, 176 см, 176 см
відповідно, що дорівнює 2 балам.
До фізичних якостей належить також і спритність. Це комплексна якість,
яка визначається здатністю людини швидко і правильно засвоювати нові
рухові дії, добре координувати рухи, вміло і швидко перебудовувати свою
рухову діяльність у відповідності з умовами зовнішнього середовища.
Здатність до орієнтації в просторі, збереженні пози, здатність керувати
рухами за просторово-часовими характеристиками є невід’ємними
професійними якостями майбутніх педагогів. Спритність базується на
взаємодії з усіма фізичними якостями, має комплексний характер і
пов’язана з руховими навичками. Здатність до прояву спритності
забезпечує успішність дій практично у всіх видах фізичних вправ і
відбиває швидкість, доцільність і ефективність розв’язання рухової
задачі.
Ступінь прояву спритності залежить від функціонування аналізаторів, що
являють собою сукупність органів чуття, нервових центрів та проводячих
шляхів, а також від пластичності нервової системи. Під час орієнтування
людини в навколишньому середовищі значна роль належить здатності
рухового аналізатора розрізняти напрямки і відстані. Тому в нашому
досліджені ми використали “човниковий” біг як тест на визначення
спритності. Аналізуючи результати тестування студенток І-ІІІ курсів, ми
прийшли до висновку, що дівчата показують однаковий середній рівень
розвитку спритності упродовж трьох років. Це пояснюється тим, що
найбільш високі темпи приросту цієї фізичної якості спостерігаються у
віці 7-10 років, у
13-15 років біологічний розвиток спритності досягає свого максимуму,
після чого стабілізується.
Для дослідження гнучкості нами був використаний тест “нахил тулубу
вперед з положення сидячи”.
Під гнучкістю розуміють морфо-функціональні якості опорно-рухового
апарату, що визначають рухомість його ланок. Гнучкість розглядають як
передумову, що сприяє ефективнішому прояву рухових можливостей людини,
особливо тих з них, які передбачають виконання рухів з великою
амплітудою. Мірою виміру гнучкості слугує максимальна амплітуда рухів у
суглобах, визначена в сантиметрах. Розвитком рухливості в суглобах
необхідно займатися в дитячому і підлітковому віці, а підтримувати
необхідний для професійної і побутової діяльності її рівень протягом
всього життя. Рівень розвитку гнучкості визначає успішність рухової
діяльності і здатність до оволодіння новими формами рухів, уміння
доцільно використовувати їх у повсякденному житті.
Свого максимального розвитку природна гнучкість досягає в
15-16 років, а потім починає знижуватися. М’язи, сухожилля і зв’язки в
студентському віці важко піддаються розтягуванню. Саме це видно з
результатів нашого дослідження. Студентки І-ІІІ курсів показують
середній рівень розвитку гнучкості – 15,5 см, 15,6 см, 15,8 см
відповідно, що дорівнює 3 балам.
Результати нашого експерименту дозволяють зробити такі висновки:
1. Рівень фізичної підготовленості студенток БДПУ за нормативами
державних тестів упродовж трьох років залишається нижчим за середній. Із
таблиці 1 видно, що середня якісна оцінка динаміки фізичної
підготовленості студенток у бігу на 100 м становить 1 бал; у бігу на
2000 м на першому курсі –2 бали, а на другому-третьому – 1 бал; у
стрибках в довжину – 2 бали протягом трьох років; у нахилі тулубу вперед
з положення сидячи та “човниковому” бігу 4х9 м (І-ІІІ курси) – 3 бали.
2. Розвиток організму здійснюється приблизно до 20 років. Юнацький вік
(16-21 рік) пов’язаний з періодом дозрівання, коли всі органи і системи
досягають своєї морфо-функціональної зрілості. Анатомо-морфологічні
особливості цього віку передбачають також вдосконалення рухових фізичних
якостей, але з нашого дослідження динаміки росту не простежується, на що
є свої об’єктивні причини: по-перше, низький рівень фізичної
підготовленості абітурієнтів; по-друге, недостатня кількість
обов’язкових навчальних занять з фізичного виховання протягом навчання у
вузі (2 години на тиждень), що не відповідає вимогам нормативних
документів з фізичного виховання для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV
рівнів акредитації, де мінімальна кількість обов’язкових занять із
фізичного виховання становить 4 години на тиждень упродовж всього
періоду навчання, окрім випускного семестру.
3. Зниженню рівня фізичної підготовленості, на нашу думку, сприяє і
традиційний підхід до тестування, коли результати стандартизованих
тестів і нормативів порівнюються з показаним результатом, що викликає у
більшості студентів негативне ставлення до тестування. Тестування ж має
сприяти підвищенню зацікавленості студентів, приносити їм радість, а не
приводити до розвитку комплексу неповноцінності. З погляду на це ми
пропонуємо реорганізувати систему тестування студентів. У якості
модифікації тестів можна запропонувати: включення тестів, у яких
результати не порівнюються з нормативами, а оцінка їх виконання
базується на змінах, які відбулися за окремий період часу; використання
полегшених варіантів вправ (вправи мають бути достатньо легкими, для
того щоб вірогідність успішного виконання була великою, оцінку “нуль”
вилучити).
У процесі фізичного виховання для підвищення ефективності навчального
процесу і розвитку рухових якостей необхідно враховувати індивідуальні
якості та здатності студенток, тому що без цього немає гарантії
успішного використання педагогічних упливів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ажицкий К.Ю., Гальчинский В.А. О добротности государственных
нормативов оценки физической подготовленности населения Украины //
Міжнародний симпозіум “Фізична підготовленість і здоров’я населення”. –
Одеса, 1998. – С. 90-92.
2. Евсеев Ю.И. Физическая культура. – Ростов н/Д: Феникс, 2004. – 384 с.
3. Лукьяненко В.П. Физическая культура: основы знаний: Учебное пособие.
– М.: Советский спорт, 2003. – 224 с.
4. Резин В.М., Ищенко А.С. Физическая культура в жизни студента. – Мн.:
Выш. шк., 1986. – 175 с.
5. Рыбковский А.Г. Управление двигательной активностью человека
(системный анализ). – Донецк: ДонГУ, 1998. – 300 с.
6. Фалькова Н.І. Професійно-прикладна фізична підготовка студенток
економічних спеціальностей з урахуванням їх морфофункціональних
особливостей: Автореф. дисс. … канд. наук з фіз. культури і спорту. –
Донецьк, 2002. – 20 с.
7. Физическая культура студента: Учебник / Под. ред. В.И.Ильинича. – М.:
Гардарики, 2003. – 448 с.
8. Шигалевський В.В., Рибковський А.Г., Захаров В.І., Скобин О.Т.
Фізичні здібності студентської молоді Донбасу на початку третього
тисячоліття // Спортивний вісник Придніпров’я. – 2001. – С. 82-84
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
